Рішення

від 23.12.2020 по справі 653/1614/19

ГЕНІЧЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 653/1614/19

Провадження № 2/653/55/20

РІШЕННЯ

іменем України

23 грудня 2020 року

Генічеський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Берлімової Ю.Г.

за участю секретаря Волвенко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності.

Позовні вимоги мотивує тим, що 09 січня 2014 року шлюб, зареєстрований 30 квітня 2006 року між нею та ОСОБА_3 був розірваний. ІНФОРМАЦІЯ_1 її колишній чоловік помер та після його смерті відкрилась спадщина, що була розподілена між нею та спадкоємцями на підставі ухвали Симоновського районного суду м. Москви, РФ від 17 травня 2017 року, що була визнана на території України ухвалою Генічеського районного суду від 19 квітня 2019 року.

Вказує, що на цей час поза розподілом майна подружжя залишилось нерухоме майно - 1/100 частин нежитлових будівель пансіонату Строитель , а саме: мощення з проїздами і тротуарами літ. І (1125 кв.м), альтанка № 47, трансформатор № 57 та були придбані її чоловіком за договором купівлі-продажу від 24 грудня 2012 року.

Через відсутність підтвердження факту реєстрації шлюбу на момент смерті ОСОБА_3 позивач позбавлена можливості отримати свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя.

У зв`язку із викладеним, була вимушена звернутися до суду, в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку 1/100 частин нежитлових будівель пансіонату Строитель , а саме: мощення з проїздами і тротуарами літ. І (1125 кв.м), альтанка № 47, трансформатор № 57, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 6522186500:11:004:0296.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась. Її представник - адвокат Четкарьов Ю.О. надав заяву, в якій розгляд справи просив провести за його відсутністю. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи шляхом оголошення на веб-сайті Судова влада України до судового засідання не з`явилась, причини неявки не повідомила.Її представник - адвокат Чорний С.В. в судовому засіданні був відсутнім. Надав заяву, в якій просить розгляд справи проводити за його відсутністю. Проти задоволення позову не заперечує.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши надані докази у їх сукупності вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Звернення позивача до суду зумовлено тією обставиною, що після смерті її колишнього чоловіка - ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, яке було розділено між нею та спадкоємцями ухвалою суду Російської Федерації, що була визнана на території України.

Разом з тим, поза розподілу залишилось майно, право власності на яке позивач й просить визнати за нею, оскільки воно придбано за час перебування сторін у шлюбі.

Судом встановлено, що ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області від 19 квітня 2019 року, постановленою по справі № 653/2145/18 клопотання ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання в Україні рішення іноземного суду було задоволено.

Визнано на території України ухвалу Симоновського районного суду м. Москви Російської Федерації по справі № 2-2299/17 від 17 травня 2017 року з урахуванням ухвали Симоновського районного суду м. Москви Російської Федерації від 14 травня 2018 року про виправлення описки, якою визнано за ОСОБА_1 право власності на: - нежитлову будівлю (спальний корпус літ. "А"), загальною площею 740,8 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 6522186500:11:004:0296. - будівлю котеджу літ "Д", 50/100 частин будівлі котеджу літ "Б", 1-ий поверх, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 6522186500:11:004:0296.

ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, серії ВТВ 220470, посвідченого приватним нотаріусом Херсонської області 24 грудня 2012 року являється власником 1/100 частин нежитлових будівель пансіонату Строитель , а саме: мощення з проїздами і тротуарами літ. І (1125 кв.м), альтанка № 47, трансформатор № 57, що також підтверджується витягом з державного реєстру правочинів від 24 грудня 2012 року, витягом про державну реєстрацію прав Генічеського БТІ від 27 грудня 2012 року.

Так, в ході судового розгляду встановлено, що позивач просить визнати за нею право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , в період шлюбу із яким у них народилось двоє спільних дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , які також входять до кола спадкоємців після смерті свого батька.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції роз`яснено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України, норми якої кореспондуються зі статтею 51 ЦПК України. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє.

З огляду на викладене, суд позбавлений права самостійно заміняти неналежного відповідача або залучати співвідповідача, оскільки така ініціатива повинна виходити від позивача, який повинен подати відповідне клопотання.

Слід наголосити, що суд сприяв учасникам справи в реалізації їх прав та роз`яснював представнику позивача щодо доцільності залучення до участі у справі в якості відповідачів ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки рішення суду може вплинути на їх спадкові права, але представник позивача не скористався цим правом та вважає, що вказане рішення не впливає на інтереси дітей позивача.

Суд не погоджується із вказаною позицією та наголошує на тому, що пред`являючи позов про визнання права власності на Ѕ частку спадкового майна, позивач повинен був вказати в якості відповідачів також інших спадкоємців.

При цьому слід зазначити, що зі змісту долученого до справи доказу у вигляді ухвали Симоновського районного суду м. Москви Російської Федерації, що була визнана на території України вбачається, що під час розгляду справи, предметом якого являвся розподіл спільного майна, позовні вимоги ОСОБА_1 були пред`явлені до ОСОБА_2 , а також до двох своїх дітей - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Встановлені у справі обставини свідчать про те, що позивач будучи обізнаною відносно того, що діти померлого в силу закону являються спадкоємцями першої черги, не пред`явила позовні вимоги до цих осіб, перед судом клопотання про залучення до справи всіх зацікавлених осіб також не заявились.

При цьому, при розгляді справ про визнання права власності суттєвим є встановлення всіх зацікавлених осіб, що мають права та інтереси щодо майнового права.

Окремо слід наголосити, що відповідно до п. 7 Постанови Пленуму ВСУ від 12 червня 2009 року № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститись позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину. Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу.

На думку суду, позивач не обґрунтував своє право вимоги відповідно до норм матеріального права, а тому не визначено характер позову та не окреслено його предмет, який би характеризував те, на що спрямований позов, тобто, які саме права позивача порушені відповідачем, який характер мають правовідносини, що виникли між сторонами з приводу даного спору, якими правовими нормами вони регулюються та яким чином передбачені шляхи їх поновлення, враховуючи, що право на звернення до суду відповідно до ст. 4 ЦПК України притаманне лише особі, яка звертається за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів.

За положеннями ст. ст. 15, 392 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що засвідчує його право власності.

Між тим, в ході судового розгляду не встановлено яким чином відповідач ОСОБА_2 порушує, не визнає або ж оспорює права позивача, враховуючи, що після смерті ОСОБА_3 , який є власником спірного майна, між позивачем та спадкоємцями померлого вже була розподілена спадщина шляхом укладення мирової угоди.

Крім того слід зазначити, що суд здійснював заходи та сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, у зв`язку із чим направляв повідомлення ОСОБА_2 про дату та місце слухання справи у відповідності до вимог Закону України від 10 листопада 1994 року Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (далі - Конвенція), а також доручення компетентному суду по місцю проживання ОСОБА_2 для здійснення допиту відповідача та з`ясування її позиції щодо визнання позовних вимог або наявності заперечень, а також її позиції щодо розгляду позову за її відсутності.

Проте до суду повернулись документи, складені російським судом на підставі Конвенції у зв`язку з невиконанням доручення про вручення судових документів та проведення окремих процесуальних дій відносно ОСОБА_2 через неявку особи до суду.

Також суду не надано жодних доказів на підтвердження обставин, що унеможливлюють вирішити питання в позасудовому порядку, зокрема відмови державного реєстратора щодо реєстрації речових прав позивача.

Більш того, слід зазначити, що під час підготовчого судового засідання суд зобов`язав позивача надати до суду оригінали доказів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, проте така вимога виконана не була.

Представник позивача - адвокат Четкарьов Ю.О. в письмовій заяві, що надійшла до суду 21 грудня 2020 року наголосив, на тому, що суд не має підстав для сумніву в долучених до позову копіях свідоцтва про укладення шлюбу від 30 квітня 2006 року, серії НОМЕР_1 , свідоцтва про розлучення від 09 січня 2014 року, серії НОМЕР_2 , свідоцтва про смерть від 28 липня 2016 року серії НОМЕР_3 , оскільки сімейні стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вже були предметом дослідження під час розгляду справи про розподіл сумісно нажитого майна, за результатами якої постановлена ухвала, копія якої міститься в матеріалах справи та визнана на території України.

Крім того, представник позивача наголосив, що сімейні стосунки між вказаними особами були предметом розгляду в судах України у справах № 660/630/17, № 653/994/17, № 653/437/18.

Вказану позицію позивач підтверджує долученими у вигляді ксерокопій процесуальними документами в справі № 660/630/17, а саме ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 17 жовтня 2017 року, ухвалою Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 24 листопада 2017 року, постановою апеляційного суду Херсонської області від 11 січня 2018 року.

З приводу цього слід зазначити, що обставини справи, які за законом (як нормами матеріального права, так і процесуального права) мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 6 ст. 95 ЦПК України визначено, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

На переконання суду, позиція представника позивача щодо не подання до суду витребуваних судом оригіналів доказів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги з мотивів того, що іншими судами досліджувались вказані докази та підтверджувати цю позицію ксерокопіями рішень суду - не є змістовною, а ксерокопії рішень суду не можуть слугувати належними доказами на підтвердження викладених обставин та підставою для не надання до суду оригіналів документів.

Таким чином, встановивши характер спірних правовідносин, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено за вимогами ст. 89 ЦПК України, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 , як позивач, на якого покладений тягар доказування не надав суду достатніх та переконливих доказів необхідних для встановлення обставин, що визначають його права на визнання за ним частки права власності, не надав жодних доказів, що свідчать про наявність спору між нею та відповідачем, а також доказів на підтвердження обставин, що унеможливили вирішити питання в позасудовому порядку.

Крім того, всупереч зобов`язання суду, не надав оригінали письмових доказів на підтвердження наявності спірних правовідносин для огляду судом, що є перешкодою для всебічного та повного розгляду і вирішення спору судом.

Більш того, позивач, на якого законом покладений обов`язок визначати відповідача по справі, не залучив до справи осіб, що є дітьми померлого та мають спадкові права на майно, що належало їх батьку на праві власності, що обґрунтовано дає підстави вважати про необхідність залучення до справи всіх зацікавлених осіб.

На підставі вищевикладеного, суд не в змозі вирішувати позов без всіх осіб, які повинні відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів яких такий прямо стосується.

У зв`язку із чим, суд розглянув позов щодо того відповідача, якого визначив позивач та на підставі наданих ним доказів прийшов до висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на Ѕ частку 1/100 частин нежитлових будівель пансіонату Строитель , а саме: мощення з проїздами і тротуарами літ. І (1125 кв.м), альтанка № 47, трансформатор № 57, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 6522186500:11:004:0296.

За таких обставин, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Херсонського апеляційного суду через Генічеський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 11 січня 2021 року.

Суддя Генічеського районного суду Ю. Г. Берлімова