Ухвала

від 20.04.2022 по справі 372/849/19

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/849/19

Провадження 4-с-4/22

ухвала

Іменем України

21 квітня 2022 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Сташків Т. Г.,

за участю секретаря Павлик А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Обухівського районного суду Київської області скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Жданович Вікторії Михайлівни,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) звернулась до суду із скаргою на рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жданович Вікторії Михайлівни (далі Жданович В.М.), в якій просить суд визнати незаконними дії приватного виконавця Жданович В.М. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 04.11.2021 року, визнати вказану постанову незаконною та скасувати її.

Вимоги скарги обґрунтовано тим, що приватним виконавцем не перевірено наявність рахунків у боржника та їх цільове призначення.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 25.11.2021 року прийнято скаргу до провадження та призначено судове засідання.

17.12.2021 року до суду надійшли пояснення щодо скарги, в якій скаржником доповнено прохальну частину скарги двома вимогами щодо визнання незаконними та скасування постанови від 17.11.2021 року про арешт майна боржника та від 04.11.2021 року про стягнення з боржника основної винагороди.

Заявниця ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, направили до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, просили задовольнити скаргу.

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Жданович В.М. у судове засідання не з`явилась, направила до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, також надіслала заперечення у яких просила відмовити у задоволенні скарги.

Враховуючи, що сторони не прибули у судове засідання, перешкод для розгляду справи судом не встановлено, суд вважає за можливе здійснювати розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог частини другоїстатті 247 ЦПК України.

Розглянувши подану скаргу, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з положеннями статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заявник зазначає, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 11.12.2019 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу в розмірі 1079600 грн. та 2 % за користування позикою у розмірі 800929,93 грн.

04.06.2020 року на виконання рішення суду видано виконавчий лист.

04.11.2021 року приватним виконавцем виконавчого органу міста Києва Жданович В.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67393593 за виконавчим листом від 04.06.2020 № 372/849/19.

У той же день, 04.11.2021 року приватним виконавцем Жданович В.М. винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди, про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника.

До постанови про арешт коштів боржника приватним виконавцем Жданович В.М. також складено вимогу до відповідних органів та установ щодо надання в порядку пункту 21 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформації про номера рахунків, залишок коштів тощо.

Як убачається зі скарги, боржник про винесення постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника дізнався 09.11.2021 року, після чого засобами поштового зв`язку направив 19.11.2021 року дану скаргу до суду.

Надалі, 17.11.2021 року приватним виконавцем Жданович В.М. винесено постанову про арешт майна боржника, а саме: накладено арешт та встановлено заборону на відчуження корпоративних прав та статутного капіталу в Приватному підприємстві «ЕХО-3000», код ЄДРПОУ 33447472, що належить ОСОБА_1 , заборонено реєстраторам проводити будь-які реєстраційні дії відносно перереєстрації статутного фонду чи корпоративних прав, які належать боржнику, а також вносити зміни до складу засновників даних товариств по відношенню до боржника.

У поясненнях скаржник наголосив, що дізнався про оскаржувану постанову лише 30.11.2021 року, у зв`язку з чим строк на звернення до суду не є пропущеним.

Разом із цим, за відсутності доказів отримання скаржником оскаржуваної постанови 30.11.2021 року, доводи останнього не можуть бути визнані судом обґрунтованими, у зв`язку з чим у частині оскарження постанови від 17.11.2021 року суд дійшов висновку залишити скаргу без розгляду.

Відповідно до пункту а) частини 1 статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Таким чином, подання скарги в іншій частині здійснено в межах встановленого пунктом а) частини 1 статті 449 ЦПК України строку, у звязку з чим відповідні доводи приватного виконавця щодо пропуску строку на подання скарги не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень (одним з яких згідно з пунктом 1 частини першої статті 10 цього Закону є звернення стягнення на майно боржника), неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

За положеннями частини 4 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Частинами 1, 2 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

За змістом статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», що кореспондується з положенням пункту 21 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям на їхню письмову вимогу з питань виконання рішень судів та рішень, що підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», стосовно наявності та/або стану рахунків боржника, руху коштів та операцій на рахунках боржника за конкретний проміжок часу, договорів боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Із наданих приватним виконавцем документів слідує, що останнім разом із винесенням постанови про арешт коштів боржника складено вимогу до відповідних банківських установ щодо надання інформації про наявність та стан рахунків боржника у відповідності до статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», пункту 21 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи скаржника про те, що приватний виконавець спочатку мав виявити кошти боржника, направивши відповідні запити, а лише потім накладати арешт, суд відхиляє з огляду на те, що положення статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" містять пряме положення щодо можливості винесення постанови про арешт коштів боржника одразу під час відкриття виконавчого провадження.

При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус рахунку, на чому вони знаходяться, та в разі знаходження коштів на рахунках, на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №756/1927/15-ц.

Отже, звернення стягнення на корпоративні права є одним із заходів примусового виконання.

Таким чином, доводи скаржника щодо неправомірності винесення приватним виконавцем постанов про арешт коштів та наявності підстав для їх скасування не знайшли свого підтвердження, що зумовлює суд у задоволенні відповідної скарги відмовити.

Одночасно, у частині вимоги скарги про визнання незаконною та скасування постанови від 04.11.2021 про стягнення з боржника основної винагороди, суд дійшов висновку закрити провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Відповідно до частини 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З огляду на наведене, вимоги скаржника про визнання незаконною та скасування постанови від 04.11.2021 про стягнення з боржника основної винагороди не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду.

Керуючись статтями 255, 258, 260, 451 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у частині вимог скарги ОСОБА_1 на рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Жданович Вікторії Михайлівни про визнання незаконною та скасування постанови від 04.11.2021 про стягнення з боржника основної винагороди.

У частині вимог скарги ОСОБА_1 на рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Жданович Вікторії Михайлівни про визнання незаконною та скасування постанови від 17.11.2021 про арешт майна боржника залишити без розгляду.

У задоволенні решти скарги ОСОБА_1 на рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Жданович Вікторії Михайлівни - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя Т.Г. Сташків