Постанова

від 06.10.2022 по справі 914/3733/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2022 р. Справа №914/3733/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді Бонк Т.Б.

Суддів

Гриців В.М.,

Якімець Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06.05.2022 №1300-5903-8/37138 (вх. суду від 09.05.2022 №01-05/973/22)

на рішення Господарського суду Львівської області від 11.04.2022, повний текст рішення складено 18.04.2022,(суддя Щигельська О.І.)

у справі № 914/3733/21

За позовом: Самбірського міськрайонного центру зайнятості, м. Самбір Львівської області

до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, м. Львів

про стягнення 31 820,91 грн

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

У грудні 2021 року Самбірський міськрайонний центр зайнятості (далі -Самбірський МЦЗ) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області) про стягнення 31820,91 грн, які були сплачені як допомога по безробіттю.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у зв`язку із протиправною відмовою ГУ ПФУ у Львівській області у призначені ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 20.07.2020, що підтверджено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 у справі №380/11807/20, Самбірському МЦЗ завдано майнової шкоди у розмірі виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю за період з 12.11.2020 по 05.10.2021 в сумі 31 820,91 грн, оскільки у разі своєчасного призначення та виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 позивач не здійснював би виплату такої допомоги.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.04.2022 у справі № 914/3733/21 позов задоволено. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 31 820,91 грн виплаченої допомоги по безробіттю та 2270,00 грн судового збору.

При прийнятті рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що в наслідок незаконної відмови відповідача в призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах, що встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 у справі №380/11807/20, позивачу завдано матеріальну шкоду в сумі 31 820,91 грн, яка в силу вимог ст. 1173 ЦК України підлягає відшкодуванню позивачу. Суд відхилив доводи відповідача про добровільність виплати позивачем допомоги ОСОБА_1 , вказавши, що виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем не добровільно, а на виконання вимог Закону України «Про зайнятість населення» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і така виплата відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення», п. 7 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не здійснювалася би у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії ГУ ПФУ у Львівській області, що свідчить про наявність шкоди у позивача та причинного зв`язку між неправомірними діями відповідача та заподіяною шкодою.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

ГУ ПФУ У Львівській області (відповідач) не погодилось з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що заявлена до стягнення сума сплачена позивачем добровільно (виплачена як допомога по безробіттю у зв`язку з наданням ОСОБА_1 статусу безробітної), що, на думку скаржника, свідчить про відсутність матеріальної шкоди, завданої відповідачем позивачу, та відсутність підстав для стягнення з відповідача шкоди у вигляді коштів, перерахованих вказаній особі. Скаржник зазначає, що право ОСОБА_1 на пенсійну виплату було встановлено на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду, а не на підставі рішення органу ПФУ. Крім того скаржник вважає, що кошти, виплачені як допомога по безробіттю підлягають стягненню з ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 36 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у зв`язку із умисним невиконанням нею обов`язків зареєстрованої безробітної та зловживання ними. Однак Самбірським міськрайонним центром зайнятості не було проведено розслідування страхового випадку та не було складено відповідного Акту по те, що ОСОБА_1 у порушення вимог Закону № 1533, своєчасно не подала відомостей про отримання права на пенсію за вислугу років.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Позивач вказує, зокрема, що підставами для стягнення з відповідача шкоди є його протиправна поведінка, яка полягає у незаконній відмові у призначенні ОСОБА_1 пенсії та наявності шкоди у сумі витрат Самбірського МЦЗ на виплату допомоги по безробіттю з 12.11.2020 по 05.10.2021, права на яку вона не отримала б у випадку своєчасного призначення пенсії за вислугу років. Позивач вказує про безпідставність тверджень скаржника щодо порушення ОСОБА_1 законодавства про зайнятість населення, оскільки станом на дату останнього відвідування центру зайнятості ОСОБА_1 06.10.2021 ГУ ПФУ у Львівській області не було виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 у справі №380/11807/20, лише 19.10.2021 відповідач прийняв рішення про призначення їй пенсії з 20.07.2020.

