Постанова

від 14.11.2022 по справі 447/2721/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 447/2721/21 Головуючий у 1 інстанції: Павлів В.Р.

Провадження № 22-ц/811/1770/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Івасюти М.В.

з участю: представника позивача адвокат Ощипок В.С., представника ТзОВ «РОЯР» - Катун М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ТзОВ «РОЯР» на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 12 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «РОЯР», ПП «КОМПРОФБУД»; третя особа без самостійних вимог: ПП «ІНТРА-ЛЬВІВ» про усунення ОСОБА_1 перешкод в користуванні підвальними приміщеннями, що за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом відновлення до попереднього стану,-

в с т а н о в и в:

В серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовною заявою до ТзОВ «РОЯР», ПП «КОМПРОФБУД»; третя особа без самостійних вимог: ПП «ІНТРА-ЛЬВІВ» про відновлення порушеного права власності.

В обґрунтування позовних вимог покликалась на те, що її фактично позбавлено права власності та подальшої можливості користуватися підвальним приміщенням літ. І, площею 5,4 кв.м у зв`язку з проведенням підготовчих робіт та будівництвом будинку за адресою: перехрестя АДРЕСА_1 , яке є частиною нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та належать позивачці на підставі договору купівлі продажу ВАЕ № 288180, зареєстрованого в реєстрі №603 від 13.03.2003, що підтверджується витягом ВАА №921693. 06.08.2021 представники ПП «ІНТРА ЛЬВІВ» повідомили позивачку про те, що доступ до даного приміщення заблоковано на тривалий період. 20 серпня 2021 року з повідомлення про початок виконання будівельних робіт ЛВ051210413746 позивачці стало відомо, що замовником будівництва є ТОВ «РОЯР», а генеральним підрядником будівництва є ПП «КОМПРОФБУД».

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 12 травня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Усунено ОСОБА_1 перешкоди в користуванні підвальним приміщенням на АДРЕСА_1 шляхом відновлення за рахунок ТзОВ «РОЯР» приміщення тамбуру літ. І площею 5,4 кв.м. висотою 2,67 м та входу до цього приміщення з площі Ринок у відповідності до технічного паспорта на громадські приміщення № І-VI, 1-30 у житловому будинку АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_2 станом на 04.01.2016.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди відмовлено.

Стягнкто з ТзОВ «РОЯР» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду оскаржило ТзОВ «РОЯР»

В апеляційній скарзі зазначають, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з`ясуванням усіх обставин справи. Зокрема покликаються на те, що на підтвердження своїх позовних вимог позивач надала договір купівлі продажу, проте з даного договору слідує, що позивач не набував права власності на тамбур літ. 1 за даним договором в його власність перейшли приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » «21», з «25» по «32», загальною площею 183,1 кв.м. та приміщення підвалу №V-X. Таким чином, суд першої інстанції зробив неправильний висновок про наявність у позивача можливості відновлення права власності на тамбур літ. 1, оскільки даний тамбур не є у власності позивача. Також звертають увагу на те, що тамбур та сходові майданчики є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку та не можуть передаватися у власність одному із співвласників.

Просять рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача адвокат Ощипок В.С. на заперечення апеляційної скарги, представника ТзОВ «РОЯР» - Катун М.І. на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні підвальними приміщеннями, суд першої інстанції виходив з того, що права ОСОБА_1 як власниці підвальних приміщень частково обмежені ТзОВ «РОЯР», яке здійснило демонтаж тамбуру та сходів входу у підвал. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої станції зазначав, що позивачка не вказала у чому саме полягає моральна шкода, нею не доведено факт завдання моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір, не вказано з яких міркувань позивачка виходила, визначаючи саме такий розмір заподіяної їй моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Матеріалами справи та судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу 72/100 частин приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 13.03.2003 року, укладеного між Спільним торговим підприємством «Дністер» Миколаївської райспоживспілки в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , така набула право власності на магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » «21», з «25» по «32» загальною площею 183,1 м2, та приміщення підвалу № V- X, загальною площею 126,7 м2, що згідно розрахунку складають 72/100 частин магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого на земельній ділянці земель Миколаївської міської ради, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу №207859 від 21.03.2003 про реєстрацію права власності на нерухоме майно нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, реєстр №603 від 13.03.2003 належить ОСОБА_1 .

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником юридичної особи є ОСОБА_4 з 18.05.2011, місце знаходження юридичної особи: АДРЕСА_2 .

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 03.10.2012, який укладений між орендодавцем Миколаївська міська рада Львівської області та орендарем ТзОВ «РОЯР», орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з нежитловими приміщеннями на першому поверсі, яка знаходиться на перехресті АДРЕСА_1 .

У відповідності до акту приймання-передачі земельної ділянки від 08.10.2012 представник орендодавця передав, а орендар ТзОВ «РОЯР» в особі Дошака Р.З прийняв у користування земельну ділянку, яка знаходиться на перехресті АДРЕСА_1 .

Згідно технічного паспорту на громадські приміщення № І-VI, 1-30 у житловому будинку АДРЕСА_1 від 04.01.2016 власником є ОСОБА_1 . Згідно плану поверхів громадського будинку приміщення № І, яке знаходиться у підвалі вказаного будинку має площу яка становить 5,4 м 2.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до принципів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол), Держави-учасниці Конвенції зобов`язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (стаття 41 Конституції України)

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Із положень ч. 1 ст. 391 ЦК України слідує, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, висновком експерта № 041/21 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи складеного 10.09.2021 експертом Табунщик Т.Я. ТзОВ «ГАЛ-СВІТ» встановлено, що вхід в приміщення підвалу згідно технічного паспорту здійснюється з пл. Ринок по зовнішніх сходах в тамбур літ. І площею 5.4 м2, який є приватною власністю ОСОБА_1 . Будівельниками демонтовано сходи, стіни і перекриття вхідного тамбуру літ. І підвального приміщення, які є приватною власністю, і на день огляду влаштовано нову монолітну площадку і сходи для входу в підвал з дворового фасаду. Здійснено демонтаж вхідного тамбуру, що є приватною власністю ОСОБА_1 , створене обмежене використання дверного прорізу у зв`язку з влаштуванням нової сходової площадки, власниця позбавлена можливості здійснювати вхід в свої приміщення до підвалу з пл. Ринок. Не існує входу в підвальні приміщення на АДРЕСА_1 у відповідності до технічного паспорту власниці ОСОБА_1 з площі Ринок.

Згідно висновку експерта № 058/21 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи складеного 26.11.2021 експертом Табунщик Т.Я. ТзОВ «ГАЛ-СВІТ» встановлено наступне. Згідно договору купівлі-продажу 72/100 приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 13.03.2003 у власність ОСОБА_1 перейшли приміщення підвалу літ. У-Х, загальною площею 126,7 кв.м. В зазначену площу підвальних приміщень входила площа сходової клітки загального користування літ. УІ площею 11, 5 кв.м. у буд. АДРЕСА_1 . Експерт зазначав, що при складанні технічного паспорта на приміщення підвалу ОСОБА_1 літерацію приміщень змінено як для окремого об`єкта нерухомості не пов`язаного з іншими приміщеннями, а саме : під літ. І-УІ.

Відповідно до технічного паспорта у власності ОСОБА_1 знаходиться частина приміщень підвалу на АДРЕСА_1 під літ. І-VI, а саме: І вхідний тамбур площею 5, 4 кв.м., ІІ приміщення площею 37,2 кв.м, ІІІ приміщення площею 17,9 кв.м, ІV приміщення 12, 5 кв.м., V приміщення 17, 0 кв.м., VІ приміщення площею, 32, 6 кв.м.

Експертом під час проведення огляду та дослідження приміщень підвалу встановлено, що вхідний тамбур літ. І площею 5,4 кв.м. та сходи у підвал демонтовано. План підвальних приміщень станом на день огляду і дослідження експертом не відповідає технічному паспорту. Крім того експерт вказує на те, що відповідно до інвентаризаційної справи з сходової клітки літ. УІ площею 11,5 кв.м. позначено три прорізи входу у підвальні приміщення літ У, літ. УІІ і літ. ІX, але таких входів у підвальні приміщення ОСОБА_1 з сходової клітки загального користування житлового буд. АДРЕСА_1 не існує та не існувало.

В результаті дослідження експерт зробив наступні висновки: план підвальних приміщень власниці ОСОБА_1 не відповідає плану підвальних приміщень зазначених в матеріалах інвентаризаційної справи; площа підвальних приміщень в буд. АДРЕСА_1 у фактичному користуванні власниці ОСОБА_1 становить 119,9 кв.м.; входів у підвальне приміщення власниці ОСОБА_1 з сходової клітки загального користування житлового будинку АДРЕСА_1 на момент проведення експертизи № 058/21 від 26.11.2022 не існує, входів в підвальні приміщення власника ОСОБА_1 , які позначені на поверховому плані інвентаризаційної справ не існує.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що, права ОСОБА_1 як власниці підвальних приміщень частково обмежені ТзОВ «РОЯР», яке здійснило демонтаж тамбуру та сходів входу у підвал, порушене право власності підлягає захисту, та з метою усунення перешкод в користуванні приміщеннями нежитлової будівлі тамбуру площею 5,4 кв.м. у житловому будинку АДРЕСА_1 , відповідачу слід відновити приміщення такого та вхід до цього приміщення.

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами, оскількиукладаючи договір оренди земельної ділянки ТзОВ «РОЯР» було відомо, що на земельній ділянці яка орендується знаходиться зовнішня сходова клітка до підвального приміщення житлового будинку АДРЕСА_3 , відповідно до п.6 договору оренди земельної ділянки від 03.10.2012, ТзОВ «РОЯР» мало бути враховано при проектуванні і будівництві житлового будинку.

На підставі з`ясованих обставин справи,суд прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то враховуючи положення ст. ст. 23, 1167 ЦК України, роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зважаючи на те, що позивач за первісним позовом підставність вимоги про стягнення по 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди мотивують неправомірними діями відповідача, суд першої інстанції, з врахуванням положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про те, що позивачами належними доказами не доведено спричинення діями відповідача моральних страждань, або інших негативних наслідків, заподіяних з вини відповідача, а тому вірно відмовив у задоволенні цієї позовної вимоги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно дост.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п.1, 375, 381 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ТзОВ «РОЯР» - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського районногосуду Львівськоїобласті від12травня 2022року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 24.11.2022 року

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.