Постанова

від 06.04.2022 по справі 409/615/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 409/615/18

провадження № 61-2252св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка є законним представником і діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 ,

відповідач - Тимошинська сільська рада Білокуракинського району Луганської області,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка є законним представником і діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , поданою адвокатом Бондар Миколою Івановичем, на постанову Луганського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Кострицького В. В., Єрмакова Ю. В., Стахової Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 , яка є законним представником і діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , звернулася з позовом до Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування.

Позов обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після якої відкрилась спадщина, зокрема, на земельну частку (пай), що перебуває у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства «Ювілений» (далі - КСП «Ювілений») Білокуракинського району Луганської області, та належала ОСОБА_3 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЛГ № 0156961, виданого 1 грудня 1999 року, про що свідчить запис у книзі реєстрації сертифікатів.

Єдиним спадкоємцем першої черги за законом ОСОБА_3 є її син - ОСОБА_2 , який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 12 лютого 2018 року ОСОБА_2 визнано недієздатним та призначено її опікуном.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 , яка є законним представником і діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , просила визнати за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) розміром 13,50 в умовних кадастрових гектарах, яка перебуває у колективній власності КСП «Ювілений» Білокуракинського району Луганської області, у порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції та мотиви їх прийняття

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 22 травня 2018 року, ухваленим у складі судді Третяка О. Г., позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на земельну частку (пай) розміром 13,50 в умовних кадастрових гектарах, що перебувала у колективній власності КСП «Ювілений» Білокуракинського району Луганської області, та належала ОСОБА_3 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЛГ № 0156961, виданого 1 грудня 1999 року.

Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняв спадщину, тому має право на спадкування земельної частки (паю).

Постановою Луганського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який участі у справі не брав, задоволено.

Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 22 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Апеляційний суд, встановивши, що власником спірної земельної частки (паю) розміром 13,50 в умовних кадастрових гектарах, яка перебувала у колективній власності КСП «Ювілейний» Білокуракинського району Луганської області, на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 30 березня 2000 року є ОСОБА_4 , який у подальшому отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 524765 площею 2,1158 га, зареєстрований за № 442090001001795 від 28 березня 2012 року та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ № 023696 площею 7,4033 га, зареєстрований за № 369 від 18 квітня 2003 року, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , яка є законним представником і діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 .

Такі обставини дали суду апеляційної інстанції підстави для висновку про вирішення рішенням суду першої інстанції питання про права ОСОБА_4 , якому спадкодавець за життя подарувала пай.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У січні 2019 року ОСОБА_1 , яка є законним представником і діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила постанову Луганського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, не надав належної оцінки зібраним у справі доказам, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, заявник зазначає, що оригіналу договору дарування, за яким 30 березня 2000 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4 спірну земельну частку (пай), матеріали справи не містять, тому висновки суду апеляційної інстанції про те, що власником спірної земельної частки (паю) є ОСОБА_5 , вважає помилковими.

Позиція інших учасників справи

У липні 2019 року ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, у якому послався на безпідставність її доводів. Вказував, що 30 березня 2000 року на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Білокуракинського районного нотаріального округу Луганської області Носулей В. М., ОСОБА_3 подарувала, а він прийняв в дар спірну земельну частку (пай).

За таких обставин ОСОБА_4 вважає висновки апеляційного суду про те, що спірна земельна частка (пай) не входила до спадкового майна, правильними, тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Білокуракинського районного суду Луганської області матеріали цивільної справи № 409/615/18.

Встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 і її спадкоємцем.

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 12 лютого 2018 року ОСОБА_2 визнано недієздатним та призначено ОСОБА_1 його опікуном.

З відповіді відділу у Білокуракинському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області суди встановили, що ОСОБА_3 мала право на земельну частку (пай) розміром 13,50 в умовних кадастрових гектарах, яка перебувала у власності КСП «Ювілейний» Білокуракинського району Луганської області, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛГ № 0156961, виданого 28 липня 1999 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів 1 грудня 1999 року за № 523.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, ОСОБА_1 , яка є законним представником і діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , посилалась на те, що ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем після ОСОБА_3 , який проживав разом з нею на час відкриття спадщини, тому просила визнати за ним право власності на спадкове майно, а саме на земельну частку (пай).

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд з відповіді відділу у Білокуракинському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області встановив, що на підставі договору дарування від 30 березня 2000 року ОСОБА_3 подарувала земельну частку (пай) розміром 13,50 в умовних кадастрових гектарах, яка перебувала у власності КСП «Ювілейний» Білокуракинського району Луганської області, ОСОБА_4 .

Апеляційним судом в судовому засіданні досліджено копію нотаріально посвідченого договору дарування від 30 березня 2000 року.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 отримав державний акт на ріллю серії ЛГ № 023696 площею 7,4033 га, зареєстрований за № 369 від 18 квітня 2003 року, та державний акт на кормові угіддя (сіножаті) серії ЯК № 524765 площею 2,1158 га, зареєстрований за № 442090001001795 від 28 березня 2012 року; оригінали цих актів оглянуті апеляційним судом у судовому засіданні.

На судовий запит відділом у Білокуракинському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області надано належним чином завірені копії вказаних державних актів. Оригінали відповідних державних актів також дослідженні судом в судовому засіданні.

Апеляційним судом направлений запит до Луганського обласного державного нотаріального архіву з метою отримання належним чином завіреної копії договору дарування права на земельну частку (пай), посвідченого приватним нотаріусом Білокуракинського нотаріального округу Луганської області Носулею В. М. 30 березня 2000 року і зареєстрованого в реєстрі за № 990.

У відповіді на запит зазначено, що надати копію договору дарування неможливо, оскільки Луганський обласний державний нотаріальний архів працює у місті Старобільську Луганської області з 10 березня 2015 року, але архівні справи приватного нотаріуса Білокуракинського районного нотаріального округу Луганської області Носулі В. М. до Луганського обласного державного нотаріального архіву не передавалися.

Судом також направлений запит до Головного територіального управління юстиції у Луганській області з метою отримання належним чином завіреної копії договору дарування права на земельну частку (пай), посвідченого приватним нотаріусом Білокуракинського нотаріального округу Луганської області Носулею В. М. 30 березня 2000 року.

У відповіді на вказаний запит зазначено про неможливість надання копії договору дарування, оскільки документи нотаріального архіву та нотаріального діловодства знаходяться у м. Луганську, їх перевезення до Луганського обласного державного нотаріального архіву, який працює у місті Старобільську Луганської області, на час підготовки відповіді є неможливим.

З досліджених доказів апеляційний суд встановив, що договір дарування права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, та державні акти на право власності на земельні ділянки є чинними.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з частиною третьою статті З Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

Статтею1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (статті 1217, 1258 ЦК України).

Частиною першою статті 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

Вирішуючи справу, апеляційний суд встановив, що спірна земельна частка (пай) розміром 13,50 50 в умовних кадастрових гектарах не входила до складу спадщини, оскільки за життя спадкодавця була подарована ОСОБА_4 і власником відповідної земельної ділянки є ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 524765 площею 2,1158 га, зареєстрованого за № 442090001001795 від 28 березня 2012 року та державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЛГ № 023696 площею 7,4033 га, зареєстрованого за № 369 від 18 квітня 2003 року.

Встановив апеляційний суд і те, що договір дарування від 30 березня 2000 року та державні акти, видані ОСОБА_4 , є чинними.

Аналізуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, Верховний Суд погоджується з його висновком про відсутність правових підстав для задоволення позову, враховуючи склад спадщини та чинність правовстановлюючих документів, що підтверджують відповідні права ОСОБА_4 .

Доводи касаційної скарги про невстановлення апеляційним судом фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, ненадання належної оцінки зібраним у справі доказам, касаційний суд відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення, який відповідає критерію обґрунтованості.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів і встановлення на їх підставі нових обставин, що не відноситься до визначених статтею 400 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, повноважень касаційного суду під час касаційного перегляду справи, згідно з якими касаційний суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішення чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і на такі заявник не вказала.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов?язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.

Оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні, суд касаційної інстанції відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 400 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка є законним представником і діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , подану адвокатом Бондар Миколою Івановичем, залишити без задоволення.

Постанову Луганського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук