Постанова

від 18.03.2021 по справі 653/1614/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року м.Херсон

Номер справи: 653/1614/19

Номер провадження: 22-ц/819/662/21

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого (суддя-доповідач) Ігнатенко П.Я.,

суддів: Воронцової Л.П.,

Полікарпової О.М.,

за участю секретаря Литвиненка В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області у складі судді Берлімової Ю.Г. від 23 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 30 квітня 2006 року по 09 січня 2014 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 її колишній чоловік помер та після його смерті відкрилась спадщина, яка була розподілена між нею та спадкоємцями на підставі ухвали Симоновського районного суду м. Москви Російської Федерації від 17 травня 2017 року, визнаної на території України ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області від 19 квітня 2019 року.

Вказує, що на цей час поза розподілом майна подружжя залишилось нерухоме майно - 1/100 частин нежитлових будівель пансіонату ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: мощення з проїздами і тротуарами літ. І (1125 кв.м), альтанка № 47, трансформатор № 57 , яке було придбано її колишнім чоловіком - ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 24 грудня 2012 року.

Позивачка зазначила, що у зв`язку з відсутністю підтвердження факту реєстрації шлюбу на момент смерті ОСОБА_3 , вона позбавлена можливості отримати свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя.

На підставі викладеного, позивачка просить визнати за нею право власності на Ѕ частку 1/100 частин нежитлових будівель пансіонату Строитель , а саме: мощення з проїздами і тротуарами літ. І (1125 кв.м), альтанка № 47, трансформатор № 57, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 6522186500:11:004:0296, як сумісно нажитого майна подружжя.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області у складі судді Берлімової Ю.Г. від 23 грудня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

У ході апеляційного розгляду адвокат Четкарьов Ю.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити. Пояснив, що нотаріально завірені копії документів надавались суду першої інстанції, а тому витребовувати саме оригінали документів у суду не було підстав. Окрім того, інтереси неповнолітніх дітей позивачки, які є спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 , - даним позовом не порушені.

Представник відповідача - адвокат Чорний С.В. в судове засідання не з`явився.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка до суду апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до положень ст. 16 Закону України Про власність майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім`ю України.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України Про власність майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Отже, критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Позивачка ОСОБА_1 звертаючись із позовом до суду зазначила, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 з 30.04.2006 року, шлюб розірвано 25.11.2013 року. На підставі договору купівлі-продажу від 24.12.2012 року, укладеного між Дочірнім підприємством Пансіонат Строитель відкритого акціонерного товариства Трест Генічеськагробуд та ОСОБА_3 , за яким останнім придбано у власність 1/100 частин нежитлових будівель пансіонату ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 6522186500:11:004:0296 (а.с. 8), просила визнати за собою право власності на Ѕ вказаного об`єкта як сумісно нажитого майна подружжя.

Згідно копії ухвали Генічеського районного суду Херсонської області від 19 квітня 2019 року у справі № 653/2145/18 клопотання ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання на території України рішення іноземного суду - задоволено.

Визнано на території України Ухвалу Симоновського районного суду м. Москви Російської Федерації по справі № 2-2299/17 від 17.05.2017року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про поділ сумісно нажитого майна з урахуванням Ухвали Симоновського районного суду м. Москви Російської Федерації від 14.05.2018 року про виправлення описки, визнано за ОСОБА_1 право власності на:

- нежитлову будівлю (спальний корпус літ. "А"), загальною площею 740,8 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 6522186500:11:004:0296.

- будівлю котеджу літ "Д", 50/100 частин будівлі котеджу літ "Б", 1-ий поверх, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 6522186500:11:004:0296 (т. 2 а.с. 3-5).

В обґрунтування позовних вимог позивачем надано копії документів, не посвідчених нотаріально, при цьому вимога суду першої інстанції про надання оригіналів цих документів, - не виконана, що підтверджується технічним записом судового засідання від 03.12.2020 року.

Вирішення питання про визнання права власності за позивачкою на частку майна, що лишилось у спадщину після ОСОБА_3 безпосередньо впливає на права всіх його спадкоємців. При цьому, позивачкою пред`явлено позов лише до одного спадкоємця - ОСОБА_2 .

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягується до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи. Вказані правові висновки зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц та постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року в справі № 171/1858/15-ц.

Отже, незалучення до участі у справі всіх належних відповідачів вказує на неможливість вирішення спору та задоволення позовних вимог.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачкою ОСОБА_1 не надано жодних належних та допустимих доказів, зокрема не надано оригінали письмових доказів на підтвердження позовних вимог. Окрім того, позивачем не визначено повне коло відповідачів - спадкоємців померлого ОСОБА_3 .

В звязку з чим, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності. Судова колегія погоджується із такими висновками про відмову у задоволенні позову.

Посилання скаржника на те, що права дітей спадкодавця даним судовим рішення не можуть вирішуватись у зв`язку з тим, що позов стосується спільного майна подружжя, - помилкові, оскільки все майно спадкодавця, належне йому на момент смерті включається до спадкової маси, в тому числі 1/100 частин нежитлових будівель пансіонату ІНФОРМАЦІЯ_2 . Звертаючись до суду із даним позовом про визнання права власності на Ѕ частину зазначеного об`єкту, позивачка претендує на виключення цієї частки зі спадкового майна, отже при вирішенні спору безпосередньо вирішуються права всіх спадкоємців, а не тільки ОСОБА_2 , яка залучена в якості відповідача.

Доводи позивача про те, що зазначена відповідачка ОСОБА_2 визнала позов, - не мають правового значення, оскільки у справі неповний суб`єктний склад, інтереси двох неповнолітніх спадкоємців не представлені та не висловлені.

Посилання на те, що сімейні стосунки ОСОБА_1 та нині померлого ОСОБА_3 були предметом дослідження у справах: № 660/630/17, № 563/994/17 та № 653/437/18, - не відповідають фактичним обставинам, оскільки у зазначених справах рішення не ухвалювались, спір по суті не розглядався, провадження у цих справах закрито або позов залишено без розгляду.

Посилання сторони позивача на те, що ОСОБА_1 звернулась із позовом про визнання права власності, що відповідає інтересам її неповнолітніх дітей та в даній справі позивачка представляє свої інтереси та інтереси своїх дітей, - судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки ОСОБА_1 маючи статус позивачки, не може одночасно представляти інтереси дітей, які підлягають залученню в якості відповідачів.

На підставі викладеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374 , 375 , 382 ЦПК України , суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 23 грудня 2020 року, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (постанови) шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції у цивільних справах - Верховного Суду.

Дата складення повного судового рішення 19 березня 2021 року.

Головуючий П.Я.Ігнатенко

Судді: Л.П.Воронцова

О.М.Полікарпова