Рішення

від 12.04.2022 по справі 500/149/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/149/22

13 квітня 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чепенюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,

представника позивача Фльорківа О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Чортківської районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника - адвоката Фльорківа Олександра Володимировича звернувся до суду з позовом до Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Чортківської районної державної адміністрації (далі Відділ містобудування, відповідач), в якому просить:

визнати протиправною відмову Відділу містобудування № 01 -26/250 від 08.10.2021 у наданні ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки загальною площею 0,0648 га, кадастровий номер 6122055500:02:002:0461, розташованій по АДРЕСА_1 ;

зобов`язати Відділ містобудування надати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки загальною площею 0,0648 га, кадастровий номер 6122055500:02:002:0461, розташованій по АДРЕСА_1 ,

В обґрунтування позову вказано, що позивач набув у приватну власність нежитлове приміщення (автостанція), загальною площею 46,7 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Нежитлове приміщення розміщене на земельній ділянці загальною площею 0,0648 га, кадастровий номер 6122055500:02:002:0461, яку на підставі рішення Товстенської селищної ради № 1523 від 19.11.2020 передано в оренду ОСОБА_1 за договором оренди землі від 23.12.2020.

Для здійснення реконструкції нежитлового приміщення та з метою проектування об`єкта реконструкції і отримання вихідних даних для проектування, 24.09.2021 позивач звернувся до Відділу містобудування із заявою про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, проте листом відповідача № 01-26/250 від 08.10.2021 отримав відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва такого змісту: «...у зв`язку із невідповідністю поданих вами даних у документах, а саме: невідповідність даних у викопіюванні з топографо-геодезичного плану М 1:2000, розроблене ФОП ОСОБА_2 . У пакеті документів поданих Вами 16.07.2021 вх.№ Б-061/60-Л-60 та 24.09.2021 вх. Б-061/79-Л-79 надані недостовірні дані у викопіюванні з топографо-геодезичного плану М 1:2000, розроблене ФОП ОСОБА_2 », з якою не погоджується та вважає її протиправною.

Вказує, що частиною третьою статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI) визначено вичерпний перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень. Позивачем такі документи подані, що не заперечується відповідачем.

В свою чергу відповідно до частини четвертої статті 29 Закону № 3038-VI підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідач відмовляє у видачі містобудівних умов через невідповідність (недостовірність) даних у наданому позивачем викопіюванні з топографо-геодезичного плану М 1:2000. При цьому, будь-якого обґрунтування невідповідності чи недостовірності відомостей у наданому позивачем викопіюванні з топографо-геодезичного плану М 1:2000 в оскаржуваній відмові відповідачем не наведено. У розумінні частини четвертої статті 29 Закону № 3038-VI це не є підставою для відмови у видачі містобудівних умов, бо ця норма визначає такою підставою лише недостовірність відомостей виключно у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, а не у викопіюванні з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Також представник позивача вказує, що викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 надавалося 16.07.2021, тобто задовго до звернення позивача із заявою про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, за яким відповідачем надано оскаржувану відмову. Оскільки такі викопіювання не додавалися позивачем до заяви про видачу містобудівних умов та обмежень та не були предметом розгляду відповідачем такого звернення позивача.

Представник позивача вважає, що відповідач в оскаржуваній відмові не зазначив жодної підстави для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень, передбаченої частиною четвертою статті 29 Закону № 3038-VI, а тому оскаржувана відмова відповідача у видачі містобудівних умов та обмежень є не обґрунтованою. При цьому належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження.

Ухвалою суду від 14.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судове засідання на 08.02.2022.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 14.01.2022 Відділ містобудування отримав 19.01.2022 поштовим зв`язком, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.30). Відповідач відзив на позов у строк, встановлений судом (п`ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі), не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог, зокрема витребувані судом, а саме: матеріали, що слугували підставою для відмови позивачу у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

08.02.2022 до суду від представника позивача надійшли докази витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, з доказами їх направлення іншим учасникам справи (а.с.31-35), а 09.03.2022 додаткові докази на підтвердження розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу з доказами їх направлення іншим учасникам справи (а.с.44-46).

Судове засідання 08.02.2022 не проводилося через тимчасову непрацездатність головуючого судді, справа знята з розгляду, наступне судове засідання призначене на 22.02.2022.

У судовому засіданні 22.02.2022 представник позивача, адвокат Фльорків О.В. позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити у повному обсязі та стягнути судові витрати з відповідача, у тому числі на правничу допомогу.

Представник відповідача, начальник Відділу містобудування Стець І.В. позовні вимоги не визнав. Суду пояснив, що ОСОБА_1 тричі звертався з заявами про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, на якій розміщена будівля колишньої автостанції в смт. Товсте Чортківського району Тернопільської області, придбана позивачем. Перша заява ОСОБА_1 (у березні 2022 року) залишена без задоволення через відсутність у доданих до неї документах викопіювання з топографічного плану. З другою заявою позивач звернувся 16.07.2022, додавши викопіювання з топографічного плану, на якому такий об`єкт як автостанція був зображений площею до 250 кв.м, тоді як відповідно до правовстановлюючих документів така площа складала близько 48 кв.м, через що позивачу знову відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки. Втретє позивач звернувся з заявою до відповідача 24.09.2021, додавши до неї викопіювання з топографічного плану, на якому відображені відомості взяті з картографічних матеріалів 1964 року, які не відповідають дійсним умовам забудови території. Так, автостанція зображена площею у відповідності до картографічних матеріалів 1964 року, проте після звернення ОСОБА_1 до Відділу містобудування стало відомо, що заявник вже почав зносити існуючу будівлі, через що викопіювання не відповідає дійсності. Представник відповідача вважає, що ОСОБА_1 допустив самовільне знесення будівлі автостанції та приступив до будівельних робіт без дозвільних документів, а тому можливості видати містобудівні умови та обмеження немає. По факту самовільного будівництва відкрито кримінальне провадження.

У судовому засіданні 22.02.2022 оголошено перерву до 14.03.2022 та витребувано додаткові докази, на підтвердження обставин, про які представник Відділу містобудування, повідомив суд в усних поясненнях.

У судове засідання 14.03.2022 представник відповідача не прибув, відповідач не повідомив суд про причини неприбуття його представника до суду, також не подав витребувані судом документи. Враховуючи такі обставини та заслухавши думку представника позивача, суд постановив ухвалу 14.03.2022 про відкладення розгляду справи до 24.03.2022. Одночасно ухвалою суду зобов`язано Відділ містобудування надати суду докази, на підтвердження обставин, про які представник Відділу повідомив суд в усних поясненнях у судовому засіданні 22.02.2022, у тому числі усі заяви подані ОСОБА_1 до Відділу містобудування з копіями доданих до них документів та відповіді на них, а також належні та допустимі докази на підтвердження невідповідності даних у викопіюванні з топографо-геодезичного плану М 1:2000, розробленому ФОП ОСОБА_2 , в чому воно полягає.

24.03.2022 до суду з пропущенням строку, встановленого судом, надійшов відзив, який фактично містить ті самі обставини, що оскаржувана відмова, та витребувані судом документи (а.с.53-105). Також у відзиві зазначено, що недостовірність даних полягає у тому, що замовником тричі подавалися різні варіанти документу такого як топографо-геодезичний план М 1:2000. Топографо-геодезичний план це графічне зображення ситуації в межах окремої ділянки. Цей документ потрібен для успішної роботи проектувальників, архітекторів, будівельників. Отримати топографо-геодезичний план можна тільки після проведення топографо-геодезичної зйомки, яка виконується фахівцями- геодезистами (а.с.104).

У судове засідання 24.03.2022 представник відповідача не прибув, проте подав клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтовуючи його тим, що Чортківська районна державна адміністрація набула статусу військової адміністрації і працівники Відділу містобудування залучені до виконання завдань відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (а.с.52).

У судовому засіданні 24.03.2022 з ініціативи суду поставлено на обговорення питання щодо продовження пропущеного строку на подання відзиву відповідачем. Ухвалою суду від 24.03.2022 постановлено продовжити такий строк та прийняти відзив на позовну заяву. Також задоволено клопотання відповідача, визнано причини неприбуття його представника поважними, розгляд справи відкладено до 13.04.2022, витребувано докази на підтвердження невідповідності даних у викопіюванні з топографо-геодезичного плану М 1:2000, розробленому ФОП ОСОБА_2 , оскільки такі так і не надані відповідачем.

У судове засідання 13.04.2022 представник відповідача не прибув повторно, причини неприбуття до суду не повідомив, а тому такі визнані судом не поважними, та з огляду на відсутність підстав, визначених статтею 205 КАС України для відкладення розгляду справи, а також те, що представник відповідача надав суду усні пояснення з приводу предмету позову, суд продовжив розгляд справи за відсутності відповідача.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 згідно з договором купівлі - продажу нежитлового приміщення, № 1009, посвідченого 08.10.2020 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Дзюбановською О.І., придбав нежитлове приміщення (автостанцію), загальною площею 46,7 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с.8-10). Відповідні відомості про право приватної власності позивача на це нежитлове приміщення внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 227314823 від 08.10.2020 (а.с.11).

Нежитлове приміщення автостанції знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 0,0648 га, кадастровий номер 6122055500:02:002:0461, розташованій по АДРЕСА_1 , про що свідчать відомості витягу з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на 10.12.2020 № НВ - 6113934232020 (а.с.12) та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 240194519 від 12.01.2021 (а.с.19).

На підставі рішення Товстенської селищної ради № 1523 від 19.11.2020 земельну ділянку за кадастровим номером 6122055500:02:002:0461 передано в оренду ОСОБА_1 за договором оренди землі № 3, укладеним із орендодавцем Товстенською селищною радою 23.12.2020, терміном на 5 років (а.с.15-18). Право оренди земельної ділянки зареєстровано за позивачем у встановленому законом порядку, про що внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.19).

24.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до Відділу містобудування із заявою про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для здійснення реконструкції нежитлового приміщення автостанції. До заяви позивач додав такі документи: копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, копії паспорта та довідки про реєстрацію місця проживання, викопіювання з топографічного плану (масштаб 1:2000), копію технічного паспорту на приміщення (а.с.21, 92-101).

Розглянувши цю заяву, Відділ містобудування надіслав позивачу лист № 01-26/250 від 08.10.2021, яким повідомив його про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва. Така відмова обґрунтована невідповідністю поданих заявником даних у документах, а саме: не відповідністю даних у викопіюванні з топографо-геодезичного плану М 1:2000, розробленому ФОП ОСОБА_2 . У пакеті документів поданих заявником 16.07.2021 вх.№ Б-061/60-Л-60 та 24.09.2021 вх. Б-061/79-Л-79 надані недостовірні дані у викопіюванні з топографо-геодезичного плану М 1:2000, розробленого ФОП ОСОБА_2 (а.с.22, 102).

Відмова відповідача містить посилання на пункт 2 частини четвертої статті 29 Закону України «Про регулювань містобудівної діяльності» (із змінами), а саме: виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельно ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці. У зв`язку з цим Відділ містобудування рекомендував заявнику підготувати пакет документів, який відповідати чинному законодавству України та Державним будівельним нормам та повторно звернутися із пакетом документів зазначених у пункті статті 29 Закону України «Про регулювань містобудівної діяльності» (із змінами), необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень.

