Постанова

від 21.12.2018 по справі 409/615/18

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач -Кострицький В.В.

Справа № 409/615/18

Провадження № 22-ц/810/123/18

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року м.Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Кострицького В.В.,

суддів: Єрмакова Ю.В., Стахової Н.В.

за участю секретаря Сінько А.І.

участники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - Тимошинська сільська рада,

апелянт - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Луганського апеляційного суду в м.Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 22 травня 2018 року (суддя Третяк О.Г.), у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Тимошинської сільської ради про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2018 року ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування, в якому просить визнати за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) розміром 13,50 в умовних кадастрових гектарах, у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства Ювілейний Білокуракинського району Луганської області у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5, померлої 19 грудня 2008 року.

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 22 травня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі, визнано за ним право власності в порядку спадкування за законом на земельну частку (пай) розміром 13,50 в умовних кадастрових га., що перебувала у власності колективного сільськогосподарського підприємства Ювілейний Білокуракинського району Луганської області, яке належало ОСОБА_6, померлій 19.12.2008 року на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛГ № 0156961 виданого 01.12.1999 року.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_3, звернувся до суду з апеляційною скаргою на нього, оскільки вважає, що вказаним рішенням вирішено питання про його права та обов'язки, а рішення суду, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також не враховані норми чинного законодавства України та обставини, які є важливими для правильного вирішення справи по суті, просив рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 22 травня 2018 року скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Тимошинської сільської ради про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування відмовити в повному обсязі та компенсувати йому судові витрати за рахунок держави.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що 01.12.1999 року на ім'я ОСОБА_5 був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) по колишньому КСП Ювілейний Білокуракинського району серії ЛГ № 0156961 розміром 13,50 умовних кадастрових га., про що свідчить запис у книзі реєстрації сертифікатів по колишньому КСП Ювілейний за № 523. 30.03.2000 року ОСОБА_5 на підставі договору дарування права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом серії ЛГ № 0156961, виданим 01.12.1999 року за № 523, подарувала його апелянту. Договір дарування 30.03.2000 року посвідчений ОСОБА_7, приватним нотаріусом Білокуракинського районного нотаріального округу. Даний запис було внесено у книгу реєстрації сертифікатів по колишньому КСП Ювілейний від 30.03.2000 року. Відповідно до вищевказаного сертифікату апелянт отримав державні акти на ріллю серії ЛГ № 023696 площею 7,4033 га, зареєстрований за № 369 від 18.04.2003 та на кормові угіддя (сіножаті) серії ЯК № 524765 площею 2,1158 га зареєстрований за № 442090001001795 від 30.03.2012 року. Апелянт посилається на те, що на момент смерті ОСОБА_5 не належало право на земельну частку (пай) по колишньому КСП Ювілейний Білокуракинського району, тому воно не може входити до складу спадщини та бути успадкованим.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 11 липня 2018 року було відкрито апеляційне провадження. Учасникам запропоновано у строк до 20 липня 2018 року надати суду відзив на подану апеляційну скаргу.

20 липня 2018 року ухвалою Апеляційного суду Луганської області справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи про дату, час та місце судового засідання.

Представник позивача ОСОБА_8 надав відзив на апеляційну скаргу, вважає, що судове рішення першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстав для скасування немає з огляду на те, що з доданих до апеляційної скарги копій документів вбачається, що своєчасної реєстрації названого договору до ухвалення оскаржуваного судового рішення не було, а починання на державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЛГ № 023696 від 18 квітня 2003 року та серії ЯК № 524765 від 30 березня 2012 року, тобто в період дії мораторію, незаперечними доказами правомірності їх отримання на підставі саме вищезазначеного договору дарування не можуть бути. Також позивач зазначає, що на момент посвідчення договору дарування земельної частки (паю), тобто безоплатного відчуження, ОСОБА_5 мала неповнолітнього сина - інваліда дитинства, а також страждала хронічним алкоголізмом та посилається на ст. 48 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, яка діяла на час здійснення правочину, відповідно до якої недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі, ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів в якому він просить суд витребувати у Головного управління Держгеокадастру у Луганській області оригінали документів, які послужили підставою для видачі на ім'я ОСОБА_3 Державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЛГ № 023696 від 18 квітня 2003 року та серії ЯК № 524765 від 30 березня 2012 року, та технічну документацію із землеустрою відносно земельних ділянок площею 7,4033 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області, та площею 2,1158 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Тимошинської сільської ради Булокуракинського району Луганської області (за межами населеного пункту) діл. № 1492, належних ОСОБА_3, витребувати у приватного нотаріуса Білокуракинського районного нотаріального округу ОСОБА_7 оригінал договору дарування права на земельну частку (пай) від 30.03.20000 року серії АВК № 219016, зареєстрованого в реєстрі за № 990, з усіма доданими до нього документами.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах від 29.12.2017 № 452/2017 ліквідовано Апеляційний суд Луганської області та утворено Луганський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Луганську область, з місцезнаходженням у містах Луганську та Сєвєродонецьку.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

В газеті Голос України опубліковано повідомлення голови новоутвореного Луганського апеляційного суду про початок роботи новоутвореного Луганського апеляційного суду з 03 жовтня 2018 року.

Указом Президента України №297/2018 від 28 вересня 2018 року Про переведення суддів судді Апеляційного суду Луганської області переведені на роботу на посаду суддів Луганського апеляційного суду.

В порядку, передбаченому статтею 33, частиною 1 статті 357 ЦПК України згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 18 жовтня 2018 року дану справу розподілено судді-доповідачу ОСОБА_9, судді, які входять до складу колегії: ОСОБА_10, ОСОБА_11

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року справу призначено до апеляційного розгляду.

В судовє засідання з`явились представники позивача і апелянта суду надали свої пояснення , представник апелянта підтримав апеляцію, представник позивача невизнав апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Виходячи зі змісту положень даної статті, особи, які не брали участі у розгляді справи але звертаються з апеляційною скаргою, оскільки вважають, що суд вирішив питання про їх права та обв'язки, повинні довести, а апеляційний суд повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України 24 жовтня 2008 року № 12 Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати до суду апеляційної інстанції всі наявні в них докази на підтвердження порушення їх прав.

Задовольняючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, а під час розгляду справи були відсутні відомості про відчуження сертифікату померлою.

Проте такі висновки суду першої інстанції є поспішними не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про смерть серії 1-ЕД № 187460 ОСОБА_5 померла 19 грудня 2008 року (а.с. 2).

Згідно відповіді відділу у Білокуракинському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області померла мала право на земельну частку (пай), розміром 13,50 в умовних кадастрових га., що перебувала у власності колективного сільськогосподарського підприємства Ювілейний Білокуракинського району Луганської області, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛГ № 0156961 виданого 01.12.1999 року (а.с. 9).

У відповіді відділу у Білокуракинському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області наданої представнику апелянта, зазначено, що згідно договору дарування права на земельну частку (пай) посвідчене сертифікатом АВК № 219016 від 30.03.2000 року ОСОБА_5 подарувала право на земельні частку (пай) посвідчене сертифікатом ЛГ № 0156961, виданого 01.12.1999 року за №523, ОСОБА_3 (а.с. 64) про що свідчить запис у книзі реєстрації сертифікатів по колишньому КСП Ювілейний від 30.03.2000 року (а.с. 62).

Відповідно до вищевказаного сертифікату ОСОБА_3 отримав державні акти на ріллю серії ЛГ № 023696 площею 7,4033 га зареєстрований за № 369 від 18.04.2003 року (а.с. 65) та на кормові угіддя (сіножаті) серії ЯК № 524765 площею 2,1158 га зареєстрований за № 442090001001795 від 28.03.2012 року (а.с. 66).

На судовий запит відділом у Білокуракинському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області було надано належним чином завірені копії вищевказаних Державних актів (а.с. 136, 138). В судовому засіданні представник апелянта надав для огляду оригінали відповідних актів.

Судом був направлений запит Луганському обласному державному нотаріальному архіву, з метою отримання належним чином завіреної копії Договору дарування права на земельну частку (пай) посвідченого сертифікатом АВК № 210916 посвідченого приватним нотаріусом Білокуракинського нотаріального округу ОСОБА_7 30 березня 2000 року. У відповіді на запит зазначено, що надати копію даного договору неможливо, оскільки Луганський обласний державний нотаріальний архів працює у місті Старобільську Луганської області з 10 березня 2015 року, але архівні справи приватного нотаріуса Білокуракинського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_7 до Луганського обласного державного нотаріального архіву не передавалися (а.с. 179).

Судом був направлений запит до Головного територіального управління юстиції у Луганській області з метою отримання належним чином завіреної копії Договору дарування права на земельну частку (пай) посвідченого сертифікатом АВК № 210916 посвідченого приватним нотаріусом Білокуракинського нотаріального округу ОСОБА_7 30 березня 2000 року.У відповіді на запит зазначено, що надати копію даного договору неможливо, оскільки документи нотаріального архіву та нотаріального діловодства находяться у м. Луганську, їх перевезення до Луганського обласного державного нотаріального архіву працює у місті Старобільську Луганської області на сьогодні є неможливим.(а.с. 188-189).

З матеріалів справи вбачається, що право на земельну частку (пай) розміром 13,50 умовних кадастрових гектарів, яка перебувала у колективній власності сільськогосподарського підприємства Ювілейний Білокуракинського району Луганської області, передано ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 30.03.2000 року (а.с.64).

На даний час договір дарування та державні акти на право власності на земельнц ділянку є чинними. Власником спірної земельної частки (паю) розміром 13,50 умовних кадастрових гектарів, яка перебувала у колективній власності сільськогосподарського підприємства Ювілейний Білокуракинського району Луганської області, є ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 524765 площею 2,1158 га зареєстрованого за № 442090001001795 від 28.03.2012 року (а.с. 136) та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛГ № 023696 площею 7,4033 га зареєстрованого за № 369 від 18.04.2003 року (а.с. 138).

Таким чином оскаржуваним рішенням вирішено питання про права ОСОБА_3 щодо належної йому земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд неповної мірою зясував обставини, що мають значення для справи, а саме факт розпорядження за життя правом власності на земельну ділянку ОСОБА_5, про що суду небуло відомо на час розгляду справи, тому апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог.

Частинам 1, 2, 13 ст.141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Матеріалами справи підтверджується, що за подання апеляційної скарги ОСОБА_3 було сплачено 3472 гривень 50 коп. судового збору.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір а саме: за подання позовної заяви особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає за необхідне судові витрати, понесені апелянтом, компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 259 , 367 , 374 , 375 , п.1.ч.1 ст.376, 382 , 384 ЦПК України , апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 22 травня 2018 року (суддя Третяк О.Г.) скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Тимошинської сільської ради про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування.

Судові витрати, понесені ОСОБА_3 з оплати судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 3472 гривні 50 коп., компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 21 грудня 2018 року.

Головуючий:

Судді: