Постанова

від 22.11.2022 по справі 922/2380/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року м. Харків Справа № 922/2380/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О. , суддя Фоміна В.О.

за участі секретаря судового засідання Дзюби А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства Турбоатом (вх.№685Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2020 (ухвалене суддею Присяжнюком О.О. у приміщенні Господарського суду Харківської області, повне рішення складено 03.12.2020) у справі № 922/2380/20

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до Акціонерного товариства "Турбоатом", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Турбоатом" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати згідно зі ст.1212-1214 ЦК України в сумі 2186164,23грн. за період з 01.03.2020 року по 30.06.2020 року.

В обґрунтування позову позивач посилається, зокрема на те, що АТ Турбоатом у період з 01.03.2020 по 30.06.2020, як власник нерухомого майна, використовувало земельні ділянки по просп. Московському, 199 у м. Харкові з кадастровими номерами 6310137500:04:011:0015 площею 12,0066 га та 6310137500:04:011:0016 площею 0,1655 га, на яких це майно розташоване, без державної реєстрації речових прав на вказані земельні ділянки у порядку ст. 125 Земельного кодексу України та без здійснення плати за їх використання, у зв`язку з чим безпідставно, за рахунок позивача зберегло кошти у розмірі орендної плати за ці ділянки в сумі 2186164,23 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.11.2020 у справі №922/2380/20 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Акціонерного товариства "Турбоатом" (просп. Московський, 199, м. Харків, 61037, ідентифікаційний код 05762269) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243; за реквізитами: код класифікації доходів бюджету: 24062200, рахунок (ІВАN): UА958999980314080611000020002; код отримувача: 37999649; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); отримувач: УК м. Харкові) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 2186164,23 грн., стягнуто з Акціонерного товариства Турбоатом (просп. Московський, 199, м. Харків, 61037, ідентифікаційний код 05762269)на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243; за реквізитами: рахунок (ІВАN): UА908201720344280001000032986; отримувач: Харківська міська рада; Банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ; МФО банку: 20172; код ЄДРПОУ: 04059243) витрати зі сплати судового збору у сумі 32792,46 грн.; повернуто на рахунок Харківської міської ради за реквізитами: рахунок (ІВАN): UА908201720344280001000032986; отримувач: Харківська міська рада; банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ; МФО банку: 820172; код ЄДРПОУ: 04059243 помилково сплачену суму судового збору у розмірі 17157,07 грн.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано наявністю передбачених статтею 1212 Цивільного кодексу України правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача спірної суми як безпідставно збережених грошових коштів з огляду на те, що відповідач у період з 01.03.2020 до 30.06.2020 використовував земельні ділянки на просп. Московському, 199 у м. Харкові з кадастровими номерами 6310137500:04:011:0015 площею 12,0066 га та 6310137500:04:011:0016 площею 0,1655 га для експлуатації та обслуговування розташованих на них належних відповідачу на праві власності об`єктів нерухомого майна, без оформлення прав власності або користування цими земельними ділянками, не сплачуючи за їх користування грошові кошти, внаслідок чого за відсутності правових підстав зберіг за рахунок позивача грошові кошти у розмірі орендної плати за користування земельними ділянками.

Акціонерне товариство Турбоатом із зазначеним рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило це рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Турбоатом" задоволено, рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2020 у справі №922/2380/20 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено, стягнуто з Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243 на користь Акціонерного товариства Турбоатом (просп. Московський, 199, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 05762269) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 49188,70 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив із того, що внаслідок здійснення за заявою відповідача реєстрації у Державному земельному кадастрі земельних ділянок із присвоєнням кадастрових номерів 6310137500:04:011:0015, 6310137500:04:011:0016 відбулось формування відповідно до нових правил земельного законодавства існуючих об`єктів цивільних прав - земельних ділянок, право постійного користування якими виникло у 1940-х - 1960-х роках відповідно до чинного на той час законодавства, та перейшло до відповідача в порядку правонаступництва. Апеляційним господарським судом констатовано, що відповідач у спірний період використовував спірні земельні ділянки на праві постійного користування. Враховуючи викладене, за висновком апеляційного господарського суду, відповідач протягом спірного періоду використовував спірні земельні ділянки на правовій підставі із здійсненням встановленої чинним законодавством плати за землю, що свідчить про відсутність безпідставного збереження ним за рахунок позивача грошових коштів внаслідок використання цих земельних ділянок та, відповідно, про відсутність порушеного права позивача, на захист якого він подав позов у цій справі.

Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі № 922/2380/20, до Верховного Суду звернулася Харківська міська рада із касаційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду, а справу №922/2380/20 передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постановою Верховного Суду від 15.02.2022 року у справі №922/2380/20 касаційну скаргу Харківської міської ради задоволено, постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 року у справі №922/2380/20 скасовано, справу передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Верховний Суд зазначив, що апеляційний господарський суд, пославшись на рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 232 від 30.03.1949, № 359 11.05.1949, № 556 від 23.06.1949, № 56 ІІ від 03.02.1960, № 210 - 13 від 18.04.1961, №158 - 16 від 27.06.1990, дійшов висновку, що в результаті створення АТ "Турбоатом", до нього в порядку універсального правонаступництва перейшли всі права та обов`язки Державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Турбоатом", тобто перейшло право постійного користування спірними земельними ділянками. Проте, апеляційним господарським судом достеменно не установлено та не зазначено, на підставі яких саме рішень до відповідача перейшло право постійного користування спірними земельними ділянками. Зазначені рішення не дають можливості встановити та ідентифікувати, які саме площі спірних земельних ділянок перейшли до відповідача у порядку правонаступництва. Крім того, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо правонаступництва відповідача, зокрема, на підставі аналізу веб-сайту відповідача. Також суд не встановив, щодо яких саме земельних ділянок та якої площі існувало право у правопопередника, а відтак - дійшов передчасного висновку про те, що відповідач у спірний період використовував земельні ділянки на праві постійного користування, яке перейшло до нього в порядку правонаступництва.

Також, Верховний Суд звернув увагу, що наявність в особи права власності на об`єкти нерухомості, не позбавляє таку особу реалізації права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування її об`єкта, а також для оформлення відповідних договірних відносин щодо цієї ділянки. При цьому, як встановлено апеляційним господарським судом, рішенням Харківської міської ради від 24.06.2020 №2149/20 земельні ділянки з кадастровими номерами: 6310137500:04:011:0015, 6310137500:04:011:0016, надані AT "Турбоатом" в оренду строком до 01.07.2069 для експлуатації та обслуговування будівель і споруд.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2022 року суддею доповідачем у даній справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Геза Т.Д.

29.06.2022 року суддею Терещенко О.І. заявлено самовідвід.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 заяву судді Терещенко О.І. про самовідвід у справі №922/2380/20 задоволено, матеріали справи №922/2380/20 передано на повторний автоматизований розподіл відповідно до ст. 32 ГПК України.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2022 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Фоміна В.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Турбоатом (вх.№685Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2020 у справі №922/2380/20; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань по 22.07.2022.

22.07.2022 від Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 27.09.2022 о 15:00 год.

26.09.2022 від відповідача електронною поштою надійшли клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю представнику прийняти участь у судовому засіданні та необхідністю надання відповіді на відзив, а також клопотання про врахування позиції Верховного Суду по справі №906/620/19.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 оголошено у судовому засіданні перерву до 22.11.2022 о 13:30.

У судове засідання учасники справи не з`явились, хоча були повідомлені судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості від 25.06.2020 № 214002661 право власності на нежитлові будівлі літ. "БЩ-3" площею 1262,4 м2, літ. 1В-1-3 загальною площею 3436,2 м2, літ. 1А-3 загальною площею 1408,5 м2, літ. 1К-1 загальною площею 104,4 м2, літ. АМ-2-6 загальною площею 2062,7 м2, літ. 1Л-3 загальною площею 761,8 м2, літ. 13-1-3 загальною площею 9721,1 м2, літ. 1Ж-2 загальною площею 33,7 м2, літ. 1И-7 загальною площею 13107,7 м2, літ. 1Б-3 загальною площею 2177,9 м2, літ. 1Е1-12 площею 106010,1 м2 за адресою: проспект Московський, 199 у м. Харкові зареєстроване за АТ "Турбоатом" на підставі наказу ФДМ України від 31.01.1996 № 16-АТ.

Нежитлові будівлі літ. БЩ-3, літ. 1В-1-3, літ. 1А-3, літ. 1К-1, літ. 1Л-3, літ. 13-1-3, літ. 1Ж-2, літ. 1И-7, літ. 1Б-3, літ. 1Е1-12 розташовані на земельній ділянці площею 12,0066 га (кадастровий номер 6310137500:04:011:0015) на просп. Московському, 199 у м. Харкові. Нежитлова будівля літ. АМ-2-6 розташована на земельній ділянці площею 0,1655 га (кадастровий номер 6310137500:04:011:0016) на просп. Московському, 199 у м. Харкові.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 24.06.2020 № НВ-0005137222020 земельна ділянка на просп. Московському, 199 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137500:04:011:0015 сформована як об`єкт цивільних прав 04.02.2020; площа земельної ділянки складає 12,0066 га; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код ЦВПЗ 11.02); вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель виробничого призначення.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру від 24.06.2020 № НВ-0005137332020 земельна ділянка на просп. Московському, 199 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137500:04:011:0016 сформована як об`єкт цивільних прав 05.02.2020; площа земельної ділянки 0,1655 га; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код ЦВПЗ 11.02); вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі виробничого призначення літ. АМ-2-6 (адміністративна).

Відповідно до цих витягів з Державного земельного кадастру, речові права на зазначені земельні ділянки за АТ Турбоатом не зареєстровані.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 25.06.2020 здійснено обстеження земельних ділянок на просп. Московському, 199 у м. Харкові з кадастровими номерами 6310137500:04:011:0015, 6310137500:04:011:0016 на підставі витягів з Державного земельного кадастру від 24.06.2020 № НВ-0005137222020 та №НВ-0005137332020.

За результатами обстеження складено акт обстеження земельних ділянок за адресою: м. Харків, просп. Московський, 199, з кадастровими номерами 6310137500:04:011:0015, 6310137500:04:011:0016 від 25.06.2020, в якому зазначено, що обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці площею 12,0066 га з кадастровим номером 6310137500:04:011:0015 на просп. Московському, 199 у м. Харкові розташовані нежитлові будівлі літ. БЩ-3, літ. 1В-1-3, літ. 1А-3, літ. 1К-1, літ. 1Л-3, літ. 13-1-3, літ. 1Ж-2, літ. 1И-7, літ. 1Б-3, літ. 1Е1-12, право власності на які зареєстроване за АТ Турбоатом. На земельній ділянці площею 0,1655 ґа з кадастровим номером 6310137500:04:011:0016 на просп. Московському, 199 у м. Харкові розташована нежитлова будівля літ. АМ-2-6, право власності на яку зареєстроване за АТ Турбоатом.

Зважаючи на наведені обставини, позивач наголошує, що у період з 01.03.2020 до 30.06.2020 земельні ділянки площею 12,0066 га (кадастровий номер 6310137500:04:011:0015) та площею 0,1655 га (кадастровий номер 6310137500:04:011:0016) на просп. Московському, 199 у м. Харкові використовуються АТ Турбоатом для розміщення та експлуатації належних йому на праві власності об`єктів нерухомого майна, за відсутності документів, що посвідчують право власності або право користування ними та сплати орендної плати, що, на думку позивача, свідчить про збереження відповідачем за рахунок позивача грошових коштів у розмірі орендної плати.

Розрахунок розміру безпідставно збережених АТ Турбоатом коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок площею 12,0066 га (кадастровий номер 6310137500:04:011:0015) та площею 0,1655 га (кадастровий номер 6310137500:04:011:0016) на просп. Московському, 199 у м. Харкові від 14.05.2020 № 3893, від 24.07.2020 № 4926,

Відповідно до інформації Офісу великих платників податків ДПС України від 03.06.2020 № 3401/9/28-10-54-18 АТ Турбоатом нараховує та сплачує земельний податок з юридичних осіб. За зобов`язаннями за січень-березень року 2020 АТ Турбоатом нараховано та сплачено 6329099,40 грн.

Відповідно до уточнюючої податкової декларації, поданої АТ Турбоатом за 2020 рік до контролюючого органу, АТ Турбоатом декларується плата за землю за використання чотирьох земельних ділянок з кадастровими номерами 6310137500:04:011:0016, 6310137500:04:011:0015, 6310138500:06:004:0002, 6310138500:02:001:0045.

За використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:04:011:0016 АТ Турбоатом декларується річна сума земельного податку у розмірі 55697,52 грн; за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:04:011:0015 АТ Турбоатом декларується річна сума земельного податку у розмірі 4524840,29 грн.

Позивач звертається з вимогою про стягнення з АТ Турбоатом безпідставно збережених коштів за використання вказаних земельних ділянок за період з 01.03.2020 до 30.06.2020. За березень 2020 року нарахування безпідставно збережених коштів міською радою не здійснюється з огляду на положення Закону України від 02.04.2020 № 540 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби, відповідно до положень якого плата за землю не нараховується та не сплачується за період з 01 березня до 31 березня 2020 року.

Крім того, з метою недопущення подвійного стягнення плати за землю за використання спірних земельних ділянок комунальної власності позивач при визначенні заявленого до стягнення розміру безпідставно збережених грошових коштів врахував сплату АТ Турбоатом плати за землю з урахуванням інформації щодо задекларованого АТ Турбоатом земельного податку, а саме: за земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:04:011:0016 відповідачем декларується 55697,52 грн. в рік, що в місяць складає 4641,46 грн, а за три місяці (тобто з 01.04.2020 до 30.06.2020, без врахування березня 2020) складає 13924,38 грн; з урахуванням сплаченої АТ Турбоатом суми земельного податку за три місяці 2020 року у розмірі 13924,38 грн за використання вказаної земельної ділянки, позивачем нараховано до стягнення безпідставно збережені кошти за зазначений період в розмірі 26582,94 грн; за земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:04:011:0015 відповідачем декларується 4524840,29 грн в рік, що в місяць складає 377070,03 грн, а за три місяці (тобто з 01.04.2020 до 30.06.2020, без врахування березня 2020) складає 1131210,09 грн.

З урахуванням сплаченої АТ Турбоатом суми земельного податку за три місяці 2020 року у розмірі 1131210,09 грн за використання земельної ділянки позивачем нараховано до стягнення безпідставно збережені кошти за зазначений період в розмірі 2159581,29 грн. Загальна сума нарахованих позивачем до стягнення безпідставно збережених АТ Турбоатом коштів у розмірі орендної плати за використання земельних ділянок з кадастровими номерами 6310137500:04:011:0015 та 6310137500:04:011:0016 за наведений період складає 2186164,23 грн.

Відповідач заперечує проти позову та зазначає, що земельні ділянки, якими він користується і на яких розташовані нежитлові приміщення, що належать йому на праві власності, надані на підставі рішень: Виконавчого комітету Харківської міської ради №370 від 31.03.1948; Виконавчого комітету Харківської міської ради №232 від 30.03.1949; Виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих №359 від 11.05.1949; Виконавчого комітету Харківської міської ради №556 від 23.06.1949; Виконавчого комітету Харківської міської ради №56-ІІ від 03.02.1960; Виконавчого комітету Харківської міської ради №210-13 від 18.04.1961; Виконавчого комітету Харківської міської ради №158 - 16 від 27.06.1990.

Відповідач також зазначає, що за користування земельними ділянками, зокрема, з кадастровими номерами 6310137500:04:011:0015 та 6310137500:04:011:0016, які розташовані за адресою: м. Харків, просп. Московський, 199, підприємство своєчасно сплачує земельний податок. Правомірність використання цих земельних ділянок та той факт, що підприємство використовує їх виключно на підставі рішень, прийнятих органом місцевого самоврядування, а саме - рішень виконавчого комітету Харківської міської ради підтверджується рішенням Господарського суду Харківської області від 11.03.2010 у справі №16/174-8, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2010.

