Постанова

від 17.04.2022 по справі 320/7173/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 320/7173/19

адміністративне провадження № К/9901/17553/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» про зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 (суддя - Терлецька О. О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020 (колегія суддів у складі: Кобаля М. І., Земляної Г. В., Лічевецького І. О.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У грудні 2019 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (далі - позивач, ГУ ДСНС у Київській області) звернулося до суду з адміністративним позовом до Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» (далі - відповідач, НВ ТОВ «Будівельник»), в якому просило застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівель та приміщень НВ ТОВ «Будівельник», за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Горенка, вул. Садова, буд. 20-В, шляхом зобов`язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень зазначених в акті від 27.09.2019 № 818.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проведення перевірки відповідача було виявлено ряд порушень правил пожежної та техногенної безпеки, які створюють загрозу життю, а також здоров`ю людей та були зафіксовані в акті перевірки від 27.09.2019 № 818.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 10.03.2020 адміністративний позов задовольнив: застосував заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівель та приміщень НВ ТОВ «Будівельник» за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Горенка, вул. Садова, буд. 20-В, шляхом зобов`язання НВ ТОВ «Будівельник» повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень зазначених в акті перевірки від 27.09.2019 № 818.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виявлені під час проведення перевірки порушення НВ ТОВ «Будівельник» безумовно пов`язанні з ризиком настання реальної загрози життю та здоров`ю людей.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підстава касаційного оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020 відповідає вимогам пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

На обґрунтування касаційної скарги скаржник, посилаючись на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 160/1904/19, від 25.02.2020 у справі № 826/15768/18, від 26.02.2020 у справі № 826/7073/18 указує, що поняття «загрози життю та здоров`ю» є оціночним. Однак вказане не спростовує необхідність дослідження судами доказів, якими обґрунтовується їх наявність, та зважаючи, що такі позови розглядаються за позовними заявами суб`єктів владних повноважень, суди не повинні обмежуватися тільки даними актів перевірок. Достовірність інформації про зафіксовані в них порушення повинна бути перевірена судами шляхом надання оцінки відповідним доказам, а застосування судом обраного заходу державного реагування ґрунтуватися на дотриманні всіх принципів адміністративного судочинства. Отже, на думку скаржника, при обранні виключного заходу реагування у вигляді повного зупинення діяльності відповідача судом має враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли, та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.

Зазначає, що судами попередніх інстанцій не з`ясовані обставини того, які саме порушення є підставою для зупинення діяльності відповідача, які фактично були усунуті відповідачем на час прийняття судом рішення, та з урахуванням цього не встановили чи створюють наявні порушення вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, реальну загрозу життю та здоров`ю людей.

Наголошує на тому, що проведена відповідачем робота та вжиті заходи свідчать про добросовісність його намірів та усунення значної частини виявлених порушень.

Також скаржник вважає, що позиція судів попередніх інстанцій протирічить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у справах № 826/12258/14 та № 804/8349/17, відповідно до якої під час оцінки доказів судом мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб`єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але і ті, які існують на час ухвалення судового рішення.

Крім того, відповідач у касаційній скарзі указав, що судами попередніх інстанцій було розглянуто справу за відсутності учасника справи. Також на думку скаржника, суд апеляційної інстанції протиправно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку із карантином та не визнав поважною причиною неявку представника відповідача у судове засідання.

Позиція інших учасників справи

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

17.07.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга НВ ТОВ «Будівельник» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Шишова О. О., суддів Дашутіна І. В., Кашпур О. В. для розгляду судової справи № 320/7173/19.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 19.08.2020 № 1535/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 320/7173/19 у зв`язку з відпусткою судді Кашпур О. В., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Шишова О. О., суддів Дашутіна І. В., Жука А. В. для розгляду судової справи № 320/7173/19.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Шишова О. О. (судді-доповідача), Дашутіна І. В., Жука А. В. від 20.08.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою НВ ТОВ «Будівельник» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020.

Зі змісту даної ухвали встановлено, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

22.09.2020 до Верховного Суду від скаржника надійшли додаткові пояснення.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020 № 1846/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 320/7173/19 у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шишова О. О. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 21.09.2020 № 12), що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 320/7173/19.

Ухвалою Верховного Суду від 11.02.2022 справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Відповідно до положень статей 47, 64, 65, 66, 67 Кодексу цивільного захисту України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби України з надзвичайних ситуацій на 2019 рік, затвердженого наказом ДСНС України від 30.11.2018 № 692 «Про затвердження Річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю)» та наказу ГУ ДСНС у Київські області від 07.08.2019 № 839, позивачем було здійснено планову перевірку щодо додержання (виконання) вимог нормативно-правових актів та нормативних документів у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки НВ ТОВ «Будівельник», за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горенка, вул. Садова, буд. 20-В.

12.08.2019 контролюючим органом видано повідомлення на проведення планового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) № 66/1/10630 та яке було надіслано рекомендованим листом 19.08.2019 на адресу НВ ТОВ «Будівельник».

13.08.2019 ГУ ДСНС у Київські області видане посвідчення № 8205 на проведення планового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) щодо додержання та виконання вимог у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки НВ ТОВ «Будівельник», за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горенка, вул. Садова, буд. 20-В, головним інспектором Києво-Святошинського РВ ГУ ДСНС України у Київській області майором служби цивільного захисту Кульчицьким О. А., яке було вручено особисто під підпис директору Гріщенку Ю. В. 27.09.2019.

27.09.2019 за результатами планової перевірки відповідачем складено акт № 818 щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, в якому зафіксовано 44 порушення НВ ТОВ «Будівельник», а саме:

- приміщення підвалу не очищено від горючого сміття та відходів виробництва;

- приміщення контейнерів сушок № 1, № 3 не очищено від горючого сміття та відходів виробництва;

- приміщення усіх котелень паливі не очищено від горючого сміття та відходів виробництва;

- у всіх будівлях дозволяється складування горючих матеріалів на відстані менше 1 м від електроустаткування та під електрощитами;

- в усіх будівлях та приміщеннях використовуються тимчасові електромережі;

- територію об`єкта, а також будинки, споруди, приміщення не забезпечено відповідними знаками безпеки. Знаки безпеки, їх кількість, а також місця їх встановлення повинні відповідати ДСТУ ISO 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір» (ISO 6309:1987, IDT) та ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности»;

- дерев`яні конструкції горищних приміщень усіх будівель не оброблено вогнезахисним покривом (просоченням);

- не влаштований вогнезахист несучих металевих конструкцій будівель складів;

- сходові клітки, внутрішні відкриті та зовнішні сходи, коридори, проходи та інші шляхи евакуації не забезпечено евакуаційним освітленням відповідно до вимог ДБН В. 1.1-7- 2002 «Пожежна безпека об`єктів будівництва», ДБН В.2.5-23-2010 «Проектування електрообладнання об`єктів цивільного призначення» та Правил улаштування електроустановок (далі - ПУЕ). Світильники евакуаційного освітлення повинні вмикатися з настанням сутінків у разі перебування в будинку людей;

- електрощити, групові електрощитки не оснащено схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки);

- у всіх будівлях та приміщеннях дозволяється експлуатація кабелів і проводів 3 пошкодженою або такою, що в процесі експлуатації втратила захисні властивості, ізоляцією, та застосування саморобних подовжувачів, які не відповідають вимогам ПУЕ, що пред`являються до переносних (пересувних) електропроводок;

- не проведено перевірку захисту будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5- 38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд»;

- системи протипожежного захисту (далі - СПЗ) знаходяться в несправному стані;

- будинки, приміщення та споруди не обладнано системами протипожежного захисту;

- науково виробничу базу не забезпечено зовнішнім протипожежним водопостачанням. Не збудовано два пожежних резервуара об`ємом 10 м. куб. кожен, насосну станцію пожежогасіння для забезпечення витрат на зовнішнє пожежогасіння 54,72 м. куб на годину. Зовнішній протипожежний провід виконати кільцевим;

- не проведено випробування зовнішнього протипожежного водопостачання на тиск та витрату води;

- внутрішнє протипожежне водопостачання знаходиться не в робочому стані;

- пожежні кран-комплекти не укомплектовані пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом, кнопкою дистанційного запуску пожежних насосів (за наявності таких насосів), а також важелем для полегшення відкривання вентиля;

- пожежні плоско-складальні рукава пожежних кран-комплектів не приєднані до крана та ствола і не проводиться розгортання та згортання наново раз на шість місяців;

- пожежні кран-комплекти не розміщено у вбудованих або навісних шафках, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання. При виготовленні шаф рекомендується передбачати в них місце для зберігання двох вогнегасників. На дверцята шаф, в яких знаходяться вогнегасники, мають бути нанесені відповідні покажчики за ДСТУ 180 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір» (180 6309:1987. ЮТ) та ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности»;

- на дверцятах пожежних шафок із зовнішнього боку не вказано після літерного індексу «ПК порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежно-рятувальних підрозділів;

- не проведено технічне обслуговування і перевірка на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування пожежних кран-комплектів;

- для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння відсутні знаки згідно з ДСТУ 180 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір», ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности». Знаки повинні бути розміщені на видимих місцях на висоті 2-2,5 м від рівня підлоги як усередині, так і поза приміщеннями;

- на території спеціальні пожежні щити (стенди) недоукомплектовані. До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщуються на пожежному щиті, входять: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2 х 2 м - 1 шт., гаки - 3 шт., лопати - 2 шт., ломи - 2 шт., сокири - 2 шт. Пожежні щити (стенди) та засоби пожежогасіння повинні бути пофарбовані у відповідні кольори згідно з ГОСТ 12.4.026- 76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности»;

- елементи сходових маршів цеху покраски, що ведуть до адміністративних приміщень не виконані з межою вогнестійкості R- 60 та межою поширення МО;

- двері між виробничими та складськими приміщеннями столярного цеху, не протипожежні;

- двері адміністративної частини що відокремлюють її від виробничих приміщень цеху покраски не протипожежні;

- вікна та двері побутових приміщень, складських приміщень, приміщень котельні, що відокремлюють їх від виробничих приміщень цеху шпоніровки не протипожежні;

- перегородки та двері вбудованого побутового приміщення, що відокремлює його від виробничих приміщень цеху ламінації не протипожежні;

- у воротах будівлі складу літера «О» не влаштовано хвіртку для евакуації людей;

- вхід до фарбувальної дільниці з цеху не влаштований через протипожежний тамбур-шлюз 1-го типу 3 постійним підпором повітря;

- між будівлею котельні, контейнерів сушок та цеху покраски відсутній протипожежний розрив;

- під час зберігання у складах (приміщеннях) різних речовин та матеріалів не враховується їх пожежонебезпечні фізико-хімічні властивості та сумісність;

- у складських будинках (приміщеннях) усі операції, пов`язані з розкриттям тари, розфасуванням продукції, перевіркою справності та дрібним ремонтом, приготуванням робочих сумішей вогненебезпечних рідин та іншими подібними до цих роботами здійснюються не у відокремлених приміщеннях;

- у складських приміщеннях, розташованих у будинках будь-якого ступеня вогнестійкості стелажне та без стелажне зберігання здійснюється не відповідно до вимог пожежної безпеки;

- не проведено ідентифікацію об`єкта підвищеної небезпеки;

- не розміщено інформацію про заходи безпеки та відповідну поведінку в разі виникнення аварії;

- не організовано евакуаційні заходи щодо працівників та майна суб`єкта господарювання під час виникнення надзвичайних ситуацій;

- не здійснено навчання керівного складу, працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки;

- відсутні штатні працівники цивільного захисту або спеціально призначені особи з питань цивільного захисту;

- не забезпечено техногенну безпеку на об`єкті;

- допускаються до роботи працівники які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань цивільного захисту, зокрема з техногенної безпеки;

- не проведено об`єктові тренування і навчання з питань цивільного захисту;

- не створено об`єктовий матеріальний резерв для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Враховуючи те, що під час проведення перевірки було виявлено ряд порушень правил техногенної і пожежної безпеки, які зазначені в акті перевірки, керуючись статтею 68 Кодексу цивільного захисту України, ГУ ДСНС у Київські області звернулося до суду з даним позовом з вимогами застосувати заходи реагування до відповідача.

Станом на момент розгляду даної справи, а саме: 03.03.2020, за результатами проведення повторної позапланової перевірки щодо додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки відповідача, було складено акт № 185, з якого встановлено, що з наявних 44 порушень зафіксованих в акті перевірки № 818, усунуто відповідачем лише 20 порушень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

За змістом статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 26 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України визначено, що небезпечний чинник - складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини;

Згідно з частиною другою статті 51 Кодексу цивільного захисту України забезпечення техногенної безпеки суб`єкта господарювання покладається на його керівника.

Відповідно до частин другої та третьої статті 55 Кодексу цивільного захисту України діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств, установ та організацій. Зазначена вимога відображається у трудових договорах (контрактах), статутах та положеннях. Забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання..

Статтею 64 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення. До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: 1) органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; 2) органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; 3) підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи.

Згідно зі статтею 66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Частиною першою статті 68 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

Відповідно до частини другої статті 68 Кодексу цивільного захисту України, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

За змістом пунктів 1 та 10 частини першої статті 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання.

Частиною другою статті 70 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Статтею 1 цього Закону передбачено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом; спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Приписами частини четвертої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що Виключно законами встановлюється, зокрема, вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності.

Частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Приписами статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).

Відповідно до частин першої, другої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Частиною сьомою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052 (далі - Положення № 1052), Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Відповідно до пункту 3 Положення № 1052, основними завданнями ДСНС є: 1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; 2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб; 3) внесення на розгляд Міністра внутрішніх справ пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах; 4) реалізація в межах повноважень, передбачених законом, державної політики у сфері волонтерської діяльності.

Пунктом 7 Положення № 1052 передбачено, що ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстав, передбачених пунктами 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

22.09.2020 до Верховного Суду від скаржника надійшли додаткові пояснення, в яких він, посилаючись на статтю 337 КАС України, просив прийняти їх та долучити до матеріалів справи.

Відповідно до частини першої статті 337 КАС України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.

Вказані доповнення надійшли до Верховного Суду після закінчення строку на касаційне оскарження, а відтак, враховуючи, що положеннями КАС України не передбачено можливості поновлення такого строку, розгляд цієї адміністративної справи судом касаційної інстанції проводиться в межах доводів та вимог касаційної скарги без врахування вказаних доповнень.

Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу обґрунтованості/необґрунтованості вжиття заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівель та приміщень відповідача шляхом зобов`язання його повністю зупинити експлуатацію об`єкта до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки.

Оскаржуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідач також вказав, що судами попередніх інстанцій було розглянуто справу за відсутності учасника справи.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги Верховний Суд вважає першочерговим необхідність надання оцінки доводам скаржника щодо порушення норм процесуального права в частині судового розгляду справи за відсутності відповідача та зазначає таке.

Отже, як стверджує відповідач жодного судового засідання за участю представника відповідача судом першої інстанції фактично не було проведено, внаслідок чого відповідач не мав можливості висловити свої доводи та надати пояснення щодо обставин справи. Хоча відповідач з`являвся до суду першої інстанції у визначений ухвалою час та місце.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено статтею 205 КАС України. Так, частиною першою статті 205 КАС України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За приписами частини дев`ятої статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Отже, суд першої інстанції може розглянути справу за відсутності учасника справи у тому разі, коли він уважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Як встановлено з матеріалів справи, перше судове засідання в першій інстанції було призначено на 27.01.2020.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 у зв`язку з перебуванням судді у відпустці справа знята з розгляду. Наступне судове засідання призначено на 03.02.2020.

Судова повістка на судове засідання, призначене на 03.02.2020 вручена 27.01.2020 представнику відповідача - адвокату Барабаш В. В. (т. 1 а. с. 121).

Відповідно до протоколу судового засідання Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 позивач та відповідач, повідомлені належним чином про дату, час та місце проведення судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, явку своїх представників не забезпечили. Суд на місці ухвалив: закрити підготовче провадження та перейти до судового розгляду справи по суті на 04.03.2020; повідомити учасників справи про дату, час та місце проведення судового розгляду справи шляхом надсилання повісток про виклик до суду (т. 1 а. с. 124).

Судова повістка на судове засідання, призначене на 04.03.2020 вручена 03.02.2020 представнику відповідача - Барабаш В. В. (т. 1 а. с. 127).

Відповідно до протоколу судового засідання Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2020 позивач повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового розгляду справи, у судове засідання не прибув, явку свого представника не забезпечив, подав до суду відповідь на відзив, клопотання про долучення матеріалів до справи, клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідач повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового розгляду справи, у судове засідання не прибув, явку свого представника не забезпечив, подав до суду заперечення та клопотання про долучення документів. Суд на місці ухвалив: на підставі частини дев`ятої статі 205 КАС України подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження (т. 1 а. с. 230).

Отже, враховуючи те, що про розгляд справи 04.03.2020 відповідач був належним чином повідомлений, проте у судове засідання вчергове не з`явився, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про розгляд справи в порядку письмового провадження, не допустив порушення норм процесуального права, які б давали суду касаційної інстанції підстави для скасування судового рішення.

Крім того, як встановлено з матеріалів справи, відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому викладено заперечення проти позову, і судом першої інстанції надано оцінку доводам відповідача (т. 1 а. с. 85-91).

Також відповідач у своїй касаційній скарзі вказує на те, що суд апеляційної інстанції протиправно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку із впровадженням карантину та не визнав поважною причиною неявку представника відповідача у судове засідання. Колегія суддів з цього приводу зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (у редакції, чинній на момент розгляду справи у суді апеляційної інстанції), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

При цьому, саме посилання на існування карантину та запроваджених у зв`язку із цим обмежень, без аргументованих та обґрунтованих доказів, не може вважатись поважною причиною неявки в судове засідання.

Скаржником на підтвердження своїх доводів не надано належних доказів поважності причин такої неявки, зокрема, але не виключно: наказів щодо вжиття організаційних заходів по запобіганню поширенню «COVID-19», накази про переведення апарату на дистанційну роботу, про встановлення графіку роботи під час дії карантину тощо.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (у редакції, чинній на момент розгляду справи у суді апеляційної інстанції), з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 22.05.2020 до 22.06.2020 на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає про безпідставність доводів касаційної скарги, що судом апеляційної скарги порушено норми процесуального права, які є обов`язковими для скасування судового рішення.

Щодо суті розглядуваного спору, необхідно зазначити таке.

Забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення.

Відповідно до першого речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Аналіз вищевикладених правових норм дає підстави для висновку, що правовою підставою для застосування адміністративним судом заходів реагування є одночасна наявність таких умов: 1) факт порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей; 2) звернення компетентного органу, який здійснює державний нагляд у сфері пожежної і техногенної безпеки, із відповідним адміністративним позовом до суду; 3) наявність обов`язку у підконтрольного суб`єкта, зупинення експлуатації приміщень якого вимагає відповідний орган ДСНС, забезпечувати дотримання вимог пожежної безпеки у відповідному приміщенні. Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій покладається на їх керівників та уповноважених керівниками осіб, а також орендарів, обов`язки яких щодо дотримання правил пожежної безпеки повинні бути узгоджені умовами договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДСНС України у Київській області у відповідності до Кодексу цивільного захисту України та Положення про ГУ ДСНС України у Київській області, затвердженого наказом ДСНС України від 04.02.2013 № 3 (у редакції наказу ДСНС від 12.11.2018 № 661) здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

При дослідженні матеріалів справи суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що факт порушення відповідачем вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, цивільного захисту, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, підтверджується наявним у матеріалах справи, зокрема Актами перевірок.

Так, під час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.03.2020 за результатами проведення позапланової перевірки щодо додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки відповідача, було складено акт № 185, з якого слідує, що з наявних 44 порушень зафіксованих в акті перевірки від 27.09.2019 № 818, відповідачем усунуто лише 20 порушень.

Разом з тим, судами встановлено, що 24 порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, зафіксовані в акті перевірки від 03.03.2020 № 185, які залишаються невиконаними, створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей, а також виключають можливість експлуатації (роботи) будівель та приміщень НВ ТОВ «Будівельник», за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, село Горенка, вул. Садова, буд. 20-В.

Крім того, колегія суддів ураховує, що згідно визначення ДСТУ 2272-06 «Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять» небезпечним чинником пожежі є прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опечення, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, травмування чи загибелі людей та (або) до заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища.

З огляду на викладене, у Верховного Суду немає підстав не погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, що результатами перевірки встановлено, що відповідач функціонує з порушенням правил та норм пожежної і техногенної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

При цьому, Верховний Суд враховує, що застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення НВ ТОВ «Будівельник» виявлених порушень.

Крім того, застосований до скаржника захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки в будівлях та приміщеннях, які належать НВ ТОВ «Будівельник».

Також такий захід реагування як повне зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту - не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Зі змісту касаційної скарги випливає, що скаржник вказує на часткове усунення виявлених під час перевірки порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Аналізуючи наведені доводи скаржника колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції доказів, які б свідчили про повне усунення відповідачем порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, не було надано, а ті порушення, які залишались, продовжували створювати загрозу життю та здоров`ю людей, тому наявність наведених порушень вимог протипожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Колегія суддів зазначає, що за правилами статті 70 Кодексу цивільного захисту України за рішенням адміністративного суду застосовуються заходи реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів.

Згідно з частиною третьою статті 68 Кодексу цивільного захисту України посадові особи в разі виявлення в ході планових або позапланових перевірок порушення вимог законодавства видають приписи, постанови, розпорядження щодо усунення порушень встановлених законодавством вимог з питань техногенної та пожежної безпеки. Такі акти позивача можуть бути оскаржені до суду в установлений законом строк.

За правилами частини п`ятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Таким чином, з аналізу статті 70 Кодексу цивільного захисту України та частини п`ятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» колегія суддів Верховного Суду доходить до висновку про те, що у разі застосування за рішенням адміністративного суду заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів відновлення роботи таких об`єктів здійснюється згідно вимог частини п`ятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що позивачем 27.09.2019 за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання НВ ТОВ «Будівельник» вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки виявлено порушення, що свідчили про наявність підстав для звернення до адміністративного суду з позовом про застосування заходів реагування. Враховуючи наведені обставини, судами попередніх інстанцій надано належну оцінку доводам позивача та обґрунтовано застосовано заходи реагування. Щодо факту часткового усунення виявлених порушень відповідачем в ході судового розгляду справи, Суд указує, що на час подання позивачем відповідного позову такі порушення існували та усунуті не були. Питання щодо перевірки та встановлення факту усунення таких порушень врегульовано положеннями частини п`ятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Необґрунтованими є доводи скаржника про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 160/1904/19, від 25.02.2020 у справі № 826/15768/18 та від 26.02.2020 у справі № 826/7073/18, оскільки висновки, викладені у зазначених постановах Верховного Суду перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених у кожній конкретній справі окремо обставин, які різняться кількістю та видами об`єктів, відносно яких пред`явлені позови про застосування заходів реагування, а також за обсягами та видами порушень, встановленими контролюючими органами у кожній конкретній ситуації. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.

У цьому аспекті варто зауважити, що вирішення питання про застосування заходів реагування обумовлюється конкретними обставинами/ситуацією (як-от суть, характер порушень, їх наслідки).

Крім цього, колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права,

Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що вирішення спору у цій справі відбулося з врахуванням висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 160/1904/19, від 25.02.2020 у справі № 826/15768/18 та від 26.02.2020 у справі № 826/7073/18, оскільки суди попередніх інстанцій дослідили наявні в матеріалах справи докази та дійшли висновку, що відповідач функціонує з порушенням правил та норм пожежної і техногенної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

За таких обставин, Верховний Суд вважає, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій відсутні.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук Н.М. Мартинюк