Постанова

від 17.04.2022 по справі 447/2721/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 447/2721/21 Головуючий у 1 інстанції: Павлів В.Р.

Провадження № 22-ц/811/3807/21 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С.М.,

суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретар судового засідання - Юзефович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЯР» на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 14 вересня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЯР», Приватного підприємства «КОМПРОФБУД», третя особа: Приватне підприємство «ІНТРА-ЛЬВІВ» про відновлення порушеного права власності,

В С Т А Н О В И В:

в серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТОВ «РОЯР», ПП «КОМПРОФБУД», третя особа: ПП «ІНТРА-ЛЬВІВ» про відновлення порушеного права власності.

14 вересня 2021 позивач подала в суд заяву про забезпечення позову в якій просила суд забезпечити позов шляхом заборони ТОВ «РОЯР», ПП «КОМПРОФБУД» чи іншим особам за їх дорученням здійснювати будівельні роботи, забудову та надбудову на місці зруйнованого тамбуру літ. І на АДРЕСА_1 і над ним, та на місці входу до нежитлових підвальних приміщень на АДРЕСА_1 з АДРЕСА_2, які належать на праві власності ОСОБА_1 , і над ним. Зупинити проведення будівельних робіт ТОВ «РОЯР», ПП «КОМПРОФБУД» на об`єкті будівництва - багатоквартирного житлового будинку з нежитловими приміщеннями на першому поверсі на перехресті АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 і АДРЕСА_2 , в частині забудови та надбудови на місці зруйнованого тамбуру літ. І площею 5,4 кв. м та входу до нежитлових підвальних приміщень на АДРЕСА_1 з АДРЕСА_2, які належать на праві власності ОСОБА_1 .

Заяву мотивувала тим, що проводячи будівельні роботи, для подальшого будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 і АДРЕСА_2 , відповідачі фактично позбавили її права власності та подальшої можливості користуватися підвальним приміщенням № 1, площею 5,4 кв. м. Дані приміщення є частиною нежилих приміщень, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу ВАЕ № 288180, зареєстрованому в реєстрі № 603 від 13 березня 2003 року, що підтверджується витягом ВАА № 921693.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 14 вересня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Заборонено ТОВ «РОЯР», ГТП «КОМПРОФБУД» чи іншим особам за їх дорученням здійснювати будівельні роботи, забудову та надбудову на місці зруйнованого тамбуру літ. І на АДРЕСА_1 і над ним, та на місці входу до нежитлових підвальних приміщень на АДРЕСА_1 з АДРЕСА_2, які належать на праві власності ОСОБА_1 , і над ним.

Зупинено проведення будівельних робіт ТОВ «РОЯР», ПП «КОМПРОФБУД» на об`єкті будівництва - багатоквартирного житлового будинку з нежитловими приміщеннями на першому поверсі на перехресті АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 і АДРЕСА_2 , в частині забудови та надбудови на місці зруйнованого тамбуру лі. І площею 5,4 кв. м та входу до нежитлових підвальних приміщень на АДРЕСА_1 з АДРЕСА_2, які належать на праві власності ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з даною ухвалою, ТОВ «РОЯР» оскаржило таку в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не дослідив докази, надані позивачем, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про наявність між сторонами спору та безпідставно постановив ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову. Зазначає, що оскаржуваною ухвалою обмежується законна господарська діяльність ТОВ «РОЯР» та унеможливлено виконання умов Договору оренди від 03 жовтня 2012 року, укладеного між ТОВ «РОЯР» та Миколаївською міською радою Львівської області, в частині виконання умови про забезпечення входу власників будинку до підвального приміщення.

Вважає, що оскільки права позивача не були порушені, підстав для забезпечення позову також не було, тому оскаржувана ухвала постановлена із порушенням чинного законодавства України.

Просить скасувати ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 14 вересня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

23 лютого 2022 року на електронну адресу Львівського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, без накладення електронного цифрового підпису, що підтверджується актом про відсутність КЕП, складеним головним спеціалістом Н.Салатян.

Відповідно до частини першої статті 360ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Згідно з частиною другою статті 178 ЦПК України відзив підписується відповідачем або його представником.

Згідно із частиною другою статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Частиною четвертою вказаної статті визначено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Пунктами 12, 32 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис.

Частиною першою, другою статті 6, частиною першою статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14, 16 пункту 1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, електронний документ - це оригінал електронного документу з обов`язковими реквізитами, що надають йому юридичної сили, в тому числі з електронним цифровим підписом автора. Електронний цифровий підпис - це електронний цифровий підпис в форматі, що забезпечує можливість встановлення дійсності підпису у довгостроковому періоді (після закінчення строку чинності сертифіката), визначеному відповідно до вимог законодавства. ЕЦП використовується в АСДС для підписання та погодження (візування) інформаційних ресурсів в цілому або фіксування певних дій з ними (внесення зауважень, пропозицій, погодження частини тексту тощо).

З огляду на те, що відзив на апеляційну скаргу, який надійшов на електронну пошту суду не підписаний в належній формі відповідним учасником справи, його слід повернути без розгляду.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з`явились. Зважаючи на вимоги частини другої статті 372 ЦПК України, якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також на те, що рішення про виклик учасників справи в судове засідання суду апеляційної інстанції для надання пояснень не приймалось, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи, які не з`явились.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до положень статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

З виділених матеріалів справи убачається, що позовною вимогою ОСОБА_1 є відновлення її порушеного права шляхом повернення у її власність нежитлового приміщення № 1, площею 5, 4 кв. м по АДРЕСА_1 із відповідним входом від центральної дороги відповідно до технічної документації.

Таким чином, суд першої, з висновками якого погоджується і апеляційний суд, встановивши, що між сторонами справи дійсно виник спір, та є реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувавши обсяг позовних вимог, дані про особи співвідповідачів, а також співмірність виду забезпечення позову, який просила застосувати позивач, із заявленими позовним вимогами, дійшов вірного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони проводити та зупинити будь-які будівельні роботи до ухвалення рішення у справі та набрання ним законної сили, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдаванню значної шкоди позивачу.

Доводи апелянта ТОВ «РОЯР» не спростовують висновків суду і не дають підстав вважати неправильним застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів враховує, що забезпечуючи позов в обраний заявником спосіб, суд першої інстанції не перешкодив здійсненню відповідачами господарської діяльності, а також не унеможливим виконання ними договору оренди.

Враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини та норми процесуального права, які були застосовані до вказаних спірних правовідносин, судова колегія вважає висновки суду правильними та обґрунтованими, а ухвалу суду законною.

Пунктом першим частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення питання про забезпечення позову, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін.

У відповідності до вимог абзацу 2 частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 18 квітня 2022 року.

Керуючись статтями 183, 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

відзив на апеляційну скаргу, поданий ОСОБА_1 , повернути без розгляду особі, яка його подала.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЯР» залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 14 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18 квітня 2022 року.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич