Постанова

від 13.07.2022 по справі 914/471/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2022 р. Справа №914/471/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий - суддя О.В. Зварич

судді В.М. Гриців

І.Б. Малех,

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ріга" за №22/57 від 13.05.2022 року (вх. № 01-05/1040/22 від 16.05.2022 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 19.04.2022 року (суддя Н.В. Мороз; повний текст рішення складено 20.04.2022 року)

у справі № 914/471/22

за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі АТ "Українська залізниця") в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі регіональна філія "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця")

до відповідача: Приватного підприємства "Ріга" (надалі ПП "Ріга")

про стягнення 119646,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

21.02.2022 року АТ "Українська залізниця" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом в особі регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" до ПП "Ріга" про стягнення 28980,00 грн. штрафу та 90666,00 грн. пені за порушення термінів надання послуг.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив узгоджений в договорі №Л/П-20478/НЮ від 06.11.2020 року строк виконання та надання послуг.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.04.2022 року у справі №914/471/22 (суддя Н.В. Мороз) частково задоволено позов АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця". Стягнуто з ПП "Ріга" на користь АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" 28980,00 грн. штрафу, 76176,00 грн. пені, 2180,53 грн. судового збору. Відмовлено в решті позовних вимог.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що відповідач виконав свої зобов`язання за договором №Л/П-20478/НЮ від 06.11.2020 року з простроченням, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, згідно якої кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. За результатами перевірки наданого позивачем розрахунку пені суд встановив, що такий суперечить положенням ч.6 ст.232 ГК України, оскільки період нарахування пені перевищує шестимісячний строк нарахування. Здійснивши самостійно перерахунок пені, з урахуванням норм чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що правомірною до стягнення з відповідача є пеня в сумі 76176,00 грн. Що стосується стягнення з відповідача 7% штрафу в сумі 28980,00 грн за прострочення виконання зобов`язання понад 30 днів, суд встановив, що такий проведено вірно та підлягає стягненню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування обставин про порушення судом першої інстанції норм процесуального права зазначає, що суд прийняв оскаржене рішення за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Звертає увагу на те, що застосований позивачем при розрахунку договірний розмір пені значно перевищує той розмір, який встановлений Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», як граничний, а саме обчислений на підставі подвійної облікової ставки національного банку України. Стверджує, що порушення узгодженого в договорі №Л/П-20478/НЮ від 06.11.2020 року строку виконання та надання послуг зумовлене тим, що позивач несвоєчасно надав документацію, необхідну для надання послуг за договором. Зауважує, що на термін виконання робіт також вплинуло те, що в порушення вимог п. 4.1.3 договору позивач лише 15.01.2021 року видав уповноваженому представнику виконавця довіреність на право представляти інтереси замовника. На переконання скаржника, саме прострочення позивачем виконання своїх зобов`язань слугувало причиною несвоєчасного виконання робіт за договором. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 19.04.2022 року у справі №914/471/22, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, рішення господарського суду Львівської області від 19.04.2022 року у справі №914/471/22 вважає законним та обґрунтованим. Зокрема зазначає, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», оскільки до стягнення заявлено пеню у зв`язку з порушенням строку надання послуг, а не порушенням строку виконання грошового зобов`язання. Зауважує, що відповідач не повідомляв про те, що відсутність довіреності на його уповноваженого представника є ускладненням, яке впливає на термін виконання послуг за договором. Просить залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу - без задоволення.

Апеляційне провадження у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2022 року головуючим-суддею (суддею-доповідачем) у справі №914/471/22 визначено суддю О.В. Зварич, суддів: В.М. Гриців, І.Б. Малех.

Згідно з ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 року (головуючий-суддя О.В. Зварич, судді: В.М. Гриців, І.Б. Малех) відкрито апеляційне провадження у справі № 914/471/22 та ухвалено здійснити перегляд рішення господарського суду Львівської області від 19.04.2022 року в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи згідно з частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З`ясовуючи обставини про ознайомлення сторін з порядком розгляду даної справи, колегія суддів встановила, що ухвалу суду від 19.05.2022 року про розгляд справи №914/471/22 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи надіслано на електронні адреси сторін, повідомлені в позовній заяві та в апеляційній скарзі.

Також обставина про отримання сторонами ухвали від 19.05.2022 року підтверджується тим, що скаржник 03.06.2022 року звертався до суду з клопотанням (вх. № 01-04/2979/22 від 03.06.2022 року) про розгляд справи у судовому засіданні, в задоволені якого суд відмовив, про що виніс ухвалу від 07.06.2022 року. Позивач 10.06.2022 року на виконання ухвали суду від 19.05.2022 року подав письмовий відзив на апеляційну скаргу.

Обставини справи, встановлені судом

Як видно із наявних у справі копій документів, 06.11.2020 року між АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" (замовник) та ПП "Ріга" (виконавець) укладено договір про закупівлю послуг № Л/П-20478/НЮ, відповідно до якого виконавець зобов`язується надати послуги землевпорядних робіт з оформлення/переоформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку (ДК 021:2015-71250000-5 "Архітектурні, інженерні та геодезичні послуги") в термін визначений п. 5.5 цього договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги відповідно до цього договору (а.с. 6-16).

В пункті 1.3 договору зазначено, що результатом надання послуг є - реєстрація права постійного користування земельною ділянкою АТ "Укрзалізниця" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передається виконавцем замовнику разом з документами і матеріалами, передбаченими п. 2.3 цього договору.

Згідно з п. 3.1 договору ціна договору становить 414000,00 грн, у т. ч. ПДВ - 69000,00 грн, згідно з додатком 2 до цього договору (вартість послуг землевпорядних робіт), який є його невід`ємною частиною.

У відповідності до п.п. 4.3.1 п. 4.3 договору, виконавець зобов`язаний забезпечити надання послуг у строк, визначений п. 5.5 цього договору.

Датою початку надання послуг є дата надання на електронну адресу виконавця, зазначену в реквізитах сторін, заявки замовника, яка вважається дозволом на надання послуг та підтвердженням замовника до приймання послуг (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.5 договору строк виконання та надання послуг безпосередньо до досягнення кінцевої мети договору - не більше 6 місяців з дати надання на електронну адресу виконавця, заявки замовника.

Згідно з п. 6.1 договору за результатами наданих послуг, визначених п.2.2 цього договору, разом з документами, визначеними п. 2.3 договору, виконавець надає замовнику два примірника акта приймання-передачі послуг, які підписані з його сторони, для підписання замовником. Надання акта без документів, вказаних в п. 2.3 цього договору, не є підставою для його підписання та оплати наданих послуг замовником.

За умовами п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.

В пункті п. 7.3 договору унормовано, що за порушення виконавцем строків надання послуг, останній сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від загальної вартості послуг землевпорядних робіт з оформлення/переоформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, по якій допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, крім того за прострочення понад тридцять днів виконавець додатково сплачує замовнику штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.

У випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку (п. 9.1, 9.2 договору).

Згідно з п. 11.1 договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє протягом одного року, а в частині розрахунків до повного виконання їх сторонами.

17.11.2020 року позивач надіслав на електронну адресу відповідача (riga.lviv@gmail.com) заявку, яка вважається дозволом на надання послуг та підтвердження замовника до прийняття послуг за договором № Л/П-20478/НЮ від 06.11.2020 року (а.с.18-19).

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про виконання відповідачем відповідно до п. 5.5 договору своїх договірних зобов`язань до 18.05.2021 року.

21.12.2021 року сторони підписали акт приймання-передачі послуг із надання послуг землевпорядних робіт з оформлення/переоформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку (ДК 021:2015-71250000-5 "Архітектурні, інженерні та геодезичні послуги"), а саме "Розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Акціонерного Товариства "Українська залізниця" на території Чернівецької області, місто Чернівці з метою її формування та реєстрації в Державному земельному кадастрі, а також реєстрації права постійного користування цією земельною ділянкою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в установленому законом порядку площею 108,8039 га", для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту (код згідно КВЦПЗД - 12.01), в адміністративних межах населеного пункту м. Чернівці, згідно договору про закупівлю послуг №Л/П-20478/НЮ від 06.11.2020 року (а.с.20).

Підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало те, що відповідач несвоєчасно виконав свої договірні зобов`язання (надав послуги), у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме 28980,00 грн штрафу та 90666,00 грн пені.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу положень статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарський кодексом України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході розгляду справи суд встановив, що відповідно до п.п. 5.1, 5.5 договору про закупівлю послуг № Л/П-20478/НЮ від 06.11.2020 року, відповідач зобов`язався не пізніше 6 місяців з дати отримання від позивача заявки (дозволу) надати послуги землевпорядних робіт з оформлення/переоформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку (ДК 021:2015-71250000-5 "Архітектурні, інженерні та геодезичні послуги").

Як вже зазначалось, 17.11.2020 року позивач надіслав на електронну адресу відповідача (riga.lviv@gmail.com) заявку на надання послуг.

Разом з тим, в порушення умов договору відповідач не надав позивачу послуги у встановлений договором строк (не пізніше 18.05.2021 року). Акт приймання передачі послуг сторони підписали лише 23.12.2021 року.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач порушив строки надання послуг, які були передбачені договором.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У сфері господарювання згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу приписів статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 7.3 договору за порушення виконавцем строків надання послуг, останній сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від загальної вартості послуг землевпорядних робіт з оформлення/переоформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, по якій допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, крім того за прострочення понад тридцять днів виконавець додатково сплачує замовнику штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.

Оскільки відповідач порушив строки надання послуг, то позивач заявив вимогу про стягнення пені в сумі 90666,00 грн (414000,00 грн. * 0,1% * 219 = 90666,00 грн., де 414000,00 грн. - вартість послуг, 0,1 % - штрафні санкції, 219 - кількість днів прострочення).

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок пені, суд першої інстанції вірно відзначив, що при визначенні періоду прострочення заборгованості позивач не врахував положення ч.6 ст.232 ГК України та нарахував пеню за період 219 днів, тобто за період, який перевищує шестимісячний строк нарахування.

Місцевий господарський суд здійснив перерахунок пені з урахуванням положень ч.6 ст.232 ГК України, умов договору та правомірно стягнув з відповідача на користь позивача пеню в сумі 76176,00 грн.

Також колегія суддів погоджується з розрахунком штрафу, проведеним в порядку п. 7.3 договору у розмірі 28980,00 грн., що становить 7% від 414000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними аргументи скаржника про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» з огляду на наступне.

В даному випадку спір стосується правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку, тобто не грошового зобов`язання, що виключає можливість застосування положень вказаного Закону.

Стосовно доводів скаржника про порушення термінів виконання робіт у зв`язку з невчасним наданням замовником довіреності представнику виконавця, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази про те, чи повідомляв відповідач позивача про відсутність такої довіреності і що саме ця обставина спричинила несвоєчасне виконання робіт за договором.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язку з розглядом справи за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Ці доводи апелянта суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, враховуючи таке.

Матеріалами даної господарської справи підтверджено, що ухвали суду першої інстанції від 28.02.2022 року про призначення розгляду справи на 22.03.2022 року та від 22.03.2022 року про відкладення розгляду справи на 19.04.2022 року було надіслано відповідачу на адресу, повідомлену в позовній заяві, рекомендованими поштовими відправленнями №№ 7901414461070, 7901414507835.

Суд першої інстанції приєднав до матеріалів справи інформацію з веб-сайту АТ «Укрпошта», відповідно до якої названі поштові відправлення не вручені під час доставки, причини невручення: «інші причини».

Вищенаведеним підтверджується те, що суд вжив заходів з метою повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, ухвали суду не було вручено відповідачу з причин, які не залежать від суду.

Інші доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Львівської області від 19.04.2022 року у справі №914/471/22.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 2, 8, 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ріга" за №22/57 від 13.05.2022 року (вх. № 01-05/1040/22 від 16.05.2022 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 19.04.2022 року у справі №914/471/22 - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя В.М. Гриців

Суддя І.Б. Малех