Не погодившись з відмовою Відділу містобудування у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначає Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI, який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до визначень, наведених у статті 1 цього Закону: будівництво - нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об`єкта будівництва; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно з частинами першою-другою, п`ятою статті 26 Закону №3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва; суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок і включає найперше отримання замовником або проектувальником вихідних даних.

Частиною першою статті 29 цього ж Закону визначено, що однією з основних складових вихідних даних є містобудівні умови та обмеження.

Згідно з частиною другою статті 29 Закону №3038-VI фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Частиною третьою статті 29 Закону №3038-VI визначено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України "Про адміністративні послуги".

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Частина четверта статті 29 Закону №3038-VI визначає підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень. Такими підставами є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Згідно з частиною шостою статті 29 Закону №3038-VI надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

У спірному випадку підставою для відмови ОСОБА_1 у видачі містобудівних умов та обмежень вказано невідповідність даних у документах, поданих заявником, а саме: невідповідність даних у викопіюванні з топографо-геодезичного плану М 1:2000, розробленому ФОП ОСОБА_2 . У пакеті документів поданих позивачем 16.07.2021 вх.№ Б-061/60-Л-60 та 24.09.2021 вх. Б-061/79-Л-79 надані недостовірні дані у викопіюванні з топографо-геодезичного плану М 1:2000, розробленому ФОП ОСОБА_2 . Відмова Відділу містобудування містить посилання на пункт 2 частини четвертої статті 29 Закону №3038-VI з вказівкою на виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою.

Надаючи оцінку правомірності відмови Відділу містобудування у видачі містобудівних умов та обмежень, суд констатує, що позивачем подано до відповідача з метою отримання містобудівних умов та обмежень документи згідно з їх переліком, визначеним у частині третій статті 29 Закону №3038-VI (а.с.21), у тому числі документи, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, нежитлове приміщення автостанції відповідний витяг Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на 08.10.2020, та право користування земельною ділянкою - витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права станом на 12.01.2021 та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 10.12.2020 (а.с.11-14, 19). Також заявником долучено до заяви про видачу містобудівних умов та обмежень викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 (а.с.20).

Відомостей про те, що заявником подано не повний пакет документів, необхідних для прийняття рішення відповідачем про надання містобудівних умов та обмежень, оскаржувана відмова не містить.

Підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є посилання Відділу містобудування на законодавчу норму, якою передбачено виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці.

Втім фактично такої недостовірності відомостей у документах, поданих ОСОБА_1 до відповідача, які посвідчують користування (оренду) земельною ділянкою, а так само у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, нежитлове приміщення автостанції за адресою: АДРЕСА_1 , Відділом містобудування не встановлено.

Відповідач посилається на невідповідність даних у викопіюванні з топографо-геодезичного плану М 1:2000, розробленому ФОП ОСОБА_2 . Проте оскаржувана відмова не містить будь-якого обґрунтування в чому ж полягає невідповідність чи недостовірність відомостей у наданому позивачем викопіюванні з топографо-геодезичного плану М 1:2000. У судовому засіданні 22.02.2022 представник відповідача зазначав про те, що на даний час об`єкт нерухомості знесений, позивачем самовільно проводяться будівельні роботи. Представник позивача підтвердив той факт, що ОСОБА_1 розпочав будівельні роботи, не отримавши відповідних дозвільних документів. Проте вказує, що Відділ містобудування не встановив і не підтвердив знесення будівлі автостанції, жодних доказів невідповідності відомостей у наданому позивачем викопіюванні з топографо-геодезичного плану М 1:2000 відповідач також не надав.

Отже, виходячи з встановлених судом обставин справи та пояснень представників сторін вбачається, що позивач розпочав будівельні роботи щодо реконструкції, не маючи відповідних дозвільних документів. Проте на даний час позивач намагається їх отримано, через що неодноразова звертався до Відділу містобудування для отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, тобто намагається привести будівельні роботи у відповідність до вимог чинного законодавства. Натомість відповідач фактично через те, що будівельні роботи вже розпочаті без відповідних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, підшуковує підстави для відмови у їх видачі.

Так, ОСОБА_1 чотири рази звертався до відповідача з заявою про видачу містобудівних умов та обмежень, зокрема, ним подавалися такі заяви:

28.05.2021, на яку відповідачем надана відповідь про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень 09.06.2021 з посиланням на відсутність копії документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташованій на земельній ділянці,

16.06.2021, відповідь надана 02.07.2021 про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень через відсутність викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000,

16.07.2021, відповідь надана 30.07.2021 про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень через те, що у поданому викопіюванні з топографо-геодезичного плану М 1:2000 площа будівлі виходить 175 кв.м, тоді як площа автостанції складає 46,7 кв.м, площа земельної ділянки під будівлями (спорудами) транспорту 70 кв.м, запропоновано пакет документів привести у відповідність до вимог законодавства України та Державних будівельних норм (а.с.53-84).

Наступна заява подана 23.09.2021, відмова по якій від 08.10.2021 є предметом оскарження у цій справі. Ця заява подана з урахуванням підстав усіх трьох відмов Відділу містобудування у видачі містобудівних умов та обмежень. До заяви додані усі документи, перелік яких визначений частиною третьою статті 29 Закону №3038-VI, у тому числі викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000, яке позивач вважає, що приведене у відповідність до вимог законодавства України та Державних будівельних норм з урахуванням відмови відповідача від 30.07.2021.

Стосовно невідповідності даних у викопіюванні з топографо-геодезичного плану М 1:2000, розробленому ФОП ОСОБА_2 , які зазначені як підстава в оскаржуваній відмові, то суд зауважує на таке.

Згідно з визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» від 23.12.1998 № 353-XIV, топографо-геодезична і картографічна діяльність - наукова, виробнича і управлінська діяльність, спрямована на визначення параметрів фігури, гравітаційного поля Землі, координат точок земної поверхні та їх змін у часі, створення і використання державної геодезичної і гравіметричної мереж України, мережі постійно діючих станцій супутникового спостереження, топографічних, тематичних карт (планів), створення та оновлення картографічної основи для державних кадастрів, банків (баз) геопросторових даних та геоінформаційних систем; топографо-геодезичні та картографічні роботи - процес створення геодезичних, топографічних і картографічних матеріалів, даних, топографо-геодезичної та картографічної продукції; результати топографо-геодезичної і картографічної діяльності - геодезичні, топографічні, картографічні матеріали, продукція, інформація тощо. Топографо-геодезичні і картографічні роботи сертифіковані інженери-геодезисти.

Відповідальність за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт, у тому числі неточність чи недостовірність даних викопіювання з топографічного плану, у разі якщо таке має місце, несуть сертифіковані інженери-геодезисти. Так, статтею 26 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» визначено, що порушення законодавства про топографо-геодезичну і картографічну діяльність тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законом. Отже, на переконання суду, результати топографо-геодезичних і картографічних робіт сертифікованого інженера-геодезист, у тому числі невідповідність даних, не можуть бути підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень суб`єкту містобудування замовнику фізичній особі, яка має намір щодо забудови території і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Крім того, відповідач як в оскаржуваному рішенні, так і на вимогу суду не надав доказів, які б підтверджували невідповідність чи недостовірність відомостей у наданому позивачем викопіюванні з топографо-геодезичного плану М 1:2000 до заяви від 23.09.2021.

З усних пояснень, наданих у судовому засіданні начальником Відділу містобудування Стецем І.В., вбачається, що на викопіюванні з топографо-геодезичного плану М 1:2000, доданого до останньої заяви позивача, відображено будівлю автостанції у тій площі, яка відповідає первинним документам, що підтверджують право власності на нерухоме майно (46,7 кв.м). Проте через те, що ОСОБА_1 до отримання містобудівних умов та обмежень розпочав реконструкцію будівлі, змінивши її конфігурацію (розібрав частину, а то й повністю, суду достеменно не вдалося таких обставин встановити), то відповідач вважає, що дані викопіювання не відповідають дійсним, бо такої площі нерухомого майна вже не існує. Проте відповідач не зміг пояснити суду, яким чином позивач може на даний час отримати відповідні дозвільні документи та привести реконструкцію будівлі автостанції у відповідність до вимог чинного законодавства, окрім як через отримання відповідних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у порядку, встановленому статтею 29 Закону №3038-VI.

Відповідачем до матеріалів адміністративної справи долучено листування з Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, яке велося з Чортківською районною державною адміністрацією, стосовно ймовірного самовільного будівництва ОСОБА_1 на земельній ділянці, кадастровий номер 6122055500:02:002:0461, розташованій по АДРЕСА_1 . З цього приводу суд зазначає, що позивач не позбавлений права у разі, якщо допустив та виконував будівельні роботи з реконструкції будівлі без відповідних дозвільних документів, отримати їх в подальшому у встановлений законом спосіб, дотримуючись відповідного порядку та умов для їх отримання, проте це не звільняє його від відповідальності у разі допущення будь-яких порушень чинного законодавства.

Отже, у цій справі відповідачем не надано належних і достовірних доказів, які б підтвердили неточність чи недостовірність даних викопіювання з топографічного плану, доданих позивачем до заяви від 23.09.2021 для отримання містобудівних умов та обмежень.

Також суд зауважує, що у розумінні частини четвертої статті 29 Закону № 3038-VI підставами для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень може бути виявлення недостовірних відомостей виключно у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці. Обґрунтованими та законними підставами відмови у видачі містобудівних умов та обмежень суб`єкту містобудування є ті, які передбачені частиною четвертою статті 29 Закону № 3038-VI.

Відділ містобудування в оскаржуваній відмові не зазначив жодної підстави для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень, передбаченої частиною четвертою статті 29 Закону № 3038- VI. Оскільки відповідач фактично відмовив позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень з підстави, яка не передбачена частиною четвертою статті 29 Закону № 3038-VI (невідповідність даних у викопіюванні з топографо-геодезичного плану М 1:2000), то суд приходить до висновку, що така відмова є необгрунтованою, протиправною та підлягає до скасування.

Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій. З огляду на викладене, суд вважає, що позовна вимога про визнання протиправною відмови Відділу містобудування № 01 26/250 від 08.10.2021 у наданні ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки підлягає до задоволення.

Стосовно похідної позовної вимоги про зобов`язання надати позивачу містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, то суд зазначає, що в силу положень частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У відповідності до Рекомендацій № К (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи, державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган з кількох юридично допустимих рішень може обирати те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Водночас, суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Суд звертає увагу на те, що рішення суб`єкта владних повноважень про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень має містити вичерпні підстави для такого рішення, з метою гарантування права особи на оскарження такого рішення та запобігання можливим подальшим діям, направленим на позбавлення права особи на вільне використання земельної ділянки та неодноразовому зверненню особи до суду за захистом своїх прав.

Дискреційні функції відповідача як суб`єкта владних повноважень стосовно відмови в наданні містобудівних умов та обмежень досить жорстко обмежені в законодавчому порядку, оскільки такі рішення мають відповідати положенням чинного законодавства та можуть бути оскаржені у судовому порядку.

Суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв`язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, оскільки випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду, судом не встановлено.

Оскільки позивачем подано повний пакет документів для прийняття відповідачем рішення, у тому числі викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 (щодо якого відповідачем не надано, а судом не встановлено невідповідності даних), факту недостовірність відомостей виключно у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці судом не встановлено, то підстави для відмови у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень забудови вказаної земельної ділянки відсутні.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Таким чином, у разі відсутності невідповідності намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні та підтвердження факту подання позивачем повного пакету документів у спеціально уповноваженого органу містобудування та архітектури виникає обов`язок видати заявнику містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки.

Оскільки матеріали справи свідчать про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваної відмови та враховуючи, що будь-які інші перешкоди для надання позивачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки відсутні, суд вважає, що ефективний захист порушеного права позивача потребує прийняття рішення про зобов`язання Відділ містобудування надати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки загальною площею 0,0648 га, кадастровий номер 6122055500:02:002:0461, розташованій по АДРЕСА_1 , що є гарантією того, що спір між сторонами буде вирішений остаточно.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою-п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Представник позивача просив стягнути з відповідача судові витрати в сумі 992,40 грн сплачений судовий збір за звернення до суду з цим позовом та 7000,00 грн - витрати, пов`язані з правничою допомогою.

Оскільки суд позов задовольняє повністю, то необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 992,40 грн, сплачений позивачем відповідно до квитанції №9945-9125-5656-7074 від 10.01.2022 (а.с.5).

При вирішенні питання щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн, суд виходить з наступного.

04.01.2022 укладено договір про надання правової (правничої) допомоги між позивачем ОСОБА_1 (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «СИЛА ПРАВА», в особі Керуючого партнера Фльорківа Олександра Володимировича, згідно з пунктом 1.1 якого Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати захист, представництво інтересів Клієнта в Тернопільському окружному адміністративному суді, Восьмому апеляційному адміністративному суді, Верховному Суді та інших судах, державних органах, установах, недержавних організаціях у справах за позовом ОСОБА_1 до Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Чортківської районної державної адміністрації, на умовах і в порядку, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору. Для надання правничої (правової) допомоги Клієнту, Адвокатським об`єднанням призначено адвокатів: Башуцького Ігоря Ярославовича та Фльорківа Олександра Володимировича (пункт 1.2 договору) (а.с.32-33).

Розділом 4 вказаного договору врегульовано порядок здійснення розрахунків. Так пунктом 4.2 договору передбачено, що правову допомогу, що надається Адвокатським об`єднанням по цьому Договору Клієнт оплачує в гривнях шляхом внесення (переказу) коштів на рахунок Адвокатського об`єднання. Клієнт зобов`язаний протягом 3 (трьох) днів з дати укладення цього Договору оплатити гонорар в розмірі, визначеному Сторонами в додатку до цього Договору (пункт 4.3 договору). Пунктами 4.5 та 4.6 договору передбачено, що за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі Сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об`єднанням правової допомоги і її вартість. Акт складається Адвокатським об`єднанням та надається представнику Клієнта особисто або надсилається Клієнту поштою. Акт вважається підписаним якщо протягом 3 днів з моменту його отримання Клієнтом, останній не надав Адвокатському об`єднанню письмові аргументовані заперечення на акт. Оплата за цим Договором є гонораром Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги та поверненню не підлягає.

Згідно Додатка №1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 08.02.2022 сторони визначили види правничої (правової) допомоги та погодили розмір гонорару по Договору, зокрема, згідно з пунктами 2, 3 Додатку №1 за одну годину представництва в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар у розмірі 1000,00 грн. Загальний розмір гонорару залежить від кількості затрачених адвокатом Адвокатського об`єднання годин по даній справі, але в будь-якому випадку не може бути меншим 8000,00 грн (а.с.34 зворот).

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано суду наступні документи:

- копію акта №1 від 08.02.2022 обсягу наданої правничої (правової) допомоги до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 04.01.2022 (а.с.34) ;

- квитанцію про сплату ОСОБА_1 одержувачу АО «СИЛА ПРАВА» за 09.03.2022 коштів у сумі 2000,00 грн, призначення платежу: гонорар за договором про надання правничої допомоги від 04.01.2022 (а.с.45).

Із акта №1 від 08.02.2022 обсягу наданої правничої (правової) допомоги до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 04.01.2022 вбачається, що ОСОБА_1 отримав правничу допомогу в наступному обсязі:

- формування правової позиції та підготовка позовної заяви, кількість затрачених годин 6 год, вартість послуг 6000,00 грн;

- участь у судових засіданнях, кількість затрачених годин 1 год, вартість послуг 1000,00 грн.

Всього: 7000,00 грн (а.с.34).

Як слідує з матеріалів справи розрахунки проведені на суму 2000,00 грн. Доказів понесення витрат (фактичної сплати коштів на рахунок/в касу адвоката) в іншій частині 5000,00 грн позивачем не представлено. Отже, позивач витрати на правничу допомогу адвокату сплатив частково.

Щодо можливості стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, які підлягають сплаті позивачем, але ще не оплачені, то суд зазначає таке.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Приведеними нормами закріплено, що для цілей розподілу судових витрат підлягають урахуванню розмір витрат на правничу допомогу адвоката в тому рахунку і ті, що підлягають сплаті відповідною стороною.

При цьому, в аспекті вимог процесуального закону та сформованої правової позиції у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 18.08.2021 у справі №300/3178/20 такі витрати беруться до уваги, якщо вони є несплаченими на момент винесення судового рішення саме з об`єктивних причин. Так, у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано на те, що сторонами був погоджений порядок оплати цих витрат з моменту винесення судом рішення та отримання рахунку. Аналогічний підхід щодо застосування положення частини сьомої статті 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, викладений у постанові касаційної інстанції від 18.08.2021 у справі №300/3178/20.

Звідси, такий механізм відшкодування витрат на правову допомогу, які підлягають сплаті, не може стосуватися неоплачених витрат на правову допомогу через порушення стороною договірних своїх зобов`язань по оплаті при наявності наданих адвокатом послуг.

З огляду на відсутність у справі доказів оплати послуг правничої допомоги позивачем в сумі 5000,00 грн (при тому, що строк сплати гонорару визначений протягом трьох днів з дати укладення договору від 04.01.2022), суд приходить до переконання, що витрати на правову допомогу в цій частині не понесені позивачем через його небажання сплачувати такі на підставі складеного акту обсягу наданої правничої (правової) допомоги до договору про надання правничої (правової) допомоги від 04.01.2022.

Суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Враховуючи, що на час розгляду справи у суді погоджений договірними сторонами строк оплати сплив, докази здійснення належних платежів на користь адвоката надані лише на суму 2000,00 грн, суд вважає, що до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати, понесені ним на правничу допомогу, лише у сумі 2000,00 грн. Через невиконання позивачем умов договору про надання правової (правничої) допомоги від 04.01.2022 в частині своєчасної оплати наданих послуг, решта суми заявлених до відшкодування витрати в розмірі 5000,00 грн є непідтвердженою з вини самого позивача через його небажання нести такі. Оскільки позивачем документально не підтверджено факт понесення витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн, то правові підстави для їх стягнення з відповідача відсутні.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, судові витрати позивача у розмірі 2992,40 грн, у тому числі витрати по сплаті судового збору 992,40 грн, витрати на правничу допомогу - 2000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Чортківської районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Відділу містобудування, архітектури та житлово- комунального господарства Чортківської районної державної адміністрації № 01 -26/250 від 08 жовтня 2021 року у наданні ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки загальною площею 0,0648 га, кадастровий номер 6122055500:02:002:0461, розташованій по АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Чортківської районної державної адміністрації надати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки загальною площею 0,0648 га, кадастровий номер 6122055500:02:002:0461, розташованій по АДРЕСА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Чортківської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2992,40 грн (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто дві грн 40 коп.), у тому числі витрати по сплаті судового збору 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві грн 40 коп), витрати на правничу допомогу 2000,00 грн (дві тисячі грн 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Чортківської районної державної адміністрації (вулиця Шевченка, 23, місто Чортків, Тернопільська область, 48501, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 24637446).

Повний текст рішення складено та підписано 18 квітня 2022 року.

Головуючий суддяЧепенюк О.В.