Постанова

від 28.02.2025 по справі 640/13763/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2025 року

м. Київ

справа №640/13763/20

провадження № К/990/18949/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної держаної адміністрації, голови Волинської обласної держаної адміністрації Погуляйко Юрія Михайловича про визнання протиправним і скасування розпорядження, поновлення на роботі й стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2021 року (у складі судді Погрібніченка І.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року (у складі колегії суддів: головуючого - Василенка Я.М., суддів: Ганечко О.М., Кузьменка В.В.),

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Волинської обласної держаної адміністрації (далі - відповідач-1, Волинська ОДА), Голови Волинської обласної держаної адміністрації Погуляйко Юрія Михайловича (далі - відповідач-2, Голова Волинської ОДА), в якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати розпорядження Волинської ОДА від 10.06.2020 №86-ос про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації за порушення Присяги державного службовця з припиненням державної служби відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу»;

поновити ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації з 10 червня 2020 року;

стягнути з Волинської ОДА на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 21 травня 2020 року і по день фактичного поновлення на роботі, виходячи із розрахунку середньоденної заробітної плати у сумі 1 044,97 грн.;

допустити негайне виконання рішення суду про присудження виплати заробітної плати у межах стягнення за один місяць та поновлення на посаді.

2. В обґрунтування позову позивач зазначив, що жодного порушення Присяги державного службовця він не допускав, а для його звільнення не було будь-яких фактичних та юридичних підстав. Позивач вважав, що у матеріалах дисциплінарної справи відсутні будь-які докази, які б могли стати підставою для його звільнення як взагалі, так і з застосуванням найсуворішого стягнення у вигляді звільнення, що свідчить про упереджене ставлення до нього з боку керівництва Волинської ОДА. Крім того, позивач просив звернути увагу на те, що на займаній посаді він пропрацював лише 19 робочих днів.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2022, у задоволенні позову відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що встановлені у ході проведення службового розслідування порушення знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) на неї

5. Не погодившись із прийнятими у справі судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2022 у справі №640/13763/20, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

6. Підставами касаційного оскарження позивач зазначає неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду викладених у постановах від 11.06.2020 у справі №826/7299/15, від 17.04.2020 у справі №826/8164/16, від 05.06.2019 №826/13803/16, від 14.04.2020 у справі №815/6549/16, від 27.04.2020 у справі №826/10854/17, від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, від 28.04.2020 у справі №822/46/18, від 15.08.2019 у справі №815/2074/18, від 13.02.2019 №803/1303/16, від 05.10.2021 у справі №640/20599/19.

Також підставою касаційного оскарження позивач зазначає пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України із посиланням на пункт 2 частини другої статті 353 КАС України (а саме порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів).

7. Позивач, зокрема, зазначає, що судами не взято до уваги, що його звільнено з посади з припиненням державної служби без проведення службового розслідування, а процес притягнення до дисциплінарної відповідальності здійснений непропорційно, з порушення принципу правової визначеності та презумпції невинуватості особи. Указує, що суди попередніх інстанцій не досліджували, чи було здійснено розгляд дисциплінарної справи щодо нього Дисциплінарною комісією з дотриманням встановлених процедур. Вважає, що суди не обґрунтували рішення посиланням на докази, які підтверджують факт скоєння ним вчинку проти інтересів служби. На переконання позивача, відповідачем не визначено, який саме проступок ним вчинено, що підриває довіру та авторитет державних органів України, що не є сумісним із подальшим проходженням державної служби.

8. Позивач також указує, що судами не враховано його доводи про викривальну діяльність на посаді державного службовця, які стали причиною скарг на нього та звільнення. Зазначає, що за результатом досудового розслідування, 31.05.2021 винесено постанову про закриття кримінального провадження №12020030010001846, у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172 КК України; натомість, Луцькою окружною прокуратурою прийняте рішення про внесення відомостей до ЄРДР за №42021032010000032 від 09.06.21 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 191 КК України.

9. На переконання позивача, у спірних правовідносинах підлягав застосуванню Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950 (далі - Порядок №950), який судами попередніх інстанцій не застосований. Позивач вважає, що досліджені судом матеріали дисциплінарного провадження свідчать про численні порушення порядку створення Дисциплінарної комісії у частині визначення її складу та мети створення; порушення порядку обрання голови Дисциплінарної комісії; порушення форми проведення та оформлення засідань Дисциплінарної комісії; порушення порядку формування дисциплінарної справи; порушення порядку прийняття рішення, перевищення повноважень Дисциплінарною комісією тощо. Звертає увагу, що у матеріалах дисциплінарної справи відсутні протоколи засідання комісії, не містяться належним чином завірені копії документів і матеріалів, а також не приєднано доповідну записку позивача від 20.05.2020. Зауважує, що до складу Комісії було включено дві особи, які були зацікавлені в результатах - ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , які були ініціаторами дисциплінарного провадження. Доводи дисциплінарної комісії, як вважає позивач, ґрунтуються виключно на суб`єктивних судженнях, а не доказах.

10. У відзиві на касаційну скаргу відповідачі просять касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Відповідачі, зокрема, зазначають, що жодна підстава, передбачена пунктом 1 Порядку №950, не поширюється на скаржника, і він помилково будує зміст касаційної скарги на судовій практиці у справах з проведення службових розслідувань.

11. У відповіді на відзив позивач просить відхилити доводи відповідачів, викладені у відзиві на касаційну скаргу, як безпідставні.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

12. Касаційна скарга позивача до Верховного Суду надійшла 22 липня 2022 року.

13. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2022 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.

14. Ухвалою Верховного Суду від 30.08.2022 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2022 у справі №640/13763/20.

15. Ухвалою Верховного Суду від 26.02.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням голови Волинської ОДА від 23.04.2020 № 65 о-с ОСОБА_1 призначено на посаду директора Департаменту соціального захисту населення Волинської ОДА.

17. Головою Волинської ОДА видано розпорядження від 21.05.2020 №281 про порушення дисциплінарного провадження стосовно директора Департаменту соціального захисту населення Волинської ОДА ОСОБА_1 та відсторонення останнього від посади. Вказаним розпорядженням утворено дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарної справи у складі: заступника голови Волинської ОДА ОСОБА_3 , керівника апарату Волинської ОДА ОСОБА_36, заступника начальника управління - начальника відділу нормативно-правової роботи юридичного управління апарату обласної державної адміністрації ОСОБА_38, головного спеціаліста відділу розвитку персоналу управління персоналом апарату Волинської ОДА ОСОБА_37, спеціаліста сектору з питань запобігання та виявлення корупції апарату Волинської ОДА ОСОБА_39, заступника начальника загального відділу апарату Волинської ОДА ОСОБА_40, завідувача сектору режимно-секретної роботи апарату Волинської ОДА ОСОБА_4 (далі також - Комісія, Дисциплінарна комісія).

18. Підставою видання зазначеного розпорядження слугувала службова записка заступника голови Волинської ОДА ОСОБА_3 та керівника апарату Волинської ОДА ОСОБА_36, у якій порушено питання щодо порушення ОСОБА_1 . Присяги державного службовця; використання повноважень в особистих (приватних) інтересах інших осіб (пункти 1, 2, 9 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу»), тобто протиправної винної дії або бездіяльності, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених Законом України «Про державну службу» та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

19. На виконання зазначеного розпорядження дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Волинської ОДА було здійснено дисциплінарне провадження відносно директора Департаменту соціального захисту населення Волинської ОДА ОСОБА_1 , за результатами якого складено подання Дисциплінарної комісії, у якому зазначено, що Комісія дійшла висновку про наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку проти інтересів державної служби, що суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього, як до керівника органу державної влади, що призводить до приниження авторитету державної служби та унеможливлює виконання ним своїх обов`язків.

20. На підставі зазначених висновків, викладених у поданні, Комісія вирішила рекомендувати Голові Волинської ОДА притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за порушення Присяги державного службовця та застосувати такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з посади державної служби.

21. Розпорядженням голови Волинської ОДА від 10.06.2020 №86-ос ОСОБА_1 звільнено з посади директора Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації за порушення Присяги державного службовця з припиненням державної служби відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

24. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

25. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Закон України «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно його преамбули, визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

27. Відповідно до статті 1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

28. За визначенням, що міститься у пункті 10 частини першої статті 2 Закону №889-VIII, службова дисципліна - неухильне додержання Присяги державного службовця, сумлінне виконання службових обов`язків та правил внутрішнього службового розпорядку.

29. Основні обов`язки державного службовця закріплені у статті 8 Закону №889-VIII, відповідно до якої державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом. Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

У разі виявлення державним службовцем під час його службової діяльності або поза її межами фактів порушення вимог цього Закону з боку державних органів, їх посадових осіб він зобов`язаний звернутися для забезпечення законності до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

30. Відповідно до частини першої статті 36 Закону №889-VIII особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту:

"Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов`язки".

31. Судами попередніх інстанцій встановлено, що вступаючи вперше на державну службу, а саме, на посаду головного державного інспектора праці Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації, позивачем 01.11.2000 складено присягу державного службовця України.

32. На той час зміст Присяги державних службовців визначався статтею 17 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII), частиною першою якої визначалося, що громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов`язки».

33. Відповідно до статті 61 Закону №889-VIII службова дисципліна забезпечується шляхом: 1) дотримання у службовій діяльності вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та виконання правил внутрішнього службового розпорядку; 2) формування керівником державної служби у підпорядкованих державних службовців високих професійних якостей, сумлінного ставлення до виконання своїх посадових обов`язків, поваги до прав і свобод людини і громадянина, їхньої честі та гідності, а також до держави, державних символів України; 3) поєднання керівниками усіх рівнів методів переконання, виховання і заохочення із заходами дисциплінарної відповідальності щодо підпорядкованих державних службовців; 4) поєднання повсякденної вимогливості керівників до підпорядкованих державних службовців з постійною турботою про них, виявленням поваги до їхньої честі та гідності, забезпеченням гуманізму та справедливості.

34. Статтею 62 Закону №889-VIII визначено, що державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: 1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; 2) виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; 3) дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів. Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов`язки.

35. Главою 2 Розділу VIII Закону №889-VIII (статті 64-79) визначені засади дисциплінарної відповідальності державних службовців.

36. Так, відповідно до статті 64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

37. Підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності визначені у статті 65 Закону №889-VIII, відповідно до частини першої якої підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

38. Відповідно до частини другої статті 65 Закону №889-VIII дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

39. До державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби (частина перша статті 66 Закону №889-VIII).

40. Відповідно до частини другої статті 66 Закону №889-VIII звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

41. Згідно з частиною першою та десятою статті 69 Закону №889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

42. Статтею 71 Закону №889-VIII визначено, що Порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок здійснення дисциплінарного провадження визначає, зокрема: 1) повноваження та порядок роботи дисциплінарної комісії; 2) порядок формування дисциплінарної комісії; 3) порядок здійснення дисциплінарного провадження у разі неможливості утворення або функціонування дисциплінарної комісії у державному органі.

43. Відповідно до частин першої, другої статті 73 Закону №889-VIII з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 12) пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

44. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039 «Про затвердження Порядку здійснення дисциплінарного провадження», відповідно до статті 71 Закону №889-VIII затверджено Порядок здійснення дисциплінарного провадження (далі - Порядок №1039), відповідно до пункту 1 якого цей Порядок визначає процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія) дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців.

45. Відповідно до пункту 2 Порядку №1039 процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи.

46. Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія (пункт 7 Порядку №1039).

47. Відповідно до пункту 10 Порядку №1039 дисциплінарна комісія діє у складі не менше трьох членів. Склад дисциплінарної комісії затверджується наказом керівника державної служби. До складу дисциплінарної комісії повинно бути включено щонайменше одну особу, яка має юридичну освіту не нижче другого (магістерського) рівня та досвід роботи за фахом, а також представника служби управління персоналом, які є працівниками органу, в якому утворюється відповідна дисциплінарна комісія.

48. Згідно з абзацом 1 пункту 19, пунктом 22 Порядку №1039 Формою роботи Комісії, дисциплінарної комісії є засідання.

Рішення Комісії, дисциплінарної комісії оформляється протоколом. У протоколі зазначаються прізвище та ініціали голови, секретаря і присутніх на засіданні членів дисциплінарної комісії, місце, дата проведення засідання, час початку і закінчення засідання, порядок денний, результати розгляду порядку денного, результати голосування за кожним пунктом порядку денного, прийняті рішення.

49. Відповідно до пунктів 24, 25 Порядку №1039 з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Дисциплінарна справа повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та/або акт про відмову від надання таких пояснень; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

50. Відповідно до пункту 33 Порядку №1039 Комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання. Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.

51. Відповідно до пункту 34 Порядку №1039 результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії.

Пропозиція (подання) готується Комісією, дисциплінарною комісією після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи та підписується усіма її членами, які брали участь у голосуванні.

Члени Комісії, дисциплінарної комісії мають право викласти свою окрему думку, яка додається до пропозиції (подання).

Пропозиція (подання) складається із вступної, мотивувальної та резолютивної частини.

52. Верховний Суд неодноразово у своїх постановах зазначав, що порушення Присяги слід розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

53. Присяга державного службовця передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

54. Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

55. Отже, звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

56. Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.

57. При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватись як альтернативні.

58. Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

59. В основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги.

60. Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення, можуть бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.

61. Таким чином, припинення державної служби у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Однак, вони не є ідентичними, а є заходами різних видів відповідальності.

62. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок не може бути звільнений за порушення Присяги якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

63. Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №826/7299/15, від 17.04.2020 у справі №826/8164/16, від 05.06.2019 у справі №826/13803/16, від 14.04.2020 у справі №815/6549/16, від 27.04.2020 №826/10854/17, від 13.02.2019 у справі №803/1303/16, на неврахування, зокрема, яких покликається позивач у касаційній скарзі.

64. В контексті наведеного скаржник зазначає, що відносно нього протиправно не було проведено службове розслідування, як це вимагають положення Порядку №950, а судами попередніх інстанцій, не застосовано норми матеріального права, передбачені Порядком №950.

65. Надаючи оцінку можливості застосування до спірних правовідносин указаних висновків Верховного Суду та положень Порядку №950, колегія суддів зазначає наступне.

66. Пунктом 1 Порядку №950 (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що відповідно до цього Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування:

у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об`єднанню громадян;

у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства;

на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особи, яка для цілей Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри;

з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, стосовно якої пропонується проведення службового розслідування, а у разі його відсутності - особи, яка виконує його обов`язки (далі - керівник органу).

За анонімними повідомленнями, заявами та скаргами службове розслідування не проводиться, крім випадків, коли анонімне повідомлення стосується порушення вимог Закону та наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.

Цим же пунктом визначено, що дія цього Порядку не поширюється на:

державних службовців, крім випадку, визначеного абзацом п`ятим цього пункту;

осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, права та обов`язки яких в частині додержання службової дисципліни, види заохочення та дисциплінарні стягнення і порядок їх застосування щодо яких встановлюються дисциплінарними статутами або іншими нормативними актами.

67. Отже, перелік підстав, за яких може бути проведено службове розслідування у порядку та спосіб, передбачені Порядком №950, визначено його пунктом 1, та жодна із таких підстав не поширюється на позивача, виходячи із встановлених обставин у справі та характеру спірних правовідносин.

68. Отже, є необґрунтованими доводи касаційної скарги про необхідність застосування у спірних правовідносинах Порядку №950 та проведення стосовно позивача службового розслідування.

69. Слід також зазначити, що особливістю спірних правовідносин, що виділяє їх з поміж правовідносин у справах №826/7299/15, №826/8164/16, №826/13803/16, №815/6549/16, №826/10854/17, №803/1303/16, є саме нормативне їх регулювання.

70. Чинна на момент виникнення спірних правовідносин редакція статті 71 Закону №889-VIII (в редакції, змін, зокрема, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19.09.2019 №117-IX (далі - Закон №117-IX)) містить положення про порядок здійснення стосовно державних службовців саме дисциплінарного провадження, а не службового розслідування, як це було визначено у попередніх редакціях Закону №889-VIII.

71. Викладення законодавцем положень статті 71 Закону №889-VIII в новій редакції, яка визначає порядок проведення дисциплінарного провадження, не вказує на неможливість звільнення державного службовця за порушення Присяги на підставі проведеного дисциплінарного провадження.

72. Висновки ж Верховного Суду у перелічених вище постановах ухвалені внаслідок застосування норм Закону України «Про державну службу» у редакції, до внесення змін Законом №117-IX, тобто у редакції положень, зокрема, статті 71 Закону №889-VIII, які визначали можливість проведення службового розслідування.

73. Колегія суддів враховує, що підставою для касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

74. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в інший спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.

75. Враховуючи наведене, висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 11.06.2020 у справі №826/7299/15, від 17.04.2020 у справі №826/8164/16, від 05.06.2019 у справі №826/13803/16, від 14.04.2020 у справі №815/6549/16, від 27.04.2020 №826/10854/17, від 13.02.2019 у справі №803/1303/16, не є релевантними до застосування у спірних правовідносинах.

76. Позивач в касаційній скарзі також зазначає, що до складу Комісії було включено дві особи, які можливо були зацікавлені в результатах дисциплінарного провадження щодо нього - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; ці особи були ініціаторами дисциплінарно провадження, а ОСОБА_5 особисто повідомляла про наявний в неї реальний конфлікт інтересів. З цих підстав позивач вважає, що діяльність Дисциплінарної комісії була упередженою.

77. Посилаючись на порушення норм процесуального права, позивач також звертає увагу на той факт, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки тому, що матеріали адміністративної справи та дисциплінарна справа не містять протоколів засідання Дисциплінарної комісії, відсутні будь-які докази того що, ОСОБА_6 обирався головою Комісії, як і докази того, що засідання Дисциплінарної комісії проводилися, скільки членів Комісії були присутні на засіданні, як голосували з того чи іншого питання тощо. На переконання скаржника, це дозволяє стверджувати про формальність роботи Дисциплінарної комісії.

78. Порядком №1039 встановлено, що усі рішення Комісії, дисциплінарної комісії ухвалюються простою більшістю голосів присутніх на засіданні її членів (пункт 21), а рішення дисциплінарної комісії оформляється протоколом (абзац 1 пункту 22).

79. Однак, колегія суддів звертає увагу, що положеннями пункту 25 Порядку №1039, які визначають вміст дисциплінарної справи, не визначено, що до неї повинні долучатися протоколи засідань Дисциплінарної комісії чи протокольні рішення, а питання правомірності формування Дисциплінарної комісії та голосування окремих її членів виходять за межі публічно-правового спору у цій справі.

80. Щодо посилань позивача на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №815/2074/18, колегія судді зазначає наступне.

81. Суд касаційної інстанції у наведеному судовому рішенні дійшов, зокрема, таких висновків:

«…поза увагою судів залишились доводи позивача, що саме після повідомлення ним про факти корупції до нього відповідачем було вжито ряд негативних заходів впливу, в тому числі й видання спірних наказів Одеської митниці ДФС від 20 грудня 2017 року №596 та від 29 січня 2018 року №36, що вчинялись безпосередньо з метою їх застосування до позивача, а не в інтересах служби.

102. Також заслуговують на увагу доводи позивача про те, що відповідач (суб`єкт владних повноважень) зобов`язаний був довести відсутність причинного зв`язку між повідомленнями про корупцію та застосуванням негативних заходів впливу або загрози таких заходів впливу .

103. Такий обов`язок відповідача повністю узгоджується з положеннями частини другої статті 77 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

104. Суди попередніх інстанцій, розглядаючи цю справу, порушили наведену норму процесуального закону, переклавши обов`язок доказування наявності причинного зв`язку між повідомленнями про корупцію та застосуванням негативних заходів впливу або загрози таких заходів, на позивача. Водночас встановлення вказаної обставини є визначальним для вирішення цього спору.

105. Слушними є, зокрема, й доводи позивача про те, що відповідач не вжив заходів, спрямованих на спростування обставин, наведених позивачем, щодо наявності вказаного причинного зв`язку, та не надав судам жодного доказу на підтвердження правомірності своїх дій та рішень.

106. Хоча в розглядуваному випадку заперечення суб`єкта владних повноважень мають бути обґрунтованими та переконливими.

107. Так, в разі наявності обґрунтованих доводів викривача про вжиття до нього негативних заходів впливу чи загрози їх застосування, що пов`язано з його викривацькою діяльністю, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади повинен довести, принаймні, що зазначеного зв`язку не було, тобто що такі заходи, вжиті до позивача, не пов`язані з повідомленням ним про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою; що викривач повідомив не про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції , а про інші порушення; що дії відповідача не були негативними, тобто для викривача не було вжито негативних заходів…».

82. Позивач зазначає, що він посилався на його викривальну діяльність на посаді державного службовця, зокрема, вказував на факти, які стали причиною скарг на нього та причиною звільнення з посади, зазначивши, що за два тижні роботи на посаді директора Департаменту соціального захисту ним було здійснено фактично аудит як Департаменту, так і деяких інтернатних установ, щодо яких Департамент є головним розпорядником бюджетних коштів, виявлено ряд незаконних схем працівників, директорів інтернатів, також суттєві порушення в організаційній роботі Департаменту; підсумком проведеної роботи стали проекти наказів про зміни структури Департаменту та регламентних документів, що мали на меті удосконалення роботи Департаменту та встановлення контролю за використанням державних коштів підзвітними установами зокрема; перед тим, позивачем на засіданні робочої групи 13.05.2020 було порушено питання щодо незаконної фінансової діяльності, використання бюджетних коштів ряду інтернатів у тому числі Голобського психоневрологічного інтернату та Луцького геріатричного пансіонату.

83. Зазначені обставини, на переконання скаржника, свідчать про його принципову, активну позицію по запобіганні корупції, про вказані факти свідчить долучена до позовної заяви відповідь прокуратури; діяльність позивача фактично спричинила переслідування та цькування, наслідком яких стало звільнення з посади з припиненням державної служби.

84. Підставою для звільнення, як зазначає позивач, стало звернення керівників Горохівського психоневрологічного інтернату ОСОБА_7 , Рудненського психоневрологічного інтернату ОСОБА_8 , Олицького психоневрологічного інтернату ОСОБА_11, Голобського психоневрологічного інтернату ОСОБА_12, Луцького геріатричного пансіонату ОСОБА_9 до начальника ГУНП у Волинській області ОСОБА_41 «щодо тиску та свавілля директора Департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації ОСОБА_10 », однак у подальшому на допитах у кримінальному провадженні №12020030010001846 вказані особи не підтвердили свої звинувачення, які були викладені у звернені; тому, за результатами досудового розслідування, 31.05.2021 дізнавачем СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області винесено постанову про закриття кримінального провадження №12020030010001846, на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172 КК України за фактом можливого грубого порушення законодавства про працю директором Департаменту соціального захисту населення Волинської ОДА ОСОБА_1 ; водночас, проти вказаних керівників Луцькою окружною прокуратурою прийняте рішення про внесення відомостей до ЄРДР за №42021032010000032 від 09.06.2021 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 191 КК України (привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем).

85. Колегія суддів звертає увагу, що за визначенням термінів, що містяться в статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон №1700-VII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.

86. Верховний Суд у наведеній вище постанові у справі №815/2074/18 також указував, що викривач набуває такого статусу з моменту, коли він здійснив всі залежні від нього дії для повідомлення про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, щоб відповідна інформація надійшла до адресата.

87. Слід зазначити, що з моменту набуття особою статусу викривача, останній здобуває певний імунітет, суть якого розкрито в Розділі VIII Закону №1700-VII (статті 53 - 53-9).

88. Повертаючись до матеріалів справи та змісту касаційної скарги, із заявлених позивачем доводів не вбачається, що до порушення дисциплінарного провадження, він належним чином повідомляв спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції про порушення антикорупційного законодавства окремими посадовими особами. Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі в цій частині, не свідчать про наявність в позивача статусу викривача та відповідного імунітету, пов`язаного з цим статусом.

89. Більше того, на стадії судового розгляду в першій та апеляційній інстанції, позивач не заявляв доводів про те, що на нього поширювався статус викривача, а судами попередніх інстанцій, відповідно, таким доводам оцінка не надавалася.

90. Отже, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, доводи позивача про його діяльність як викривача та наявність конфлікту інтересів є необґрунтованими і не знаходять свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

91. В касаційній скарзі позивач також зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано те, що за результатом досудового розслідування, 31.05.2021 винесено постанову про закриття кримінального провадження №12020030010001846, у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172 КК України за фактом можливого грубого порушення законодавства про працю директором Департаменту соціального захисту населення Волинської ОДА ОСОБА_1 . При цьому, як зазначає позивач, саме однією з підстав для порушення дисциплінарного провадження стосовно позивача та притягнення до дисциплінарної відповідальності слугувало колективне звернення п`яти керівників інтернатних установ, яке, за словами позивача, було також підставою для відкриття кримінального провадження №12020030010001846.

92. Слід зазначити, що факт відкриття кримінального провадження №12020030010001846 не слугував безпосередньою підставою для порушення дисциплінарного провадження стосовно позивача, а винесення постанови про закриття кримінального провадження не могло бути враховано Дисциплінарною комісією, оскільки було оформлене, як самостійно зазначає скаржник, постановою від 31.05.2021.

93. Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими та не знаходять свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

94. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання розпорядження голови Волинської ОДА від 21.05.2020 №281 про порушення дисциплінарного провадження стосовно директора Департаменту соціального захисту населення Волинської ОДА ОСОБА_1 та відсторонення останнього від посади, Дисциплінарною комісією було здійснено дисциплінарне провадження відносно директора Департаменту соціального захисту населення Волинської ОДА ОСОБА_1 , за результатами якого складено подання, у якому зазначено, що Комісія дійшла висновку про наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку проти інтересів державної служби, що суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього, як до керівника органу державної влади, що призводить до приниження авторитету державної служби та унеможливлює виконання ним своїх обов`язків.

95. У зазначеному поданні Комісією, зокрема, вказано наступне:

« 20.05.2020 в засобах масової інформації розміщено колективне звернення керівників інтернатних установ: Горохівського психоневрологічного інтернату ОСОБА_7 ; Рудненського психоневрологічного інтернату ОСОБА_8 ; Олицького психоневрологічного інтернату ОСОБА_11 ; Голобського психоневрологічного інтернату ОСОБА_12 ; Луцького геріатричного пансіонату ОСОБА_9 до начальника ГУНП у Волинській області ОСОБА_41 щодо тиску та свавілля директора Департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації ОСОБА_13 . У зверненні зазначається: «Коли керівники закладів звернулися за погодженням щодо виплати премії керівникам, то він сказав дати пояснення, для чого така премія і він погодить її за умови, якщо 90 відсотків цієї премії ми віддамо йому, а 10 відсотків залишиться нам. На що ми не погодились».

21 травня 2020 року отримано колективне звернення працівників Департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації. У зверненні працівників зазначається про порушення директором Департаменту ОСОБА_14 загальних правил етичної поведінки в державному органі, що виражалося у формі підвищення голосу, використання нецензурної лексики та застосування психологічного тиску до працівників Департаменту».

96. Щодо колективного звернення керівників інтернатних установ області Комісією у поданні зазначено, окрім іншого, таке:

«П`ятеро із шести директорів геріатричного пансіонату та психоневрологічних інтернатів області звернулися з відповідним зверненням до голови обласної ради ОСОБА_15 та депутатів обласної ради з проханням врегулювати складну конфліктну ситуацію, що виникла між ними та ОСОБА_1 : «Звертаємося до Волинської обласної ради як засновника з проханням захистити нас та наші колективи від свавілля директора Департаменту соціального захисту ОДА ОСОБА_13 . Інформуємо, що в інтернатних комунальних закладах перебуває 730 підопічних. Роботу інтернатів забезпечує 540 працівників. Інтернатні заклади надають можливість проживання людей з психофізичними вадами розвитку та осіб похилого віку, які не здатні самостійно перебувати в соціумі. В закладах є й до 20 % лежачих хворих. 04.05.2020 всіх директорів підвідомчих установ Департаменту соціального захисту ОДА було запрошено на зустріч з новопризначеним керівником Департаменту. Протягом двох годин спілкування ОСОБА_16 не познайомився з жодним з директорів. Він не знає, де знаходяться наші заклади. Він не поставив жодного питання стосовно роботи та специфіки закладів, а також забезпечення їх життєдіяльності на період карантину, визначеного постановою Кабміну від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19». Про забезпечення засобами захисту працівників закладів мови взагалі не велося. Не цікавить ОСОБА_17 і питання проживання та перебування людей з інвалідністю. Він каже (в зверненні ОСОБА_10 цитують російською мовою - авт.): «Мне ето не інтересно», - цитуємо звернення керівників закладів, яке зачитала директор Горохівського психоневрологічного інтернату ОСОБА_18 . Разом з тим, директори заявили, що в нового керівника профільного Департаменту є великий інтерес до використання коштів закладами. «Він заявив, що вся тендерна документація буде перебувати під його чітким контролем і він сам буде вказувати, яка фірма має бути переможцем тендерних процедур. З його слів на Луганщині він особисто, а не система електронних закупівель «Прозорро» визначає, хто має бути переможцем того чи іншого тендеру. ОСОБА_17 почав вимагати пояснень, чому є залишки коштів на рахунках. Спочатку він вимагав пояснень, яких не хотів слухати та розуміти, з яких причин не освоєні кошти».

У директорів було питання і до етичних цінностей керівника Департаменту: « ОСОБА_16 розмовляє грубо, зверхньо та дає доручення підготувати догани директорам. Відкрито заявляє, «что будет уничтожать дірєкторов інтернатов». Крім того, дуже зацікавила директора Департаменту ОСОБА_17 заробітна плата керівників і почалися незрозумілі вимоги та завдання по наданню інформації, що стосується зарплати. Коли керівники закладів звернулися за погодженнями щодо виплати премії, то він вимагав дати пояснення для чого така премія потрібна. Натякав, що погодить премію, якщо з ним поділитися, на що ми не погодилися і після того почалися тортури. Директор ОСОБА_17 залякував звільненням, дав усну вказівку провести ремонт власного чи службового (не уточнено - авт.) автомобіля на базі Луцького геріатричного пансіонату. ОСОБА_16 особливо слідкує, щоб спілкування з ним відбувалося без особистих речей та засобів телефонного зв`язку. Виникає питання: які такі теми хоче обговорювати директор Департаменту з вимкненими телефонами. Протягом двох тижнів, ми директори закладів соціальної сфери, знаходимося під психологічним тиском ОСОБА_17 , що розбалансовує роботу всіх галузевих працівників, не дає можливості забезпечити повноцінне виконання своїх посадових обов`язків. Йдеться про проведення закупівель робіт та послуг, в умовах карантину, оскільки постійно в терміновому порядку на вимогу директора змушені надавати якусь незрозумілу інформацію».

Крім цього, директор Голобського психоневрологічного інтернату ОСОБА_19 указав, що в розмові з ним пан ОСОБА_17 наголошував, що карантину на Волині нема, а є лише в Європі. Хоча й без карантину, зі слів директорів, чиновника не цікавить інформація щодо харчування чи лікування мешканців інтернатів.

Директори назвали цю ситуацію безпрецедентною. Вони пояснили, що дискусії виникали і з попередніми керівниками соцсфери, але вони стосувалися турботи про підопічних інтернатів та шляхів вирішення проблем. «Ми могли би йому пояснити нашу специфіку, але він не дає такої можливості», - додає до сказаного в зверненні директор Олицького психоневрологічного інтернату ОСОБА_20 . Він також стверджував, що ОСОБА_16 не провів жодної предметної розмови щодо ситуації в цьому закладі, який межує з психлікарнею, де є спалах коронавірусу.

Директор Луцького геріатричного пансіонату ОСОБА_21 зазначав, що при керівництві профільним Департаментом соціальна сфера Волині може втрати свої здобутки. Зокрема, вона розповіла, що було рекомендовано паном ОСОБА_17 відключити телевізори, телефони та інтернет для мешканців пансіонату. «В нас адекватні люди і вони мають можливості користуватися всіма засобами комунікацій. Напевно він запідозрив, що ці людьми можуть спілкуватися з журналістами», - припускає ОСОБА_21 . Грубе порушення вимог статті 22 Закону України «Про запобігання корупції», що виразилось у вимаганні неправомірної вигоди для себе, зраді службовим інтересам, власну недисциплінованість, викликало хвилю обурення серед населення області. Такі дії спровокували акцію протесту під стінами обласної державної адміністрації членів місцевих ветеранських організацій, воїнів АТО.

Дисциплінарна комісія зазначила, що під час здійснення дисциплінарного провадження директори інтернатів надали свої пояснення, де факти, викладені у зверненні, знайшли своє підтвердження.

З пояснення директора Горохівського психоневрологічного інтернату ОСОБА_22 . Комісія встановила, що 15.05.2020 ОСОБА_1 призначив їй зустріч на вулиці біля приміщення обласної державної адміністрації та заявив, що премія буде погоджена, якщо її 90 % віддадуть йому.

Директор Луцького геріатричного пансіонату в поясненні зазначила, що директор, перебуваючи в пансіонаті, поцікавився транспортними засобами, які перебувають на балансі закладу, і сказав, що потрібно буде відремонтувати його особисту машину.

Комісія зауважила, що директори інтернатів звернулися з відповідною заявою до правоохоронних органів, за цими фактами порушено кримінальне провадження та проводиться досудове розслідування.

На переконання Дисциплінарної комісії, такі дії ОСОБА_1 свідчать, що державний службовець вчинив дисциплінарний проступок проти інтересів державної служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до керівника органу державної влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює виконання директором своїх обов`язків.

Також, як було встановлено Дисциплінарною комісією, після призначення ОСОБА_1 збирав наради начальників управлінь та відділів та давав вказівки щодо ознайомлення його з роботою Департаменту та безпосередньо з функціями та повноваженнями структурних підрозділів Департаменту.

Директором Департаменту надавались працівникам доручення, які не належали до їх компетенції або перевищували їх повноваження. Для прикладу:

1) надання інформації про забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб (повноваження органів місцевого самоврядування встановлені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»);

2) присвоєння чергового рангу державного службовця директору Департаменту (призначений 24.04.2020 як державний службовець 6 рангу, відповідно до Закону України «Про державну службу» наступний ранг присвоюється через 3 роки);

3) не розподілено обов`язки між директором Департаменту та його заступниками, що викликало непорозуміння та сумбурність у роботі;

4) оголошення доган директорам інтернатних установ області (компетенція суб`єкта призначення - Волинської обласної ради);

5) вимагання підготовки наказу про відрядження до м. Києва терміном на 5 днів з 25 по 29 травня 2020 року в період карантину (заборонені відрядження) без підстави для відрядження, що призвело б до нецільового використання бюджетних коштів. Відповідно до частини 6 статті 9 Закону України «Про державну службу» державний службовець у разі виникнення у нього сумніву щодо законності виданого керівником наказу (розпорядження), доручення повинен вимагати його письмового підтвердження, після отримання якого зобов`язаний виконати такий наказ (розпорядження), доручення. Одночасно з виконанням такого наказу (розпорядження), доручення державний службовець зобов`язаний у письмовій формі повідомити про нього керівника вищого рівня або орган вищого рівня. Головний бухгалтер Департаменту не виконала незаконного наказу від 20 травня 2020 року №6 «Про відрядження ОСОБА_1 », про що повідомила обласну державну адміністрацію;

6) звинувачення головного спеціаліста відділу фінансового забезпечення Департаменту ОСОБА_23 про невикористання коштів на проведення ремонту в Луцькому геріатричному пансіонаті та Голобському психоневрологічному інтернаті (працівники бухгалтерії Департаменту не несуть відповідальності за використання бюджетних коштів підпорядкованих установ), що є порушенням Бюджетного кодексу України.

Комісія також встановила, що директор Департаменту здійснював психологічний тиск на працівників шляхом значного підвищення голосу, використання нецензурної лексики, замикав на ключ двері свого службового кабінету, ігнорував, переривав розмову, не давав висловити думку, хаотично, імпульсивно, розмито, суперечливо, без встановлення конкретних термінів, з незрозумілою метою давав вказівки.

Так, у поясненні ОСОБА_24 зазначено, що 21.05.2020 директор зачинив двері свого кабінету, у якому знаходились працівники Департаменту ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_24 , на ключ та запитав: «Чи не боїмося ми, що я вас «зґвалтую». Також, зачиняв у службовому кабінеті ОСОБА_27 , ОСОБА_28 і ОСОБА_29 , що є дискримінацією за ознаками статі та проявом сексизму. Вимагав у головного бухгалтера: «Давай грошей».

Так, у поясненні голови профспілкового комітету Департаменту ОСОБА_30 зазначено, що ОСОБА_1 запитав: « ОСОБА_31 там наш профсоюз?» і коли вона відповіла, що в період карантину нічого не організовує, він запитав: « ОСОБА_32 , даже сексом не занімаєтесь?». На переконання Комісії, такі дії директора дискредитують керівника державного органу, а саме: є порушенням принципу недискримінації у своїй діяльності (ст. 12 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»).

Також було встановлено, що 30.05.2020 ОСОБА_1 звернувся з проханням до ОСОБА_24 (головного бухгалтера) надати йому талон на 20 літрів бензину (придбаного за державні кошти) : «Ну ты же понимаешь, три выходных. Что я буду здесь делать?». Та висловив бажання одноосібно користуватись автомобілем.

ОСОБА_33 заборонив спілкуватись із заступником директора Департаменту ОСОБА_34 , проявляв невдоволення та обурення, якщо мало місце таке спілкування з нею. Це підтверджується її поясненнями.

За письмовими поясненням водія ОСОБА_35 , директор Департаменту ОСОБА_1 наказав зняти зі службового автомобіля відео реєстратор, щоб не було відео поїздок у позаробочий час та вихідні. Давав доручення водію, які не належать до його службових обов`язків, а саме: знайти гараж для особистого автомобіля директора Департаменту ОСОБА_1 , шукати СТО.

97. Отже, Дисциплінарна комісія вважала, що у діях директора Департаменту ОСОБА_1 мають місце факти порушенням таких норм чинного законодавства, а саме:

- статті 22 Закону України «Про запобігання корупції», якою передбачено, що особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах;

- статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», якою визначено, що неправомірна вигода - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав;

- пункту 2 частини 1 статті 61 Закону України «Про державну службу», яким визначено, що керівник державної служби забезпечує формування у підпорядкованих державних службовців високих професійних якостей, сумлінного ставлення до виконання своїх посадових обов`язків, поваги до прав і свобод людини і громадянина, їхньої честі та гідності, а також до держави, державних символів України.

- статті 63 Закону України «Про державну службу», якою визначено обов`язки керівника державної служби щодо забезпечення службової дисципліни.

98. Ураховуючи письмові пояснення працівників Департаменту, Комісією були встановлені факти порушення пунктів 1, 3, 5 частини другої статті 63 Закону державним службовцем - директором Департаменту ОСОБА_1 при виконанні ним своїх обов`язків.

99. За наслідками розгляду дисциплінарної справи стосовно директора Департаменту соціального захисту населення Волинської ОДА ОСОБА_1 . Комісією сформовано подання від 09.06.2020, відповідно до якого Дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку проти інтересів державної служби, що суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього, як до керівника органу державної влади, що призводить до приниження авторитету державної служби та унеможливлює виконання ним своїх обов`язків.

100. Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора Департаменту соціального захисту населення Волинської ОДА, як державного службовця, на якого розповсюджується Закон №889-VIII, своїми діями в порушення Присяги державного службовця вчинив проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призвело до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

101. В даному випадку позивачем були вчинені діяння, несумісні із займаною посадою, скоєно проступки проти інтересів служби, які суперечать покладеним на нього обов`язкам, підривають довіру до нього як до носія влади, що призводять до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

102. Перелічені Дисциплінарною комісією вчинки позивача при спілкуванні із підлеглими йому особами, що підтверджені численними поясненнями працівників Департаменту, виходячи із наведених вище висновків, доводять кваліфікацію цих проступків саме як порушення Присяги державного службовця, а відповідачами доведено належними та допустимими доказами правомірність прийняття спірного розпорядження про звільнення позивача.

103. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення даного позову.

104. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

105. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

106. Ненадання оцінки судами попередніх інстанцій окремим доводам позивача не є тими порушеннями норм процесуального права, які могли призвести до неправильного розгляду справи чи ухвалення незаконного рішення.

107. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновків, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

108. Колегія суддів вважає, що Судом надано відповідь на всі доводи, які можуть вплинути на правильне вирішення справи на цій стадії судового розгляду.

109. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у справі №640/13763/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко

Н.М. Мартинюк

Судді Верховного Суду