Ухвала

від 17.04.2022 по справі 640/13763/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 640/13763/20

адміністративне провадження № К/990/6053/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу адвоката Аваляна Євранда Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у справі №640/13763/20 за позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної держаної адміністрації, голови Волинської обласної держаної адміністрації Погуляйко Юрія Михайловича про визнання протиправним і скасування розпорядження, поновлення на роботі й стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 пред`явив позов до Волинської обласної держаної адміністрації, голови Волинської обласної держаної адміністрації Погуляйко Юрія Михайловича, у якому просив суд:

1) визнати протиправним та скасувати розпорядження Волинської обласної держаної адміністрації від 10 червня 2020 року №86-ос про звільнення його з посади директора Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації за порушення присяги державного службовця з припиненням державної служби відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу»;

2) поновити його на посаді директора Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації 10 червня 2020 року;

3) стягнути з Волинської обласної держаної адміністрації на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 21 травня 2020 року до дня фактичного поновлення на роботі, виходячи із розрахунку середньоденної заробітної плати у сумі: 1044, 97 грн;

4) допустити негайне виконання рішення суду про присудження виплати заробітної плати у межах стягнення за один місяць та поновлення на посаді.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, представник позивача звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), подавши її безпосередньо до суду 14 лютого 2022 року.

Скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.

Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Водночас пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Так, скаржник зазначає, що суди першої й апеляційної інстанції при вирішенні спору не застосували висновки Верховного Суду стосовно питань звільнення державного службовця за порушення присяги, які викладені у постановах від 11 червня 2020 рок у справі №826/7299/15, від 17 квітня 2020 року у справі №826/8164/16, від 13 лютого 2019 року у справі №803/1303/16, від 5 червня 2019 року у справі №826/13803/16, від 14 квітня 2020 року у справі №815/6549/16, від 27 квітня 2020 року у справі №826/10854/17, від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18.

У цьому контексті Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Водночас подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

Проаналізувавши касаційну скаргу, Суд з`ясував, що у ній не зазначено, які саме норми права суди попередніх інстанцій застосували без урахування висновку Верховного Суду. Також у скарзі відсутнє мотивування подібності правовідносин у цій справі та у перелічених скаржником справах. Це, у свою чергу, не є достатнім обґрунтуванням підстав звернення до суду касаційної інстанції, у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Оскільки скаржник, посилаючись на постанови Верховного Суду, не обґрунтував, що ці постанови ухвалені у справі з подібними правовідносинами із цією справою, а також не зазначив норми матеріального права, які були неправильно застосовані судом попередньої інстанції, то Суд констатує, що у касаційній скарзі не викладені підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Водночас, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ця справа була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Отже, посилання на відповідну підставу оскарження, визначену частиною четвертою статті 328 КАС України, має обов`язково наводитись у поєднанні із зазначенням та обґрунтуванням винятків, передбачених пунктами «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 цього Кодексу.

У цьому контексті скаржник стверджує, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Вказує, що позивач буде позбавлений можливості спростувати обставини, установлені оскаржуваними судовими рішеннями. Також зазначає, що ця справа має значний суспільний інтерес.

Однак належного обґрунтування означеним обставинам скаржник не надав і їхній зміст не розкрив.

Так, скаржник не зазначив у чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, розгляд яких надав би нового, уніфікованого розуміння застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного кола осіб.

Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.

Суд наголошує, що з огляду на те, що поняття виняткового та фундаментального значення справи є оціночними, вони потребують належного обґрунтування з боку скаржника. Сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі, без відповідного підкріплення прикладами/доказами, не дає підстав для відкриття касаційного провадження.

Зрештою вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Касаційна скарга не містить належних аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи і вказували на те, що предмет цього спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Не містить касаційна скарга й належної аргументації стосовно доводів скаржника про неможливість спростування обставин, установлених оскаржуваними судовими рішеннями.

На цій основі Суд констатує, що скаржник належним чином не обґрунтував підстав, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають перегляду в касаційному порядку.

Отже, перевіркою касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.

У цьому контексті слід наголосити, що суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження. Цей обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, касаційну скаргу належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2021 року і постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у справі №640/13763/20.

На підставі наведеного і керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу адвоката Аваляна Євранда Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у справі №640/13763/20 за позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної держаної адміністрації, голови Волинської обласної держаної адміністрації Погуляйко Юрія Михайловича про визнання протиправним і скасування розпорядження, поновлення на роботі й стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

………………………….

Н.М. Мартинюк,

Суддя Верховного Суду