Постанова

від 14.02.2022 по справі 922/2380/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 922/2380/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Гогусь В. О.,

за участю представників:

позивача - Дейнеги К. В. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),

відповідача - Гарагулі В. А. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 (колегія суддів: Тарасова І. В. - головуючий, Білоусова Я. О., Пуль О. А.) у справі

за позовом Харківської міської ради

до Акціонерного товариства "Турбоатом"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У липні 2020 року Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Турбоатом" (далі - АТ "Турбоатом") про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 2186164,23 грн за період з 01.03.2020 до 30.06.2020 на підставі положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що АТ "Турбоатом" у період з 01.03.2020 до 30.06.2020 як власник нерухомого майна використовувало земельні ділянки на просп. Московському, 199 у м. Харкові з кадастровими номерами 6310137500:04:011:0015 площею 12,0066 га та 6310137500:04:011:0016 площею 0,1655 га, на яких це майно розташоване, без державної реєстрації речових прав на ці земельні ділянки відповідно до статті 125 Земельного кодексу України та без здійснення плати за їх використання, у зв`язку з чим відповідач безпідставно, за рахунок позивача зберіг кошти у розмірі орендної плати за земельні ділянки в сумі 2186164,23 грн.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.11.2020 (суддя Присяжнюк О. О.) у справі № 922/2380/20 позовні вимоги Харківської міської ради до АТ "Турбоатом" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 2186164,23 грн задоволено у повному обсязі. Стягнуто з АТ "Турбоатом" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 2186164,23 грн.

2.2. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано наявністю передбачених статтею 1212 Цивільного кодексу України правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача спірної суми як безпідставно збережених грошових коштів з огляду на те, що відповідач у період з 01.03.2020 до 30.06.2020 використовував земельні ділянки на просп. Московському, 199 у м. Харкові з кадастровими номерами 6310137500:04:011:0015 площею 12,0066 га та 6310137500:04:011:0016 площею 0,1655 га для експлуатації та обслуговування розташованих на них належних відповідачу на праві власності об`єктів нерухомого майна, без оформлення прав власності або користування цими земельними ділянками, не сплачуючи за їх користування грошові кошти, внаслідок чого за відсутності правових підстав зберіг за рахунок позивача грошові кошти у розмірі орендної плати за користування земельними ділянками.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2020 у справі № 922/2380/20 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у повному обсязі у задоволенні позовних вимог Харківської міської ради до АТ "Турбоатом" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 2186164,23 грн.

2.4. Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив із того, що внаслідок здійснення за заявою відповідача реєстрації у Державному земельному кадастрі земельних ділянок із присвоєнням кадастрових номерів 6310137500:04:011:0015, 6310137500:04:011:0016 відбулось формування відповідно до нових правил земельного законодавства існуючих об`єктів цивільних прав - земельних ділянок, право постійного користування якими виникло у 1940-х - 1960-х роках відповідно до чинного на той час законодавства, та перейшло до відповідача в порядку правонаступництва. Апеляційним господарським судом констатовано, що відповідач у спірний період використовував спірні земельні ділянки на праві постійного користування. Враховуючи викладене, за висновком апеляційного господарського суду, відповідач протягом спірного періоду використовував спірні земельні ділянки на правовій підставі із здійсненням встановленої чинним законодавством плати за землю, що свідчить про відсутність безпідставного збереження ним за рахунок позивача грошових коштів внаслідок використання цих земельних ділянок та, відповідно, про відсутність порушеного права позивача, на захист якого він подав позов у цій справі.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі № 922/2380/20, до Верховного Суду звернулася Харківська міська рада із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду, а справу № 922/2380/20 - передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

3.2. Харківська міська рада зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Харківська міська рада, звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник наголошує, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував положення статті 1212 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19, від 10.02.2020 у справі № 922/981/18.

Крім того, скаржник вважає, що апеляційний господарський суд встановив обставину, яка має суттєве значення для вирішення спору, - наявність у відповідача права постійного землекористування, на підставі недопустимих доказів - рішень 1940-1960 років, які не посвідчують право постійного користування АТ "Турбоатом" на земельні ділянки на просп. Московському, 199 у м. Харкові, а стосуються інших юридичних осіб та інших земельних ділянок. Скаржник наголошує, що апеляційним господарським судом встановлено наявність права постійного користування землею АТ "Турбоатом" на підставі рішення органу місцевого самоврядування 1990 року, проте чинне на той час законодавство вимагало видачі та отримання державних актів, які посвідчували би таке право. Також скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд встановив обставину правонаступництва щодо речових прав на спірні земельні ділянки за АТ "Турбоатом" від інших юридичних осіб на підставі офіційного сайту відповідача, офіційного сайту Фонду державного майна України (далі - ФДМ України) та інших матеріалів справи. Однак для обґрунтування таких загальних висновків судом апеляційної інстанції не наведено жодного документа, наявного в матеріалах справи та наданого відповідачем, який посвідчував би право постійного користування на спірні земельні ділянки за АТ "Турбоатом" та перехід такого права у порядку правонаступництва від інших юридичних осіб саме до відповідача.

Отже, на думку скаржника, шляхом встановлення обставин, які мають значення для цієї справи, на підставі веб-сайтів в онлайн режимі, судом апеляційної інстанції фактично створено новий засіб доказування, який не передбачений частиною 2 статті 73 та статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, та не може бути віднесений ні до письмових, речових доказів, ні до висновків експертів, ні до показань свідків. Скаржник вважає, що, враховуючи імперативні положення процесуального законодавства, використання судом апеляційної інстанції веб-сайтів в онлайн режимі є збиранням доказів з власної ініціативи суду, які не мають значення електронного доказу через відсутність та неподання електронного доказу як такого до матеріалів цієї справи.

3.3. АТ "Турбоатом" у відзиві на касаційну скаргу Харківської міської ради просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін. На думку АТ "Турбоатом", застосування до цих правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України є неправильним. Тому відповідач вважає, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою і такою, що відповідає положенням законодавства.

4. Розгляд касаційної скарги та обставини справи, встановлені судами

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі № 922/2380/20.

Ухвалою Верховного Суду від 06.07.2021 зупинено провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі № 922/2380/20 до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи № 906/620/19.

Ухвалою Верховного Суду від 10.01.2022 поновлено провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі № 922/2380/20.

4.2. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.06.2020 № 214002661 право власності на нежитлові будівлі літ. "БЩ-3" площею 1262,4 м2, літ. "1В-1-3" площею 3436,2 м2, літ. "1А-3" площею 1408,5 м2, літ. "1К-1" площею 104,4 м2, літ. "АМ-2-6" площею 2062,7 м2, літ. "1Л-3" площею 761,8 м2, літ. "13-1-3" площею 9721,1 м2, літ. "1Ж-2" площею 33,7 м2, літ. "1И-7" площею 13107,7 м2, літ. "1Б-3" площею 2177,9 м2, літ. "1Е1-12" площею 106010,1 м2 на просп. Московському, 199 у м. Харкові зареєстроване за АТ "Турбоатом" на підставі наказу органу ФДМ України від 31.01.1996 № 16-АТ.

4.3. Нежитлові будівлі літ. "БЩ-3", літ. "1В-1-3", літ. "1А-3", літ. "1К-1", літ. "1Л-3", літ. "13-1-3", літ. "1Ж-2", літ. "1И-7", літ. "1Б-3", літ. "1Е1-12" розташовані на земельній ділянці площею 12,0066 га (кадастровий номер 6310137500:04:011:0015) на просп. Московському, 199 у м. Харкові. Нежитлова будівля літ. "АМ-2-6" розташована на земельній ділянці площею 0,1655 га (кадастровий номер 6310137500:04:011:0016) на просп. Московському, 199 у м. Харкові.

4.4. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 24.06.2020 № НВ-0005137222020 земельна ділянка на просп. Московському, 199 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137500:04:011:0015 сформована як об`єкт цивільних прав 04.02.2020; площа земельної ділянки 12,0066 га; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код ЦВПЗ 11.02); вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель виробничого призначення.

4.5. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 24.06.2020 № НВ-0005137332020 земельна ділянка на просп. Московському, 199 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137500:04:011:0016 сформована як об`єкт цивільних прав 05.02.2020; площа земельної ділянки 0,1655 га; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код ЦВПЗ 11.02); вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі виробничого призначення літ. "АМ-2-6" (адміністративна).

4.6. Судами констатовано, що відповідно до цих витягів з Державного земельного кадастру, речові права на зазначені земельні ділянки за АТ "Турбоатом" не зареєстровані.

4.7. Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 25.06.2020 здійснено обстеження земельних ділянок на просп. Московському, 199 у м. Харкові з кадастровими номерами 6310137500:04:011:0015, 6310137500:04:011:0016 на підставі витягів з Державного земельного кадастру від 24.06.2020 № НВ-0005137222020 та № НВ-0005137332020.

4.8. За результатами обстеження складено акт обстеження земельних ділянок за адресою: м. Харків, просп. Московський, 199, з кадастровими номерами 6310137500:04:011:0015, 6310137500:04:011:0016 від 25.06.2020, в якому зазначено, що обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці площею 12,0066 га з кадастровим номером 6310137500:04:011:0015 на просп. Московському, 199 у м. Харкові розташовані нежитлові будівлі літ. "БЩ-3", літ. "1В-1-3", літ. "1А-3", літ. "1К-1", літ. "1Л-3", літ. "13-1-3", літ. "1Ж-2", літ. "1И-7", літ. "1Б-3", літ. "1Е1-12", право власності на які зареєстроване за АТ "Турбоатом". На земельній ділянці площею 0,1655 ґа з кадастровим номером 6310137500:04:011:0016 на просп. Московському, 199 у м. Харкові розташована нежитлова будівля літ. "АМ-2-6", право власності на яку зареєстроване за АТ "Турбоатом".

4.9. Зважаючи на наведені обставини, позивач наголошував, що у період з 01.03.2020 до 30.06.2020 земельні ділянки площею 12,0066 га (кадастровий номер 6310137500:04:011:0015) та площею 0,1655 га (кадастровий номер 6310137500:04:011:0016) на просп. Московському, 199 у м. Харкові використовуються АТ "Турбоатом" для розміщення та експлуатації належних йому на праві власності об`єктів нерухомого майна, за відсутності документів, що посвідчують право власності або право користування ними та сплати орендної плати, що, на думку позивача, свідчить про збереження відповідачем за рахунок позивача грошових коштів у розмірі орендної плати.

4.10. Розрахунок розміру безпідставно збережених АТ "Турбоатом" коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок площею 12,0066 га (кадастровий номер 6310137500:04:011:0015) та площею 0,1655 га (кадастровий номер 6310137500:04:011:0016) на просп. Московському, 199 у м. Харкові від 14.05.2020 № 3893, від 24.07.2020 № 4926, виданих Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

4.11. Відповідно до інформації Офісу великих платників податків ДПС України від 03.06.2020 № 3401/9/28-10-54-18 АТ "Турбоатом" нараховує та сплачує земельний податок з юридичних осіб. За зобов`язаннями за січень-березень року 2020 АТ "Турбоатом" нараховано та сплачено 6 329 099,40 грн.

4.12. Відповідно до уточнюючої податкової декларації, поданої АТ "Турбоатом" за 2020 рік до контролюючого органу, АТ "Турбоатом" декларується плата за землю за використання чотирьох земельних ділянок з кадастровими номерами 6310137500:04:011:0016, 6310137500:04:011:0015, 6310138500:06:004:0002, 6310138500:02:001:0045.

4.13. За використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:04:011:0016 АТ "Турбоатом" декларується річна сума земельного податку у розмірі 55 697,52 грн; за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:04:011:0015 АТ "Турбоатом" декларується річна сума земельного податку у розмірі 4 524 840,29 грн.

4.14. Періодом, за який звертається позивач про стягнення з АТ "Турбоатом" за використання вказаних земельних ділянок, є період з 01.03.2020 до 30.06.2020, стягнення проводиться за 3 місяці, оскільки за березень 2020 року нарахування безпідставно збережених коштів міською радою не здійснюється з огляду на положення Закону України від 02.04.2020 № 540 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби", відповідно до положень якого плата за землю не нараховується та не сплачується за період з 01 березня до 31 березня 2020 року.

4.15. Крім того, з метою недопущення подвійного стягнення плати за землю за використання спірних земельних ділянок комунальної власності позивач при визначенні заявленого до стягнення розміру безпідставно збережених грошових коштів врахував сплату АТ "Турбоатом" плати за землю з урахуванням інформації щодо задекларованого АТ "Турбоатом" земельного податку, а саме: за земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:04:011:0016 відповідачем декларується 55697,52 грн. в рік, що в місяць складає 4641,46 грн, а за три місяці (тобто з 01.04.2020 до 30.06.2020, без врахування березня 2020) складає 13924,38 грн; з урахуванням сплаченої АТ "Турбоатом" суми земельного податку за три місяці 2020 року у розмірі 13924,38 грн за використання вказаної земельної ділянки, позивачем нараховано до стягнення безпідставно збережені кошти за зазначений період в розмірі 26582,94 грн; за земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:04:011:0015 відповідачем декларується 4524840,29 грн в рік, що в місяць складає 377070,03 грн, а за три місяці (тобто з 01.04.2020 до 30.06.2020, без врахування березня 2020) складає 1131210,09 грн.

4.16. З урахуванням сплаченої АТ "Турбоатом" суми земельного податку за три місяці 2020 року у розмірі 1131210,09 грн за використання земельної ділянки позивачем нараховано до стягнення безпідставно збережені кошти за зазначений період в розмірі 2159581,29 грн. Загальна сума нарахованих позивачем до стягнення безпідставно збережених АТ "Турбоатом" коштів у розмірі орендної плати за використання земельних ділянок з кадастровими номерами 6310137500:04:011:0015 та 6310137500:04:011:0016 за наведений період складає 2186164,23 грн.

4.17. Поряд із цим, апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд рішення господарського суду першої інстанції, встановив, що з офіційного сайту відповідача та сайту ФДМ України вбачається, що 21.01.1934 було введено в дію Харківський турбогенераторний завод, якому в 1940 році присвоєно ім`я С. М. Кірова.

4.18. Наказом Міністра енергетичного машинобудування СРСР від 21.07.1977 № 203 Харківський турбінний завод ім. С. М. Кірова перейменовано у Виробниче об`єднання турбобудівництва "Харківський турбінний завод" ім. С.М. Кірова.

4.19. Відповідно до постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 03.01.1980 № 5 Виробниче об`єднання турбобудівництва "Харківський турбінний завод" ім. С. М. Кірова перейменоване у виробниче об`єднання турбобудування "Харківський турбінний завод" ім. С.М. Кірова.

4.20. Апеляційним господарським судом зазначено, що відповідно до наказу Міністра важкого, енергетичного та транспортного машинобудування СРСР від 20.03.1989 № 99 виробниче об`єднання турбобудування "Харківський турбінний завод" ім. С. М. Кірова перетворено у науково-виробниче об`єднання "Турбоатом".

4.21. Відповідно до наказу ФДМ України від 31.01.1996 № 16-АТ науково-виробниче об`єднання "Турбоатом" перейменоване у Відкрите акціонерне товариство "Турбоатом".

4.22. Апеляційним господарським судом констатовано, що в розділі 1 Статуту АТ "Турбоатом", затвердженого річними загальними зборами акціонерів (протокол від 18.04.2018 № 23 ), зазначено, що Товариство є юридичною особою із новим найменуванням у результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту Публічного акціонерного товариства "Турбоатом" у відповідності до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 № 514-VI.

4.23. Апеляційний господарський суд зазначив, що Публічне акціонерне товариство "Турбоатом" було новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом" відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства", створеного відповідно до наказу ФДМ України від 31.01.1996 № 16-АТ, Указу Президента України від 26.11.1994 № 699/94 "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів", на підставі процедури, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.1992 № 686 "Про затвердження Порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства» шляхом перетворення Державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Турбоатом".

4.24. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.1992 № 686 "Про затвердження Порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства" передбачено, що в процедурі перетворення державних підприємств у відкриті акціонерні товариства, з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви державного підприємства приймаються товариством, яке є правонаступником прав та обов`язків державного підприємства, що приватизується.

4.25. Апеляційний господарський суд зазначив, що відповідач користується земельними ділянками, на яких розташоване його підприємство, включаючи спірне нерухоме майно, на підставі таких рішень органів місцевого самоврядування, відповідно до яких у його правопопередників виникло право постійного користування відповідними земельними ділянками, яке в результаті правонаступництва перейшло до відповідача від Державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Турбоатом":

- рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 370 від 31.03.1948, яким поновлено Харківському електромеханічному заводу ім. Сталіна межі земельної ділянки з існуючими будівлями відповідно до плану Управління головного архітектора міста;

- рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 232 від 30.03.1949, яким задоволено клопотання дирекції Харківського турбогенераторного заводу та закріплено за заводом земельну ділянку "А" орієнтовною площею 1,3 га, земельну ділянку "Б" орієнтовною площею 1,5 га та земельну ділянку "В" орієнтовною площею 0,3 га;

- рішення № 359 Виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 11.05.1949, яким, зокрема, задоволено клопотання Харківського турбогенераторного заводу та відведено йому у користування земельну ділянку орієнтовною площею 2,5 га на просп. Сталіна в м. Харкові.

- рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 556 від 23.06.1949, яким Харківському турбогенераторному заводу, зокрема, поновлено термін на будівництво ремісничого училища та склепів на відведеній йому земельній ділянці на просп. Сталіна в м. Харкові".

- рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 56 - ІІ від 03.02.1960, яким Харківському електромеханічному заводу відведено земельну ділянку площею 6 га на просп. Сталіна, 199 в м. Харкові для будівництва корпусу магнітних станцій;

- рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 210 - 13 від 18.04.1961, яким Харківському турбінному заводу ім. Кірова відведено земельну ділянку площею 3,8 га на просп. Сталіна, 199 в м. Харкові;

- рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 158 - 16 від 27.06.1990, яким Науково-виробничому об`єднанню "Турбоатом" вирішено видати Державний акт на право користування земельною ділянкою площею 28,4 га на просп. Московському, 199 в м. Харкові.

4.26. Спір у цій справі виник з огляду на те, що, на думку позивача, відповідач протягом спірного періоду використовував спірні земельні ділянки без державної реєстрації речових прав на ці земельні ділянки відповідно до статті 125 Земельного кодексу України та без здійснення плати за їх використання, а тому безпідставно за рахунок позивача зберіг кошти у розмірі орендної плати.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга повинна бути задоволена з огляду на таке.

5.2. Предметом позову в цій справі є вимоги Харківської міської ради до АТ "Турбоатом" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 2186164,23 грн за період з 01.03.2020 до 30.06.2020 на підставі положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

5.3. Підставою позовних вимог є те, що, на думку позивача, відповідач у спірний період використовував спірні земельні ділянки без державної реєстрації речових прав на ці земельні ділянки та без здійснення плати за їх використання, а тому безпідставно, за рахунок позивача, зберіг кошти у розмірі орендної плати.

5.4. Верховний Суд зазначає, що згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

5.5. Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

5.6. Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

5.7. Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

5.8. Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

5.9. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

5.10. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

5.11. За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковою умовою настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

5.12. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

5.13. Верховний Суд також у цьому випадку вважає за необхідне звернутися до правових позицій, викладених у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19. Зокрема, у цій постанові Верховний Суд зазначив, що згідно з частиною 3 статті 3 цього Закону встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

5.14. Пунктом 6 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України від 25.10.2001 визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

5.15. Поряд з цим обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у пункті 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005.

5.16. Так, Конституційний Суд України рішенням від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 (справа № 1-17/2005) визнав неконституційним положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але відповідно до норм Земельного кодексу України не можуть мати їх на такому праві - без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

5.17. При цьому Конституційний Суд України наголосив на такому:

- пункт 6 Перехідних положень Кодексу зобов`язує громадян та юридичних осіб переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельні ділянки. При переоформленні права постійного користування у довгострокову оренду її строк визначається "відповідно до закону", що є неконкретним у зв`язку з невизначеністю цього закону, як і закону, який встановив би порядок переоформлення;

- Конституційний Суд України вважає, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди, до 1 січня 2008 року потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини другої статті 14, частини другої статті 41 Конституції України.

- у зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку;

- громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою;

5.18. Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень Кодексу через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини 4 статті 13, частини 2 статті 14, частини 3 статті 22, частини 1 статті 24, частин 1, 2, 4 статті 41 Конституції України.

5.19. При цьому Конституційний Суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, документ, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею), виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним.

5.20. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.21. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.22. Здійснюючи апеляційний перегляд рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив із того, що внаслідок здійснення за заявою відповідача реєстрації у Державному земельному кадастрі земельних ділянок із присвоєнням кадастрових номерів 6310137500:04:011:0015, 6310137500:04:011:0016 відбулося формування відповідно до нових правил земельного законодавства існуючих об`єктів цивільних прав - земельних ділянок, права постійного користування на які виникли у 1940-х - 1960-х роках відповідно до чинного на той час законодавства та перейшли до відповідача в порядку правонаступництва.

Апеляційним господарським судом констатовано, що відповідач у спірний період використовував спірні земельні ділянки на праві постійного користування. Враховуючи викладене, за висновком апеляційного господарського суду, відповідач протягом спірного періоду використовував спірні земельні ділянки на правовій підставі із здійсненням встановленої чинним законодавством плати за землю, що свідчить про відсутність безпідставного збереження ним за рахунок позивача грошових коштів внаслідок використання цих земельних ділянок та, відповідно, відсутності порушеного права позивача, на захист якого ним подано позов у цій справі.

5.23. Отже, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що в результаті створення АТ "Турбоатом" до нього в порядку універсального правонаступництва перейшли всі права та обов`язки Державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Турбоатом", тобто до відповідача перейшло право постійного користування спірними земельними ділянками.

5.24. Харківська міська рада не погоджується із наведеними висновками апеляційного господарського суду, а тому звернулася із касаційною скаргою на оскаржувану постанову. Водночас Харківська міська рада, звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.25. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.26. Касаційну скаргу з посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував положення статті 1212 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19, від 10.02.2020 у справі № 922/981/18.

5.27. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.28. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

5.29. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сава-21" про стягнення 2062601,37 грн безпідставно збережених грошових коштів в розмірі орендної плати на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови про те, що: "ухвалюючи судові рішення у справі, господарські суди попередніх інстанцій не надали оцінки твердженням Ради про те, що право оренди за Договором припинилось у зв`язку з його розірванням в судовому порядку та вчиненням відповідних реєстраційних дій; відсутній будь-який правочин, який посвідчує речове право Відповідача на земельну ділянку, а також інші правові підстави для користування цією ділянкою". Скаржник зазначає, що, хоча у наведеній постанові йшлося про розірваний договір оренди землі, проте справа № 922/2413/19 розглядалася саме з призми існування права користування у нього на таку земельну ділянку.

