Постанова

від 30.03.2022 по справі 308/6611/16-ц

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/6611/16-ц

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2022 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді Бисага Т.Ю.

суддів: Кожух О.А., Фазикош Г.В.,

за участі секретаря:Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Радь Івана Івановича , який діє в інтересах Благодійної організації «Благодійний фонд «Карітас- Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 березня 2021 року, головуюча суддя Лемак О.В., у справі за ОСОБА_2 до Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії про розірвання трудового договору відповідно до ст. 39 КЗпП України та стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії про розірвання трудового договору відповідно до ст. 39 КЗпП України та стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 березня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.

Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_2 з посади головного бухгалтера Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії за ст. 38 КЗпП України на ст. 39 КЗпП України «у зв`язку із достроковим розірванням контракту з підстав порушення Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії законодавства про працю» та зобов`язати Благодійний фонд «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії видати наказ про звільнення ОСОБА_2 на підставі ст. 39 КЗпП України.

Зобов`язано Благодійний фонд «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії видати ОСОБА_2 дублікат трудової книжки, з внесенням відповідних даних в трудову книжку.

Стягнуто з Благодійного фонду «Карітас- Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 березня 2016 року по 31 січня 2021 року в розмірі 674523,99 (шістсот сімдесят чотири тисячі п`ятсот двадцять три гривні 99 копійок) грн.

Стягнуто з Благодійного фонду «Карітас- Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії на користь ОСОБА_2 відпускні за період з 01 січня 2016 року по 31 січня 2021 року в розмірі 60243,60 (шістдесят тисяч двісті сорок три гривні 60 копійок) грн.

Стягнуто з Благодійного фонду «Карітас- Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 40000,00 (сорок тисяч гривень 00 копійок) грн.

Стягнуто з Благодійного фонду «Карітас- Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1306,96 грн.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Радь І.І. , який діє в інтересах Благодійної організації «Благодійний фонд «Карітас- Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Представники сторін надали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність зміни формулювання причини звільнення ОСОБА_2 з посади головного бухгалтера Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії за ст. 38 КЗпП України на ст. 39 КЗпП України «у зв`язку із достроковим розірванням контракту з підстав порушення Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії законодавства про працю» та зобов`язати Благодійний фонд «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії видати наказ про звільнення ОСОБА_2 на підставі ст. 39 КЗпП України.

Норма ст. 39 КЗпП України передбачає, що строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу.

Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів. В даному випадку позивачка подала позов про дострокове розірвання трудового договору з огляду, на її думку, порушення відповідачем норм трудового законодавства.

Однак дані, наведені позивачкою,не відповідають фактичним обставинам справи.

Позивачка працювала у відповідача на підставі інших документів, ніж вона надавала суду.

Наказом Благодійного Фонду від 21.03.2005 року «Про виконання обов`язків бухгалтера» ОСОБА_2 було призначено на посаду бухгалтера з 1.04.2005 року.

Передумовою для звільнення позивачки слугували обставини її дійсної відсутності протягом тривалого часу на роботі та закінчення відповідних проектів, на період яких на була прийнята на роботу на відповідну посаду до відповідача, а фактично за її власним бажанням.

Про існування трудового строкового контракту від 15 грудня 2014 року, який був наданий позивачкою, відповідачу не було відомо. Такого документа в Благодійному Фонді нема.

У відповідача відсутні будь-які документи, накази, розпорядження про скасування відміну наказу від 21.03.2005 року «Про виконання обов`язків бухгалтера».

Дата вказаного трудового строкового контракту від 15 грудня 2014 року співпадає з часом звільнення колишнього директора фонду з посади у зв`язку з виходом її на пенсію, що викликає у суду сумніви в його достовірності.

Зокрема, у договорі зазначено, що ОСОБА_2 приймається на роботу на посаду головного бухгалтера фонду з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2018 року та бухгалтера проектів, яких саме не зазначено (існування такої посади не є підтвердженим на підприємстві) з 1 січня по 31 грудня 2015 року. У той же час, в пункті 6.1 цього договору вже зазначено що він діє уже з 2 січня 2015 року.

Відтак, вимога позивача про будь-яке дострокове розірвання трудових обов`язків з відповідачем не може бути задоволена.

На момент звернення позивача до суду між нею та відповідачем не існувало жодних трудових, чи інших цивільно-правових відносин, які можна б було розірвати.

З 23 грудня 2014 року директором благодійного фонду відповідно до Статуту та Декрету правлячого єпископа, був призначений отець ОСОБА_3 .

Пунктом 4.1 поданого позивачкою трудового строкового договору встановлена оплата праці за 4 видами: як головний бухгалтер в сумі 2100 грн., за проект «Домашня опіка» - 4260 грн.; за проект «Дім милосердя» 2200 грн.; за проект «Денний центр» 1220 грн.. всього на суму 9600 грн.

Всього за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2018 року позивачка по Договору мала отримати заробітну плату в сумі 345 600 гривень.

Особа, яка складала вказаний трудовий договір не знала, що відповідно до Статуту благодійного фонду (пункт 4.3.6) визначення умов оплати праці працівників адміністративно-виконавчого органу фонду належить до виключної компетенції загальних зборів фонду.

Пунктом 4.7 Статуту обмежено право директора фонду підписувати від мені Фонду договори та угоди сума яких на дату підписання перевищує 100 мінімальних заробітних плат.

На 15 грудня 2014 року директор міг укласти угоду лише на суму до 121 800 гривень.

У разі якщо сума укладеного договору керівником перевищує вказану суму, керівник фонду зобов`язаний був взяти письмове погодження для його підписання в Голови правління Фонду та правлячого єпископа.

Погодження зі сторони Голови правління Фонду чи правлячого єпископа в матеріалах справи відсутнє.

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи та поданими установчими документами відповідача.

Згідно пункту 5.1. Договору - працівник, тобто позивач, починає виконувати свої обов`язки із моменту підписання акту прийому передачі архівних документів та достовірних залишків станом на дату прийняття, яка буде вказана в акті прийому-передачі.

Однак, такий акт прийому-передачі у матеріалах справи відсутній.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відпускних по 31.02.2021 року, з даного приводу слід зазначити наступне.

Згідно поданого позивачкою трудового договору від 15.12.2014 року, такий договір був присічним, а саме діяв по 31.12.2018 рік, що унеможливлює задоволення заявлених вимог позивачки, якщо навіть і виходити з обґрунтованості заявленого позову.

Суд безпідставно не врахував даної позиції прийнятого за основу доказу зі сторони позивача, чим порушив норми матеріального права.

Окрім того, суд першої інстанції не звернув увагу на останній правовий висновок Верховного Суду у справі № 501/2316/15-ц від 26.08.2020 року.

Так, Верховний Суд зробив наступні правові висновки:

вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника - ця обставина не обгрунтована судом першої інстанції, не зазначено дату, яка має бути вказана відповідачем у разі внесення змін у формулюванні звільнення;

стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обчислюється, починаючи з дня звільнення особи і закінчується днем її поновлення на роботі - позивачка не просила її поновити, і суд оскаржуваним рішенням її не поновив на попередньо займаній посаді;

якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 - як суд першої інстанції вирахував стягнені на користь позивача суми не є зрозумілим з оскаржуваного рішення.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції не навів доказів порушення відповідачем норм чинного трудового законодавства чи на момент реального звільнення позивачки, чи за обставинами позову.

Також, судом не надано оцінки таким доказам по справі, як Акту перевірки дотримання законодавства про працю (№ 07-02-302/97) складеному за наслідком перевірки Управління Держпраці у Закарпатській області та Листу того ж управління від 02.03.2017 року за № 07-04/731.

Згідно виданих та складених документів Управління Держпраці у Закарпатській області вбачається відсутність будь-якого порушення з боку відповідача,

Зазначене управління при перевірці констатувало факт звільнення позивачки саме за документами і розпорядчими актами про які наголошує відповідач, а не трудового строкового договору, який поданий з боку позивачки до суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи та суперечать матеріальному закону, що відповідно до ст. 376 ЦПК є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Зважаючи на викладені вище обставини справи та відсутність належних і достовірних доказів на підтвердження позиції позивачки, колегія вважає, що у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з його недоведеністю.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Радь Івана Івановича, який діє в інтересах Благодійної організації «Благодійний фонд «Карітас- Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії, - задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 березня 2021 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії про розірвання трудового договору відповідно до ст. 39 КЗпП України та стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 18 квітня 2022 року.

Головуючий

Судді