Рішення

від 07.04.2022 по справі 448/1055/21

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 448/1055/21

Провадження № 2/448/47/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

08.04.2022 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Мриц Н.І.,

з участю представника позивача - адвоката Ніколайчука Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (ОСОБА_1) до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_3 , про стягнення грошових коштів, одержаних за нікчемним правочином, -

В С Т А Н О В И В:

І.Короткий зміст позовних вимог.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ніколайчук Ю.В. звернувся до суду із зазначеним цивільним позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд стягнути з останнього на користь позивача ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 27 222,58 євро, сплачені позивачем за недійсним Попереднім договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 09.05.2019р., а також стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог сторона позивача покликалась на те, що 09.05.2019р. між громадянином Німеччини ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) та відповідачем по справі ОСОБА_2 , від імені якого та на підставі довіреності діяла ОСОБА_3 , був підписаний Попередній договір купівлі-продажу нежитлового приміщення. Зазначений договір укладений у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення. Згідно з даним Попереднім договором відповідач ОСОБА_2 в якості продавця та позивач ОСОБА_1 в якості покупця зобов`язались не пізніше 30.06.2021р. укласти та підписати Договір купівлі-продажу ряду нежитлових приміщень, які в попередньому договорі іменуються як об`єкт купівлі-продажу: нежитлове приміщення-апартаменти №13 (34,68 кв.м), №14 (31,17 кв.м) на 4-му поверсі загальною площею 65,85 кв.м, в торгово-готельному комплексі по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,2046 га, кадастровий номер земельної ділянки - 4610700000:01:006:0268.

Вказує, що відповідно до підп.2.2. п.2 Попереднього договору, продаж нежитлових приміщень - апартаментів буде вчинено за суму 61 023, 58 євро 50 євроцентів, що на момент укладення договору складає еквівалент 1 794 382, 82 грн. (за курсом НБУ 29,404746 грн. за 1 Євро). Остаточний розрахунок за об`єкт купівлі-продажу здійснюється до моменту підписання Основного Договору згідно площі, яка буде зазначена в технічному паспорті. Згідно п.6 Попереднього Договору, до моменту укладення основного договору покупець зобов`язаний сплатити продавцю суму в розмірі 61 023, 58 євро 50 євроцентів шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок, зазначений в Попередньому Договорі, за графіком фінансування, передбаченим у п.6 Попереднього договору.

Зазначає, що позивач ОСОБА_1 , діючи відповідно до наведених вище положень Попереднього договору, сплатив на користь відповідача ОСОБА_2 через третю особу ОСОБА_3 та через ОСОБА_6 , який також діяв в інтересах відповідача, суму в розмірі 27 222, 58 євро, що підтверджується розпискою про отримання коштів та виписками з банківського рахунку позивача. Після здійснення зазначених платежів, позивач ОСОБА_1 припинив здійснювати подальші платежі та неодноразово звертався до третьої особи ОСОБА_3 як до представника і довіреної особи відповідача ОСОБА_2 з проханням повернути сплачені кошти, однак станом на час звернення до суду сплачені кошти позивачу не були повернуті, основний договір між сторонами укладений не був.

Стверджує, що позивач ОСОБА_1 не був обізнаний про недодержання вимоги щодо нотаріального посвідчення Попереднього договору та, відповідно, про його нікчемність. Ним (позивачем) особисто та через уповноважених представників вчинялись неодноразові спроби врегулювати спір з відвідачем мирним шляхом, однак вжиті заходи не дали бажаного результату.

ІІ. Позиція учасників справи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ніколайчук Ю.В. позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні. Не заперечив щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у судове засідання не з`явився без поважних причин, відзиву не подав, клопотань про відкладення або про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Як вбачається із матеріалів справи судові повістки відповідачу про його виклик в судові засідання на 14.03.2022р. та 08.04.2022р. надсилались рекомендованими листами з повідомленням за адресою місця його проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку та були отримані особисто відповідачем. Відомості про будь-які інші адреси місця проживання чи перебування відповідача, чи про його офіційну електронну адресу в матеріалах справи відсутні, заяв про зміну місця проживання чи перебування від відповідача не надходило. Тому на підставі статей 128, 131 ЦПК України суд вважає, що судова повістка відповідачу ОСОБА_2 доставлена і він належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Третя особа ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, у судове засідання не з`явилася без поважних причин, письмових пояснень щодо позову не подавала, клопотань про відкладення або про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило. Як вбачається із матеріалів справи судові повістки третій особі ОСОБА_3 про її виклик в судові засідання по справі надсилались рекомендованими листами з повідомленням за адресою місця її проживання, що зазначена в матеріалах справи, деякі з них були отримані нею особисто, інші повернулись з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою». Відомості про будь-які інші адреси місця проживання чи перебування третьої особи чи про її офіційну електронну адресу в матеріалах справи відсутні, заяв про зміну місця проживання чи перебування від неї не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Мостиського районного суду Львівської області від 08.10.2021р. прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, одержаних за нікчемним правочином; залучено ОСОБА_3 до участі у даній цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - на стороні відповідача; ухвалено розгляд справи провести в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.

Ухвалою суду від 14.02.2022 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Враховуючи положення ст.280 ЦПК України, а також те, що відповідач ОСОБА_2 належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, однак в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву не подав, а також враховуючи те, що представник позивача не заперечував проти заочного вирішення справи, судом вирішено ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

ІV. Обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що 09.05.2019 року між ОСОБА_2 , що діє на підставі Договору про пайову участь у будівництві торгово-готельного комплексу по АДРЕСА_1 від 01.06.2018р. (продавцем), від імені якого на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Мостиського районного нотаріального округу Пилюх Г.Р. від 02.08.2017р., зареєстрованої в реєстрі за №1696, діяла ОСОБА_3 (представник продавця), та громадянином Німеччини ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) був укладений Попередній договір купівлі-продажу нежитлового приміщення - апартаментів №13 (34,68 кв.м), №14 (31,17 кв.м) на 4-му поверсі загальною площею 65,85 кв.м, в торгово-готельному комплексі по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,2046 га, кадастровий номер земельної ділянки - 4610700000:01:006:0268.

Відповідно до п.1 цього договору, сторони зобов`язалися в порядку і на умовах, встановлених Даним договором, в майбутньому, але не пізніше 30 червня 2021 року, укласти та підписати Договір купівлі-продажу зазначеного нежитлового приміщення (Основний договір).

Згідно п.2.2 Попереднього договору купівлі-продажу нежитлового приміщення (апартаментів) від 09.05.2019 року, передбачалось, що продаж нежитлових приміщень - апартаментів буде вчинено за суму 61 023, 58 євро 50 євроцентів, що еквівалентно на момент укладення договору 1 794 382, 82 грн. за курсом НБУ 29,404746 грн. за 1 Євро. Остаточний розрахунок за об`єкт продажу здійснюється до моменту підписання Основного Договору згідно площі, яка буде зазначена в технічному паспорті.

Відповідно до п.6 Попереднього Договору, до моменту укладення основного договору покупець зобов`язаний сплатити продавцю суму в розмірі 61 023, 58 євро 50 євроцентів шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок сторони 1 (продавця), зазначений в Попередньому Договорі, за графіком фінансування, що передбачений у цьому ж п.6 Попереднього договору.

Відповідно до п.7.1 Попереднього договору, у разі відмови Продавця укласти Основний договір в обумовлений строк або невиконання зобов`язань за цим договором, він зобов`язаний на протязі десяти днів з дня відмови укласти договір або з дня невиконання своїх зобов`язань за цим договором, повернути Покупцю сплачену суму коштів.

Цей Попередній договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 09.05.2019р. укладений сторонами у простій письмовій формі та не був посвідчений нотаріально.

Відповідно до розписки від 10.05.2019р. ОСОБА_6 , менеджером з продажу, що діяв в інтересах відповідача ОСОБА_2 , фактично отримано від позивача ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) грошові кошти в готівковій формі в сумі 1000 Євро на виконання зобов`язань згідно Попереднього договору купівлі-продажу апартаментів №13, №14. Отримані кошти, згідно змісту розписки, зараховуються як частина оплати згідно вказаного Попереднього договору.

Факт отримання відповідачем ОСОБА_2 від позивача ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 26 222,58 Євро за умовами Попереднього договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 09.05.2019р. підтверджено наявними в матеріалах даної цивільної справи виписками з банківського рахунку позивача за період з 30.05.2019р. по 30.09.2019р. про безготівкове перерахування коштів в наступних сумах: 10 000 Євро (дата платежу 30.05.2019р.), 7327, 58 Євро (дата платежу 30.05.2019р.), 1779 Євро (дата платежу 30.05.2019р.), 1779 Євро (дата платежу 28.06.2019р.), 1779 Євро (дата платежу 29.07.2019р.), 1779 Євро (дата платежу 29.08.2019р.) та 1779 Євро (дата платежу 30.09.2019р.); отримувач даних безготівкових переказів - ОСОБА_3 ; призначення - за кв. АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 .

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що на виконання зазначеного вище Попереднього договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 09.05.2019р. відповідачем ОСОБА_2 через довірених осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_3 отримано від позивача ОСОБА_1 кошти в розмірі 27 222,58 Євро.

V. Застосовані судом норми права.

Частиною 1 ст.202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог ч.4 ст.203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст.209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Статтею 215 ЦК України проводиться розмежування видів недійсності правочинів на нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (статті 219, 220, 224 ЦК України тощо), та на оспорювані, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (статті 222, 223, 225 ЦК України тощо). Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частиною першою статті 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з частиною першої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Статтею 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку; (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Під час вирішення зазначених спорів суди повинні враховувати роз`яснення, викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у пункті 13 якої зазначено, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що: «кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15,16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що визнання нікчемного правочину недійсним «не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

Належним способом захисту у подібному випадку є саме визнання відповідного права (пункт і частини другої статті 16 ЦК України) або застосування наслідків недійсності правочину.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У частині третій статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі №761/12665/14-ц (провадження №14-134цс18).

VI. Висновки суду.

З урахуванням зазначених вище норм Закону, Попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення), як і Основний договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен укладатися у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Натомість, укладений між сторонами Попередній договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 09.05.2019р., який підлягав нотаріальному посвідченню, був підписаний сторонами без дотримання обов`язкової нотаріальної форми його посвідчення.

З огляду на те, що Попередній договір підписаний сторонами без додержання встановленої законом форми договору, суд приходить до висновку про нікчемність такого правочину.

В судовому порядку нікчемний договір недійсним не визнається, нікчемний договір не породжує для його сторін прав і наслідків по виконанню такого договору.

Відтак, у зв`язку з тим, що укладений між сторонам Попередній договір є нікчемним через недотримання вимог закону щодо його нотаріального посвідчення, суд вважає про необхідність застосування в даному випадку наслідків нікчемності правочину - стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 отриманих відповідачем коштів на підставі нікчемного правочину в розмірі 27 222,58 Євро.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного суду від 10.04.2019р. по справі №367/3304/15-ц; від 29.11.2018р. по справі №757/22842/17-ц.

У зв`язку з вищенаведеним, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, переданих на виконання нікчемного правочину, як вважає суд, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Відтак, стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають грошові кошти, одержані за нікчемним правочином, - у валюті, визначеній договором, а саме в сумі 27 222 (двадцять сім тисяч двісті двадцять два) євро 58 євроцентів.

VII. Розподіл судових витрат між сторонами.

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно квитанції №N1DBK5014 M від 16.08.2021р. позивачем сплачено судовий збір в розмірі 8547,30 грн.

З огляду на те, що заявлені позовні вимоги задоволено в повному обсязі, то у відповідності вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним судові витрати, а саме судовий збір в сумі 8547,30 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_3 , про стягнення грошових коштів, одержаних за нікчемним правочином - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (ОСОБА_1) грошові кошти в сумі 27 222 (двадцять сім тисяч двісті двадцять два) євро 58 євроцентів.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Людвіґа Зоннтаґ (ОСОБА_1) 8 547 (вісім тисяч п`ятсот сорок сім) гривень 30 коп. сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, відповідно до вимог ст.284 ЦПК України.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим кодексом, до Львівського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку, встановленому цим кодексом, до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 18.04.2022р.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Німеччини, проживає адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: с.Гостинцеве Яворівського району Львівської області, РНОКПП - НОМЕР_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Суддя Ю.В. Кічак