У запереченнях на відзив на апеляційну скаргу скаржник вказує, що судове рішення у справі №380/11807/20 набрало законної сили 08.09.2021, а тому вважає, що саме з цієї дати статус ОСОБА_1 став несумісним з статусом безробітної, а відтак, що вимоги позивача мали стосуватись періоду з 08.09.2021, а не з 12.11.2020.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.05.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та ухвалено здійснити розгляд справи на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :

20.07.2020 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області з заявою про призначення пенсії за вислугою років(а.с. 78).

Головним управлінням Пенсійного фонду у Львівській області прийнято рішення №133650003033 від 28.07.2020 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788(а.с. 80).

12.11.2020 ОСОБА_1 звернулася до Самбірського міськрайонного центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного та заявою про призначення виплати допомоги по безробіттю.

12.11.2020 Наказом Самбірського міськрайонного центру зайнятості №НТ201112 ОСОБА_1 надано статус безробітного, призначено допомогу з безробіття та розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до ст.22 ЗУпЗДССВБ.

07.12.2020 ОСОБА_1 оскаржила рішення Головного управління Пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії від 28.07.2020 до Львівського окружного адміністративного суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 у справі №380/11807/20 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №133650003033 від 28.07.2020. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 20.07.2020 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(а.с. 17-22).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі №380/11807/20 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 у справі №380/11807/20 - без змін(а.с. 92).

22.09.2021 ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою, в якій просила виконати рішення суду та призначити пенсію за вислугу років, про прийняте рішення повідомити. До заяви долучено копії рішення судів від 08.09.2021 та 18.06.2021 (а.с. 125).

Листом №14787-14222/С-52/8-1300/21 від 13.10.2021 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило, що звернення від 22.09.2021 розглянуто, управлінням вчиняються дії щодо виконання рішення суду, про що відділом призначення пенсій буде повідомлено окремим листом(а.с. 126).

02.11.2021 ОСОБА_1 звернулася до Самбірського МЦЗ з заявою, якою просила долучити до її персональної справи довідку №108/02.03.26 від 02.11.2021 про те, що вона знаходиться в управлінні на обліку і отримала пенсію за вислугу років з 20.07.2020, рішення Львівського окружного адміністративного суду та Апеляційного адміністративного суду від 08.09.2021(а.с. 49,50).

Матеріали справи місять копію Додатку №4 до Персональної картки «Нарахування допомоги по безробіттю», з якого вбачається, що з 12.11.2020 по 06.10.2021 ОСОБА_1 виплачувалась допомога по безробіттю на загальну суму 31 820,91 грн.

Листом №16570-17148/С-52/8-1300/21 від 12.11.2021 відповідач направив ОСОБА_1 копію рішення про призначення пенсії за вислугу років від 19.10.2021 №133650004455(а.с.127).

Самбірський міськрайонний центр зайнятості звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з повідомленням №06-1872/21 від 05.11.2021 щодо повернення коштів у сумі 31 820,91 грн, які були виплачені ОСОБА_1 як допомога по безробіттю з 12.11.2020 по 05.10.2021.

У відповідь на зазначене повідомлення відповідач в листі №1300-5307-8/105909 від 23.11.2021 зазначив, що Головним управлінням не було завдано шкоди Самбірському міськрайонному центру зайнятості, відповідно відсутні підстави для повернення коштів.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Згідно з пунктом 2 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна розпочати роботу.

Відповідно до частини 1 статті 43 вказаного Закону статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема, на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (частина 2 зазначеної статті).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Відповідно до положень частини 1 статті 7, статті 8 та пункту 1 частини 2 статті 16 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" №1533-ІІІ( далі - Закон №1533-ІІІ) виплата допомоги по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 12.11.2020 ОСОБА_1 було надано статус безробітної, їй призначено допомогу по безробіттю з 12.11.2020.

Разом з тим, 20.07.2020 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області з заявою про призначення пенсії за вислугою років, однак 28.07.2020 отримала відмову ГУ ПФУ у Львівській області у призначенні пенсії, яку оскаржила в судовому порядку.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 у справі №380/11807/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2021, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №133650003033 від 28.07.2020. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 20.07.2020 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання вказаних судових рішень 19.10.2021 відповідач призначив ОСОБА_1 з 20.07.2020 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом 7 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

02.11.2021 припинено виплату ОСОБА_1 допомоги по безробіттю та припинено її реєстрацію як безробітної.

За період з 12.11.2020 по 05.10.2021 позивач виплатив ОСОБА_1 допомогу по безробіттю в сумі 31 820,91 грн.

За приписами статті 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ст. 1173 ЦК України шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Отже, на відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 ЦК України передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 107 Закону№1533-ІІІ пенсійний фонд, його органи та посадові особи несуть відповідальність згідно із законом за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом.

Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 920/31/18).

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно пунктом 7 зазначеного Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відтак, Пенсійний фонд є органом виконавчої влади та, відповідно, суб`єктом відповідальності в розумінні ст. 1173 ЦК України. Протиправність поведінки відповідача, яка виявилась у безпідставній та незаконній відмові в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, встановлена судовими рішеннями у справі №380/11807/20, що набрали законної сили, та в силу ч.4 ст. 75 ГПК України не підлягає повторному доведенню. Така протиправна поведінка відповідача призвела до того, що ОСОБА_1 своєчасно не отримала призначення пенсійного забезпечення, гарантованого їй чинним законодавством, а центр зайнятості безпідставно здійснив їй виплату допомоги по безробіттю за період з 12.11.2020 по 05.10.2021 в сумі 31 820,91 грн за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що є додатковими витратами позивача ( збитками), оскільки така виплата допомоги по безробіттю не здійснювалася б позивачем у випадку своєчасного призначення та виплати відповідачем пенсії ОСОБА_1 . Вказані обставини свідчать про наявність причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями відповідача і понесеними позивачем збитками та правомірність вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів в сумі 31 820,91 грн, які були виплачені ОСОБА_1 як допомога по безробіттю.

Така правова позиція щодо застосування приписів статей 1166 та 1173 ЦК України та статті 107 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у подібних правовідносинах, викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі 915/282/17, від 10.04.2018 у справі №927/455/17, від 20.04.2018 у справі №906/579/17, від 02.05.2018 у справі №923/575/17, від 03.05.2018 у справі №916/1601/17.

Щодо посилань скаржника на ст. 36 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та його доводів про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 виплаченої йому допомоги по безробіттю у зв`язку з невиконанням обов`язку щодо повідомлення центру зайнятості про звернення до суду з позовом до Пенсійного фонду про визнання незаконною відмови у призначенні йому пенсії, апеляційний суд відхиляє їх з огляду на наступне.

За приписами ч.2 ст. 36 Закону N 1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною третьою ст.36 цього Закону встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Посилання скаржника на вказані норми є безпідставними, оскільки, як вказано вище, рішення у справі №380/11807/20 про визнання незаконною відмови ГУ ПФУ у Львівсській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років та зобов`язання призначити пенсію було прийнято судом першої інстанції 18.06.2021 та залишено без змін постановою апеляційного суду від 08.09.2021. На час виплати ОСОБА_1 спірної допомоги по безробіттю не було судового рішення, яке набрало законної сили, про призначення їй пенсії за вислугу років і така пенсія не була призначена, а сам лише факт оскарження ОСОБА_1 в судовому порядку відмови у призначенні їй пенсії не є тією обставиною, яка впливає на умови виплати забезпечення по безробіттю та надання соціальних послуг.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні 08.09.2021 було проголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст якої складено 15.09.2021, і ОСОБА_2 22.09.2021 звернулася до відповідача з заявою, в якій просила виконати рішення суду та призначити пенсію за вислугу років.

Посилання скаржника на те, що заявлена до стягнення сума сплачена позивачем добровільно, є необґрунтованими, оскільки положенням пункту 2 частини 1 статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону. Отже, виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем не добровільно, а на виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення", і така виплата відповідно до частини 1 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення", пункту 7 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не здійснювалася би у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії ОСОБА_1 , що свідчить про наявність шкоди у позивача та причинного зв`язку між неправомірними діями відповідача та заподіяною шкодою (аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 10.04.2018 у справі №927/455/17 та від 13.02.2018 у справі №915/282/17).

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 11.04.2022 у справі № 914/3733/21 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06.05.2022 №1300-5903-8/37138 (вх. суду від 09.05.2022 №01-05/973/22) - залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 11.04.2022 у справі № 914/3733/21 - залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5.Матеріали справи №914/3733/21 повернути до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

суддя В.М. Гриців

суддя Г.Г. Якімець