Постанова

від 12.04.2022 по справі 442/302/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 442/302/17

провадження № 61-12939св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - Комунальне підприємство «Дрогобицький ринок»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - Дрогобицька міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного суду від 26 травня 2021 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Бойко С. М., Левика Я. А.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року Комунальне підприємство «Дрогобицький ринок» (далі -КП «Дрогобицький ринок») звернулось із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Дрогобицька міська рада, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та знесення об`єкта самочинного будівництва.

Позов мотивований тим, що позивач є орендарем земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , цільове призначення - для обслуговування території ринку на підставі договору оренди землі від 02 квітня 2014 року, укладеного з Дрогобицькою міською радою.

31 грудня 2013 року між КП «Дрогобицький ринок» та ОСОБА_1 укладений договір оренди торгового місця та послуг ринку, предметом якого є торгове місце № 32, що розташоване на території овочевої частини продуктового ринку по АДРЕСА_1 , для розміщення на ньому торгівельної споруди (нестаціонарної, тимчасової) з метою здійснення підприємницької діяльності.

Пунктом 3.2.12 договору передбачено, що орендар повинен не здійснювати без письмової згоди орендодавця та належного оформлення дозвільних документів перебудову, добудову чи перепланування об`єкта оренди.

З листа КП «Дрогобицьке МБТІ та ЕО», адресованого Виконавчому комітету Дрогобицької міської ради, стало відомо, що ОСОБА_1 самовільно побудував нежитлове приміщення літ. А-1, площею 13,9 кв. м по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду від 07 березня 2014 року у справі № 442/1317/14 затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , за умовами якої ОСОБА_5 визнала право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення, площею 13,9 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1 , право власності на яке на підставі зазначеного судового рішення було зареєстровано за ОСОБА_1 , яке він в подальшому 04 жовтня 2016 року продав ОСОБА_2 .

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 28 вересня 2016 року скасовано ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду від 07 березня 2014 року, яка стала підставою для реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості, та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, який закрив провадження у справі у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від позову.

Ураховуючи, що особа, яка здійснила самочинне будівництво не набуває права власності на нього, судове рішення, яким визнано право власності на нежитлове приміщення, площею 13,9 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1 , не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення і не могло бути підставою для реєстрації права власності на нього за ОСОБА_1 та відчуження його на користь ОСОБА_2 .

Позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу № 998 від 18 листопада 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою загальною площею 1396 кв. м, кадастровий № 4610600000:01:001:0242, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення літ.- А.1, загальною площею 13,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок ОСОБА_1 .

У березні 2017 року КП «Дрогобицький ринок» звернулося з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому просило визнати недійсним договір купівлі-продажу № 387 від 04 жовтня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , предметом якого є нежитлове приміщення літ.- А.1, загальною площею 13,9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов мотивований тим, що у провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом КП «Дрогобицький ринок» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Ураховуючи, що спір стосується договорів купівлі-продажу одного і того ж об`єкту нерухомості, КП «Дрогобицький ринок» просило суд об`єднати в одне провадження зазначені позови.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 березня 2017 року цивільні справи за указаними вище позовами КП «Дрогобицький ринок» об`єднано в одне провадження.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 березня 2018 року, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року, позовні вимоги КП «Дрогобицький ринок» задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 998 від 18 листопада 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , предметом якого є нежитлове приміщення літ. А-1, загальною площею 13,9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , державна реєстрація прав за яким зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 7729349.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 387 від 04 жовтня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , предметом якого є нежитлове приміщення літ. А-1, загальною площею 13,9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , державна реєстрація прав за яким зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 16770790.

Усунуто КП «Дрогобицький ринок» перешкоди в користуванні земельною ділянкою загальною площею 13,9 кв. м, кадастровий № 4610600000:01:001:0242, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення літ. А-1, загальною площею 13,9 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні позовних вимог КП «Дрогобицький ринок» про знесення цього об`єкту самочинного будівництва за рахунок ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірне нежитлове приміщення літ. А-1, загальною площею 13,9 кв. м самовільно побудоване на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Дрогобича та перебуває в оренді у КП «Дрогобицький ринок», реєстрація права власності на нього за ОСОБА_1 здійснена на підставі судового рішення, яке було скасовано, а тому не могло слугувати підставою для реєстрації за ним права власності та подальшого його відчуженням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Ураховуючи, що відповідачем ОСОБА_1 заперечується факт самочинного будівництва ним особисто, а позивачем таких доказів не надано, суд першої інстанції зробив висновок про відсутність правових підстав для знесення самочинного будівництва за рахунок ОСОБА_1 .

Додатковим рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 березня 2018 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що право власності на самочинно збудоване приміщення з подальшою реєстрацією такого права за відповідачами є таким, що виникло без достатньої правової підстави, що є підставою для визнання недійсними укладених договорів купівлі-продажу, є законним та обґрунтованим. Також суд апеляційної інстанції вважав правильним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок ОСОБА_1 , у зв`язку із недоведеністю КП «Дрогобицький ринок» позовних вимог у цій частині.

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 20 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 березня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року в частині вирішених позовних вимог КП «Дрогобицький ринок» про визнання правочинів недійсними скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог КП «Дрогобицький ринок» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Дрогобицька міська рада, про визнання правочинів недійсними.

Постанову Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року в частині вирішення позовних вимог КП «Дрогобицький ринок» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Дрогобицька міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що, встановивши, що будівництво нежитлового приміщення, площею 13,9 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 , було здійснено за відсутності дозвільних документів, на земельній ділянці, яка перебувала у користуванні позивача, та за відсутності його згоди, суди попередніх інстанцій зробили законний та обґрунтований висновок про наявність підстав для визнання його самочинним. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірного об`єкту самочинного будівництва, суди попередніх інстанцій системно урахували наявні у справі обставини, надали їм належну оцінку та дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для укладення оспорюваних договорів. Разом з тим, при вирішенні спору, суди не врахували, що як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Верховний Суд зробив висновок про відсутність підстав для задоволення вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу № 998 від 18 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та № 387 від 04 жовтня 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки визнання недійсними зазначених правочинів не призводить до відновлення порушеного права користування позивача на спірне нерухоме майно, оскільки такий спосіб захисту порушених прав не є ефективним. Звертаючись до суду із даним позовом КП «Дрогобицький ринок» просило усунути йому перешкоди в користуванні зазначеною земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення літ. А.1, загальною площею 13,9 кв. м, що розташоване по АДРЕСА_1 , за рахунок ОСОБА_1 . Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольняючи у цій частині позов частково, неповно перевірив наявні у справі докази та не надав їм належної оцінки, зокрема відмовляючи у задоволенні вимог про знесення об`єкта самочинного будівництва за рахунок ОСОБА_1 , формально лише послався на те, що він заперечує факт самочинного будівництва ним особисто та не врахував, що відповідно до вимог частини четвертої статті 376 ЦК України знесення самочинного будівництва відбувається або особою, яка здійснила таке будівництво, або за її рахунок. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції не встановив особу, яка здійснила самочинне будівництво, не надав оцінку наявним в матеріалах справи доказам, а саме листу КП «Дрогобицьке МБТІ та ЕО», в якому зазначено, що ОСОБА_1 самовільно побудував спірне нежитлове приміщення, технічному паспорту будівлі, який містить відмітку самочинного будівництва, та не встановив коли було побудовано спірний об`єкт.

Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 26 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 березня 2018 року в частині вирішення позовних вимог КП «Дрогобицький ринок» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Дрогобицька міська рада, про усунення перешкод у користування земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення, скасовано.

Постановлено в цій частині нове судове рішення, яким позовну вимогу КП «Дрогобицький ринок» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Дрогобицька міська рада, про усунення перешкод у користування земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення, задоволено.

Усунуто КП «Дрогобицький Ринок» перешкоди в користуванні земельною ділянкою загальною площею 1396 кв.м кадастровий номер 4610600000:01:001:0242, що розташована за адресою АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення літ.-А1 загальною площею 13,9 кв.м, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , за рахунок ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що КП «Дрогобицький ринок» є землекористувачем земельної ділянки, на якій було здійснено самочинне будівництво. Земельна ділянка передавалась позивачеві Дрогобицькою міською радою з цільовим призначенням - для обслуговування ринку. ОСОБА_1 земельна ділянка передавалась за договором оренди торгового місця та послуг ринку від 31 грудня 2013 року з правом розміщення на ній лише нестаціонарної, тимчасової торгівельної споруди. Згідно довідки КП «Дрогобицьке МБТІ та ЕО» від 12 лютого 2014 року по АДРЕСА_3 ОСОБА_1 самовільно побудовано нежитлові приміщення літ. А-1 розм.(4.66?4,11)-(0,2?2.0) пл. 13,9 кв.м. Окрім цього, в технічному паспорті на нежитлове приміщення літ. А-1 пл. 13,9 кв.м міститься штамп самовільного будівництва. Враховуючи, що самочинне будівництво порушує права КП «Дрогобицький ринок», як постійного користувача земельної ділянки, колегія суддів зробила висновок, що позовна вимога про усунення перешкод у користування земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 26 травня 2021 року, у якій просять скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 26 травня 2021 року в частині задоволення позовної вимоги КП «Дрогобицький ринок» щодо усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою загальною площею 1396 кв.м кадастровий номер 4610600000:01:001:0242, що розташована за адресою АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення літ.-А1 загальною площею 13,9 кв.м, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 за рахунок ОСОБА_1 , в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції не обґрунтована, винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішення застосував статтю 376 ЦК України без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме: у справах № 820/3183/16, № 813/6426/14, 813/6284/14, 814/2645/15, 813/6423/14, 910/5702/17, 175/4348/17. Суд апеляційної інстанції в порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод фактично здійснив безпідставне втручання у право особи щодо мирного володіння належним їй майном, недотримався справедливого балансу між інтересами суспільства, пов`язаним з цим втручанням, й інтересам особи, яка зазнає такого втручання, а саме, відповідача ОСОБА_3 , як добросовісного набувача та законного власника майна, якого рішенням суду позбавлено майна. Право власності на об`єкт нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_1 у встановленому законодавством України порядку, чинному на момент такої державної реєстрації, відтак, після реєстрації у ОСОБА_1 виникло право власності на такий об`єкт, а тому спірний об`єкт нерухомого майна не можна розглядати як об`єкт самочинного будівництва, оскільки, відповідно до частини другої статті 376 ЦК України право власності на об`єкти самочинного будівництва не виникає, а отже, на казаний об`єкт не можуть поширюватися наслідки, встановлені статтею 376 ЦК України. На час реєстрації речового права на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення площею 13,9 кв. м по АДРЕСА_1 позивач не був належним землекористувачем земельної ділянки. В матеріалах справи відсутні докази стосовно того, що нежитлове приміщення площею 13,9 кв. м по АДРЕСА_1 знаходиться на земельній ділянці, яка передана позивачу у користування згідно договору оренди землі від 02 квітня 2014 року. Відповідач ОСОБА_3 не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, чим порушено його право на захист та принцип змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, визначені статтями 12, 13 ЦПК України. Суди першої та апеляційної інстанції не залучили до участі у справі ОСББ «Ковальське», на прибудинковій території якого розміщений спірний об`єкт, який з`єднаний із стіною багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , який перебуває на балансі ОСББ «Ковальське».

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного суду від 15 вересня 2021 року, поновлено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 26 травня 2021 року, відкрито касаційне провадження у справі № 442/302/17, витребувано справу з суду першої інстанції.

У жовтні 2021 року справа № 442/302/17 надійшла до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 15 вересня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справі № 820/3183/16, у справі № 813/6426/14, у справі № 813/6284/14, у справі № 814/2645/15, у справі № 813/6423/14, у справі № 910/5702/17, у справі № 175/4348/17, від 01 березня 2018 року у справі № 910/9259/17, від 15 лютого 2018 року у справі № 910/5702/17, та у постанові Верховного Суду України від 17 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає доводи касаційної скарги з таких підстав.

Відповідно до статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини шостої статті 223 ЦПК України про відкладення розгляду справи постановляється ухвала.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до статті 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року справу призначено до розгляду на 11 год. 30 хв. 21 квітня 2021 року в приміщенні Львівського апеляційного суду. Про час, дату і місце розгляду справи повідомлено учасників (т. 3 арк. спр. 66)

Розгляд справи відкладався на 26 травня 2021 року.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що ОСОБА_3 направлялась повістка-повідомлення про розгляд справи 26 травня 2021 року (т. 3 арк. спр. 83).

Однак відомості про отримання ОСОБА_3 повістки-повідомлення в матеріалах справи відсутні.

Тобто, ОСОБА_3 не був належним чином повідомлений про розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята без додержання норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 411, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 26 травня 2021 року скасувати.

Справу № 442/302/17 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Львівського апеляційного суду від 26 травня 2021 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук