Постанова

від 05.04.2022 по справі 307/3693/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/3693/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 квітня 2022 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Собослой Г.Г.,

суддів: Готра Т.Ю.,Мацунич М.В.,

з участю секретаря: Жганич К.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Тячівської місцевої прокуратури в інтересах держави відділу містобудування та архітектури Тячівської міської ради на рішення Тячівського районного суду від 23 грудня 2019 року у справі № 307/3693/19 (Головуючий: Сойма О.М.),-

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Тячівської міської ради, де третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області про визнання права власності на нерухоме майно магазин з житловою квартирою та автомийку самообслуговування на 4 пости та апаратна, загальною площею 1051, 95 м.кв., що розташована по АДРЕСА_1 .

Позовні вимолги мотивовано тим, що у відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 188253456 від 11 листопада 2019 року, виданого державним реєстратором відділу державної реєстрації Тячівської міської ради Закарпатської області, позивач є власником земельної ділянки площею 0,2371 га, кадастровий номер 2124410100:03:005:0220, розташованої по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. На вказаній земельній ділянці позивач побудувала об`єкт нерухомого майна магазин з житловою квартирою та автомийку самообслуговування на 4 пости із апаратною, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до технічного паспорту до складу будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , входять: магазин з житловою квартирою, автомийка самообслуговування на 4 пости та апаратна, загальною площею 1051,95 м.кв..

Згідно висновкупро вартістьоб`єкта оцінки,ринкова вартістьвказаного нерухомого майна магазину з житловою квартирою, автомийки самообслуговування на 4 пости становить 473377,50грн.

Згідно звіту обстеження технічного стану магазину з житловою квартирою та автомийки самообслуговуванняна 4пости, зарезультатами технічногообстеження об`єктувстановлено,що технічнийстан конструкційта будівлів ціломувідноситься доІІ категорії(задовільний),фактичний станконструкцій задовольняєта відповідаєвимогам міцностіта надійностідля подальшоїексплуатації будівліза їїфункціональним призначенням,як будівлямагазину зжитловою квартироюта автомийка самообслуговування на 4 пости.Однак,право власностіна зазначене майноне встановлено,оскільки позивачемне буловведено вексплуатацію побудованубудівлю магазинуз житловоюквартирою таавтомийки самообслуговуванняу встановленомузаконом порядку,позаяк відсутніумови введенняв експлуатаціюпобудованого позивачемоб`єктунерухомості.

Позивач зверталасяв УправлінняДержавної архітектурно-будівельноїінспекції Українив Закарпатськоїобласті зметою введенняв експлуатаціювказаного нерухомогомайна,однак,повідомленням від07листопада 2019року за№320/1007/1.20/2/19їй буловідмовлено уцьому зтих підстав,що відсутніумови длявведення вексплуатацію об`єктунерухомого майна.

Крім того,постановою головногоінспектора будівельногонагляду управлінняДАБІ уЗакарпатській областівід 11листопада 2019року №116/1007позивача ОСОБА_1 притягнуто довідповідальності заздійснення будівництвамагазину зжитловою квартироюта автомийкисамообслуговування бездокументів,що даютьправо навиконання будівельнихробіт увигляді штрафуу сумі8500,00грн.,які позивачсплатила додержавного бюджету.Самочинно побудованийнею магазинз житловоюквартирою та автомийка самообслуговування на 4 пости розташовані на її власній земельній ділянці і не порушують права та інтереси третіх осіб, не суперечить правилам забудови населеного пункту та вимогам містобудівної документації, та відповідають вимогам правил пожежної безпеки, що також підтверджено довідкою Тячівського районного відділу УДСНС України в Закарпатській області від 25 листопада 2019 року за № 01/384.

Рішенням Тячівського районного суду від 23 гудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на нерухоме майно магазин з житловою квартирою та автомийку самообслуговування на 4 пости та апаратну, загальною площею 1051, 95 м.кв., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

На дане рішення подана апеляційна скарга Тячівської місцевої прокуратури в інтересах держави відділу містобудування та архітектури Тячівської міської ради, в якій ставиться питання про скасування рішення, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, так як спірний об`єкт є самочинно збудованим нерухомим майном комерційного призначення, при цьому його будівництво розпочато без належного дозволу, без затвердженого проекту, без отримання сертифікату (декларації) про введення його в експлуатацію Декларація про готовність спірного об`єкта до експлуатації органом державного архітектурно-будівельного контролю не розглядалася та рішення про реєстрацію або повернення не приймалось. Управлінням ДАБІ у Закарпатській області на звернення (а не декларацію) позивача надано роз`яснення про форму та порядок вчинення дій. Вказане свідчить про відсутність позасудового вирішення позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства питання введення в експлуатацію об`єкта самочинного будівництва, а відтак і про відсутність спору. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку. Всі об`єкти нерухомого майна після завершення будівництва підлягають прийняттю до експлуатації та державній реєстрації, та лише після цього особа набуває право власності на неї. Визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе лише у тому разі, якщо в прийнятті такого об`єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. Крім того, суд взяв на себе повноваження притаманні у даному випадку органу контролю, оскільки визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку є винятковим способом захисту, а вразі визнання судом такого права необхідна наявність ряду факторів. Недотримання забудовником всіх норм та правил може нести потенційну загрозу життю, здоров`ю громадян, які будуть відвідувати у даному випадку будівлю магазину та автомийки, що є безумовною загрозою порушення інтересів держави.

Заслухавши пояснення представника Закарпатської обласної прокуратури Андрейчик А.М., яка підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Від представника ОСОБА_1 адвоката Рішка П.М. на адресу апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю явки у судове засідання через участь у розгляді інших цивільних справ та кримінального провадження у Тячівському районному суді, призначених на 10 год. 30 хв., 10 год. 40 хв., 11 год. 00 хв. 06.04.2022 р., судова колегія зазначає, що з анологічних підстав справа, яка була призначена до розгляду на 10.00 к.ч. на 06 грудня 2021 року відкладалася за заявою представника ОСОБА_1 адвоката Рішко П.М. і враховуючи те, що при розгляді даної справи 20 вересня 2021 року представник ОСОБА_2 надав свої пояснення щодо предмета спору і дана обставина не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до до ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Встановлено, що ОСОБА_1 являється власницею земельної ділянки площею 0, 2371 га, кадастровий номер 2124410100:03:005:0220, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Технічною документацією стверджується, що ОСОБА_1 являється забудовником об`єкта нерухомого майна магазина з житловою квартирою та автомийки самообслуговування на 4 пости та апаратної, розташованої на належній позивачу на праві власності земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , входять: магазин з житловою квартирою, автомийка самообслуговування на 4 пости та апаратна, загальною площею 1051, 95 м.кв.

Згідно звіту технічного обстеження об`єкта нерухомогомайна магазину зжитловою квартироюта автомийкисамообслуговування на4пости,розташованої заадресою: АДРЕСА_1 , підтверджено,що технічнийстан конструкційта будівлів ціломувідноситься доІІкатегорії(задовільний).Фактичний станконструкцій магазинуз житловоюквартирою та автомийки самообслуговування на 4 пости відповідає вимогам міцності та надійності для подальшої безпечної експлуатації будівлі за її функціональним призначенням як магазин з житловою квартирою та автомийка самообслуговування на 4 пости.

Відповідно до ст. 392 ЦК україни власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власностінабувається напідставах,що незаборонені законом,зокрема ізправочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Статтею 331ЦК Українивстановлено,що правовласності нанову річ,яка виготовлена(створена)особою,набувається нею,якщо іншене встановленодоговором абозаконом.Особа,яка виготовила(створила)річ зісвоїх матеріалівна підставідоговору,є власникомцієї речі.Право власностіна новостворененерухоме майно(житловібудинки,будівлі,споруди тощо)виникає змоменту завершеннябудівництва (створеннямайна). Якщодоговором абозаконом передбаченоприйняття нерухомогомайна доексплуатації,право власностівиникає змоменту йогоприйняття доексплуатації. Якщоправо власностіна нерухомемайно відповіднодо законупідлягає державнійреєстрації,право власностівиникає змоменту державноїреєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У частині 4 ст. 373 ЦК України зазначено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Нормативно регламентованим є право власника на забудову, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (ч.3 ст. 375 ЦК України).

Відповідно до змісту ч.4 ст. 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього (ч.2 ст. 376 ЦК України).

Частиною третьою, п`ятою, сьомою статті 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно з ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У зв`язку із зверненням до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Із матеріалів справи вбачається, що спірний об`єкт є самочинно збудованим нерухомим майном комерційного призначення, будівництво якого розпочато без належного договору, без затвердженого проекту, без отримання сертифікату (декларації) про введення його в експлуатацію.

Разом з тим, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває право власності на нього.

На підставі ч.3 ст. 376 ЦК України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинне збудоване майно на земельній ділянці що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК).

При вирішенні спору про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбаченихстаттями 27,29 - 31 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності, а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34,37 цього Закону).

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об`єктів що здійснюються власниками або землекористувачами земельних ділянок (п.5 ч.5 ст. Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Частиною 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Із матеріалів справи вбачається, що декларація про готовність спірного об`єкта до експлуатації органом державного архітектурно-будівельного контролю не розглядалась та рішення про її реєстрацію або повернення не приймалося, а лише на звернення позивача управління ДАБІ у Закарпатській області подало роз`яснення позивачу, що будівництво спірного об`єкта здійснено без повідомлення про початок будівельних робіт і буде відмовлено у реєстрації про готовність об`єкта до експлуатації і такі дії позивачем не оскаржувалися.

Технічний паспорт, який міститься в матеріалах справи, не є документом дозвільного характеру, на підставі якого розпочинається будівництво чи вводиться об`єкт в експлуатацію, а такий є лише результатом комплексу робіт щодо обмірювання уже збудованого об`єкта нерухомого майна з визначення його складу.

Звіт про проведення технічного обстеження від 23 вересня 2019 року не є тим допустимим доказом дотримання будівельних, санітарних, протипожежних норм, стандартів і правил, відповідності розробленій та затвердженій в установленому законодавством порядку проектній документації стосовно даного об`єкта будівництва та врахування вимог безпечності об`єкта з огляду на передбачуваний характер його експлуатації, а відповідна судова будівельно-технічна експертиза судом не проводилася.

Разом з тим, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області як уповноважений орган у сфері державного архітектурно-будівельного контролю мало статус третьої особи у даній справі, а повинно було бути залучено до участі у справі у якості відповідача або співвідповідача, так як вирішує питання про прийняття декларації самочинно збудованого об`єкта, на яке може бути визнано право власності за рішенням суду. Ця обставина не була взята судом до уваги, що вплинуло на процесуальний статус сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність пыдстав для представництва маэ бути обгрунтовано прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзац перший-третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

У даному випадку, порушення інтересів держави полягає у тому, що визнання за відсутності законних підстав в судовому порядку за ОСОБА_1 права власності на будівлю магазину з житловою квартирою, автомийки самообслуговування на 4 пости та апаратної, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1051,95 кв.м., порушує встановлений законодавством порядок набуття права власності на майно, оскільки прийняття рішення про прийняття/неприйняття об`єкта в експлуатацію відноситься до компетенції Управління Державної будівельної інспекції у Закарпатській області за погодженням відділу містобудування та архітектури Тячівської міської ради. Порушення інтересів держави також полягає у тому, що незважаючи на відсутність належних документів, що підтверджують безпечність експлуатації приміщення, всупереч нормам закону, суд безпідставно визнав за позивачем право власності на вказаний магазин, що може мати наслідком експлуатацію спірного нерухомого майна та створює небезпеку для населення і в свою чергу порушує права компетентних органів щодо контролювання та проведення перевірок відповідності виконання підготовчих та будівельних норм і правил, технічним умовам, затвердженим проектним вимогам, рішенням. Відділ містобудування та архітектури Тячівської міської ради повинні видаватися містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 , у подальшому саме відділ в силу своїх повноважень контролює дотримання затверджених ним будівельних норм і правил і відповідну реалізацію цього проекту.

Крім того, визнання судом за ОСОБА_1 права власності на самочинно збудоване майно з порушенням порядку введення об`єкта нерухомого майна в експлуатацію, позбавляє Тячівську міську раду, як орган місцевого самоврядування, отримати від замовника будівництва пайовий внесок, передбачений ст. 40 Закону України «Про регулюванням містобудівної діяльності», оскільки такий обчислюється та сплачується замовником будівництва на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Оскарження Тячівською місцевою прокуратурою переглядаємого апеляційним судом рішення суду, спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання, такого як безпечність існування самочинно збудованого комерційного об`єкта і несе потенційну загрозу життю, здоров`ю громадян, які будуть відвідувати дану будівлю з врахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання права власності.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення у відповідності до п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, яким у позові ОСОБА_1 слід відмовити із вищезазначених підстав.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Тячівської місцевоїпрокуратури вінтересах державивідділу містобудуваннята архітектуриТячівської міськоїради задовольнити.

Рішення Тячівського районного суду від 23 грудня 2019 року скасувати.

У позові ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 квітня 2021 року.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом:

Суддя Закарпатського

апеляційного суду Г.Г. Собослой