Постанова

від 12.04.2022 по справі 653/1614/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 653/1614/19

провадження № 61-5569св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 03 грудня 2020 року у складі судді Берлімової Ю. Г., рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 23 грудня 2020 року у складі судді Берлімової Ю. Г. та постанову Херсонського апеляційного суду від 18 березня 2021 року у складі колегії суддів: Ігнатенко П. Я., Воронцової Л. П., Полікарпової О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 із позовом про визнання права власності.

Позов мотивований тим, що з 30 квітня 2006 року по 09 січня 2014 року позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Після його смерті відкрилась спадщина, яка була розподілена між позивачем та спадкоємцями на підставі ухвали Симоновського районного суду м. Москви Російської Федерації від 17 травня 2017 року, визнаної на території України ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області від 19 квітня 2019 року.

На час подання позову поза розподілом майна подружжя залишилось нерухоме майно - 1/100 частина нежитлових будівель пансіонату « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а саме: мощення з проїздами і тротуарами літ. «І» (1125 кв. м), альтанка № 47, трансформатор № 57, яке було придбано її колишнім чоловіком - ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 24 грудня 2012 року.

У зв`язку з відсутністю підтвердження факту реєстрації шлюбу на момент смерті ОСОБА_3 , позивач позбавлена можливості отримати свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя.

Позивач просила визнати за нею право власності на 1/2 частку 1/100 частини нежитлових будівель пансіонату « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а саме: мощення з проїздами і тротуарами літ. «І» (1125 кв.м), альтанка № НОМЕР_1 , трансформатор № 57, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 6522186500:11:004:0296, як сумісно набутого майна подружжя.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 23 грудня 2020 року, яке залишене без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 18 березня 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності відмовлено.

Суд першої інстанції зробив висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позивачем ОСОБА_1 не залучені до участі у справі всі належні відповідачі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 03 грудня 2020 року, рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 23 грудня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 18 березня 2021 року, ухвалити нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, в наслідок чого були зроблені невірні правові висновки. Право власності позивача на об`єкти нерухомості, придбані під час шлюбу, залишилось не захищеним, позивач не може реалізувати своє право як власник. Суди попередніх інстанцій відступили від презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуто в період шлюбу, відсторонились від свого обов`язку встановити обсяг спільно нажитого майна, з`ясувати джерело і час його придбання. Суди без належного обґрунтування відхилили надані позивачем в якості доказів нотаріально засвідчені копії свідоцтва про укладення шлюбу від 30 квітня 2006 року, свідоцтва про розлучення від 09 січня 2014 року та свідоцтва про смерть від 28 липня 2016 року. Суди порушили вимоги частини п`ятої статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин, на які послалася позивач, як на підставу своїх вимог. Суд апеляційної інстанції безпідставно застосував у правовідносинах, що склалися, правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц та постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року в справі № 171/1858/15-ц. В апеляційній скарзі позивач ставив питання про перегляд та скасування ухвали Генічеського районного суду Херсонської області від 03 грудня 2020 року про відмову у прийнятті визнання позову представником відповідача. Натомість суд апеляційної інстанції не прийняв рішення за цією вимогою, чим припустився порушення однієї з основних засад судочинства: забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строку для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 653/1614/19 та витребувано справу з суду першої інстанції.

У липні 2021 року матеріали цивільної справи № 653/1614/19 надійшли до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 12 квітня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року № 523/9076/16-ц, 01 липня 2020 року № 171/1858/15-ц та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області від 19 квітня 2019 року, постановленою по справі № 653/2145/18 клопотання ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 про визнання в Україні рішення іноземного суду задоволено.

Визнано на території України ухвалу Симоновського районного суду м. Москви Російської Федерації по справі № 2-2299/17 від 17 травня 2017 року з урахуванням ухвали Симоновського районного суду м. Москви Російської Федерації від 14 травня 2018 року про виправлення описки, якою визнано за ОСОБА_1 право власності на: - нежитлову будівлю (спальний корпус літ. "А"), загальною площею 740,8 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 6522186500:11:004:0296. - будівлю котеджу літ «Д», 50/100 частин будівлі котеджу літ «Б», 1-ий поверх, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 6522186500:11:004:0296.

ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, серії ВТВ 220470, посвідченого приватним нотаріусом Херсонської області 24 грудня 2012 року є власником 1/100 частин нежитлових будівель пансіонату « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а саме: мощення з проїздами і тротуарами літ. «І» (1125 кв.м), альтанка № 47, трансформатор № 57, що також підтверджується витягом з державного реєстру правочинів від 24 грудня 2012 року, витягом про державну реєстрацію прав Генічеського БТІ від 27 грудня 2012 року.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року у справі № 171/1858/15-ц (провадження № 61-2612св18), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що «відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягується до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що після смерті її колишнього чоловіка ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді 1/100 частин нежитлових будівель пансіонату « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка була розподілена між нею та іншими спадкоємцями: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 . Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що звертаючись до суду із даним позовом про визнання права власності на 1/2 частину 1/100 частин нежитлових будівель пансіонату « ІНФОРМАЦІЯ_2 », позивач претендує на виключення цієї частки зі спадкового майна, отже при вирішенні спору безпосередньо вирішуються права всіх спадкоємців, а не лише ОСОБА_2 , яка залучена в якості відповідача.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій зробили вірний висновок про відмову в задоволенні позову, оскільки до участі у справі не були залучені ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , права, свободи чи інтереси яких можуть бути порушені внаслідок розгляду справи по суті. Клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача до суду позивачем не надано.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що апеляційний суд не переглянув ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 03 грудня 2020 року про відмову у прийнятті позову представником відповідач, оскільки це не вплинуло на правильність висновків суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову.

Згідно частини другої статті 410 ЦК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року № 523/9076/16-ц, 01 липня 2020 року № 171/1858/15-ц та що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 03 грудня 2020 року, рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 23 грудня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 18 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук