Постанова

від 26.05.2021 по справі 442/302/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/302/17 Головуючий у 1 інстанції: Крамар О.В.

Провадження № 22-ц/811/534/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія:12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Ванівського О.М.

суддів: Бойко С.М., Левика Я.А.,

секретаря: Симця В.І.,

з участю: апелянта ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , представника Дрогобицької міської ради - Костик Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 березня 2018 року у справі за позовом Комунального підприємства Дрогобицький ринок до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог Дрогобицька міська рада, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного побудованого нежитлового приміщення , -

в с т а н о в и в:

13 січня 2017 року Комунальне підприємство Дрогобицький ринок звернулося з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , в якому просило: визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення літ. А.-1 загальною площею 13,9 кв.м, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 від 18.11.2014 року № 998, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення літ. А.-1 загальною площею 13,9 кв.м, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 від 04.10.2016 року № 387, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; усунути Комунальному Підприємству Дрогобицький Ринок перешкоди в користуванні земельною ділянкою загальною площею 1396 кв.м кадастровий номер 4610600000:01:001:0242, що розташована за адресою АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення літ.- А.1 загальною площею 13,9 кв.м, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 за рахунок ОСОБА_3 .

В обгрунтування позовних вимог покликалося на те, що 31 грудня 2013 року між КП Дрогобицький Ринок та Фізичною особою ОСОБА_3 було укладено договір оренди торгового місця та послуг ринку, згідно якого орендодавець передав орендарю в оренду для здійснення підприємницької діяльності та розміщення тимчасової торгівельної споруди торгове місце АДРЕСА_2 , що розташоване на земельній ділянці, яка перебуває в оренді КП Дрогобицький Ринок згідно договору оренди землі від 02.04.2014 року. Відповідно до п.1.4 договору оренди торгове місце має площу 17,4 кв.м. Згідно п. 3.2.12 Договору орендар не вправі без письмової згоди орендодавця та належно оформлених дозвільних документів здійснювати перебудову, добудову чи перепланування об`єкта оренди. Згідно інформації КП Дрогобицьке МБТІ та ЕО , відповідач ОСОБА_3 на площі орендованого ним торгового місця АДРЕСА_2 самовільно спорудив нежитлове приміщення площею 13,9 кв.м. Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду від 07.03.2014 року у справі № 442/1317/14 затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , відповідно до якої позивач ОСОБА_5 визнала право власності відповідача ОСОБА_3 на нежитлове приміщення, площею 13,9 кв.м. по АДРЕСА_1 . В наступному, на підставі зазначеної ухвали ОСОБА_3 зареєстрував за собою право власності на спірне нежитлове приміщення пл.13,9 кв.м. та продав його ОСОБА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В наступному, ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) продав спірне нежитлове приміщення загальною площею 13,9 кв.м, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 (Договір купівлі-продажу № 387) ОСОБА_4 , що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Проте, ухвала районного суду про затвердження мирової угоди, на підставі якої у ОСОБА_3 виникло право власності на спірне приміщення була скасована ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 28.09.2016 року за апеляційною скаргою Комунального підприємства Дрогобицький Ринок (справа 442/1317/14), справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду від 15.12.2016 року (справа № 442/1317/14) провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , третьої особи Комунального підприємства Дрогобицький ринок про визнання права власності закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову. Тому вважає, що оскільки ухвала Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 березня 2014 року, на підставі якої у ОСОБА_3 виникло право власності на спірне приміщення скасована, відсутні правові підстави для реєстрації за таким права власності на спірне приміщення, як і в подальшому за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Оскільки ОСОБА_3 здійснив самочинне будівництво на земельній ділянці, що перебуває в користуванні у КП Дрогобицький Ринок і у встановленому порядку не набув права власності на відповідне майно, він не мав права відчужувати таке, а відповідно і договір купівлі-продажу спірного приміщення від 18.11.2014 року № 998, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , та Договір купівлі-продажу спірного приміщення від 04.10.2016 року № 387, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , підлягають визнанню недійсними. Крім того, оскільки спірне нежитлове приміщення є самочинним будівництвом, споруджене без відповідної дозвільної документації, то таке підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 березня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 998 від 18.11.2014 року, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , предметом якого виступає нежитлове приміщення літ. А-1 загальною площею 13,9 кв.м, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , державна реєстрація прав за яким зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 7729349.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 387 від 04.10.2016 року, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , предметом якого виступає нежитлове приміщення літ. А-1 загальною площею 13,9 кв.м, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , державна реєстрація прав за яким зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 16770790.

Усунуто Комунальному підприємству Дрогобицький ринок перешкоди в користуванні земельною ділянкою загальною площею 1396 кв.м кадастровий номер 4610600000:01:001:0242, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення літ. А-1 загальною площею 13,9 кв.м, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 . Вирішено питання судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 березня 2018 року оскаржив ОСОБА_1 .

Вважає його незаконним, необгрунтованим та таким, що постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що поза увагою суду залишилося те, що на час придбання ним за договором купівлі-продажу від 18.11.2014 року № 998 нежитлового приміщення площею 13,9 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , його власником був ОСОБА_3 та таке його право власності було зареєстровано у передбаченому законом порядку. Як в наступному з`ясувалося, право власності на спірне приміщення було зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07.03.2014 року у справі № 442/1317/14, яка в подальшому була скасована ухвалою Апеляційного суду Львівської області. Однак, оскільки на час укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_3 був власником спірного майна, вважає, що він вправі був розпоряджатися таким. На час придбання спірного приміщення він, як покупець, не знав і не міг знати про те, в який спосіб первісний набувач майна - відповідач ОСОБА_7 набув право власності на це майно, тому його, як добросовісного набувача, не може бути позбавлено права власності на спірний об`єкт нерухомості у спосіб визнання недійсним договору купівлі-продажу. Суд не з`ясував, чи знаходиться спірний об`єкт на земельній ділянці, переданій в оренду КП Дрогобицький ринок , а відтак, не з`ясував чи порушуються укладенням договору купівлі-продажу спірного приміщення права позивача КП Дрогобицький ринок . Крім того, суд не врахував, що вимога про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного побудованого нежитлового приміщення може бути пред`явлена лише до особи, яка здійснила самочинне будівництво. Суд не з`ясував, хто фактично самочинно збудував нежитлове приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 та не залучив до справи особу, яка здійснила самочинне будівництво.

Просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постановою Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 березня 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 20 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 березня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року в частині вирішених позовних вимог Комунального підприємства Дрогобицький ринок про визнання правочинів недійсними скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства Дрогобицький ринок до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа - Дрогобицька міська рада, про визнання правочинів недійсними.

Постанову Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року в частині вирішення позовних вимог Комунального підприємства Дрогобицький ринок до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа - Дрогобицька міська рада, про усунення перешкод у користування земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення скасовано , справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

З огляду на зазначене, судом апеляційної інстанції переглядається рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 березня 2018 року в частині вирішення позовних вимог Комунального підприємства Дрогобицький ринок до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа - Дрогобицька міська рада, про усунення перешкод у користування земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення.

КП Дрогобицький ринок , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, хоча про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином. За вищенаведених обставин колегія суддів вважає можливим здійснити апеляційний розгляд справи за їх відсутності - на підставі наявних у справі даних та доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, представника Дрогобицької міської ради - Костик Г.С. на її заперечення,перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення із наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині що переглядається, не відповідає зазначеним вимогам.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог КП Дрогобицький ринок в частині знесення об`єкту самочинного будівництва за рахунок ОСОБА_3 судом першої інстанції враховано, що відповідачем ОСОБА_3 заперечується факт самочинного будівництва ним особисто, а позивачем таких доказів не надано, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для знесення самочинного будівництва за рахунок ОСОБА_3 .

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Встановлено, що 31 грудня 2013 року між КП Дрогобицький ринок та ОСОБА_3 укладено договір оренди торгового місця та послуг ринку для розміщення на ньому торгівельної споруди (нестаціонарної, тимчасової) з метою здійснення підприємницької діяльності строком до 31 грудня 2014 року. Предметом договору оренди є торгове місце

АДРЕСА_2 .

Відповідно до пункту 1.4 договору, торгове місце АДРЕСА_3 являє собою площу 17,4 кв. м, яка відведена для встановлення тимчасової торгівельної споруди (кіоску).

Згідно пункту 3.2.12 договору оренди, орендар не вправі без письмової згоди орендодавця та належного оформлення дозвільних документів здійснювати перебудову, добудову чи перепланування об`єкта оренди.

На території торгового місця № НОМЕР_1 , переданого КП Дрогобицький ринок в оренду ОСОБА_3 за договором оренди торгового місця та послуг ринку від 31 грудня 2013 року, самочинно споруджено нежитлове приміщення літ. А-1, площею 13,9 кв. м.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду від 07 березня 2014 року у справі № 442/1317/14 затверджено мирову угоду між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , визнано право власності ОСОБА_3 на самочинно споруджене нежитлове приміщення, площею 13,9 кв. м, по АДРЕСА_1 . На підставі зазначеного судового рішення ОСОБА_3 зареєстрував за собою право власності на нежитлове приміщення, площею

13,9 кв. м, по АДРЕСА_1 .

Спорудження спірного нежитлового приміщення, площею 13,9 кв. м, по АДРЕСА_1 проведено без відповідної дозвільної документації та згоди орендодавця.

18 листопада 2014 року на підставі договору купівлі-продажу, ОСОБА_3 відчужив спірне приміщення ОСОБА_1 , який в подальшому за договором купівлі-продажу від 04 жовтня 2016 року відчужив його ОСОБА_4 .

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 28 вересня 2016 року скасовано ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду від 07 березня 2014 року, якою було визнано право власності на спірне на нежитлове приміщення за ОСОБА_3 , а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду від 15 грудня 2016 року у справі №442/1317/14 провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , третя особа КП Дрогобицький ринок , про визнання права власності закрито у зв`язку з відмовою ОСОБА_3 від позову.

За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: 1) власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; 2) власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; 3) самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України самочинно збудованим вважається об`єкт нерухомості, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного документа чи належно затвердженого проєкту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із трьох ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним. Саме такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 520/17520/14-ц.

При цьому у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 2-6977/11 зроблено висновок, що позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.

Верховний Суд при перегляді вказаної справи прийшов до висновку, що задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача). Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, в тому числі визнання недійсними договорів про відчуження майна.

КП Дрогобицький ринок зазначало, що підприємство є землекористувачем земельної ділянки, на якій було здійснено самочинне будівництво. Земельна ділянка передавалась позивачеві Дрогобицькою міською радою з цільовим призначенням - для обслуговування ринку. ОСОБА_3 земельна ділянка передавалась за договором оренди торгового місця та послуг ринку від 31 грудня 2013 року, з правом розміщення на ній лише нестаціонарної, тимчасової торгівельної споруди.

Як вбачається з довідки виданої КП Дрогобицьке МБТІ та ЕО від 12.02.2014 року, в домоволодіння по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 самовільно побудовано нежитлові приміщення літ.А-1 розм.(4.66?4,11)-(0,2?2.0) пл.. 13,9 кв.м.(т.1 а.с. 69)

Окрім цього, в технічному паспорті на нежитлове приміщення літ.А-1 пл. 13,9 кв.м. міститься штамп самовільного будівництва.

Враховуючи, що самочинне будівництво порушує права КП Дрогобицький ринок , як постійного користувача земельної ділянки, колегія суддів приходить до висновку, що позовна вимога про усунення перешкод у користування земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок ОСОБА_3 підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке

конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно з п. 4. ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є зокрема порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 березня 2018 року в частині вирішення позовних вимог Комунального підприємства Дрогобицький ринок до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа - Дрогобицька міська рада про усунення перешкод у користування земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення - скасувати.

Постановити в цій частині нове судове рішення, яким позовну вимогу Комунального підприємства Дрогобицький ринок до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа - Дрогобицька міська рада, про усунення перешкод у користування земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення - задовольнити.

Усунути Комунальному Підприємству Дрогобицький Ринок перешкоди в користуванні земельною ділянкою загальною площею 1396 кв.м. кадастровий номер 4610600000:01:001:0242, що розташована за адресою АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення літ.-А1 загальною площею 13,9 кв.м., що розташоване за адресою АДРЕСА_1 за рахунок ОСОБА_3 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 07 червня 2021 року.

Головуючий : Ванівський О.М.

Судді: Бойко С.М.

Левик Я.А.