5.30. Верховний Суд установив, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтрекс" про стягнення 6150799,96 грн безпідставно збережених коштів орендної плати.

У зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови про те, що: "при цьому матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою ні ППФ «Сандра-Інтернешнел» (попереднього землекористувача), ні ТОВ «Сінтрекс», зокрема укладення відповідних договорів оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права, а отже, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомості право користування земельною ділянкою, якого не існувало у продавця на момент укладення договорів купівлі-продажу, до набувача не перейшло. Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави".

5.31. Також Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеленбуд-Сервіс" про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати.

У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови про те, що: "для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи пов`язані із безпідставним збереженням майна розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, в цілому погодившись із встановленими судом першої інстанції обставинами, не погодився із висновком щодо наявності правових підстав для стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності з огляду на те, що неоформлення договору оренди з ТОВ "Зеленбуд - Сервіс" є наслідком бездіяльності Харківської міської ради, тому звернення її до суду з вимогами про стягнення безпідставно збережених коштів за бездоговірне користування земельною ділянкою суперечить засадам справедливості та розумності. Зазначений висновок було обґрунтовано тим, що договір оренди спірної земельної ділянки не було укладено саме з вини Харківської міської ради, а ТОВ "Зеленбуд-Сервіс" навпаки з 2008 року вчиняло всі дії для виконання свого обов`язку та належного оформлення прав користування земельною ділянкою. Колегія суддів вважає зазначену позицію Східного апеляційного господарського суду необґрунтованою та такою, що не відповідає встановленим обставинам справи.

Так, дійсно суди під час розгляду справи № 922/2716/17 встановили, що матеріалами справи підтверджено факт надання ТОВ "Зеленбуд-Сервіс" повного пакета документів Харківській міській раді, а отже і наявності у Харківської міської ради обов`язку з укладення договору оренди землі за наявності чинних рішень органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду (2008 і 2009 років), якого Харківська міська рада не виконала, чим порушила право ТОВ "Зеленбуд-Сервіс" одержати спірну земельну ділянку в оренду. Зазначені дії (бездіяльність) Харківської міської ради зумовили звернення ТОВ "Зеленбуд-Сервіс" до суду за захистом свого порушеного права. Разом з тим, неналежне виконання своїх обов`язків з боку Харківської міської ради не є підставою для звільнення ТОВ "Зеленбуд-Сервіс" від обов`язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою".

Розглянувши доводи скаржника про неврахування наведених висновків Верховного Суду, колегія суддів вважає їх обґрунтованими, оскільки суди повинні, зокрема, достеменно установити, чи наявні правові підстави для використання відповідачем земельної ділянки, а також щодо якої площі земельної ділянки, та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства, чого не було зроблено судом апеляційної інстанції.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.32. Скаржник вважає, що апеляційний господарський суд установив обставину, яка має суттєве значення для вирішення спору, - наявність у відповідача права постійного землекористування, - на підставі недопустимих доказів - рішень 1940-х - 1960-х років, які не посвідчують право постійного користування АТ "Турбоатом" на земельні ділянки на просп. Московському, 199 у м. Харкові, а стосуються інших юридичних осіб та інших земельних ділянок.

Скаржник наголошує, що апеляційним господарським судом встановлено наявність права постійного користування землею АТ "Турбоатом" на підставі рішення органу місцевого самоврядування 1990 року, коли чинне на той час законодавство вимагало видачі та отримання державних актів, які посвідчували би таке право. Також скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд встановив обставину правонаступництва речових прав на спірні земельні ділянки за АТ "Турбоатом" від інших юридичних осіб на підставі офіційного сайту відповідача, офіційного сайту ФДМ України та інших "матеріалів справи". Однак для обґрунтування таких загальних висновків, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції не наведено жодного документа, наявного в матеріалах справи та наданого відповідачем, який посвідчував би право постійного користування на спірні земельні ділянки за АТ "Турбоатом" та перехід такого права у порядку правонаступництва від інших юридичних осіб саме до відповідача.

Отже, на думку скаржника, шляхом встановлення обставин, які мають значення для цієї справи, на підставі веб-сайтів в онлайн режимі, судом апеляційної інстанції фактично створений новий засіб доказування, який не передбачено частиною 2 статті 73 та статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, та не може бути віднесений ні до письмових, речових доказів, ні до висновків експертів, ні до показань свідків. Скаржник вважає, що, враховуючи імперативні положення процесуального законодавства, використання судом апеляційної інстанції веб-сайтів в онлайн режимі є збиранням доказів з власної ініціативи суду, які не мають значення електронного доказу через відсутність електронного доказу як такого у матеріалах цієї справи.

5.33. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає таке.

5.34. Верховний Суд констатує, що апеляційний господарський суд, пославшись на рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 232 від 30.03.1949, № 359 11.05.1949, № 556 від 23.06.1949, № 56 - ІІ від 03.02.1960, № 210 - 13 від 18.04.1961, № 158 - 16 від 27.06.1990, дійшов висновку, що в результаті створення АТ "Турбоатом" до нього в порядку універсального правонаступництва перейшли всі права та обов`язки Державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Турбоатом", тобто перейшло право постійного користування спірними земельними ділянками. Проте апеляційним господарським судом достеменно не установлено та не зазначено на підставі яких саме рішень до відповідача перейшло право постійного користування спірними земельними ділянками. Зазначені рішення не дають можливості встановити та ідентифікувати, які саме площі спірних земельних ділянок перейшли до відповідача у порядку правонаступництва.

5.35. Крім того, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо правонаступництва відповідача, зокрема, на підставі аналізу веб-сайту відповідача. Також суд не встановив, щодо яких саме земельних ділянок та якої площі існувало право у правопопередника, а відтак - дійшов передчасного висновку про те, що відповідач у спірний період використовував земельні ділянки на праві постійного користування, яке перейшло до нього в порядку правонаступництва.

5.36. Імперативними вимогами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.37. Крім того, загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

5.38. Отже, з урахуванням наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, зазначених положень матеріального і процесуального законодавства, Верховний Суд зазначає, що під час нового апеляційного розгляду цієї справи, апеляційному господарському суду необхідно достеменно установити на підставі належних та допустимих доказів факт переходу прав на земельні ділянки до позивача у порядку правонаступництва, а також установити, на підставі яких саме рішень перейшло відповідне право до позивача та щодо яких площ земельних ділянок.

5.39. Зважаючи на викладене, оскільки в цьому випадку підтвердилися доводи скаржника, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу Харківської міської ради необхідно задовольнити, постанову апеляційного господарського суду - скасувати, а справу передати на новий розряд до Східного апеляційного господарського суду.

5.40. Водночас Верховний Суд зазначає, що наявність в особи права власності на об`єкти нерухомості, не позбавляє таку особу реалізації права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування її об`єкта, а також для оформлення відповідних договірних відносин щодо цієї ділянки. При цьому, як встановлено апеляційним господарським судом, рішенням Харківської міської ради від 24.06.2020 № 2149/20 земельні ділянки з кадастровими номерами: 6310137500:04:011:0015, 6310137500:04:011:0016, надані AT "Турбоатом" в оренду строком до 01.07.2069 для експлуатації та обслуговування будівель і споруд.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

6.3. Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

6.4. Частиною 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України визначено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

6.5. Отже, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу Харківської міської ради необхідно задовольнити, постанову апеляційного господарського суду - скасувати, а справу направити на новий розряд до Східного апеляційного господарського суду.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд до апеляційного господарського суду, то з урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі № 922/2380/20 скасувати, справу передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак