Рішення

від 10.04.2022 по справі 914/3733/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2022 Справа № 914/3733/21

місто Львів

За позовом: Самбірського міськрайонного центру зайнятості, м. Самбір Львівської області

до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, м. Львів

про стягнення 31820,91 грн

Суддя Щигельська О.І.

Секретар судового засідання: Зарицька О.Р.

Представники сторін

від позивача: Лозинська М.Я. представник;

від відповідача: Мандзяк В.І. представник, Страхоцька О.Я. представник.

Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд».

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Самбірський міськрайонний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення допомоги по безробіттю в сумі 31820,91 грн.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Щигельській О.І.

Ухвалою суду від 10.12.2021 позовну заяву Самбірського міськрайонного центру зайнятості залишено без руху.

Протягом встановленого строку від Самбірського міськрайонного центру зайнятості надійшла заява на виконання вимог ухвали суду (вх. № 31409/21 від 28.12.2021).

Ухвалою суду від 30.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи №914/3733/21 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін.

18.01.2022 в системі документообігу суду зареєстровано ряд документів поданих відповідачем, зокрема клопотання про залучення співвідповідача у справі (вх. №185/22), клопотання про заміну відповідача та закриття провадження у справі (вх.№ 186/22), відзив на позовну заяву (вх. №1343/22) та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (вх. №1345/22).

Ухвалою суду від 25.01.2022 клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (вх № 1345/22 від 18.01.2022) задоволено. Справу № 914/3733/21 призначено до розгляду по суті у судовому засіданні на 14.02.2022.

02.02.2022 в системі документообігу суду за вх.№2753/22 зареєстровано відповідь на відзив.

14.02.2022 у судовому засіданні оголошено перерву до 03.03.2022.

Ухвалою суду від 03.03.2022 розгляд справи відкладено на 11.04.2022.

04.04.2022 в системі документообігу суду за вх.№7135/22 зареєстровано пояснення по справі.

08.04.2022 в системі документообігу суду за вх.№7521/22 зареєстровано клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи.

В судове засідання 11.04.2022 з`явилися представник позивача та представники відповідача.

Представник відповідача надав пояснення по суті щодо клопотання про про залучення співвідповідача у справі (вх. №185/22) та клопотання про заміну відповідача та закриття провадження у справі (вх.№ 186/22) просив такі задовольнити.

Представниця позивача проти зазначених клопотань заперечила, просила відмовити.

Ухвалою суду від 11.04.2022 в задоволенні клопотання відповідача (вх.№186/22 від 18.01.2022) про заміну відповідача у справі та закриття провадження, а також клопотання відповідача (вх.№185/22 від 18.01.2022) про залучення співвідповідача у справі - відмовлено.

Також сторони надали пояснення по суті спору,представниця позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив просила позов задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечили, просили відмовити в повному обсязі.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку із протиправною відмовою Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області у призначені ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 20.07.2020 року, що підтверджено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 року у справі №380/11807/20, Самбірському міськрайонному центру зайнятості завдано майнової (матеріальної) шкоди у розмірі виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю за період з 12.11.2020 року по 05.10.2021 року в сумі 31 820,91 грн., оскільки Самбірський міськрайонний центр зайнятості не здійснював би виплату допомоги по безробіттю у разі своєчасного призначення та виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .

У відповіді на відзив позивач вказує, що право на пенсію за вислугу років ОСОБА_2 не визнавалось Головним управління пенсійного Фонду України у Львівській області станом на 20.07.2020 року, а також заперечувалось згідно правової позиції Пенсійного фонду в судовому процесі по справі №380/11807/20, що свідчить про відсутність права на пенсію за вислугу років у ОСОБА_1 і станом на листопад 2020 року та підтверджує правомірність звернення ОСОБА_1 до центру зайнятості, оскільки визначення та підтвердження права на пенсію за вислугу років здійснюється уповноваженим органом - виконавчими органами Пенсійного фонду відповідно до положень закону.

Крім того Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області посилаючись на п.3 ч.1 ст.36 Закону України безпідставно звинувачує ОСОБА_1 в умисному невиконанні нею обовязків зареєстрованої безробітної та зловживання ними, оскільки нею не порушено жодних норм законодавства про зайнятість населення. Станом на дату останнього відвідування центру зайнятості ОСОБА_1 06.10.2021 відповідачем не було виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду №380/11807/20 від 18.06.2021 року. І лише 19 жовтня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 з 20.07.2020.

Аргументи відповідача

Заперечуючи позовні вимоги Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області зазначає, що право ОСОБА_1 на пенсійну виплату було встановлено на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду, а не на підставі рішення органу ПФУ. Крім того відповідач стверджує, що кошти, виплачені як допомога по безробіттю підлягають стягненню з ОСОБА_1 , відповідно до п. 3 ст.36 Закону № 1533 у зв`язку із умисним невиконанням нею обов`язків зареєстрованої безробітної та зловживання ними. Однак Самбірським міськрайонним центром зайнятості не було проведено розслідування страхового випадку та не було складено відповідного Акту по те, що ОСОБА_1 у порушення вимог Закону № 1533, своєчасно не подала відомостей про отримання права на пенсію за вислугу років.

Також відповідач звернув увагу, що заявлена до стягнення сума сплачена позивачем добровільно (виплачена як допомога по безробіттю у зв`язку з наданням ОСОБА_1 статусу безробітної), що свідчить про відсутність матеріальної шкоди, завданої відповідачем позивачу, та відсутність підстав для стягнення з відповідача шкоди у вигляді коштів, перерахованих вказаній особі. Тому, вимоги позивача є безпідставними, а дії Головного управління правомірними і відповідають чинному законодавству.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

20.07.2020 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області з заявою про призначення пенсії за вислугою років.

Головним управлінням Пенсійного фонду у Львівській області прийнято рішення №133650003033 від 28.07.2020 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788.

12.11.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Самбірського міськрайонного центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітнього та заявою про призначення виплати допомоги по безробіттю.

12.11.2020 Наказом Самбірського міськрайонного центру зайнятості №НТ201112 ОСОБА_1 надано статус безробітнього, призначено допомогу з безробіття та розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до ст.22 ЗУпЗДССВБ.

07.12.2020 ОСОБА_1 оскаржила рішення Головного управління Пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії від 28.07.2020 до Львівського окружного адміністративного суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 року у справі №380/11807/20 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №133650003033 від 28.07.2020. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 20.07.2020 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2021 року у справі №380/11807/20 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року у справі 380/11807/20 - без змін.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 року у справі №380/11807/20 набрало законної сили 08.09.2021 року.

29.09.2021 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою якою просила виконати рішення суду та призначити пенсію за вислугу року, про прийняте рішення повідомити. До заяви долучено копії рішення судів від 08.09.2021 та 18.06.2021 року.

Листом №14787-14222/С-52/8-1300/21 від 13.10.2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, повідомлено, що звернення від 22.09.2021 розглянуто, управлінням вчиняються дії щодо виконання рішення суду, про що відділом призначення пенсій буде повідомлено окремим листом.

02.11.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Самбірського міськрайонного центру зайнятості з заявою, якою просила долучити до її персональної справи довідку №108/02.03.26 від 02.11.2021 року про те що вона знаходиться в управлінні на обліку і отримала пенсію за вислугу років з 20.07.2020 року, Рішення Львівського окружного адміністративного суду та Апеляційного адміністративного суду від 08.09.2021 року.

Матеріали справи місять копію Додатку №4 до Персональної картки «Нарахування допомоги по безробіттю», з якого вбачається, що з 12.11.2020 року по 06.10.2021 року ОСОБА_1 виплачувалась допомога по безробіттю на загальну суму 31820,91 грн.

12.11.2021 року Листом №16570-17148/С-52/8-1300/21 відповідачем надано ОСОБА_1 копію Рішення про призначення пенсії за вислугу років від 19.10.2021 року №133650004455.

Крім того 05.11.2021 Самбірський міськрайонний центр зайнятості звертався до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з Повідомленням щодо повернення коштів у сумі 31820,91 грн №06-1872/21.

Листом №1300-5307-8/105909 від 23.11.2021 відповідачем зазначено, що Головним управлінням не було завдано шкоди Самбірському міськрайонному центру зайнятості, відповідно відсутні підстави для повернення коштів.

Зазначені обставини зумовили звернення до Господарського суду Львівської області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення допомоги по безробіттю в сумі 31820,91 грн.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

Страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу (п. 8 ст. 1 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», видами забезпечення за цим Законом є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою (у тому числі поданою засобами електронної ідентифікації) у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч. 2 ст.43 ЗУ «Про зайнятість населення»).

Згідно зі ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення», зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.

Щодо твердження відповідача, що ОСОБА_1 , умисно не виконувала обов`язків зареєстрованої безробітної та зловживала ними, зокрема у порушення вимог Закону, своєчасно не подала відомостей про отримання права на пенсію за вислугу років суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення», зареєстровані безробітні зобов`язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Частиною 1 ст. 45 вказаного Закону до переліку підстав для припинення реєстрації безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, віднесено в тому числі досягнення особою встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку або призначення пенсії на пільгових умовах, або за вислугу років.

Як встановлено судом вище, за період з 12.11.2020 по 05.10.2021 Самбірським міськрайонним центром зайнятості було перераховано ОСОБА_1 допомогу по безробіттю в сумі 31820,91 грн.

Підстави для повернення ОСОБА_1 отриманого матеріального забезпечення відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 60/62 від 13.02.2009 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 за № 232/16248, відсутні.

Крім того матеріалами справи підтверджено, що 02.11.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Самбірського міськрайонного центру зайнятості з заявою, якою просила долучити до її персональної справи довідку №108/02.03.26 від 02.11.2021 року про те що вона знаходиться в управлінні на обліку і отримала пенсію за вислугу років з 20.07.2020 року, Рішення Львівського окружного адміністративного суду та Апеляційного адміністративного суду від 08.09.2021 року.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідності до ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювана шкоди), спеціальна норма статті 1173 ЦК України передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду (аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 02.03.2018 у справі N 916/336/17).

Згідно з ч. 1 ст. 107 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з Положенням про головні управління Пенсійного України в Автономній Республіці Крим, обласних, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 40/26485 від 15.01.2015, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальними органами Пенсійного фонду України.

Суд звертає увагу, що протиправна поведінка відповідача, яка полягала у незаконній відмові в призначенні пенсії на пільгових умовах, встановлена рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 року у справі №380/11807/20, яке набрало законної сили.

Згідно з ч. 4 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Посилання відповідача на те, що заявлена до стягнення сума сплачена позивачем добровільно, суд відхиляє, оскільки положенням п. 2 ч. 1 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.

Отже, виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем не добровільно, а на виконання вимог Закону України «Про зайнятість населення» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і така виплата відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення», п. 7 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не здійснювалася би у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, що свідчить про наявність шкоди у позивача та причинного зв`язку між неправомірними діями відповідача та заподіяною шкодою.

Отже, саме неправомірні дії відповідача, призвели до відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 і завдали матеріальної шкоди позивачу, яку, у відповідності до приписів ст.1173 ЦК України, має відшкодувати позивачу Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у Постановах Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №922/3435/17, від 10.04.2018 у справі №927/455/17 та від 13.02.2018 у справі №915/282/17.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Стандарт доказування «вірогідності доказів», який на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Самбірського міськрайонного центру зайнятості до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення допомоги по безробіттю в сумі 31820,91 грн обґрунтовані та підлягають до задоволення в повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, судовий збір в розмірі 2270,00 грн покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 180, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська обл., місто Львів, вулиця Митрополита Андрея, будинок 10; ідентифікаційний код 13814885) на користь Самбірського міськрайонного центру зайнятості (81400, Львівська обл., місто Самбір, вулиця Шевченка, будинок 55/3; ідентифікаційний код 22394560) на рахунок UА108201720355489301700706264 в ДКСУ м. Київ, із зазначенням у платіжному дорученні в «Призначенні платежу» - «Повернення допомоги по безробіттю, виплаченої ОСОБА_1 ) кошти в сумі 31 820,91 грн та 2270,00 грн судового збору

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено та підписано суддею 18.04.2022

Суддя Щигельська О.І.