Постанова

від 05.12.2024 по справі 308/6611/16-ц

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/6611/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 грудня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.,

суддів : Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.

з участю секретаря судового засідання: Чичкало М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Благодійної організації «Благодійний фонд «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 березня 2021 року у складі судді Лемак О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Благодійної організації «Благодійний фонд «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії про розірвання трудового договору, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відпускних, лікарняних та моральної шкоди, -

встановив :

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії про розірвання трудового договору відповідно до статті 39 КЗпП України та стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 працювала на посаді головного бухгалтера Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії з 01 квітня 2005 року. У подальшому між нею та Благодійним фондом 15 грудня 2014 року був укладений договір на виконання обов`язків головного бухгалтера та бухгалтера проєктів.

Наприкінці вересня 2015 року в ході виконання своїх посадових обов`язків,вона випадково дізналася про існування проекту «Духовно-психологічна підтримка сім`ям, загиблим в АТО».Одразу після цього звернулася до директора Благодійного фонду ОСОБА_2 з проханням надати документацію, яка підтверджує наявність такого проекту. З цього приводу між нами виник робочий конфлікт, позаяк директор відмовлявся надавати будь-яку інформацію.

У жовтні місяці 2015 року позивачу були надані деякі бухгалтерські документи, оскільки необхідно було виготовлювати звіти за 9-ть місяців 2015 року. Позаяк директор ОСОБА_2 відмовився надати відповідні документи 27.11.2015 року позивачем була подана доповідна записка, в якій повідомила його про те, що звіт від 19.11.2015 року про суми нарахування заробітної плати (доходи грошового забезпечення, допомоги, компенсацію) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів подано не правильно, а саме без врахування проекту «Духовно-психологічна підтримка сім`ям, загиблим в АТО».

04.12.2015 року директором Русином М.І. було видано наказ № 61-А в якому зазначалося, що обов`язки директора Благодійного фонду покладаються на ОСОБА_3 , у зв`язку із відрядженням керівника, а також підпунктом В пункту 3 повідомлялося про проведення аудиторської перевірки з 07.12.2015 року.

16.12.2015 року директором Русином М.І. було видано повторний наказ № 61-А «Про проведення аудиторської перевірки», початок якої було призначено вже на 16 грудня 2015 року Позивачем, була висловлена своя позиція щодо вищезазначеного наказу, яка ґрунтувалася на позиції п. 3.2.3 Договору на виконання обов`язків головного бухгалтера та бухгалтера проектів, в якій вона повідомила директора, що аудиторська перевірка може бути проведена після виготовлення і здачі річного звіту за 2015 рік.

Також позивачем була написана заява на ім`я Начальника ГУНП України в Закарпатській області із проханням провести перевірку цільового використання коштів по проекту «Духовно-психологічна підтримка сім`ям, загиблим в АТО» та інших проектів, які реалізуються Благодійним фондом.

30.12.2015 року директор Благодійного фонду Русин М.І. усно повідомив позивача про проведення повного розрахунку працівників, у зв`язку із звільненням їх з роботи 31.12.2015 року.

30.12.2015 року нею була подана на ім`я директора Благодійного фонду доповідна записка в якій повідомляла про те, що заробітна плата та лікарняні за листопад-грудень не можуть бути виплачені вчасно у зв`язку з тим, що нею не отримано відповідних документів для проведення розрахунків. Після чого їй було надано копію наказу о 13 год. 28 хв. № 62-А від 30.12.2015 року про звільнення працівників.

31.12.2015 року директором Благодійного фонду Русином М.І. було видано розпорядження в якому він просив доповісти про стан виконання доручень відповідно до наказу № 62-А від 30.12.2015 року, щодо нарахування та проведення розрахунків та належних виплат працівникам Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії. Інформацію просив надати 31.12.2015 року до 12 години.

31.12.2015 року на розпорядження, яке вона отримала о 10 год. 25 хв., вона зачитала доповідну записку, у присутності трудового колективу та директора Благодійного фонду, в якій зазначила, що при звільненні працівника одночасно робляться всі розрахунки. Табель використання робочого часу за грудень 2015 року від директора отримала о 14 годині 01 хвилині 30.12.2015 року. Також було зазначено, що заробітну плату, як бухгалтер проектів, вона закінчила нараховувати о 20 год. 15 хв. 30.12.2015 року, а розрахунок компенсації за невикористану частину щорічної відпустки нею буде проведено 31 грудня 2015 року до кінця робочого дня, що і було виконано. Директор ОСОБА_4 попросив її також підписати прихідний касовий ордер на пожертвування від 31.12.2015 року, який вона відмовилася підписати, оскільки грошей у касу не поступило.

04.01.2016 року директор ОСОБА_2 знову попросив її підписати прихідний касовий ордер, який вона відмовилася підписувати, позаяк гроші в касу так і не поступили. Отримувати запропоновані їй кошти вона також відмовилася, пояснив тим, що готує банківські документи на отримання відповідних виплат для всіх працівників Фонду згідно встановлених норм і правил.

04.01.2016 року директором Благодійного фонду був виданий наказ № 1-2016 «Про передачу документації», яким її було зобов`язано передати йому бухгалтерську документацію по проектах «Домашня опіка», «Дім милосердя ім. Покрова Пресвятої Богородиці», «Денний центр для людей похилого віку» та установчі документи. На даному наказі нею власноруч було зазначено, що передачу документів зробити не може, оскільки ще не оброблені документи за IV квартал 2015 року і не включені до річного звіту, а установчі документи зберігаються у нього, як директора Благодійного фонду.

04.01.2016 року директор Благодійного фонду Русин М.І. письмово повідомив її про те, що її повноваження як бухгалтера проектів «Домашня опіка», «Дім милосердя ім. Покрова Пресвятої Богородиці», «Денний центр для людей похилого віку» припинено у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору. Також у повідомленні зазначалося, що обов`язки бухгалтера проектів найближчим часом буде покладено на іншу особу, яка згідно наявної бухгалтерської документації буде готувати звітність по вказаних проектах,а також просив надати йому письмове пояснення про відмову нею передати бухгалтерську документацію.

На вище зазначене повідомлення нею були надані письмові пояснення 04.01.2016 року в яких зазначила, що обробка бухгалтерських документів за IV квартал 2015 року іншою особою здійснюватися не може оскільки їх обробляла вона і має їх завершити, як бухгалтер проектів. Також зазначалося, що особа яка буде прийнята на роботу бухгалтера проектів зможе приступити виконувати свої трудові обов`язки, починаючи з 01.01.2016 року.

Вказує, що також нею була подана доповідна записка на ім`я директора Благодійного фонду, в якій ставила його до відома про те, що у разі передачі йому бухгалтерських документів, відповідно до наказу від 04.01.2016 року № 1-2016 (з яким вона не погодилася), як головний бухгалтер відповідальність за обробку документів та подачу річних звітів за 2015 рік на себе не бере.

Після подачі вищезазначеної доповідної записки 04.01.2016 року директор ОСОБА_2 вигнав її із робочого місця та опечатав кабінет головного бухгалтера. Після таких стресів у неї різко погіршився стан здоров`я і вона вимушена була звернутися 05.01.2016 року до лікарів. Але цькування директором Благодійного фонду ОСОБА_2 не припинилося. Він почав поширювати про неї недостовірну інформацію не тільки серед працівників фонду, а й працівників і вірників єпархії греко-католицької єпархії та підопічних, яким вони надавали благодійну допомогу. ЇЇ психічно-емоційний стан почав не видержувати і така важка обстановка змусила прийняти рішення написати заяву про звільнення.

Вказує, що сприймаючи дії директора Благодійного фонду ОСОБА_2 реально, як такі що порушують її права передбачені КЗпП України та умови трудового договору, 15.02.2016 року, вона звернулася із заявою на його ім`я про розірвання з 18.02.2016 року між нею та Благодійним фондом трудового Договору на підставі п.7.4.1, а саме систематичного невиконання Роботодавцем обов`язків за Договором, або прийняття ним рішень, що обмежують, або порушують компетенцію і права Працівника і можуть призвести до несприятливих результатів у Фонді.

18.02.2016 року, вона направила листа на адресу Благодійного фонду з оригіналами листків непрацездатності та просила директора ОСОБА_2 надіслати на її адресу оригінал наказу про її звільнення та розшифровку повного розрахунку та нарахування по листках непрацездатності

02.03.2016 року вона повторно звернулася із листом до директора Благодійного фону ОСОБА_2 із проханням надіслати на її адресу оригінал наказу про звільнення та розшифровку повного розрахунку та нарахування по листках непрацездатності.

12.04.2016 року через представників, директору ОСОБА_2 була передана ще одна заява із проханням передати через представників оригінал наказу про звільнення та розшифровку повного розрахунку та нарахування по листках непрацездатності (копія листа надається).

Проте, станом на день зверення з позовною заявою до суду, директор не вчинив жодних дій щодо її заяв та листів.

Також вказує, що зазначеними діями відповідача їй була завдана моральна шкода яка полягає, зокрема, у психологічних переживаннях із-за зухвалого, некоректного ставлення відповідача ОСОБА_2 до неї в частині зобов`язання підкоритися розпорядженням і наказам, які завідомо, суперечили об`єктивному виконанню нею своїх трудових обов`язків, як головного бухгалтера та чинному законодавству.

Зазначає, що примушування її до виконання дій, а саме передачі бухгалтерських документів у кінці звітного року відповідачу, безпосередньо перед підготовкою річного звіту, порушило б п. 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», де на головного бухгалтера покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, а також забезпечення дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання, у встановлені строки, фінансової звітності. У разі виконання нею його вимог вона б порушила свої функціональні обов`язки, передбачені договором та Законом (не були б вчасно оброблені, підготовлені та здані річні звіти до податкової інспекції, пенсійного фонду, статистики і ряд інших фондів), що могло б призвести до приховування реальної фінансової ситуації у Благодійному фонді, а в подальшому призвело до повторного переслідування її з боку відповідача за її професійні дії, та дало б йому змогу звільнити її за непрофесіоналізм. А після відсторонення відповідачем її від роботи, на яку вона розраховувала відповідно до свого Трудового договору (вигнав її із робочого місця та опечатав кабінет головного бухгалтера коли вона відмовилася підписати прибутковий касовий ордер на отримання неіснуючої пожертви в касу в сумі понад 30 000 грн. від 31 грудня 2015 року, оскільки кошти в касу не поступали).

Також зазначає, що яскравим доказом знущань та дій відповідача, які змусили її розірвати договір, є пропозиція після скорочення штатної одиниці головного бухгалтера Фонду стати прибиральницею у Благодійному фонді, тобто відповідач їй вказує на те, що вона є поганий головний бухгалтер і здатна лише виконувати роботу прибиральниці. Це повідомлення було оприлюднено у Благодійному фонді та засобах масової інформації, а саме в газеті «Новини Закарпаття» - № 9.

Вказує на те, що на час звернення з позовною заявою до суду, директором ОСОБА_2 були повністю проігноровані норми чинного трудового законодавства і вона не отримала ні наказу про її звільнення, ні трудової книжки, ні розшифровки повного розрахунку та нарахування по листках непрацездатності.

З врахуванням навденого позивач просила суд :

1.Розірвати трудовий договір від 15.12.2014 року на виконання обов`язків головного бухгалтера та бухгалтера проектів укладений між нею, ОСОБА_1 та Благодійним фондом «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії днем на момент постанови судового рішення на підставі ст. 39 КЗпП України та п. 7.4.1 трудового договору, систематичного невиконання Роботодавцем обов`язків за договором або прийняття ним рішень, що обмежують або порушують компетенцію і права Працівника і можуть призвести до несприятливих результатів у фонді.

2.Зобов`язати Благодійний фонд «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії видати трудову книжку та наказ про її звільнення днем на момент постанови судового рішення з наступним формулюванням - звільнити ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера на підставі ст. 39 КЗпП України та п. 7.4.1 трудового договору, систематичного невиконання Роботодавцем обов`язків за договором або прийняття ним рішень, що обмежують або порушують компетенцію і права Працівника і можуть призвести до несприятливих результатів у фонді.

3.Зобов`язати Благодійний фонд «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії надати відомості нарахування заробітної плати ОСОБА_1 як головного бухгалтера та бухгалтера прдектів за 2015-2016 роки.

4. Зобов`язати Благодійний фонд «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії надати акти аудиторських перевірок за 2015 р. ПП АФ «Стандарт-Проф» та Карітас Австрії.

5.Стягнути на її користь, ОСОБА_1 , з Благодійного фонду «Карітас- Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.01.2016 р. по 31.05.2016 р. у сумі 7111,00 грн.

6.Стягнути на її користь, ОСОБА_1 , з Благодійного фонду «Карітас- Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії відпускні, як головного бухгалтера за 2015-2016 роки у сумі 1851,00 грн.

7.Стягнути на її користь, ОСОБА_1 , з Благодійного фонду «Карітас- Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії відпускні як бухгалтера проектів за 2015 рік у сумі 1307,00 грн.

8.Стягнути на мою користь, ОСОБА_1 , з Благодійного фонду «Карітас- Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії кошти під час перебування на лікарняному суму у розмірі 17440 грн.

9. Стягнути на її користь, ОСОБА_1 , з Благодійного фонду «Карітас- Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії 54700,00 грн.

03 серпня 2017 року позивачем подано заяву про залишення частини позовних вимог без розгляду в частині зобов`язання Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії надати відомості нарахування заробітної плати ОСОБА_1 як головного бухгалтера та бухгалтера проектів за 2015-2016 роки, надати акти аудиторських перевірок за 2015 рік ПП АФ «Стандарт-Проф» та Карітас Австрії, про стягнення лікарняних в розмірі 17440 грн. В іншій частині позовних вимог вважати незмінними.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії про зобов`язання Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії надати відомості нарахування заробітної плати ОСОБА_1 як головного бухгалтера та бухгалтера проектів за 2015-2016 роки, надати акти аудиторських перевірок за 2015 рік ПП АФ «Стандарт-Проф» та Карітас Австрії, про стягнення лікарняних в розмірі 17440 грн. залишено без розгляду.

Позивачем неодноразово подавались заяви про збільшення позовних вимог.

10.02.2021 позивачем подану заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просила суд стягнути з Благодійного фонду «Крістас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.03.2016 року по 31.01.2021 року у сумі 674523,99 грн., а також відпускні, за період з 01.01.2016 року по 31.01.2021 року в сумі 60243,60 коп.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від

12 березня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.

Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії за статтею 38 КЗпП України на статтю 39 КЗпП України

«у зв`язку з достроковим розірванням контракту з підстав порушення Благодійним фондом «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії законодавства про працю» та зобов`язано Благодійний фонд видати наказ про звільнення ОСОБА_1 на підставі статті 39 КЗпП України.

Зобов`язано Благодійний фонд «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії видати ОСОБА_1 дублікат трудової книжки

з унесенням відповідних змін у трудову книжку.

Стягнуто з Благодійного фонду на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 березня 2016 року по 31 січня

2021 року в розмірі 674 523,99 грн., відпускні за період з 01 січня 2016 року по 31 січня 2021 року в розмірі 60 243,60 грн., моральну шкоду

в розмірі 40 000,00 грн.

В задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання по судовим витратам.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Благодійна організація «Благодійний фонд «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 31 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 , який діє в інтересах Благодійної організації «Благодійний фонд «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії, задоволено.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 12 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким

у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 21 червня 2023 року постанову Закарпатського апеляційного суду від 31 березня 2022 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 року визначено для розгляду колегію суддів у складі: головуючого (судді-доповідача) ОСОБА_6 , суддів Кондора Р.Ю., ОСОБА_7 .

На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 09 січня 2024 року суддю ОСОБА_8 звільнено з посади судді Закарпатського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2024 року визначено для розгляду колегію суддів у складі: головуючого (судді-доповідача) ОСОБА_6 , суддів Собослоя Г.Г., ОСОБА_7 .

На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 26 березня 2024 року суддю ОСОБА_6 звільнено з посади судді Закарпатського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2024 року визначено для розгляду колегію суддів у складі: головуючого (судді-доповідача) Джуги С.Д., суддів Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.

В судовому засіданні представник Благодійної організації «Благодійний фонд «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Позивач, її представник Когут М.Г. просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін посилаючись на його законність та обгрунтованість.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та її представника, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно приписів ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Матеріалами справи установлено, що позивач ОСОБА_1 була прийнята згідно наказу «Про виконання обов`язків бухгалтера» №12 від 21.03.2005 року Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії, на посаду бухгалтера (на правах головного бухгалтера) з 01 квітня 2005 року.

15.12.2014 року між Благодійним фондом «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії та позивачем (працівник) ОСОБА_1 було укладено Договір на виконання обов`язків головного бухгалтера та бухгалтера проектів, згідно якого ОСОБА_1 приймається на роботу в Фонд на посаду головного бухгалтера Фонду з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2018 року та бухгалтера проектів з 01 січня по 31 грудня 2015 року.

Згідно із п.3.2.3Договору працівник самостійно вирішує всі питання, віднесені до його повноважень, якщо цим договором і обов`язковими документами не передбачено іше.

Як слідуєз позовноїзаяви,наприкінці вересня2015року вході виконаннясвоїх посадовихобов`язків,позивач дізналасяпро існуванняпроекту «Духовно-психологічнапідтримка сім`ям,загиблим вАТО». Звернувшись до директора Благодійного фонду ОСОБА_2 щодо надання відповідної документації між нами виник робочий конфлікт, у зв`язку з відмовою директора надати будь-яку інформацію.

27.11.2015 року позивачем була подана доповідна записка на ім`я директора фонду Русина М.І., в якій повідомила його про те, що звіт від 19.11.2015 року про суми нарахування заробітної плати (доходи грошового забезпечення, допомоги, компенсацію) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів подано не правильно, а саме без врахування проекту «Духовно-психологічна підтримка сім`ям, загиблим в АТО».

04.12.2015 року директором Русином М.І. було видано наказ № 61-А в якому зазначалося, що обов`язки директора Благодійного фонду покладаються на ОСОБА_3 , у зв`язку із відрядженням керівника, а також підпунктом в пункту 3 повідомлялося про проведення аудиторської перевірки з 07.12.2015 року.

16.12.2015 року директором ОСОБА_2 було видано повторний наказ № 61-А «Про проведення аудиторської перевірки», початок якої було призначено на 16 грудня 2015 року Позивачем, була висловлена своя позиція щодо вищезазначеного наказу, яка ґрунтувалася на позиції п. 3.2.3 Договору на виконання обов`язків головного бухгалтера та бухгалтера проектів, в якій вона повідомила директора, що аудиторська перевірка може бути проведена після виготовлення і здачі річного звіту за 2015 рік.

Також позивачем була написана заява на ім`я Начальника ГУНП України в Закарпатській області із проханням провести перевірку цільового використання коштів по проекту «Духовно-психологічна підтримка сім`ям, загиблим в АТО» та інших проектів, які реалізуються Благодійним фондом.

Згідно наказу Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії №62-А від 30.12.2015, позивача ОСОБА_1 , звільнено з посади бухгалтера проектів «Дім милосердя ім. Покрова Пресвятої Богородиці», «Домашня опіка», « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у зв`язку із закінченням строку трудового договору, п.2 ст.36 КзПП України.

30.12.2015 року директор Благодійного фонду Русин М.І. усно повідомив позивача про проведення повного розрахунку працівників, у зв`язку із звільненням їх з роботи 31.12.2015 року.

30.12.2015 року позивачкою була подана на ім`я директора Благодійного фонду доповідна записка в якій повідомляла про те, що заробітна плата та лікарняні за листопад-грудень не можуть бути виплачені вчасно у зв`язку з тим, що нею не отримано відповідних документів для проведення розрахунків. Після чого їй було надано копію наказу о 13 год. 28 хв. № 62-А від 30.12.2015 року про звільнення працівників.

31.12.2015 року директором Благодійного фонду Русином М.І. було видано розпорядження в якому він просив доповісти про стан виконання доручень відповідно до наказу № 62-А від 30.12.2015 року, щодо нарахування та проведення розрахунків та належних виплат працівникам Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії. Інформацію просив надати 31.12.2015 року до 12 години.31.12.2015 року на розпорядження, яке позивач отримала о 10 год. 25 хв., зачитала доповідну записку, у присутності трудового колективу та директора Благодійного фонду, в якій зазначила, що при звільненні працівника одночасно робляться всі розрахунки. Табель використання робочого часу за грудень 2015 року від директора отримала о 14 годині 01 хвилині 30.12.2015 року. Також було зазначено, що заробітну плату, як бухгалтер проектів, вона закінчила нараховувати о 20 год. 15 хв. 30.12.2015 року, а розрахунок компенсації за невикористану частину щорічної відпустки нею буде проведено 31 грудня 2015 року до кінця робочого дня, що нею було виконано. Також директором ОСОБА_4 було запропоновано підписати прихідний касовий ордер на пожертвування від 31.12.2015 року, який ОСОБА_1 відмовилася підписати, мотивуючи відсутністю коштів у касі.

04.01.2016 року директором Благодійного фонду був виданий наказ № 1-2016 «Про передачу документації», яким позивача було зобов`язано передати бухгалтерську документацію по проектах «Домашня опіка», «Дім милосердя ім. Покрова Пресвятої Богородиці», «Денний центр для людей похилого віку» та установчі документи. На даному наказі позивачкою власноруч зазначено, що передачу документів зробити не може, оскільки ще не оброблені документи за IV квартал 2015 року і не включені до річного звіту, а установчі документи зберігаються у нього, як директора Благодійного фонду.

04.01.2016 року директор Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії ОСОБА_2 повідомив позивачку, що її повноваження як бухгалтера проектів «Дім милосердя ім. Покрова Пресвятої Богородиці», «Домашня опіка», «Денний центр для людей похилого віку» у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору припинено. Обов`язки бухгалтера проектів буде покладено на іншу особу, яка згідно наявної бухгалтерської документації буде готувати звітність по вказаних проектах. Також було запропоновано надати письмове пояснення щодо відмови передати бухгалтерську документацію по проектах.

З пояснень позивачки ОСОБА_1 від 04.01.2016 на ім`я директора Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії ОСОБА_2 слідує, що позивач повідомила про те, що обробка бухгалтерських документів за IV квартал 2015 року іншою особою здійснюватися не може оскільки їх обробляла вона і має їх завершити, як бухгалтер проектів.

04.01.2016 року позивачкою була подана доповідна записка на ім`я директора Благодійного фонду, в якій ставила до відома про те, що у разі передачі йому бухгалтерських документів, відповідно до наказу від 04.01.2016 року № 1-2016 (з яким вона не погодилася), як головний бухгалтер відповідальність за обробку документів та подачу річних звітів за 2015 рік на себе не бере.

З позовної заяви слідує, що після подачі вищезазначеної доповідної записки 04.01.2016 року директор ОСОБА_2 вигнав її із робочого місця та опечатав кабінет головного бухгалтера. Сприймаючи дії директора Благодійного фонду ОСОБА_2 реально, як такі що порушують її права передбачені КЗпП України та умови трудового договору, вона 15.02.2016 року подала заяву про звільнення.

В період з 05.01.2016 по 18.02.2016 позивача ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, що стверджується долученими до матеріалів справи копіями листків непрацездатності Серія АГХ №027620, Серія АГЦ №352838, Сергія АГХ № НОМЕР_1 , Сергія АГХ № НОМЕР_2 .

12 січня 2016 року директор Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії ОСОБА_2 повідомив позивачку про те, що наказом директора благодійного фонду №4 від 11 січня 2016 року внесені зміни до штатного розпису благодійного фонду, яким скорочено посаду головного бухгалтера. У зв`язку з відсутністю вакантних посад за Вашою посадою, запропоновано позивачці посаду прибиральниці благодійного фонду.

15.02.2016 року ОСОБА_1 звернулася із заявою на ім`я директора Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії ОСОБА_2 , в якій вказала про розірвання з 18.02.2016 року між нею та Благодійним фондом трудового Договору на підставі п.п. 7.4 та 7.4.1. Просила провести з нею розрахунок нарахувати та виплатити заробітну плату, лікарняні, компенсацію відпускних при звільненні та курсову різницю в окладах.

18.02.216 року позивачка надіслала на адресу Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії ОСОБА_2 оригінали листків непрацездатності. Також позивач просила надіслати їй розшифровку повного розрахунку та лікарняних.

Листами від 02.03.2016 та 12.04.2016 року позивач повторно зверталася до відповідача Благодійного фону із вимогою надіслати на її адресу оригінал наказу про звільнення та розшифровку повного розрахунку та нарахування по листках непрацездатності.

Згідно Акту №2 від 14.03.2016 року ОСОБА_1 , головний бухгалтер благодійного фонду , була відсутня на робочому місці у період з 19 лютого по 14 березня, 4 січня 2016 року без поважних причин з 09год.00хв. до 18 год.00хв. впродовж робочого дня.

Наказом Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії від 14 березня 2016 року №16 звільнено головного бухгалтера ОСОБА_1 на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 14 березня 2026 року та провести відповідний розрахунок з нею з урахуванняням лікарняних листків, наданих поштовим зв`язком.

У відповідності до ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У ч.1ст. 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з пунктом 4 ч.1ст. 36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України).

Відповідно до ст. 39 КЗпП України, строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору. Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

Відповідно до п. 23 Положенням про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, контракт підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за контрактом, порушення роботодавцем законодавства про працю, невиконання чи неналежного виконання роботодавцем зобов`язань, передбачених контрактом, та з інших поважних причин. Звільнення працівника у цьому разі проводиться відповідно до статті 39 КЗпП України.

За змістом ст. 39 КЗпП України працівник може реалізувати право на розірвання трудового договору у визначений ним строк з отриманням вихідної допомоги за наявності факту порушення роботодавцем законодавства про працю. Правові підстави розірвання трудового договору залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення порушення роботодавцем закодавства про працю, колективного або трудового договору, не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.

При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених ст.39 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Обов`язковою умовою для звільнення за власним бажанням згідно ст 39 КЗпП України є порушення роботодавцем закодавства про працю або умов трудового договору. При цьому для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

Подібний висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 754/1936/16-ц (провадження № 61-28466св18).

Відповідно до п.п. 7.4 та 7.4.1 укладеного з позивачем (працівником) договору працівник може за своєю ініціативою розірвати Договір до закінчення терміну його дії у випадках, зокрема: у разі систематичного невиконання Роботодавцем обов`язків за Договором або прийняття ним рішень, що обмежують або порушують компетенцію і права Працівника і можуть призвести до несприятливих результатів його діяльності у Фонді.

Вище наведеними матеріалами справи доведено, що відповідач неодноразово не виконував свої обов`язки за договором укладеним з позивачем, приймав рішення та вчиняв дії які обмежують і порушують компетенцію і права позивача за укладеним договором.

Зокрема, роботодавець (відповідач) не повідомляв позивача, як особу, яка виконувала обов`язки головного бухгалтера та бухгалтера проектів, про існування проекту «Духовно-психологічна підтримка сім`ям, загиблим в АТО», а після того як позивач дізналася про даний проект, відмовився надати щодо нього будь-яку інформацію, внаслідок чого позивач була позбавлена можливості здійснювати свої посадові обов`язки за договором. Доповідною запискою позивач повідомила відповідача, що звіт від 19.11.2015 року про суми нарахування заробітної плати (доходи грошового забезпечення, допомоги, компенсацію) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів подано не правильно, без врахування проекту «Духовно-психологічна підтримка сім`ям, загиблим в АТО».

04.12.2015 року директором Русином М.І. було видано наказ № 61-А в якому повідомлялося про проведення аудиторської перевірки з 07.12.2015 року. 16.12.2015 року директором Русином М.І. було видано повторний наказ № 61-А «Про проведення аудиторської перевірки», початок якої було призначено на 16 грудня 2015 року.

Пунктом 3.2.3Договору передбачено,що працівник самостійно вирішує всі питання, віднесені до його повноважень, якщо цим договором і обов`язковими документами не передбачено іше.

Згідно із даним пунктом позивач повідомила відповідача, що аудиторська перевірка може бути проведена після виготовлення і здачі нею річного звіту за 2015 рік.

30.12.2015 року позивачкою була подана на ім`я директора Благодійного фонду доповідна записка в якій повідомляла про те, що заробітна плата та лікарняні за листопад-грудень не можуть бути виплачені вчасно у зв`язку з тим, що нею не отримано відповідних документів для проведення розрахунків.

04.01.2016 року директором Благодійного фонду був виданий наказ № 1-2016 «Про передачу документації», яким позивача було зобов`язано передати бухгалтерську документацію по проектах «Домашня опіка», «Дім милосердя ім. Покрова Пресвятої Богородиці», «Денний центр для людей похилого віку» та установчі документи. На даному наказі позивачкою власноруч зазначено, що передачу документів зробити не може, оскільки ще не оброблені документи за IV квартал 2015 року і не включені до річного звіту, а установчі документи зберігаються у нього, як директора Благодійного фонду.

У поданому позові позивач посилається, що примушування її до передачі бухгалтерських документів у кінці звітного року відповідачу, безпосередньо перед підготовкою річного звіту, порушило б п. 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», де на головного бухгалтера покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, а також забезпечення дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання, у встановлені строки, фінансової звітності. У разі виконання нею його вимог вона б порушила свої функціональні обов`язки, передбачені договором та Законом (не були б вчасно оброблені, підготовлені та здані річні звіти до податкової інспекції, пенсійного фонду, статистики і ряд інших фондів), що могло б призвести до приховування реальної фінансової ситуації у Благодійному фонді. Також зазначено, що після вказаних дій директор ОСОБА_2 вигнав її із робочого місця та опечатав кабінет головного бухгалтера.

Відповідач, всупереч приписам статті 81 ЦПК України, не спростував належними, допустимими і достатніми доказами вищевказані доводи позивача.

15.02.2020 року ОСОБА_1 звернулася на ім`я директора Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії ОСОБА_2 , із заявою про розірвання з 18.02.2016 року між нею та Благодійним фондом трудового Договору на підставі п.п. 7.4 та 7.4.1., і відповідач, відповідно до приписів ст.39 КЗпП України, зобов`язаний був розглянути таку заяву позивача. Однак, вказана заява позивача не розглянута, а 14 березня 2016 року директором благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії ОСОБА_2 видано наказ №16 про звільнення головного бухгалтера ОСОБА_1 на підставі ст.38. КЗпП України за власним бажанням з 14 березня 2016 року. Разом з тим, заяву про звільнення з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України позивач не подавала.

Відповідно до положень ч. 3 ст.235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки встановлено порушення законодавства про працю з боку Благодійного фонду «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо зміни формулювання причин звільнення ОСОБА_1 за ст.38 КЗпП України на ст.39 КЗпП України «у зв`язку із достроковим розірванням контракту з підстав порушення Благодійним фондом «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії законодавства про працю та зобов`язання відповідача видати наказ про звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 39 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що Благодійному фонду нічого не відомо про існування договору від 15.12.2014 р., а також, що ОСОБА_1 не приймалася на посаду бухгалтера проектів є безпідставними і повністю спростовуються матеріалами справи. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що вищевказаний договір був підписаний між ОСОБА_1 та попереднім директором Благодійного фонду ОСОБА_9 , яка на той момент займала посаду директора і мала всі повноваження укладати відповідні угоди. Відповідач сам надає суду як доказ, повідомлення про звільнення позивача від 31.12.2015 р., в якому повідомляє її про звільнення 31.12.2015 р. з посади бухгалтера проектів «Домашня опіка», «Дім милосердя ім. Покрова Пресвятої Богородиці», «Денний центр для людей похилого віку», згідно із закінченням строку трудового договору. У пукті 19 Акту прийому передачі від 3.12.2014 року, який також наданий суду відповідачем, заначено, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_10 у присутності членів комісії папку з діючими договорами. Позивачу виплачувалася заробітна плата, як головному бухгалтеру відповідно до існуючого договору, та як бухгалеру проектів, що визначалася у кошторисах на поточний рік, які затверджувалися в благодійникам, а ОСОБА_2 , як директор, підписував відповідні бухгалтерські документи.

Згідно із ч.1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ч. 1ст.116КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Позивачем стверджено, що разом з наказом про звільнення, трудову книжку видано не було. Відповідачем, в свою чергу не доведено видачу позивачу трудової книжки.

З повідомлення про звільнення ОСОБА_1 від 31.12.2015 року з посади бухгалтера проектів слідує, що за місцем роботи відсутня трудова книжка позивача.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Як визначено пунктом 3постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників»(даліПостанова №301) трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

На підставі п. 4 Постанови № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Відповідно до п. 2.3. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (даліІнструкція) записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно п. 2.4 Інструкції всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Днем звільнення вважається останній день роботи.

Згідно п. 4.1 Інструкції у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ниморгану працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Іструкції.

Згідно пункту 4.2 Інструкції якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

За правилами п. 5.1. Інструкції особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом «Дублікат» в правому верхньому кутку першої сторінки.

В такому випадку, в разі відсутності трудової книжки у роботодавця, виходячи з вимог ст 47 КЗпП України та розділу 5 Інструкуції працівнику видається дублікат трудової книжки.

Враховуючи рівність юридичної природи трудової книжки та дублікату, а також зважаючи на законодавчу відповідальність відповідача за збереження та ведення трудових книжок, не видача трудової книжки позивачці не відповідає вимогам трудового законодавства та порушує трудові права позивача.

Як визначено ч.5 ст 235 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 363/554/18 від 23 жовтня 2021 року, у справі № 600/121/19 від 09 березня 2021 року, у справі № 804/958/16 від 20 січня 2021 року.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем, на якому лежить відповідальність за збереження трудової книжки, не видано позивачу трудову книжку, згідно наданого позивачем розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.03.2016 року по 31.01.2021 року такий становить є 674523,99 грн., компенсація за невикористану відпустку за період з 01.01.2016 року по 31.01.2021 року в розмірі 60243,60 грн. Відповідачем, як роботодавцем, не подано жодних заперечень та доказів на спростування даних обставин, а тому судом першої інстанції правомірно зобов`язано відповідача видати позивачу дублікат трудової книжки з внесенням відповідних даних в трудову книжку та обгрунтовано задоволено вимоги про стягнення вищевказаної компенсації та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують, ґрунтуються виключно на припущеннях.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підтвердження факту порушення законних прав позивача, яке полягало в неотриманні нею наказу про звільнення, трудової книжки, неможливість бути звільненою за власним бажанням, що призвело до моральних страждань, втрати ОСОБА_1 нормальних життєвих зв`язків, вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, що спричинило їй завдання моральної шкоди, та з урахуванням характеру та обсягу страждань перенесених позивачем, вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, існування порушеного трудового права протягм тривалого часу, справедливо визначив суму компенсації моральної шкоди в розмірі 40000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є також без підставними і не заслуговують на увагу.

Таким чином, вирішуючи спір суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 89, 263-264 ЦПК України повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну правову оцінку доводам сторін, наданим ними доказам та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заявленого позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги встановлених судом першої інстанції обставин не спростовують, не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.374,375,382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Благодійної організації «Благодійний фонд «Карітас-Caritas» Мукачівської греко-католицької єпархії залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 16 грудня 2024 року.

Головуючий :

Судді: