Ухвала

від 20.04.2022 по справі 522/10644/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/497/22

Номер справи місцевого суду: 522/10644/21 1-кс/522/1557/22

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

власника майна ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 02.09.2021 року, якою частково задоволено клопотання слідчого СВ ВП №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні №120211685500000224 від 21.03.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 190 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Зазначеною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання слідчого СВ ВП №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №120211685500000224від 21.03.2021рокута накладено арешт на спортивне обладнання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з забороною відчуження та розпорядження.

В обґрунтування накладення арешту на вилучене майно слідчий суддя зазначив правову підставу, передбачену п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження майна, яке відповідає критеріям речових доказів, містить в собі інформацію щодо обставин кримінального провадження, має доказове значення у кримінальному провадженні, з метою запобігання ризику його відчуження або пошкодження, а також з метою забезпечення цивільного позову.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.

Не погодившисьз ухвалоюслідчого судді власник майна ОСОБА_6 подав апеляційнускаргу,в якійпросить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна, посилаючись на те, що ухвала слідчого судді є незаконною та висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки:

- стороною обвинувачення не доведено, що майно має доказове значення у кримінальному провадженні;

- до клопотання не додана копія про визнання майна речовим доказом;

- обладнання для фітнес клубу було придбано задовгого до початку роботи фітнес-клуба;

- матеріали провадження не містять доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_8 здійснював підприємницьку діяльність фітнес-клуба, цю діяльність здійснювала його дружина;

- слідчий суддя безпідставно зазначив, що договір оренди був укладений між ОСОБА_8 та ТОВ «КАДОР-ТРЕЙД»;

- ОСОБА_8 не здійснював ремонт приміщень розташованих за адресою АДРЕСА_1 ;

- ухвалою слідчого судді від 10.02.2021 року скасовувався арешт у зазначеному кримінальному провадженні, в якій було зазначено, що арештоване майно належить ОСОБА_6 .

Позиції учасників апеляційного розгляду.

Прокурор ОСОБА_9 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте в судове засідання не з`явився та клопотання щодо відкладення розгляду справи або за яго участі не заявляв, в зв`язку з чим, колегія суддів з урахуванням дотримання прав учасників провадження та розумних строків розгляду справи, вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності прокурора.

Заслухавши суддю-доповідача, думку ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу; дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.

Частиною другоюст.173КПК Українивстановлено,що привирішенні питанняпро арештмайна слідчийсуддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Перевіривши матеріали судової справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що розглянувши клопотання слідчого, слідчий суддя районного суду, не звернувши уваги на невідповідність клопотання вимогам ст. 171 КПК України, дійшов передчасного висновку про можливість розгляду клопотання та прийняття за наслідком такого розгляду будь-якого рішення, внаслідок чого розглянув його та відмовив у його задоволенні.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідностідо ч.2ст.171КПК України,у клопотанніслідчого,прокурора проарешт майнаповинно бутизазначено: 1)підстави імету відповіднодо положеньстатті 170цього Кодексута відповіднеобґрунтування необхідностіарешту майна; 2)перелік івиди майна,що належитьарештувати; 3)документи,які підтверджуютьправо власностіна майно,що належитьарештувати,або конкретніфакти ідокази,що свідчатьпро володіння,користування чирозпорядження підозрюваним,обвинуваченим,засудженим,третіми особамитаким майном; 4)розмір шкоди,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою,у разіподання клопотаннявідповідно дочастини шостоїстатті 170цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

З матеріалів провадження вбачається, що слідчим під час складання вищевказаного клопотання та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Апеляційним судом встановлено, що клопотання про арешт майна не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке.

Так, в клопотанні слідчий для накладення арешту на майно зазначено, що воно відповідає критеріям,встановленим ст.98КПК Українитаарешт необхідний для збереження речових доказів, які мають суттєве значення для кримінального провадження та воно відповідає критеріям, встановленим ст. 98 КПК України.

Разом з тим до клопотання слідчого не додана постанова про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні, тобто до клопотання не додано доказів, які б підтверджували посилання у клопотанні на те, що майно набуло процесуального статусу речового доказу та на яке слід накласти арешт саме для забезпечення збереження речових доказів.

З урахуваннямтого,що доклопотання недодана постановапро визнаннямайна речовим доказом, апеляційний суд вважає, що посилання в клопотання про відповідність майна критеріям, встановленим ст. 98 КПК України, також не доведені.

Крім того, слідчим при складанні клопотання про накладення арешту на майно не дотримані вимоги ч. 2 ст. 171 КПК України, оскільки у клопотанні не зазначені підстави і мета відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Апеляційний суд вважає, що в клопотанні слідчого містяться лише загальні посилання на законодавство для накладення арешту на майно, однак без конкретного обґрунтування підстав, мети та інших обставин, наявність яких прямо передбачена законом для арешту майна.

Крім того, в порушення вимог ст. 171 КПК України до клопотання не додані відповідні документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

При цьому, апеляційний суд враховує ухвалу слідчого судді від 10.02.2021 року, якою скасовувався арешт у зазначеному кримінальному провадженні, в якій було зазначено, що майно перебуває у володінні ОСОБА_6 .

Також у клопотанні про арешт майна взагалі не обґрунтовані співрозмірність обмеження права власності, необхідність такого втручання у права власника та наслідки арешту майна для власника.

Таким чином, аналіз матеріалів провадження в судовому засіданні суду апеляційної інстанції показав, що клопотання та долучені до нього матеріали не відповідають вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України, оскільки не підтверджують підстави, мету та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Вищевказані обставини залишились поза увагою слідчого судді, клопотання слідчого було розглянуто неповно та однобічно, внаслідок чого слідчий суддя дійшов передчасного висновку про необхідність накладення арешту на майно, не мотивував своє рішення та в ухвалі не зазначив, чим саме зумовлена необхідність арешту майна та якими конкретно доказами вона підтверджується. Зазначені порушення є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.

За наявних недоліків клопотання та долучених матеріалів слідчий суддя взагалі не мав можливості повно, всебічно та об`єктивно розглянути його, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про необхідність накладення арешту на майно з підстав, викладених у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, враховуючи вищезазначені порушення, допущені під час оформлення клопотання та додаткових матеріалів, є передчасним, необґрунтованим і не узгоджується з вищевказаними вимогами кримінального процесуального Закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого про арешт майна допустив неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді з постановленням нової ухвали апеляційного суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Пунктами 1 та 3 ч. 1 ст. 409 КПК України передбачено, що підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

На підставвикладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали, якою клопотання про арешт майна слід повернути прокурору процесуальному керівнику для усунення виявлених недоліків, зазначених в мотивувальній частині даної ухвали, відповідно до вимог ч. 3 ст.172 КПК України.

Керуючись статтями 170-173, 309, 376, 404, 405, 407, 409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 02.09.2021 року, якою частково задоволено клопотання слідчого СВ ВП №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні №120211685500000224 від 21.03.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 190 КК України,- скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ ВП №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 про накладення арешту на спортивне обладнання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з забороною відчуження та розпорядження, у кримінальному провадженні №120211685500000224 від 21.03.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 190 КК України, повернути прокурору - процесуальному керівнику у зазначеному кримінальному провадженні, для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, протягом 72 годин з моменту отримання повного тексту ухвали.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4