Ухвала

від 19.04.2022 по справі 640/21076/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відкриття касаційного провадження

20 квітня 2022 року

м. Київ

справа №640/21076/20

провадження №К/990/6917/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

перевіривши касаційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 у справі №640/21076/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

у с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, у якому просило:

- визнати протиправним і скасувати рішення Національної ради від 03.09.2020 №1006 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Телеканал «Прямий», м. Київ (НР №01430-м від 09.11.2018, ефірне мовлення, позивні «Прямий FM»)».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2021, яке було залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022, позовні вимоги задоволено частково, внаслідок чого:

- визнано протиправним і скасовано рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 03.09.2020 №1006 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Телеканал «Прямий», м. Київ, (НР №01430-м від 09.11.2018, ефірне мовлення, позивні «Прямий FM»)» в частині анулювання виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» ліцензії на мовлення НР №01430-м від 09.11.2018, що стосується мовлення з використанням частоти 91,1 МГц у м. Павлограді Дніпропетровської області, частоти 102,2 МГц у м. Мелітополі Запорізької області, частоти 98,8 МГц у м. Білій Церкві Київської області та частоти 107,7 МГц у м. Переяславі-Хмельницькому Київської області, виданої на підставі рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 11.10.2018 №1765 «Про визначення переможця конкурсу та видачу ліцензії на мовлення з використанням частоти 91,1 МГц у м. Павлограді Дніпропетровської області», від 11.10.2018 №1772 «Про визначення переможця конкурсу та видачу ліцензії на мовлення з використанням частоти 102,2 МГц у м. Мелітополі Запорізької обл.», від 11.10.2018 №1776 «Про визначення переможця конкурсу та видачу ліцензії на мовлення з використанням частоти 98,8 МГц у м. Білій Церкві Київської області», від 11.10.2018 №1780 «Про визначення переможця конкурсу та видачу ліцензії на мовлення з використанням частоти 107,7 МГц у м. Переяславі-Хмельницькому Київської області»;

- у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення із вказаними судовими рішеннями не погодилася, тому звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, натомість, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Дослідивши зміст касаційної скарги Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) та частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

Тому розв`язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд має передусім з`ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.

Приписами пунктів 1-4 частини 4 статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч. 2 і 3 ст. 353 цього Кодексу.

Колегією суддів встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

При касаційному оскарженні судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження необхідно наводити обґрунтування підстав для відкриття касаційного провадження відповідно до частини 4 статті 328 і частини 5 статті 328 КАС України.

Частиною третьою статті 125 Конституції України визначено конституційно-правовий статус Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України.

Тобто переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави.

Отже, завдання Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, насамперед, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у їхній процесуальній діяльності конкретної норми матеріального права, або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і в такий спосіб скерувати судову практику задля єдиного та правильного правозастосування (вказати напрям, у якому слід здійснювати реалізацію матеріальної чи, відповідно, виконання процесуальної правової норми).

Навіть більше, забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу юридичної визначеності, що є одним з інтегративних складників верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється способом однакового застосування та/або виконання судом тієї самої норми закону в аналогічних справах щодо різних осіб.

Одним з механізмів забезпечення Верховним Судом єдності судової практики є можливість виняткового (екстраординарного) касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), у тому разі, якщо суд касаційної інстанції з`ясує, що: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Так, відповідач наголошує на тому, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій не узгоджуються із спеціальним законодавством у сфері телебачення і радіомовлення, ставлять під загрозу інформаційну безпеку країни, а також реалізацію регулятором повноважень, наданих законодавством України в сфері телерадіомовлення. Радіочастотний ресурс є одним з обмежених природних ресурсів. Тому, відповідні частоти не можуть використовуватися недобросовісним суб`єктом господарювання із порушенням вимог законодавства, а мають максимально та ефективно використовуватися для відповідних потреб суспільства і держави.

Аналіз аргументів касаційної скарги у їхньому логічному взаємозв`язку з обставинами справи, встановленими в судових рішеннях, дає підстави для висновку про наявність фактів, наведених у підпункті «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які б могли слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, і Верховний Суд, як виняток, здійснить касаційний перегляд рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, ухвалених у цій справі.

Окрім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо можливості анулювання ліцензії на мовлення у зв`язку з відсутністю передбаченого ліцензією мовлення протягом року з дня видачі ліцензії та безпосередньо видачі однієї ліцензії на мовлення на декілька частот на підставі двох і більше рішень Національної ради про визначення переможцем конкурсу на отримання ліцензії на мовлення з використанням певної частоти з урахуванням частин 17 та 18 статті 25 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Наголошує, що позивач мав змогу переоформити ліцензію, вилучивши непотрібні частоти, з моменту її отримання до моменту проведення планової виїзної перевірки, тобто до спливу річного терміну діяльності телерадіокомпанії згідно з ліцензією на мовлення НР №01430-м від 09.08.2019, однак судами попередніх інстанцій проігноровані дані обставини.

У своїй касаційній скарзі заявник також наводить низку фактів неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, які, на думку колегії суддів, потребують ретельної перевірки.

Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, з-поміж іншого, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є аргументи скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а також наявність обставин, наведених у підпункті «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись положеннями пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України та підпункту «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 у справі №640/21076/20.

2. Витребувати із Окружного адміністративного суду міста Києва справу №640/21076/20.

3. Надіслати особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття касаційного провадження разом з копією касаційної скарги.

4. Установити десятиденний строк з моменту отримання учасниками справи цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу. Роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та долучених до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб