Ухвала

від 13.04.2022 по справі 545/1002/22

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/1002/22

Провадження № 2-з/545/29/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.04.2022 року. Суддя Полтавськогорайонного судуПолтавської області -Гальченко О.О.,розглянувши матеріали заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

в с т а н о в и в:

До Полтавського районного суду Полтавської області 13.04.2022 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області про визнання незаконними та скасування рішень, витребування майна з чужого незаконного володіння.

До Полтавського районного суду Полтавської області також надійшла 13.04.2022 року заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій послався на те, що ОСОБА_1 звернувся до Харківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 , СТ «Гіппократ», Русько-Тишківська сільська рада Харківського р-ну Харківської області, треті особи: Садівниче тавариство «Гіппократ» Департамент реєстрації Харківської міської ради про визнання незаконними та скасування рішень, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Зазначає, що з 2009 року він є членом СТ «Гіппократ» після своєї матері ОСОБА_3 та вітчима ОСОБА_4 .

З часу прийняття в члени товариства він сплачував членські внески і постійно фактично користувався земельною ділянкою та розташованим на ньому садовим будинком, виконував всі обов`язки, що були покладені на нього як члена товариства відповідно до статуту садового товариства «Гіппократ».

З осені 2014 року голова правління ОСОБА_5 перестав приймати від нього членські внески, усно повідомив, що його виключено з членів кооперативу «Гіппократ», забрав у нього членську книжку садовода. Крім того, з жовтня 2014 року належну йому на праві користування земельну ділянку безпідставно захопив відповідач ОСОБА_2 , самочинно зрубав на спірній земельній ділянці дерева та кущі, поміняв замок на будинку і таким чином повністю позбавив його права користуватися земельною ділянкою та будинком.

Тобто між сторонами існує спір про право.

Підставою звернення з зазначеним клопотанням до суду послугувало те, що на теперішній час, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності №293856676 від 06.01.2021 року державним реєстратором Департаменту реєстрації ХМР Гвоздович А.І. 26.04.2019 року 24.09.2020 року було здійснено реєстрацію права власності на садовий будинок літ. «А-1» з господарськими будівлями розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 , об`єкт житлової нерухомості. Повідомляю суд, про що факт реєстрації відповідачем ОСОБА_2 права власності на спірний будинок на своє ім`я позивачеві стало відомо 24.11.2021 року при ознайомленні з матеріалами цивільної справи № 635/9314/15-ц та під час розгляду цієї справи.

?Підставою реєстрації права власності за відповідачем ОСОБА_2 став технічний паспорт б/н, виданий 12.04.2019 року КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації».

Крім того, на теперішній час спірна земельна ділянка АДРЕСА_2 загальною площею 0,1200 га належать на праві власності відповідачеві ОСОБА_2 на підставі рішення від 25.09.2016 року Русько-Тишківської сільської ради Харківського р-ну Харківської області, Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31768461 від 07.10.2016 року, ОСОБА_6 , Харківська районна державна адміністрація Харківської області, Харківська обл. що підтверджується інформаційною довідкою №293856676 від 06.01.2021 року №128592157 від 22.06.2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстрацію здійснено під час судового спору.

Також, на теперішній час як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності №293856676 від 06.01..2021 року державним реєстратором Департаменту реєстрації ХМР Гвоздович А.І. 26.04.2019 року 24.09.2020 року було здійснено реєстрацію права власності на садовий будинок літ. «А-1» з господарськими будівлями розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 , об`єкт житлової нерухомості. Повідомляє суд, про що факт реєстрації відповідачем ОСОБА_2 права власності на спірний будинок на своє ім`я йому стало відомо 24.11.2021 року при ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 635/9314/15-ц.

Підставою реєстрації права власності за відповідачем ОСОБА_2 став технічний паспорт б/н, виданий 12.04.2019 року КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації», що не є підставою набуття права власності в розумінні закону.

В зв`язку з тим, що дії по реєстрації права власності та внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності здійснено відповідачем ОСОБА_2 під час розгляду цивільної справи №635/9314/15-ц Харківським районним судом, безперечно вбачається, що відповідач має всі інструментарії для подальшого відчуження спірних об`єктів третім особам. Повідомляє суд, про що факт реєстрації відповідачем ОСОБА_2 права власності на спірний будинок на своє ім`я йому стало відомо 24.11.2021 року при ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 635/9314/15-ц.

З огляду на те, що позивач вважає, що спірна земельні ділянка та садовий будинок було набуто відповідачем ОСОБА_2 у власність безпідставно, з порушенням його майнового права на них, відповідно і державна реєстрація цих об`єктів нерухомого майна відбулась в порушення вимог, останній має можливість без перешкод здійснити відчуження спірних ділянок стороннім особам з метою недопущення повернення земельних ділянок законному користувачеві - позивачеві ОСОБА_1 .

Такі дії відповідача можуть значно утруднити чи взагалі зробити неможливим виконання рішення суду щодо повернення майна в разі задоволення позовних вимог.

Невжиття заходів забезпечення позову нівелює взагалі задеклароване статтею 4 ЦПК України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на судовий захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно п. п. 1, 2 ч. 1ст. 152 ЦПК України позов, серед іншого, забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЦПК України, у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п.п.1,4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Частиною 1 ст.150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, за змістом якої позов забезпечується: 1)накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2)забороною вчиняти певні дії; 3встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6)зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7)передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8)зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у п.1-9 цієї частини.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду, у разі задоволення позову, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Відповідно заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача,щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Сукупний аналіз даних положень законодавства дає підстави вважати, що при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову, суд повинен, крім

іншого, з`ясувати відомості про особу відповідача та про належність йому майна, про накладення арешту на яке просить інша сторона.

Позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За змістом п.10 цієї ж постанови заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

При розгляді заяв про забезпечення позову, суд не вирішує питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. До предмету дослідження на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення. А, виходячи із змісту позовних вимог, згідно яких спір виник з приводу забезпечення конституційного права власності Позивача на садовий будинок та земельну ділянку на якій він розташований, які в даний час зареєстровані на праві власності за ОСОБА_2 , вбачається доведеним, що можливе реалізація (відчуження) спірного нерухомого майна, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в даній цивільній справі в разі задоволення позовних вимог.

За таких обставин накладення заборони вчиняти відносно зазначених об`єктів певні дії є необхідним засобом забезпечення позову, який гарантуватиме ефективний захист і поновлення прав та інтересів позивача в разі задоволення позову і одночасно не становитиме надмірний тягар для теперішнього власника .

Європейський суд з прав людини в рішенні від 22.02.2005 року у справі «Новоселецький проти України» зазначив, що стаття 1 Протоколу N 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення "Броньовський проти Польщі" [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004-...). У кожній справі, в якій іде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. рішення "Спорронг та Лонрот проти Швеції" ( 980 098 ), від 23 вересня 1982 року, серія А, N 52, стор. 26, п.69).

В рішенні від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що втручання у право особи, захищене статтею 1 Першого протоколу, має бути виправданим. У цьому зв`язку Суд знову наголошує на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (див. рішення у справі Брумареску, п. 78).

Диспозицією п.б ч.1 ст.151 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову повинна містити пропозицію заявника щодо зустрічного забезпечення.

Що стосується вимоги про застосування зустрічного забезпечення зазначаю наступне.

Відповідно до частин 1 та 2ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

За відсутності обставин, які є обов`язковою умовою застосування зустрічного забезпечення, таке забезпечення є правом, а не обов`язком суду. Це питання віднесено на розсуд суду і застосовується у разі наявних до того обґрунтованих сумнівів щодо безперешкодного можливого відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Перелік випадків, у яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення визначений частиною третьою статті 154 ЦПК України та є вичерпним. Так, суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

У відповідності до частини 4 статті 154 ЦПК України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову (частина п`ята статті 154 ЦПК України).

Таким чином, зустрічне забезпечення - це гарантія відшкодування ймовірних для відповідача збитків. Воно має на меті зберегти певний баланс сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів за заявою позивача.

Комплексний аналіз процесуальних норм свідчить, що вирішення питання про необхідність застосування зустрічного забезпечення саме за ініціативою суду є виключно правом суду, і лише подача відповідного клопотання зацікавленим учасником справи створює вже обов`язок суду вирішити позитивно чи негативно дане питання. За відсутності відповідного клопотання про вжиття судом заходів щодо зустрічного забезпечення місцевий суд може і не розглядати питання вжиття зустрічних заходів забезпечення позову (Постанова від 31.07.2019 у справі № 904/4900/18).

Згідно ч. 1 ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 157 ЦПК України, примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.?

Згідно з приписами ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За таких обставин накладення заборони відчуження судового будинку та земельної ділянки на якій він розташований є необхідним засобом забезпечення позову, який гарантуватиме ефективний захист і поновлення прав та інтересів позивачки в разі задоволення позову і одночасно не становитиме надмірний тягар для відповідача ОСОБА_2 .

Згідно зі ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Обираючи спосіб захисту, слід враховувати висновок ВП ВС про те, що для витребування майна не потрібно оскаржувати, зокрема, документи, що посвідчують відповідне право, оскільки таке оскарження не є ефективним способом захисту права власника (постанова ВП ВС (пункт 147), 14.11.2018, справа №183/1617/16, № у реєстрі 81574015). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та приводить до ефективного захисту прав власника.

У своїй Постанові від 23.12.2020 року по справі за № 760/5582/20 Верховний Суд дійшов висновку про те, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно є співмірним із заявленими позовними вимогами про скасування запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Прохав: Вжити заходи забезпечення даного позову шляхом заборони на відчуження:

-Садовий будинок літ. «А-1» загальною площею 30,3 кв.метри, житловою площею 13,5 кв.метри з господарськими будівлями: сарай літ. «Б-1», вбиральня літ. «В-1», розташований на земельній ділянці 63/65 (об`єкт житлової нерухомості) за адресою: АДРЕСА_1 ;

-Земельну ділянку з кадастровим номером 6325183503:00:01:0011, площею 0,12 га (для індивідуального садівництва) за адресою: АДРЕСА_1 .

Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов висновку про задоволення заяви з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1, ч.4 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову може бути подана до подання позовної заяви. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

П. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд ( суддя ) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, приходжу до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може порушити права заявника утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, тому заява про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суддя, -

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходів забезпечення позову по справі № 545/1002/22, шляхом заборони на відчуження до вирішення даної справи по суті:

-садового будинку літ. «А-1» загальною площею 30,3 кв.м., житловою площею 13,5 кв.м. з господарськими будівлями: сарай літ. «Б-1», вбиральня літ. «В-1», розташований на земельній ділянці 63/65 (об`єкт житлової нерухомості) за адресою: АДРЕСА_1 ;

-земельної ділянки з кадастровим номером 6325183503:00:01:0011, площею 0,12 га (для індивідуального садівництва) за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали суду направити учасникам справи протягом 2 днів з дня її складання.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня проголошення ухвали.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала надрукована суддею та є оригіналом.

Суддя: О. О. Гальченко