Постанова

від 21.06.2023 по справі 308/6611/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 червня 2023 року

м. Київ

справа № 308/6611/16-ц

провадження № 61-4495св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Благодійний фонд «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Закарпатського апеляційного суду

від 31 березня 2022 року у складі колегії суддів: Бисаги Т. Ю., Кожух О. А., Фазикош Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії про розірвання трудового договору відповідно до статті 39 КЗпП України та стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 працювала на посаді головного бухгалтера Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії (далі - Благодійний фонд) з 01 квітня 2005 року.

У подальшому між нею та Благодійним фондом 15 грудня 2014 року був укладений договір на виконання обов`язків головного бухгалтера та бухгалтера проєктів.

Наприкінці вересня 2015 року під час виконання посадових обов`язків вона випадково дізналася про існування проєкту «Духовно-психологічна підтримка сім`ям загиблих в АТО». Одразу після цього вона звернулася до директора Благодійного фонду ОСОБА_3 з проханням надати документацію, яка підтверджує наявність такого проєкту. Із цього приводу між ними виник робочий конфлікт, позаяк директор відмовлявся надавати будь-яку інформацію.

30 грудня 2015 року директор Благодійного фонду ОСОБА_3 усно повідомив позивачку про проведення повного розрахунку з працівниками, у зв`язку із звільненням їх з роботи 31 грудня 2015 року.

Вказувала, що, сприймаючи дії директора Благодійного фонду ОСОБА_3 реально як такі, що порушують її права, передбачені КЗпП України, та умови трудового договору, 15 лютого 2016 року вона звернулася із заявою на його ім`я про розірвання з 18 лютого 2016 року трудового договору укладеного між нею та Благодійним фондом на підставі пункту 7.4.1, а саме систематичного невиконання роботодавцем обов`язків за договором або прийняття ним рішень, що обмежують або порушують компетенцію і права працівника

і можуть призвести до несприятливих результатів у фонді.

Вказувала, що діями відповідача їй було завдано моральної шкоди, яка полягає, зокрема, у психологічних переживаннях через зухвале, некоректне ставлення відповідача ОСОБА_3 до неї в частині зобов`язання підкоритися розпорядженням і наказам, які завідомо суперечили об`єктивному виконанню нею трудових обов`язків головного бухгалтера та чинному законодавству.

ОСОБА_1 просила:

розірвати трудовий договір від 15 грудня 2014 року на виконання обов`язків головного бухгалтера та бухгалтера проєктів, укладений між нею та Благодійним фондом «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії, із дня винесення судового рішення на підставі статті 39 КЗпП України та пункту 7.4.1 трудового договору, у зв?язку із систематичним невиконанням роботодавцем обов`язків за договором або прийняттям ним рішень, що обмежують або порушують компетенцію і права працівника і можуть призвести до несприятливих результатів у фонді;

зобов`язати Благодійний фонд «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії видати трудову книжку та наказ про її звільнення днем із дня винесення судового рішення з таким формулюванням: «звільнити ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера на підставі статті 39 КЗпП України та пункту 7.4.1 трудового договору, у зв?язку із систематичним невиконанням роботодавцем обов`язків за договором або прийняттям ним рішень, що обмежують або порушують компетенцію і права працівника

і можуть призвести до несприятливих результатів у фонді»;

зобов`язати Благодійний фонд «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії надати відомості про нарахування заробітної плати

ОСОБА_1 як головного бухгалтера та бухгалтера проєктів за

2015-2016 роки;

зобов`язати Благодійний фонд «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії надати акти аудиторських перевірок за 2015 рік ПП АФ «Стандарт-Проф» та Карітас Австрії;

стягнути з Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 січня 2016 року до 31 травня 2016 року у сумі 7 111,00 грн;

стягнути з Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії на її користь відпускні як головного бухгалтера за

2015-2016 роки у сумі 1 851,00 грн;

стягнути з Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії на її користь відпускні як бухгалтера проєктів за 2015 рік

у сумі 1 307,00 грн;

стягнути з Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії на її користь кошти під час перебування на лікарняному суму у розмірі 17 440,00 грн;

стягнути з Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії на її користь 54 700,00 грн;

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від

12 березня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.

Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархіїза статтею 38 КЗпП України на статтю 39 КЗпП України

«у зв`язку з достроковим розірванням контракту з підстав порушення Благодійним фондом «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії законодавства про працю» та зобов`язано Благодійний фонд видати наказ про звільнення ОСОБА_1 на підставі статті 39 КЗпП України.

Зобов`язано Благодійний фонд «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії видати ОСОБА_1 дублікат трудової книжки

з унесенням відповідних змін у трудову книжку.

Стягнено з Благодійного фонду на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 березня 2016 року lо 31 січня

2021 hоку в розмірі 674 523,99 грн.

Стягнено з Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії на користь ОСОБА_1 відпускні за період з 01 січня 2016 року по 31 січня 2021 року в розмірі 60 243,60 грн.

Стягнено з Благодійного фонду на користь ОСОБА_1 моральну шкоду

в розмірі 40 000,00 грн.

Стягнено з Благодійного фонду на користь ОСОБА_1 судовий збір

в розмірі 1 306,96 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із наявності порушення законодавства про працю з боку Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 31 березня 2022 року апеляційну скаргу Радь І. І., який діє в інтересах Благодійної організації «Благодійний фонд «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії, задоволено.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 12 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким

у задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що на момент звернення позивача до суду між нею та відповідачем не існувало трудових чи інших цивільно-правових відносин, які можна було б розірвати.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

20 травня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 31 березня 2022 року та залишити

в силі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від

12 березня 2021 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду апеляційної інстанції про відсутність доказів на підтвердження факту перебування позивача

з відповідачем у трудових відносинах є неправильним та спростовується матеріалами справи.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2022 року представнику

ОСОБА_1 - ОСОБА_2 поновлено строк на касаційне оскарження постанови Закарпатського апеляційного суду від 31 березня 2022 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали

з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

14 жовтня 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволеннюз таких підстав.

Фактичні обставини справи

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 з 01 квітня 2005 року прийнята на посаду бухгалтера (на правах головного бухгалтера) згідно

з наказом Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії від 21 березня 2005 року № 12 «Про виконання обов`язків бухгалтера».

15 грудня 2014 року між Благодійним фондом та позивачем укладено договір на виконання обов`язків головного бухгалтера та бухгалтера проєктів, згідно

з яким ОСОБА_1 приймається на роботу до фонду:

на посаду головного бухгалтера - з 01 січня 2015 року до 31 грудня

2018 року;

та на посаду бухгалтера проєктів - з 01 січня 2015 року до 31 грудня

2015 року.

Наказом Благодійного від 30 грудня 2015 року № 62-А ОСОБА_1 звільнено з посади бухгалтера проєктів у зв`язку із закінченням строку трудового договору, пункт 2 статті 36 КЗпП України.

12 січня 2016 року директор Благодійного фонду ОСОБА_3 повідомив позивачку про те, що його наказом від 11 січня 2016 року № 4 внесено зміни до штатного розпису Благодійного фонду, зокрема скорочено посаду головного бухгалтера. У зв`язку з відсутністю вакантних посад за її спеціальністю позивачці запропоновано посаду прибиральниці.

15 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернулася із заявою на ім`я директора Благодійного фонду ОСОБА_3, в якій вказала про розірвання з 18 лютого 2016 року між нею і Благодійним фондом трудового договору від 15 грудня 2014 року на підставі пунктів 7.4 та 7.4.1 та просила провести з нею розрахунок: нарахувати та виплатити заробітну плату, лікарняні, компенсацію відпускних при звільненні та курсову різницю в окладах.

18 лютого 2016 року позивачка надіслала на адресу Благодійного фонду оригінали листків непрацездатності. Також просила надіслати їй роздруківку повного розрахунку.

Листами від 02 березня 2016 року та від 12 квітня 2016 року позивачка повторно зверталася до відповідача з вимогою надіслати на її адресу оригінал наказу про звільнення та роздруківку повного розрахунку та нарахування згідно з по листками непрацездатності.

Станом на час звернення до суду з цим позовом наказ Благодійного фонду від 21 березня 2005 року № 12 «Про виконання обов`язків бухгалтера» та договір від 15 грудня 2014 року, за умовами якого ОСОБА_1 займає посаду головного бухгалтера Фонду з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2018 року,

є чинними.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Звертаючись до суду ОСОБА_1 просила розірвати трудовий договір відповідно до статті 39 КЗпП України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений

у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови

у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння

у збереженні роботи.

Відповідно частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором

є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41 КЗпП України) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45 КЗпП України).

Із матеріалів справи відомо, що ОСОБА_1 була прийнята на роботу згідно з наказом Благодійного фонду від 21 березня 2005 року № 12 «Про виконання обов`язків бухгалтера» на посаду бухгалтера (на правах головного бухгалтера) з 01 квітня 2005 року (т. 1, а. с. 11).

15 грудня 2014 року між Благодійним фондом та ОСОБА_1 укладено договір на виконання обов`язків головного бухгалтера та бухгалтера проєктів, згідно з яким ОСОБА_1 приймається на роботу на посаду головного бухгалтера фонду з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2018 року та бухгалтера проєктів з 01 січня до 31 грудня 2015 року (т. 1, а. с. 12-14).

Трудовий договір на виконання роботи бухгалтера проєктів був розірваний сторонами 30 грудня 2015 року за пунктом 2 статті 36 КЗпП України.

Проте матеріали справи не містять даних про те, що між сторонами розірвані трудові відносини за посадою, яку обіймала позивачка - головний бухгалтер.

Висновок апеляційного суду про те, що між сторонами не існує трудових відносин за таких обставин є передчасним.

Звернувшись до суду з позовом, позивачка наполягала на розірванні трудових відносин з відповідачем на підставі статті 39 КЗпП України, з огляду на систематичне невиконання роботодавцем обов`язків за договором та прийняття ним рішень, що обмежують або порушують компетенцію і права працівника і можуть призвести до несприятливих результатів у фонді.

Проте такі доводи позивачки апеляційним судом не перевірені, висновки щодо них відсутні.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша стаття 367 ЦПК України).

Верховний Суд зазначає, що для правильного вирішення спору суду апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, слід було виконати вимоги підпункту в) пункту 2 частини першої статті 382 ЦПК України, яка зобов`язує суд зазначити у мотивувальній частині свого судового рішення мотиви прийняття чи відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не в повній мірі дослідив обставини справи, а оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, норми матеріального права відповідно до них не застосовані, суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений можливості усунути ці недоліки, тому справа передається на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд

є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 31 березня 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов