Постанова

від 14.04.2022 по справі 755/13585/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Єдиний унікальний номер справи 755/13585/21 Номер апеляційного провадження 22-ц/824/4810/2022Головуючий у суді першої інстанції О.В. Гаврилова Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач 15 квітня 2022 року місто Київ

Номер справи 755/13585/21

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.

сторони:

позивач Житлово - будівельний кооператив «Марс -3»,

правонаступником якого є Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Марс -3»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників)

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 ,

на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 17 листопада 2021 року, ухвалене у складі судді Гаврилової О.В., в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2021 року ЖБК «Марс-3» , правонаступником якого є ОСББ «Марс -3» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, а також за спожиті комунальні послуги.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ЖБК «Марс-3» забезпечує утримання і експлуатацію багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та утримує його прибудинкову територію на підставі відповідних договорів із безпосередніми виконавцями робіт та надавачами послуг. Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 47,2 кв.м, у вказаному будинку, членом ЖБК «Марс-3», споживачем комунальних послуг, а тому на неї покладено обов`язок своєчасно сплачувати внески у рахунок покриття витрат на експлуатацію та ремонт будинку, за утримання прибудинкової території, та за спожиті комунальні послуги (холодне водопостачання і водовідведення, гаряче водопостачання і водовідведення, опалення).

25 жовтня 2017 року на засіданні Об`єднаних зборів правління та Уповноважених ЖБК «Марс-3» затверджено суму внеску на утримання будинку у розмірі 5,30 грн/м кв з 01 листопада 2017 року. 14 жовтня 2019 року на засіданні зборів членів ЖБК «Марс-3» затверджено суму внеску на утримання будинку у розмірі 7,30 грн/м кв з жовтня 2019 року (затверджено Протоколом № 1). Зборами співвласників багатоквартирного будинку ЖБК «Марс-3» від 18 жовтня 2020 року прийнято ввести у розмірі 1,20 грн/м кв з 1м кв загальної житлової площі щомісячних додаткових внесків з метою накопичення необхідної суми для участі у 2021 році у Міській програмі співфінансування з реконструкції, реставрації, проведення капітальних ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирних будинків, затвердженої рішенням Київської міської ради від 22 грудня 2016 року №780/1784 «Про затвердження Положення про співфінансування реконструкції, реставрації, проведення капітальних ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирних будинках міста Києва» зі змінами, внесеними Рішенням Київської міської ради від 12 грудня 2019 року №262/7835. Зборами співвласників багатоквартирного будинку ЖБК «Марс-3» від 18 жовтня 2020 року вищевказані внески у Міській програмі співфінансування у період квітень-липень 2021 року затверджено у розмірі 3,00 грн/м2 з 1 м2 загальної житлової площі у Міській програмі співфінансування. Розмір тарифів на холодне водопостачання і водовідведення для ПрАТ «Київводоканал» (з яким у позивача договір на колективне споживання холодної води і водовідведення) встановлений пунктом 51 Постанови НКРЕКП від 26 листопада 2015 року №2868 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) суб`єктам господарювання, які є виконавцями цих послуг» та становить у період - з 01 лютого 2019 року по сьогоднішній день - 21,76 грн/м3 спожитої води та водовідведення. Відповідно до пунктів 1 і 3 додатку до розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 22 грудня 2018 року №2340 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» тариф на централізоване опалення, у разі наявності квартирного (на приміщення) та/або будинкового засобів обліку теплової енергії, яка використовується на опалення, за 1 Гкал складає 1 611,58 грн, а за 1 м куб використаної гарячої води - 97,89 грн. У відповідності до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» встановлені наступні норми споживання води для населення 4,5 м куб в місяць холодної води і 3 м куб за один місяць гарячої води. У відповідача перед кооперативом наявна заборгованість за споживання гарячої води, що становить 293,67 грн за лютий і березень місяці 2019 року, 30,64 грн за водовідведення гарячого водопостачання і 97,90 грн за централізоване водопостачання. З 01 квітня 2019 року по 31 липня 2020 року були встановлені індивідуальні лічильники холодної і гарячої води, а також водовідведення в кожній квартирі окремо, а тому облік спожитих комунальних послуг за кожним споживачем мав відбуватися за допомогою саме цих лічильників. Відповідач передала показники по електролічильниках холодної у розмірі 1 кубометру і гарячої води лише з обсягом 0 кубометрів у лютому 2020 року, то за період з 01 квітня 2019 року 31 липня 2020 року ЖБК «Марс-3» здійснив нарахування позивачу у розмірі 21,76 грн за 1 кубометр холодної води згідно даних самого відповідача у лютому 2020 року. Проте ОСОБА_1 своєчасно та у повному обсязі не сплачує внески на утримання будинку та прибудинкової території. За спожиті комунальні послуги за період з 01 лютого 2019 року по 01 липень 2021 року утворилася заборгованість по таким внескам і платежам у розмірі 8 740,62 грн, а також 1 924,67 грн, інфляційних втрат та 373,69 грн 3% річних, а загалом заборгованість перед позивачем складає 11 038,98 грн.

З урахуванням викладеного позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість по внескам на утримання будинку та прибудинкової території, а також за спожиті комунальні послуги, за період з 01 лютого 2019 року по 01 липня 2021 року з урахування інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 11 038,98 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 17 листопада 2021 року задоволено позов ЖБК «Марс-3» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, а також за спожиті комунальні послуги. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК «Марс-3» заборгованість зі сплати внесків на управління будинком та за спожиті комунальні послуги за період з 01 лютого 2019 року по 30 червня 2021 року в розмірі 8 740,62 грн, інфляційні втрати за період з лютого 2019 року по червень 2021 року в розмірі 1 924,67 грн, 3% річних за період з лютого 2019 року по червень 2021 року в розмірі 373,69 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що судом першої інстанції не досліджено, що згідно статуту ЖБК «Марс-3» та у зв`язку із введенням в дію Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» рішення про нарахування внеску та збільшення розміру внеску на утримання будинку, про підвищення цільового внеску з метою погашення заборгованості перед АТ «Київенерго» повинно прийматися зборами співвласників багатоквартирного будинку, а тому нарахування вказаного внеску на утримання будинку з боку відповідача є безпідставними та неправомірними. Також вказала, що суд першої інстанції не дослідив порушення порядку скликання загальних зборів, відсутнє посилання на рішення державної адміністрації щодо асигнувань на умовах співфінансування робіт з реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення майна загального користування багатоквартирного будинку, відсутня інформація про затвердження кошторису, відсутній розрахунок додаткового внеску.

Вважає, що позивачем не було надано доказів того, що співвласники багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 наділили ЖБК «Марс -3» повноваженнями діяти від їх імені як співвласників багатоквартирного будинку, а тому нарахування збільшення тарифів на утримання вказаного будинку перебуває поза межами повноважень ЖБК «Марс-3».

Крім цього зазначила, що позивачем не було надано суду детального розрахунку заборгованості, з яких складових складається послуга з утримання будинку, періодичність надання цих послуг тощо.

Звернула увагу, що є власником квартири з 10.10.2018 на підставі договору купівлі - продажу квартири. На час купівлі квартири в ній були присутні гаряча та холодна вода. Проте з лютого 2019 року позивач відключив послуги з постачання гарячої води на підставі рішення ЖБК, а з квітня 2021 року безпідставно відключив відповідачу постачання холодної води. Заборгованість по сплаті за гаряче водовідведення виникла у відповідача до придбання нею квартири, а на час відключення послуги за житлово - комунальні послуги були сплачені з переплатою. З цих причин відповідач не користується будь - якими житлово - комунальними послугами тривалий час та вважає їх нарахування неправомірним. Також неправомірним вважає нарахування їй додаткових внесків за ремонт даху, оскільки неналежний технічний стан даху будинку виник до придбання нею квартири. Заборгованість з утримання будинку та прибудинкової території підлягає перерахуванню за період з 10.10.2018 по дату постановлення судового рішення із застосування тарифу 3, 56 грн за 1 кв.м.

Апелянт вказала, що ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що письмовий договір між сторонами у справі щодо надання житлово - комунальних послуг та їх споживання не укладався, відповідно, умови цих послуг та їх оплата сторонами не обумовлювалася. У суду були відсутні підстави для задоволення позову, оскільки позивач у позові не визначив правовий статус житла, де зареєстрована відповідач, що унеможливлює встановити відповідальність кожного з мешканців квартири, відсутні правовстановлюючі документи та докази реєстрації права власності на квартиру у спірному будинку. Суд повинен був критично поставитися до наданого позивачем розрахунку заборгованості по квартплаті та комунальним платежам.

ОСОБА_1 у апеляційній скарзі зауважила, що була позбавлена права на подачу зустрічного позову з наданням доказової інформації, оскільки її представником було направлено до суду зустрічну позовну заяву без доказової бази та без її згоди.

Ухвалою Київського апеляційного суду 21 лютого 2022 року залучено до участі у справі у якості правонаступника первісного позивача ЖБК «Марс-3» - ОСББ «Марс-3».

ОСББ «Марс-3» своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористався.

У відповідності до вимог п.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ураховуючи предмет та підставу заявленого позову, ціну позову, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.2, ч.4 ст.263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч.1, ч.2 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог і стягуючи борг за надані комунальні послуги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки доведеністю факту наявності у відповідача заборгованості та її розміру і порушення цим прав позивача, що підлягають захисту шляхом стягнення боргу з урахуванням інфляційних втрат і 3 % річних. При цьому суд виходив з того, що відповідач, всупереч положенням ч.1 ст.81 ЦПК України не надала доказів своєчасної та у повному обсязі сплати наданих їй житлово-комунальних послуг та відсутності заборгованості перед позивачем по оплаті цих послуг.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду є законними та обґрунтованими, повністю відповідають обставинам справи та вимогам закону з огляду на наступне.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

За приписами статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: - житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; - комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Положеннями статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг.

Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом, ОСББ «Марс-3» (раніше ЖБК) забезпечує утримання і експлуатацію багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 набережна та утримує його прибудинкову територію на підставі договорів із безпосереднім виконавцем робіт та надавачами послуг.

Статутом Житлово-будівельного кооперативу «Марс-3», затвердженим рішенням загальних зборів членів ЖБК «Марс-3», протоколом №68 від 21 березня 2017 року, ЖБК «Марс-3» організовано його засновниками на добровільних засадах, є обслуговуючим кооперативом та діє виключно для утримання, експлуатації і ремонту житлового будинку та утримання прибудинкової території за кошти членів Кооперативу та інших власників квартири та/або нежитлових приміщень в будинку кооперативу і за рахунок пасивних доходів та фінансової допомоги від добровільних внесків або дотації Держави, отриманих і використаних кооперативом відповідно до мети його діяльності. Місцезнаходження ОСББ: АДРЕСА_1 .

Відповідач у справі ОСОБА_1 , згідно договору купівлі-продажу квартири від 10 жовтня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В., є власником квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 47,2 кв.м., житловою площею 31,2 кв.м.

За положеннями ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України власникам квартир та нежитлових приміщень у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України. Згідно з диспозицією зазначеної статті цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. За таких обставин, відповідач зобов`язана сплачувати внески на утримання будинку, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України).

Так, із розрахунку заборгованості по квартирі АДРЕСА_4 вбачається, що станом на 01 липня 2021 року заборгованість по внескам на утримання будинку і прибудинкової території, опалення, гарячого та централізованого водопостачання, внескам на співфінансування та додаткових витрат, за період лютого 2019 року по червень 2021 року, з урахуванням частково сплачених ОСОБА_3 платежів, становить 8 740, 62 грн.

Також позивачем було нараховано за період з лютого 2019 року по червень 2021 року інфляційні втрати в розмірі 1 924,67 грн та 3% річних в розмірі 373,69 грн.

Судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання відповідачем, як споживачем, своїх обов`язків щодо оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території, а також вказаних комунальних послуг, наданих позивачем, у неї утворилась заборгованість по цим послугам за період з 01 лютого 2019 року по 30 червня 2021 року в розмірі 8 740,62 грн, яка обґрунтовано стягнута судом з відповідача на користь позивача, зважаючи на те, що наявність цієї заборгованості та її розмір ОСОБА_3 спростовано не було.

Правильним є і висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача суми інфляційних втрат в розмірі 1 924,67 грн та 3% річних в розмірі 373,69 грн, оскільки між сторонами існує грошове зобов`язання, яке виникло з обов`язку відповідача оплачувати позивачу надані житлово-комунальні послуги, а відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Тому, вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних відповідає діючому закону та обґрунтовано задоволена судом.

ОСОБА_1 не надала суду доказів щодо неналежного надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, зокрема ненадання послуг з водопостачання, а також відсутності заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг та наявності у неї переплати по комунальним послугам. Такі твердження ОСОБА_1 є припущенням. Неукладення відповідачем із позивачем договорів, пов`язаних із наданням житлово - комунальних послуг не звільняє споживача від оплати таких послуг.

Так, відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки судом першої інстанції достеменно встановлено та доведено факт неналежного виконання відповідачем обов`язків по своєчасній оплаті за надані їй житлово-комунальні послуги, внаслідок чого у неї перед позивачем утворилась заборгованість, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про стягнення цієї суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми. Доказів на спростування зазначеного матеріали справи не містять.

Отже, доводи апеляційної скарги про відсутність у відповідача заборгованості перед позивачем у зв`язку із переплатою рахунків за надані житлово-комунальні послуги, колегією суддів відхиляються як такі, що не доведені належними та допустимими доказами. Такі доводи не спростовують обґрунтованості висновків суду, оскільки відповідачем не надано переконливих доказів на спростування наявних у справі розрахунків заборгованості. При цьому, частково сплачені відповідачем кошти враховані позивачем в оплату заборгованості за вказаний у позові період, що узгоджується із вимогам діючого законодавства та підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості.

Доводи ОСОБА_1 щодо незаконності прийнятих ЖБК рішень про тарифи за комунальні послуги та безпідставного покладення на неї обов`язку щодо сплати за ремонт даху будинку, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані з огляду на таке.

Частиною першою статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначені обов`язки співвласників багатоквартирного будинку, зокрема: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (частина друга статті 7 Закону № 417-VIII).

За змістом статті 322 ЦК України тягар утримання майна покладається на його власника.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Оскільки цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, тому особа, яка є власником (співвласником) квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна відповідно до розміру своєї частки та затверджених тарифів, а також сплачувати вартість інших комунальних послуг.

Частиною першою статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Порядок проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі визначений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2013 року № 970 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі».

У пункті 11 Порядку вказано, що у разі надходження актів-претензій від споживачів про перерву в наданні послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх ненадання або надання не в повному обсязі та прийняття виконавцем рішення про їх задоволення, проводиться перерахунок (протягом наступного місяця з дати отримання виконавцем акта-претензії).

Судом було встановлено та вбачається із матеріалів справи, що протоколом №323 об`єднаних зборів правління та уповноважених ЖБК «Марс-3» від 25 жовтня 2017 року, затверджено з 01 листопада 2017 року розмір внеску на утримання будинку - 5,30 грн за кв.м.

Протоколом №1 загальних зборів членів ЖБК «Марс-3» від 14 жовтня 2019 року затверджено суму внеску на утримання будинку у розмірі 7,30 грн за кв.м. та затверджено суму щомісячного цільового внеску у розмірі 1,50 грн за кв.м. для поступового погашення в першу чергу боргу ЖБК перед Київтеплоенерго у сумі 277 754,17 грн.

Протоколом №7 зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 від 18 жовтня 2020 року введено щомісячні додаткові внески на окремий рахунок кооперативу з метою накопичення необхідної суми для участі у 2021 році у Міській програмі співфінансування з реконструкції, реставрації, проведення капітальних ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирних будинків, затвердженої рішенням Київської міської ради від 22 грудня 2016 року №780/1784 «Про затвердження Положення про співфінансування реконструкції, реставрації, проведення капітальних ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирних будинках міста Києва» зі змінами, внесеними Рішенням Київської міської ради від 12 грудня 2019 року №262/7835 у розмірі 1,20 грн за кв.м. з 01 жовтня 2020 року по 31 березня 2021 року.

Протоколом №8 зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 від 23 грудня 2020 року затверджено спосіб накопичення коштів в рамках реалізації рішення Київської міської ради від 22 грудня 2016 року №780/1784 зі змінами, внесеними Рішенням Київської міської ради від 12 грудня 2019 року №262/7835, які будуть накопичені з щомісячних внесків співвласників у період квітень-липень 2021 р. у розмірі 3 грн за кв.м. щомісячно.

Протоколом №2 загальних зборів членів ЖБК «Марс-3» від 28 листопада 2019 року підвищено суму цільового внеску до 4,66 грн за кв.м. з внесенням її до квитанції на оплату на період з листопада 2019 року до квітня 2020 року включно для можливості погасити заборгованості кооперативу перед КП «Київенерго» загальною сумою 257 754,17 грн (частинами щомісячно у сумі 43 000,00 грн) до 01 травня 2020 року, згідно угоди №Р510263/2019/11 від 15 листопада 2019 року.

Крім того, ЖБК «Марс -3» укладено такі договори:

06 червня 2016 року договір №3687 з ДП «Фірма Альтерфатер Київ» щодо вивезення твердих побутових відходів;

01 липня 2020 року договір РН18/1 з ПП «Елетропромтех» щодо аварійно- технічного обслуговування систем електропостачання та електричних пристроїв;

01 жовтня 2018 року договір №D21О0136 з ПАТ «Отіс» щодо технічного обслуговування ліфтів;

15 червня 2018 року договір №510263 з КП «Київтеплоенерго» щодо постачання теплової енергії.

01 грудня 2018 року договір №330929ОПУ з ТОВ «Київські енергетичні послуги» щодо постачання електричної енергії;

15 червня 2020 року договір №01360/1198-04 з ПАТ «АК «Київводоканал» щодо послуг з централізованого постачання холодної (питної) вводи та приймання стічних вод (з використанням внутрішньо будинкових мереж);

01 березня 2019 року договір №138-19 з КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» щодо надання інформаційно-технологічного супроводження розрахунків населення за житлово-комунальні послуги.

З наведеного вбачається, що ЖБК «Марс -3», укладаючи вказані договори діяло у відповідності до вимог закону. А питання щодо дотримання порядку скликання загальних зборів не є предметом даного спору.

Доводи апелянта про те, що заборгованість за комунальні послуги, про яку стверджує позивач, є заборгованістю попередніх власників квартири колегія суддів оцінює критично, оскільки ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 з 10 жовтня 2018 року, а предметом розгляду даної справи є заборгованість, яка виникла за період з лютого 2019 року по червень 2021 року.

Крім цього, судом першої інстанції було встановлено, що заочним рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 01 квітня 2021 року, ухваленим у справі 755/1397/21, стягнуто з ОСОБА_4 (колишнього власника квартири АДРЕСА_4 ) заборгованість у розмірі 58 932,18 грн за період з 01 липня 2010 року по 01 жовтня 2018 року.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи розрахунки є належним доказом на підтвердження розміру заявлених позовних вимог. Матеріали справи не містять доказів, які б їх спростовували.

Посилання апелянта на недоведеність суми заборгованості є необґрунтованими зважаючи на те, що відповідач у визначені законом порядку та строки не надала суду докази, що спростовують вказані суми нарахування.

Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, не спростовують, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Хибними є доводи апеляційної скарги щодо неналежного отримання відповідачем комунальних послуг.

Так, статтею 18 Закону України «Про житло-комунальні послуги» встановлено, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.

Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.

Як вбачається, матеріали справи не містять зазначених доказів на підтвердження тверджень ОСОБА_1 щодо неналежного надання чи ненадання взагалі їй житлово - комунальних послуг, зокрема з водопостачання.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання ОСОБА_1 у апеляційній скарзі на те, що вона проживає у належній їй квартирі із іншими мешканцями, які є споживачами комунальних послуг, а тому обов`язок по сплаті заборгованості повинен бути покладений і на них, оскільки таких осіб апеллянтом у апеляційній скарзі не зазначено. Крім того, відповідач, як власник квартири, не позбавлена права на звернення до суду із відповідним позовом до осіб, які проживають разом з нею, у разі неналежного виконання ними обов`язку по сплаті отриманих житлово - комунальних послуг, за наявності на те законних підстав.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з`ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди відповідача з висновками суду щодо їх оцінки.

Жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції матеріали справи не містять.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

У кожному конкретному випадку суд повинен ретельно оцінити докази й мотиви заявника, уважно вивчити обставини справи та надати мотивований висновок щодо судового спору.

При цьому колегія суддів зазначає, що аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте, Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд у своєму рішенні навів достатні мотиви з яких не прийняв до уваги заперечення відповідача та взяв до уваги доводи позивача щодо наявності підстав для задоволення позову.

Таким чином, під час розгляду справи суд першої інстанції дотримався вимог закону, повно та всебічно з`ясував обставин справи, надав вірну оцінку доводам і запереченням сторін та зібраним у справі доказам, вірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з огляду на що, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в :

Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 17 листопада 2021 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Поновити дію рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 17 листопада 2021 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 15.04.2022.

Судді

Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус

О.І. Шкоріна