Також, відповідач заперечує проти розрахунку позивача суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності, щодо його форми, та зазначає про відсутність підстав використання у ньому річної орендної плати у розмірі 4 %, тоді, як у розрахунку Департаменту земельних відносин використовується ставка у розмірі 2,4 %.

Відповідачем наголошено на тому, що АТ "Турбоатом" є власником нерухомого майна, але матеріали справи не містять доказів належного оформлення власником будівель права користування земельними ділянками, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права. Навпаки, тільки 18.08.2020 Департамент земельних відносин позивача супровідним листом за вих. № 6692/0/225-20 від 18.08.2020 направив на адресу відповідача примірники договорів оренди землі по просп. Московському, 199, м. Харків, які останній невідкладно підписав і листом за вих. № 01/03/27-319 від 21.08.2020 повернув позивачу, втім зазначений договір з боку позивача станом на час розгляду справи не підписано.

Таким чином, на думку відповідача, відсутність підстав для виникнення орендних правовідносин в порядку Закону України "Про оренду землі станом на момент подання позовної заяви унеможливлює одержання позивачем орендної плати за користування цими земельними ділянками, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України у разі її, орендної плати, несплати.

Крім того, зазначаючи про безпідставність вимог позивача сплачувати орендну плату за спірну земельну ділянку до моменту укладення відповідного договору оренди, реєстрації права оренди, відповідач посилається на існування у нього права постійного користування землею, що правомірно набуто ним в період 1947-1961 років, тому на ці правовідносини не можуть розповсюджуватися норми ст. 1212, 1214 ЦК України.

Отже, сам факт користування зазначеною земельною ділянкою відповідачем у спірний період з метою експлуатації та обслуговування власних нежитлових будівель сторонами не оспорюється, проте саме обов`язок відповідача вносити плату за землю в розмірі орендної плати за спірний період, на якому наполягає позивач - є предметом спору в межах даної справи.

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Отже, законодавець розмежовує поняття земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковою умовою настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19, Верховний Суд зазначив, що згідно з частиною 3 статті 3 цього Закону встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Пунктом 6 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України від 25.10.2001 визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Поряд з цим обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у пункті 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005.

Так, Конституційний Суд України рішенням від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 (справа № 1-17/2005) визнав неконституційним положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але відповідно до норм Земельного кодексу України не можуть мати їх на такому праві - без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

При цьому Конституційний Суд України наголосив на такому:

пункт 6 Перехідних положень Кодексу зобов`язує громадян та юридичних осіб переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельні ділянки. При переоформленні права постійного користування у довгострокову оренду її строк визначається "відповідно до закону", що є неконкретним у зв`язку з невизначеністю цього закону, як і закону, який встановив би порядок переоформлення;

Конституційний Суд України вважає, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди, до 1 січня 2008 року потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини другої статті 14, частини другої статті 41 Конституції України;

у зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку;

громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень Кодексу через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини 4 статті 13, частини 2 статті 14, частини 3 статті 22, частини 1 статті 24, частин 1, 2, 4 статті 41 Конституції України.

При цьому Конституційний Суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, документ, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею), виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним.

Як вже зазначалось, відповідач стверджує, що земельні ділянки, на яких розміщуються будинки та споруди підприємства, надані йому на праві постійного користування на підставі рішень виконавчого комітету Харківської міської ради, зокрема:

Виконавчого комітету Харківської міської ради № 370 від 31.03.1948, яким поновлено Харківському електромеханічному заводу ім. Сталіна межі земельної ділянки з існуючими будівлями відповідно до плану Управління головного архітектора міста;

Виконавчого комітету Харківської міської ради № 232 від 30.03.1949, яким задоволено клопотання дирекції Харківського турбогенераторного заводу та закріплено за заводом земельну ділянку "А" орієнтовною площею 1,3 га, земельну ділянку "Б" орієнтовною площею 1,5 га та земельну ділянку "В" орієнтовною площею 0,3 га;

Виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих № 359 від 11.05.1949, яким, зокрема, задоволено клопотання Харківського турбогенераторного заводу та відведено йому у користування земельну ділянку орієнтовною площею 2,5 га на просп. Сталіна в м. Харкові.

Виконавчого комітету Харківської міської ради № 556 від 23.06.1949, яким Харківському турбогенераторному заводу, зокрема, поновлено термін на будівництво ремісничого училища та склепів на відведеній йому земельній ділянці на просп. Сталіна в м. Харкові".

Виконавчого комітету Харківської міської ради № 56 ІІ від 03.02.1960, яким Харківському електромеханічному заводу відведено земельну ділянку площею 6 га на просп. Сталіна, 199 в м. Харкові для будівництва корпусу магнітних станцій;

Виконавчого комітету Харківської міської ради № 210 - 13 від 18.04.1961, яким Харківському турбінному заводу ім. Кірова відведено земельну ділянку площею 3,8 га на просп. Сталіна, 199 в м. Харкові;

- Виконавчого комітету Харківської міської ради № 158 - 16 від 27.06.1990, яким Науково-виробничому об`єднанню "Турбоатом" вирішено видати Державний акт на право користування земельною ділянкою площею 28,4 га на просп. Московському, 199 в м. Харкові.

Згідно зі ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до положень статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні наведених положень законодавства допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. При цьому, допустимість доказів визначається законністю джерел, умов і способів їх одержання.

Належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Тобто, з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Судова колегія вважає, що відомості з сайту відповідача не є допустимим доказом набуття у порядку універсального правонаступництва відповідачем прав і обов`язків осіб, а саме, Харківського турбогенераторного заводу, Харківського турбінного заводу ім. С.М. Кірова, яким за рішеннями виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 11.05.1949 №359 та від 18.04.1961 №210 13, відповідно, були відведені земельні ділянки за зазначеною адресою, оскільки ці відомості формуються самим відповідачем з власної волі.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту правонаступництва матеріали справи не містять, отже, колегія дійшла висновку про недоведеність правонаступництва відповідачем прав та обов`язків вищенаведених юридичних осіб.

Отже, вищевказані рішення не свідчать про наявність у АТ "Турбоатом" права користування спірною земельною ділянкою комунальної форми власності відповідно до вимог земельного законодавства.

Надані відповідачем копії відповідних рішень виконавчого комітету щодо відведення земельних ділянок, не підкріплюються актами відведення зазначених ділянок у натурі, або державними актами на землю, або іншими документами, на підставі яких можна було ідентифікувати ці земельні ділянки.

Щодо доводів відповідача про преюдиційність рішення Господарського суду Харківської області від 11.03.2010 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2010 у справі №16/174-08 за позовом Державної екологічної інспекції в Харківській області до ВАТ "Турбоатом" про стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельних ділянок - щодо обставини використання спірної земельної ділянки на підставі вказаних рішень виконавчого комітету Харківської міської ради, колегія суддів зазначає, що правовідносини у справі №16/174-08 не є релевантними до правовідносин, які склалися між Харківською міською радою та АТ "Турбоатом" у справі №922/2250/20, вони мають різні предмети спору та доказування. У судових рішеннях у справі №16/174-08 дійсно зазначено про користування відповідачем земельними ділянками, на яких розташовано підприємство, на підставі низки рішень виконавчого комітету Харківської міської ради за період з 1948 по 1961 рік, проте ця обставина стосувалася не встановлення права постійного користування відповідача спірною земельною ділянкою, а встановлення відсутності підстав до кваліфікації дій відповідача як самовільного зайняття земельних ділянок, за яке згідно з діючим законодавством настає відповідальність, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007, щодо якої й розглядався спір.

Стосовно висновку Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, який складено 15.10.2020, за результатами науково-правової експертизи щодо правомірності володіння земельними ділянками, наданими АТ "Турбоатом" у період з 1949 по 1971 роки, та порядку сплати за землю до та після переоформлення прав постійного користування земельними ділянками у право оренди землі, колегія суддів зазначає, що вказаний висновок не є доказом у силу положень статті 109 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, щодо обставин землекористування та виникнення обов`язку відшкодувати позивачу як землевласнику безпідставно збережені кошти.

Крім того, предметом спору в межах даної справи не є право відповідача користуватися спірною земельною ділянкою, а оспорюються саме правові підстави для такого використання, наявність обов`язку державної реєстрації речових прав на цю земельну ділянку відповідно до статті 125 Земельного кодексу України та наявність обставин безпідставного збереження відповідачем за рахунок позивача коштів у розмірі орендної плати.

Матеріалами справи встановлено, що спірна земельна ділянка площею 12,0066 га, кадастровий номер 6310137500:04:011:0015 по просп. Московському, 199 у м. Харкові сформована як об`єкт цивільних прав 04.02.2020; земельна ділянка площею 0,1655 га., кадастровий номер 6310137500:04:011:0016 по просп. Московському, 199 у м. Харкові сформована як об`єкт цивільних прав 05.02.2020.

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру речові права на зазначені земельні ділянки за АТ Турбоатом не зареєстровані.

За змістом частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селиш, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Ураховуючи вищенаведене, земельні ділянки площею12,0066 га, кадастровий номер 6310137500:04:011:0015 та площею 0,1655 га., кадастровий номер 6310137500:04:011:0016, є комунальною власністю та належить територіальній громаді м.Харкова, представницьким органом якої є Харківська міська рада.

Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на положення частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 ст.120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно зі ст.7 Закону України Про оренду землі до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права користування на нерухоме майно у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під нерухомим майном. Цього обов`язку відповідач не виконав, а, отже, без законних підстав зберігає у себе майно - кошти за оренду землі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач дійсно зберіг у себе майно - кошти у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельними ділянками за адресою: просп. Московський, 199, м. Харків; площею 12,0066 га, кадастровий номер 6310137500:04:011:0015 та площею 0,1655 га, кадастровий номер 6310137500:04:011:0016.

Судовою колегією не встановлено, а відповідачем не доведено наявність правових підстав для одержання останнім прав володіння і користування земельними ділянками безоплатно або лише на підставі внесення плати за землю в межах земельного податку.

Такі обставини свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, і є підставою для їх захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми вартості належного позивачу майна збереженого (заощадженого) відповідачем без достатніх правових підстав.

Верховний Суд у постановах від 29.01.2019 у справах №922/3780/17 та №922/536/18, від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18, від 12.06.2019 у справі №922/902/18, застосувавши положення частини 2 ст.20 та частини 3 ст.23 Закону України Про оцінку земель, зазначив, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Наданий позивачем розрахунок спірної суми базується на даних витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок, періоду стягнення, що охоплюється межами з моменту реєстрації ділянки як об`єкта цивільних прав та до моменту укладення договору оренди, але з урахуванням сплаченого відповідачем в цей період суми земельного податку.

Відповідачем зазначений розрахунок оспорюється лише у частині застосування позивачем ставки річної орендної плати в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки землі, яку він вважав безпідставною. Заперечень щодо інших складових розрахунку відповідач не наводить.

Рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08 затверджено Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі в м.Харкові.

Пунктом 4.1 вказаного Положення передбачені категорії земель, для яких встановлено особливий режим розрахунку орендної плати, зокрема, для земель промисловості ставка річної орендної плати застосовується зі значення 4%.

Позивачем при здійсненні розрахунків застосована саме означена ставка, оскільки відповідно до витягу з Державного земельного кадастру спірні земельні ділянки мають категорію земель землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобник і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код ЦВПЗ 11.02).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведення суми безпідставно збережених коштів у розмірі 2186164,23грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2020 у справі № 922/2380/20 - без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Турбоатом залишити без задоволення

Рішення Господарського суду Харківської області від 30.11.2020 у справі №922/2380/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.11.2022.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя В.О. Фоміна