Рішення

від 03.11.2020 по справі 734/158/20

КОЗЕЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2-п/734/6/20 Справа № 734/158/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 листопада 2020 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

Головуючого судді Соловей В.В.,

при секретареві судових засідань Науменко О.Л.,

із участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Седам-Маркет» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

у с т а н о в и в:

21 січня 2020 року із позовною заявою про поновлення на роботі у суд звернувся ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Седам-Маркет» (позовна вимога про поновлення з 17 липня 2019 року на посаді охоронника маркету № 3 Приватного підприємства «Седам-Маркет»). 12 березня 2020 року із заявою про збільшення позовних вимог у суд звернувся ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Седам-Маркет» (позовні вимоги про поновлення на посаді охоронника маркету № 3 Приватного підприємства «Седам-Маркет» із 17 липня 2019 року та стягнення середньої заробітної плати у сумі 34904.82 гривні за період із 17 липня 2019 року до 12 березня 2020 року). Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 12 квітня 2014 року працював на посаді охоронника маркету № 3 у ПП «Седам-Маркет». 10 березня 2016 року уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах офіцерського складу на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію. За наказом № 490-кз від 06 травня 2019 року директора ПП «Седам-Маркет» звільнений із посади охоронника маркету № 3 у зв`язку із скороченням (відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України) з 17 липня 2019 року. Звільнення вважає незаконним та таким, що порушує його права і законні інтереси, визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

За ухвалою від 04 лютого 2020 року судді Козелецького районного суду Чернігівської області відкрите провадження у цивільній справі, позовна заява прийнята до розгляду та призначене підготовче судове засідання.

За ухвалою від 06 травня 2020 року Козелецького районного суду Чернігівської області закрите підготовче провадження у цивільній справі та призначена справа до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали. У відповіді на відзив позивач ОСОБА_1 просить поновити йому визначений ст. 233 КЗпП України строк звернення із заявою про вирішення трудового спору. Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала та подала заяву про застосування строків позовної давності.

При судовому розгляді цивільної справи встановлені такі факти і відповідні трудові правовідносини: позивач ОСОБА_1 із 12 квітня 2014 року працював на посаді охоронника маркету № 3 ПП «Седам-Маркет»; за наказом № 490-кз від 06 травня 2019 року директора ПП «Седам-Маркет» ОСОБА_4 працівник ОСОБА_1 звільнений із посади охоронника маркету № 3 за скороченням (п. 1 ст. 40 КЗпП України) з 17 липня 2019 року. 10 березня 2016 року ОСОБА_1 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію і проходить військову службу з 25 березня 2016 року у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 . 20 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Управління Держпраці у Чернігівській області про порушення його трудових прав. Зі змісту листа заступника начальника Управління Держпраці у Чернігівській області від 21 жовтня 2019 року, адресованого на ім`я ОСОБА_1 , виходить, що управлінням проведене інспекційне відвідування ПП «Седам-Маркет», у ході якого встановлено, що звільнення ОСОБА_1 є порушенням ч.ч. 2 і 3 ст. 119 КЗпП України.

Вислухавши позиції позивача ОСОБА_1 і представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Седам-Маркет» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Правовими нормами ч. 3 ст. 119 КЗпП України визначено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб- підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 КЗпП України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України «Про освіту».

Отже, гарантії, передбачені ч.ч. 3 і 4 ст. 119 КЗпП України, надаються не тільки особам, які були призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, але і тим, що були прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці чи настання особливого періоду.

На час укладення (станом на 10 березня 2016 року) позивачем ОСОБА_1 контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України діяв особливий період, що розпочався 18 березня 2014 року, коли набув чинності Указ Президента України «Про часткову мобілізацію» № 303/2014 від 17 березня 2014 року, на військовослужбовця ОСОБА_1 поширюються гарантії, визначені ч. 3 ст. 119 КЗпП України, зокрема, що на час проходження військової служби за працівником повинне зберігатися місце роботи, посада і середній заробіток.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення, незалежно від підстав припинення трудового договору.

У постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 року (справа № 6-2426цс15) є висновок про те, що статтею 233 КЗпП України визначено три випадки обчислення початку перебігу строку звернення до суду. Так, перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду).

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року (справа № 6-409цс16) зазначено, що відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки. Строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив, що зі змістом наказу № 490-кз від 06 травня 2019 року «Про звільнення» ознайомився у ПП «Седам-Маркет» 17 липня 2019 року. У той же день йому у ПП «Седам-Маркет» видана трудова книжка.

Тому із 17 липня 2019 року у спірних трудових правовідносинах, що виникли між сторонами, необхідно відраховувати початок перебігу строку звернення до суду. Позивач ОСОБА_1 у суд звернувся 21 січня 2020 року із позовною заявою про поновлення на роботі до ПП «Седам-Маркет» і 12 березня 2020 року із заявою про збільшення позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати до ПП «Седам-Маркет».

Позивач ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до ПП «Седам-Маркет» із пропуском строку, визначеного ч. 1 ст. 233 КЗпП України. Твердження позивача ОСОБА_1 про те, що він, як військовослужбовець, постійно перебував у межах гарнізону, а в період із 19 вересня 2019 року до 18 жовтня 2019 року перебував у відпустці у м. Чернігові, та 20 вересня 2019 року звернувся із заявою про порушення трудових прав до Управління Держпраці в Чернігівській області не є поважними причинами, що об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду для вирішення трудового спору. Підстави для визнання поважними причин пропуску позивачем ОСОБА_1 строку звернення до суду відсутні.

Пропуск позивачем ОСОБА_1 визначеного місячного строку, визначеного ч. 1 ст. 233 КЗпП України, звернення до суду з позовною заявою у справі про звільнення є підставою для відмови в задоволенні позову до ПП «Седам-Маркет».

Керуючись ст.ст. 36, 40, 119, 233-235 КЗпП України, ст.ст. 2 і 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 268, 352, 354 і 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Седам-Маркет» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити у зв`язку із пропуском строку, визначеного ч. 1 ст. 233 КЗпП України, звернення до суду із позовною заявою.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів із дня його проголошення через Козелецький районний суд Чернігівської області до Чернігівського апеляційного суду.

Суддя