Рішення

від 18.04.2022 по справі 914/471/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2022 Справа № 914/471/22

За позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Ріга», м. Львів

про стягнення 119 646,00 грн

Суддя Мороз Н.В.

при секретарі Пришляк М. С.

Представники:

Від позивача: Чорна Т.О.

Від відповідача: не з`явився

Суть спору:

Позовну заяву подано Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Приватного підприємства «Ріга» про стягнення 119 646,00 грн.

Ухвалою суду від 28.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 22.03.2022.

22.03.2022 розгляд справи відкладено на 19.04.2022, про що представника відповідача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

19.04.2022 в судове засідання представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання 19.04.2022 не з`явився, причини неявки не повідомив. Вимоги ухвали від 28.02.2022 не виконав.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд зазначає, що ухвали суду надсилались на адресу, що зазначена у позовній заяві та відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступ до яких є відкритим), а саме- місцезнаходженням Приватного підприємства «Ріга» є: м. Львів вул. Тракт Глинянський, 153 кв. 57.

Крім цього, на офіційному сайті Господарського суду Львівської області розміщувалось повідомлення про розгляд справи № 914/471/22 для належного повідомлення відповідача про дату та час судового засідання 19.04.2022.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності прокладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку із її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (Аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

За змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).

Згідно з ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру. В єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу як місцезнаходження юридичної особи (ч. 2. ст. 9). Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ч.1 ст. 10). В силу ст. 11 цього Закону, відомості що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів (в мережі «Інтернет»).

Відтак, у разі, коли місцезнаходження юридичної особи (фізичної особи-підприємця) - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. В матеріалах справи відсутні повідомлення та докази зміни місцезнаходження відповідача станом на дату прийняття рішення суду.

Позиція позивача.

Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначив, що 06.11.2020 за результатами відкритих торгів в електронній системі публічних закупівель «Prozorro» між Акціонерним Товариством «Українська залізниця» та Приватним Підприємством «Ріга» було укладено договір № Л/П-20478/НЮ, згідно умов якого виконавець зобов`язався надати послуги землевпорядних робіт з оформлення/переоформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку в терміни, визначені в п. 5.5. цього договору. В даному пункті договору зазначено, що строк надання послуги не більше 6 місяців з дати надання на електронну адресу виконавця заявки замовника. Враховуючи, що заявка подана 17.11.2020 року, на думку позивача 6 місяців спливло 17.05.2021 року. Однак, акт приймання-передачі послуг згідно договору № Л/П-20478/НЮ від 06.11.2020 було підписано лише 23.12.2021 року.

Враховуючи наведене, відповідачем порушено строки надання послуг встановлені умовами договору, внаслідок чого з метою захисту свого порушеного права, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 28980,00 грн штрафу та 90666,00 грн пені.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.

Обставини справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:

06.11.2020 між Акціонерним Товариством «Українська залізниця» та Приватним Підприємством «Ріга» було укладено договір про закупівлю послуг № Л/П-20478/НЮ (надалі договір).

Згідно з п. 1.1. договору, виконавець зобов`язується надати послуги землевпорядних робіт з оформлення/переоформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку (ДК 021:2015-71250000-5 «Архітектурні, інженерні та геодезичні послуги») в термін визначений п. 5.5. цього договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги відповідно до цього договору.

Відповідно до п. 1.3. договору, результатом надання послуг є-реєстрація права постійного користування земельною ділянкою АТ «Укрзалізниця» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передається виконавцем замовнику разом з документами і матеріалами, передбаченими п. 2.3. цього договору.

Згідно з п. 3.1. договору, ціна договору становить 414000,00 грн, у т. ч. ПДВ 69000,00 грн, згідно з додатком 2 до цього договору (вартість послуг землевпорядних робіт), який є його невід`ємною частиною.

Пунктом 4.1.1. передбачено, що замовник зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунок за надані послуги.

Згідно з п. 4.3.1. договору, виконавець повинен забезпечити надання послуг у строки, визначені п. 5.5. цього договору.

Відповідно до п. 5.1. договору, датою початку надання послуг є дата надання на електронну адресу виконавця, зазначену в реквізитах сторін заявки замовника, яка вважається дозволом на надання послуг та підтвердженням замовника до приймання послуг.

Згідно з п. 5.5. договору, строк виконання та надання послуг безпосередньо до досягнення кінцевої мети договору- не більше 6 місяців з дати надання на електронну адресу виконавця, заявки замовника.

Відповідно до п. 7.3 договору, за порушення виконавцем строків надання послуг, останній сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % відсотка від загальної вартості послуг землевпорядних робіт з оформлення/переоформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку по якій допущено прострочення виконання за кожний день прострочення крім того за прострочення понад 30 днів виконавець додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.

Згідно з п. 11.1. договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє протягом одного року, а в частині розрахунків до повного виконання їх сторонами.

Листом № НГ-10/6364 від 10.11.2020 позивачем направлено заявку, яка вважається дозволом на надання послуг та підтвердження регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» до прийняття послуг відповідно до п. 5.1. договору. Заявка направлена на електронну адресу shev.uzh@gmail.com 17.11.2021 року.

21.12.2021 між сторонами підписано акт приймання-передачі послуг із надання послуг землевпорядних робіт з оформлення/переоформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку (ДК 021:2015-71250000-5 «Архітектурні, інженерні та геодезичні послуги»), а саме «Розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Акціонерного Товариства «Українська залізниця» на території Чернівецької області, місто Чернівці з метою її формування та реєстрації в Державному земельному кадастрі, а також реєстрації права постійного користування цією земельною ділянкою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в установленому законом порядку площею 108,8039 га», для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту (код згідноКВЦПЗД-12.01), в адміністративних межах населеного пункту м. Чернівці, згідно договору про закупівлю послуг №Л/П-20478/НЮ від 06.11.2020 року.

Протоколом № Ц-56/14 АТ «Укрзалізниця» від 18.02.2021 затверджено Положення про регіональну філію «Львівська залізниця» Акціонерного Товариства «Українська залізниця» згідно з додатком 1 до протоколу.

Згідно з п. 2.1. Положення про регіональну філію «Львівська залізниця» Акціонерного Товариства «Українська залізниця», філія є відокремленим підрозділом Товариства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені товариства та в його інтересах, здійснює делеговані товариством функції у визначеному регіоні транспортної мережі відповідно до мети, завдань та предмету діяльності товариства. Філія підпорядковується голові правління товариства.

Таким чином, спір у справі виник у зв`язку із простроченням ПП «Ріга» строків надання послуг встановлених у п. 5.1.договору, внаслідок чого позивач просив стягнути з відповідача штрафні санкції за несвоєчасне надання послуг згідно заявки № НГ-10/6364 від 10.11.2020, а саме 28 980,00 грн штрафу та 90 666,00 грн пені.

Оцінка суду.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, між Акціонерним Товариством «Українська залізниця» та Приватним Підприємством «Ріга» було укладено договір № Л/П-20478/НЮ, згідно умов якого виконавець зобов`язався надати послуги землевпорядних робіт з оформлення/переоформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку в терміни, визначені в п. 5.5. цього договору, а саме не більше 6 місяців з дати надання на електронну адресу виконавця, заявки замовника. Судом встановлено, що таку заявку направлено на електронну адресу відповідача 17.11.2021 року, таким чином 6 місяців, визначених умовами договору, спливло 17.05.2021 року. 23.12.2021 між сторонами підписано акт приймання-передачі послуг згідно договору. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що всупереч умовам п. 5.5. договору, відповідачем прострочено шестимісячной строк виконання зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, згідно якої кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Відповідно до поданого розрахунку, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання, позивач, керуючись п. 7.3 договору нарахував відповідачу пеню за 219 днів прострочення у розмірі 90 666,00 грн та 7% грн штрафу в розмірі 28 980,00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями згідно з ст. 217 ГК України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 ГК України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Поряд з цим, статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що умовами договору, сторони погодили штрафні санкції, а саме відповідно до п. 7.3 договору, за порушення виконавцем строків надання послуг, останній сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % відсотка від загальної вартості послуг землевпорядних робіт з оформлення/переоформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку по якій допущено прострочення виконання за кожний день прострочення крім того за прострочення понад 30 днів виконавець додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.

Перевіривши розрахунок пені, суд відзначає, що позивачем при визначенні періоду прострочення заборгованості не враховано положення ч.6 ст.232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, та нараховано таку за період 219 днів. Однак, суд не погоджується з періодом нарахування пені, оскільки такий перевищує шестимісячний строк нарахування. Здійснивши самостійно перерахунок пені, з урахуванням норм чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що правомірною до стягнення з відповідача є пеня у розмірі 76 176,00 грн.

Що стосується стягнення з відповідача 7 % штрафу за прострочення понад 30 днів виконання зобов`язання в розмірі 28 980,00 грн, суд встановив, що такий проведено вірно та підлягає стягненню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2180,53 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86,129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Ріга» (м. Львів вул. Тракт Глинянський, 153 кв. 57, ідентифікаційний код 20820202) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Львів, вул. Гоголя,1 ідентифікаційний код 40081195) 28980,00 грн - штрафу, 76 176,00 грн-пені, 2 180, 53 грн- судового збору.

3. В решті позовних вимог-відмовити.

Рішення складено 20.04.2022

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.