Рішення

від 13.04.2022 по справі 688/3823/21

ШЕПЕТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 688/3823/21

№ 2/688/150/22

Рішення

іменем України

14 квітня 2022 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

у складі: головуючого - судді Цідик А.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Яцишиної В.В.,

представника відповідача Книш О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань у м. Шепетівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Михайлюцького закладу дошкільної освіти «Дзвіночок» Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, Михайлюцької сільської ради, про скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

встановив:

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Основними узагальненими доводами позовних вимог є те, що вона перебуває у трудових відносинах з Михайлюцьким закладом дошкільної освіти «Дзвіночок». 05 листопада 2021 року вона отримала наказ «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » №13-к від 05.11.2021, згідно якого з 08.11.2021 року її відсторонено без збереження заробітної плати від виконання посадових обов`язків на час відсутності щеплення проти СОVID-19.

Вважала, що цей наказ підлягає скасуванню, оскільки порушує її конституційне право на працю. Постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236, якою керувався директор закладу, як підзаконний акт, не може встановлювати обмеження прав та свобод громадян, які визначені Конституцією та законами України. Уряд не має законодавчих повноважень на такі обмеження відповідно до статті 64 Конституції України. Пункт 41-6 цієї постанови, який покладає на керівника роботодавця обов`язок відсторонення працівників від роботи, суперечить Конституції України, а тому не підлягає застосуванню.

Крім того, усі перелічені вакцини, які дозволені для застосування в Україні, є експериментальними. Примушування до будь-якого медичного втручання та медичних експериментів заборонені. Відповідна відмова від участі в медичних експериментах не може бути підставою для відсторонення від роботи позивача та/або позбавлення його заробітної плати.

Щеплення проти СОVID-19 не внесені до Календаря профілактичних щеплень в Україні, а відтак такі щеплення не можуть відноситися до обов`язкових профілактичних щеплень.

В Україні вакцинація проти СОVID-19 є добровільною, а нормами ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» не передбачено обов`язкового щеплення від даної хвороби. Такої підстави відсторонення, як ненадання документа про проходження профілактичного щеплення проти СОVID-19, нормами статті 46 КЗпП України не передбачено.

На підставі викладеного, позивач просив скасувати як незаконний наказ «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » №13-к від 05.11.2021 р.; стягнути з відповідача Михайлюцької сільської ради як розпорядника коштів на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 08.11.2021 року по дату ухвалення рішення суду; стягнути з Михайлюцької сільської ради 50 000 грн моральної шкоди та понесені нею судові витрати.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник Михайлюцького закладу дошкільної освіти «Дзвіночок» Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області Книш О.Г. у судовому засіданні позов не визнала. Суду пояснила, що позивач з 2013 року працює у закладі на посаді вихователя (повна ставка), кастелянки (0,5 ставки). Вона, як директор 22.10.2021 повідомила позивача про необхідність вакцинації та, що з 08.11.2021 року на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щеплення від COVID-19 є обов`язковим для працівників закладів освіти. Позивач не пред`явила довідки про профілактичне щеплення або медичного висновку про протипоказання до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

У зв`язку з відмовою позивача від виконання вимог щодо обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, керуючись наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року №2153, згідно з яким обов`язковому профілактичному щепленню підлягають працівники дошкільної освіти, п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», розпорядженням Михайлюцької сільської ради від 04.11.2021 №93-рк директор видала наказ від 05.11.2021 №13-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », яким позивача відсторонено від роботи з 08.11.2021 року без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення.

Для позивача, як вихователя закладу дошкільної освіти профілактичне щеплення проти COVID-19 є обов`язковим, оскільки це передбачено наказом МОЗ України від 04.10.2021 №2153, а відсторонення її від роботи у зв`язку з відсутністю відповідного щеплення передбачено постановою КМУ від 09.12.2020 №1236 (з відповідними змінами). Наведені нормативно-правові акти є обов`язковими до виконання.

На даний час у зв`язку з воєнним станом дія наказу про відсторонення зупинена наказом від 04.03.2022 та позивач поновлена на роботі з 07.03.2022.

Враховуючи викладене, просила у задоволенні позову відмовити.

Представник Михайлюцької сільської ради у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності.

2.Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 08.12.2021 року позовна заява залишена без руху, оскільки позивачем не повністю сплачено судовий збір. 17.12.2021 представник позивача направив квитанцію про сплату судового збору, частково виконавши ухвалу від 08.12.2021. 20.12.2021 року судом постановлено ухвалу про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви. 30.12.2021 представник позивача направив квитанцію про сплату судового збору, виконавши ухвалу від 20.12.2021. 04.01.2022 суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття спрощеного позовного провадження та призначення судового засідання для розгляду справи по суті на 08.02.2022 року.

3.Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Між сторонами виникли трудові правовідносини щодо законності відсторонення від роботи, які регулюються нормами Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) та іншими актами законодавства України, прийнятими відповідно до нього, Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі - Закон №2801-XII), Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі - Закон №1645-III), Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (далі - Закон №4004-XII), наказом МОЗ від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» (далі - Перелік №2153) та постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 09.03.2011 по теперішній час працює у Михайлюцькому закладі дошкільної освіти «Дзвіночок» Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області на посаді вихователя (повна ставка), кастелянки (0,5 ставки).

22.10.2021 директор Михайлюцького закладу дошкільної освіти «Дзвіночок» винесла всім працівникам, в тому числі позивачу письмове повідомлення «Про обов?язкове профілактичне щеплення проти COVID-19», яке на вимогу останньої їй віддано 04.11.2021.

Таким чином, позивач попереджалася про обов`язкове медичне щеплення та надання документу, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень, а в разі ненадання одного із зазначених документів з 08.11.2021 її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати.

Позивач не пред`явила довідки про профілактичне щеплення, а також не пред`явила медичний висновок про протипоказання до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

У зв`язку з відмовою позивача від виконання вимог щодо обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, керуючись наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року №2153, згідно з яким обов`язковому профілактичному щепленню підлягають працівники загальної середньої освіти, п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», розпорядженням Михайлюцької сільської ради від 01.11.2021 №93-рк директор Михайлюцького закладу дошкільної освіти «Дзвіночок» видала наказ від 05.11.2021 №13-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 , вихователя та по сумісництву кастелянку, відсторонено від роботи з 08.11.2021 року без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення проти COVID-19.

Згідно довідки відділу освіти Михайлюцької сільської ради від 13.04.2022 №95 з 16-ти працівників, один позивач не вакцинований і відсторонений від роботи.

У зв`язку з воєнним станом в Україні, на підставі наказу МОЗ від 25.02.2022 №380 «Про зупинення дії наказу МОЗ від 04.10.2021 №2153, директор Михайлюцького закладу дошкільної освіти «Дзвіночок» видала наказ від 04.03.2022 №2-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » Відповідно до даного наказу зупинено дію наказу №13-к від 05.11.2021 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді вихователя і кастелянки з 07.03.2022.

Вказані обставини підтверджуються копією трудової книжки позивача; копіями наказів Михайлюцького закладу дошкільної освіти «Дзвіночок» про прийняття на роботу позивача від 09.03.2011, про визначення безстрокового трудового договору від 02.09.2013; копією довідки про доходи позивача; розпорядженням Михайлюцької сільської ради від 01.11.2021 №93-рк; копією акта Михайлюцького закладу дошкільної освіти «Дзвіночок» від 04.11.2021; копією наказу Михайлюцького закладу дошкільної освіти «Дзвіночок» від 05.11.2021 №13-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 »; копією наказу Михайлюцького закладу дошкільної освіти «Дзвіночок» від 04.03.2022 №2-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 »; посадовою інструкцією керівника Михайлюцького закладу дошкільної освіти «Дзвіночок»; довідкою відділу освіти Михайлюцької сільської ради від 13.04.2022 №95.

4.Норми права, які застосував суд.

Відповідно до статті 1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» № 2801-XII, законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

За змістом статті 5 Закону № 2801-XII, державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Згідно з приписами пункту «г» частини 1 статті 6 Закону № 2801-XII, кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку.

У пунктах а, б статті 10 цього Закону встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Перелік підстав для відсторонення не є вичерпним, оскільки законодавець у цій нормі вжив сполучення «в інших випадках, передбачених законодавством», що означає можливість визначення таких підстав і в інших нормативно-правових актах.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 1998 року у справі №17/81-97 (№12-рп/98), зазначено, що термін «законодавство» досить широко використовується у правовій системі в основному у значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. Цей термін без визначення його змісту використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 Перехідних положень). У законах залежно від важливості і специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, передусім кодифікованих, в поняття «законодавство» включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади. У Кодексі законів про працю України термін «законодавство» в цілому вживається у широкому значенні, хоча його обсяг чітко не визначено.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбаченні законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством. Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19.

Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-III визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Згідно з положеннями статті 1 Закону №1645-III, протиепідемічні заходи - комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій; профілактичні щеплення - введення в організм людини медичних імунобіологічних препаратів для створення специфічної несприйнятливості до інфекційних хвороб.

Положеннями частин 1, 3 статті 11 Закону №1645-III, встановлено, що організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема щодо санітарної охорони території України, обмежувальних заходів стосовно хворих на інфекційні хвороби та бактеріоносіїв, виробничого контролю, у тому числі лабораторних досліджень і випробувань при виробництві, зберіганні, транспортуванні та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини та іншої продукції, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян. Проведення профілактичних щеплень забезпечують центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та органи державної санітарно-епідеміологічної служби.

Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (ч.ч. 2, 3 цієї статті).

Таким чином, з конструкції та змісту норми статті 12 Закону №1645-III вбачається, що перелік хвороб, передбачених частиною 1 цієї статті, проти яких профілактичні щеплення є обов`язковими, не є вичерпним.

Згідно з частинами 1-3 статті 27 Закону №4004-XII, профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються. Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 26 серпня 2021 року № 9 затверджено протиепідемічні заходи у закладах освіти на період карантину у зв`язку поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), в преамбулі яких вказано, що з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) у навчальному 2020 - 2021 році суб`єкти, що відповідальні за влаштування, утримання закладів позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (далі - заклади освіти), мають здійснювати свою діяльність з урахуванням вимог санітарного законодавства, вимог, встановлених Кабінетом Міністрів України на період карантину та необхідності забезпечення належних протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання ускладнення епідемічної ситуації внаслідок поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року№ 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, в тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти; закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; 4) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 5) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 6) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №83.

Винятком є працівники, що мають протипоказання до щеплень, визначені в Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженому МОЗ України від 16.09.2011 р. №595.

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2», який набрав чинності з 08 листопада 2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти СОVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти СОVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти СОVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти СОVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти СОVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; а також 3) взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці, працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу державної служби або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

З огляду на приписи частини 4 статті 10 ЦПК України, суд враховує норми статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до статті 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Частково релевантним у цьому контексті є рішення ЄСПЛ від 15 березня 2012 року у справі «Соломахін проти України», у якому Суд сформулював висновок, що обов`язкове щеплення як примусовий медичний захід є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.

У рішенні ЄСПЛ від 08 квітня 2021 року у справі «Вавржичка та інші проти Чеської республіки» Суд вкотре зазначив, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантоване статтею 8 Конвенції. Разом із цим щоб визначити, чи призвело таке втручання до порушення статті 8 Конвенції, суд повинен обґрунтувати доцільність і виправданість таких дій відповідно до абзацу другого цієї статті, тобто встановити: 1) чи є втручання виправданим «відповідно до закону»; 2) чи має воно на меті законні цілі; 3) чи були «виправдані в демократичному суспільстві».

Зважаючи на приписи частини 4 статті 263 ЦПК України, суд враховує постанову Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 про те, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб, є виправданою. Тобто в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто є виправданим.

У постанові від 10 березня 2021 року в справі № 331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян.

5.Оцінка суду.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому в наказі про відсторонення зазначаються підстави та строки такого відсторонення. Керівник зобов`язаний ознайомити працівника з наказом про відсторонення від роботи. У разі коли працівник відмовляється ознайомитися зі змістом наказу або проставити свій підпис на наказі, керівник має скласти акт про відмову працівника ознайомитися з документом. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Як встановлено судом, згідно Переліку № 2153 ОСОБА_1 як вихователь, тобто працівник дошкільної освіти підлягає обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби.

Відповідачем повідомлено позивача про необхідність щеплення проти COVID-19 та надання відповідних документів про проходження цієї процедури або про наявність абсолютних протипоказань до такого щеплення, а також роз`яснено наслідки ненадання одного з таких документів у вигляді відсторонення від роботи без збереження заробітної плати.

У зв?язку з ненаданням роботодавцю довідки про профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, а також не пред`явлення медичного висновку про протипоказання до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, ОСОБА_1 відсторонена від роботи, тобто тимчасово увільнена від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу. У зв?язку з відстороненням, заробітну плату не отримує.

Як слідує зі змісту письмових пояснень позивача, вона щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 не має та суду не надано доказів про наявність у позивача абсолютних протипоказань до проведення щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19.

Системний аналіз норм статті 12 Закону №1645-III та норм статті 27 Закону №4004-XII дозволяє дійти висновку, що наведений у цих статтях перелік хвороб, проти яких профілактичні щеплення є обов`язковими, не є вичерпним і профілактичні щеплення від інших хвороб, за певних (встановлених у цих нормах) обставин, можуть бути також обов`язковими.

Відсутність у законі в переліку хвороб, проти яких профілактичні щеплення є обов`язковими, коронавірусної хвороби (COVID-19), не дає підстави стверджувати, що щеплення проти цієї хвороби не є обов`язковим для певних працівників, оскільки це питання може бути врегульовано іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема наказами МОЗ як головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії соціально небезпечних захворювань.

Постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 є нормативно-правовим актом, який обов`язковий до виконання в силу положень статті 117 Конституції України.

Профілактичні щеплення є одним із засобів реалізації протиепідемічних заходів, спрямованих на забезпечення санітарного благополуччя населення з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб.

Щодо посилання позивача на те, що КЗпП України не передбачає відсторонення від роботи у разі відсутності вакцинації від гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, то суд зазначає, що ст. 46 КЗпП України передбачає можливість відсторонення працівників від роботи в інших випадках, передбачених законодавством. Саме такий випадок і передбачений частиною 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», відповідно до якої у разі ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт, що, на думку суду, має місце в даному випадку.

Право позивача на працю, визначене статтею 43 Конституції України, не порушено, оскільки трудовий договір з ним не припинений і за ним зберігається робоче місце, а тимчасове обмеження його прав зумовлено самою поведінкою позивача.

У даному випадку, вакцинація не є змінами в організації виробництва і праці у розумінні ч. 3 ст. 32 КЗпП України, а лише умовою за дотриманням якої працівник допускається до виконання своїх трудових обов`язків. Крім того, у випадку якщо працівник відмовляється або ухиляється від профілактичного щеплення, він підлягає відстороненню від виконання своїх професійних обов`язків, а не звільненню, як це відбувається при зміні істотних умов.

Позивач не надав доказів щодо наявності у нього абсолютних протипоказань до проведення вище вказаного профілактичного щеплення.

Право на медичну таємницю закріплене в Основах законодавства України про охорону здоров`я.

Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта. Право на таємницю про стан здоров`я, закріплене у статті 286 ЦК України.

Разом з тим, інформації про COVID-сертифікат та щеплення в переліку документів, що підпадають під медичну таємницю, в українському законодавстві немає. Відтак, COVID-сертифікат не є медичною таємницею.

Можливість продовження роботи на посаді вихователя лише за умови проходження вакцинації від COVID-19 не може вважатися дискримінацією по відношенню до працівників за критерієм наявності або відсутності вакцинації. Вимога проходження вакцинації фактично є лише однією з вимог для зайняття тієї чи іншої посади поряд з іншими вимогами, до яких також відносяться, в залежності від виду посади, наявність профільної освіти, стажу роботи, проходження медичного огляду, досягнення певного віку тощо.

Держава, встановивши відсторонення працівників освіти від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, насамперед дітей.

Інтереси позивача не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян, стаття 3 Конституції України має пріоритет.

З огляду на викладене, суд вважає, що обов`язкова вакцинація певної категорії громадян від COVID-19 (захворювання, яке згідно наказу МОЗ України від 19.07.95 № 133 належить до особливо небезпечної інфекційної хвороби) задля попередження його поширення серед населення, в умовах пандемії, є виправданим і таким, що не порушує статтю 8 Конвенції.

Отже, у даному конкретному випадку втручання у право на повагу до приватного життя у вигляді обов`язковості щеплення від гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 ґрунтується на законі, має виправдану мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Інші доводи позивача висновків суду не спростовують.

Таким чином, наказ Михайлюцького закладу дошкільної освіти «Дзвіночок» Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області від 05.11.2021 №13-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », виданий уповноваженою особою, відповідно до чинного законодавства України з метою забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, право на працю позивача не порушує, а тому відсутні правові підстави для його скасування. Вимоги позивача про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди є похідними, а тому задоволенню не підлягають.

Прийняття відповідачем наказу від 04.03.2022 №2-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » не може бути підставою для закриття провадження в справі в зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки спір між сторонами продовжує існувати. Так, позивач наполягає на допуску його до роботи з часу відсторонення від роботи, тобто з 08.11.2021 року, а відповідач не скасував оспорюваний наказ, а лише зупинив його дію на час воєнного стану в Україні, та допустив позивача до виконання трудових обов`язків з 07.03.2022 року. Отже, після завершення воєнного стану в Україні, відновиться дія наказу про відсторонення ОСОБА_1 від роботи на час відсутності у неї щеплення проти COVID-19, без збереження заробітної плати.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, ст. 46 КЗпП України, Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Михайлюцького закладу дошкільної освіти «Дзвіночок» Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, Михайлюцької сільської ради, про скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачі - Михайлюцький заклад дошкільної освіти «Дзвіночок» Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, адреса: с. Михайлючка, вул. Мазунова, 12-А, Шепетівський район Хмельницька область; код ЄДРПОУ 35478958; Михайлюцька сільська рада, адреса: с. Михайлючка, вул. Мазунова, 44-А, Шепетівський район Хмельницька область; код ЄДРПОУ 04402505.

Повний текст рішення складено 18.04.2022.

Суддя Алла ЦІДИК