Рішення

від 05.04.2022 по справі 554/172/22

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 06.04.2022 Справа № 554/172/22

Провадження №2/554/1543/2022

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 квітня 2022 року м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого суддіАндрієнко Г. В.,

за участю секретаря судового засідання Звігольської О. Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Рябоконя О. В.,

представника відповідача Харенка В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зпозовом простягнення моральної шкоди, в якому просить стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь позивача в рахунок відшкодуванняморальної шкодишляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку 2632500 гривень. В обґрунтування позову посилається на ті обставини, що прокуратурою Полтавської області здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 32017170000000036, внесеному до ЄРДР 29 вересня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 205 та ч. 1, ч. 2 ст. 366 КК України, в якому позивач ОСОБА_1 , за версією прокуратури, будучи засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Фінкомгруп» (код ЄДРПОУ 39161675), тобто службовою особою, вчинив вказані умисні кримінальні правопорушення, про що 22 червня 2018 року йому було повідомлено про підозру. До нього було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. 17 серпня 2018 року у кримінальному провадженні складено та направлено на розгляд до Київського районного суду м. Полтави обвинувальний акт. В судових дебатах прокурор підтримав змінене обвинувачення за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України та за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366 КК України. Вироком суду від 17 січня 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано у вчиненні кримінальних правопорушень у зв`язку з недоведеністю, що в його діяннях є склад кримінального правопорушення. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року вирок суду від 17 січня 2020 року залишено без змін. Зазначає, що в межах кримінального провадження накладено арешт на нерухоме майно позивача, вилучено грошові кошти в сумі 65450 грн та передано на зберігання на депозитний рахунок. Стверджує, що фактично незаконне переслідування з боку правоохоронних органів почалося з 2015 року в межах кримінального провадження № 420151700000000164, а саме тоді, коли проведено обшуки за місцем його проживання та в автомобілі Skoda Octavia, який перебував у його користуванні. Відтак, кримінальне провадження щодо нього тривало 3 роки 1 місяць та 13 днів (з 22 червня 2018 року оголошення підозри до 05 серпня 2021 року прийняття рішення Полтавським апеляційним судом).

Таким чином, безпідставним переслідування з боку правоохоронних органів позивач зазнав душевних переживань, втратив авторитет серед оточення, зазнав надзвичайного впливу, що призвело до глобальної зміни його життєвого укладу та завдало значних страждань. Враховуючи те, що він є інвалідом 2 групи, вважає, що зазначене переслідування, страждання фактично знищили його як особистість, через що він втратив інтерес до життя, зумовлений тривалістю часу та зусиллями, направленими на відновлення своїх прав. Незаконним переслідуванням йому завдано значної моральної шкоди. Позивач змушений був регулярно звертатись до лікаря, оскільки постійно відчував головний біль, з`явились проблеми зі здоров`ям. Тому з урахуванням вимог закону та факту перебування під слідством та судом 38 місяців, вважає, що розмір гарантованого відшкодування мораьної шкоди, що підлягає стягненню на його користь становить 247000,00 грн, що відповідає мінімально гарантованому законом розміру. Проте, відповідно до висновку експертного дослідження № ЕД-19/117-21/14451-ПС від 29 грудня 2021 року розмір грошової компенсаії за завдані позивачу моральні страждання внаслідок психотравмувальної дії, а сааме притягнення невинного до кримінальної відповідальності, становить 405 мінімальних заробітних плат, що в грошовому еквіваленті становить 2632500,00 грн. Крім того, позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 грн. На підставі викладеного, з урахуванням доводів, викладених у позовній заяві, звернувся за судовим захистом.

17 січня 2022 року ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання (а. с. 132-133).

10 березня 2022 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а. с. 176).

09 лютого 2022 року на адресу суду від відповідача Полтавської обласної прокуратури надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнають, заперечують проти позову з таких підстав. Зазначає, що особа перебуває під слідством чи судом з часу повідомлення про підозру та до набрання законної сили виправдувальним вироком або судовим рішенням. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 перебував під слідством і судом з 22.06.2018 року по 05.08.2021 року, тобто 38 місяців. Виходячи з вимог п. 1-1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки ОСОБА_1 не надано судових рішень щодо визнання незаконним його притягнення до кримінальної відповідальності, незаконності проведення обшуків та виїмки, незаконності обрання міри запобіжного заходу, незаконності накладення арешту на майно. Відтак, єдиною підставою для визначення ОСОБА_1 суми відшкодування моральної шкоди є постановлення судом виправдувального вироку (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону). Тому, за доведеності моральної шкоди, на користь ОСОБА_1 на підставі ст. 13 Закону може бути стягнуто 247000 грн. Щодо заявленого позивачем розміру відшкодування 2632500 грн. вказує, що в позовній заяві ОСОБА_1 , окрім посилання, на матеріали кримінального провадження та судові рішення, не навів і не надав належні докази заподіяних моральних страждань, наявність причинного зв`язку між ними та обставинами, викладеними в позові. Застосовані у позові загальні фрази про втрату соціальних зв`язків, погіршення стану здоров`я та стурбованість не підкріплено жодним належним доказом, а отже є припущенням, які не можуть слугувати підставо для відшкодування. Тобто, ці обставини не можуть бути підставами для стягнення моральної шкоди. Щодо обґрунтування заявлених позовних вимог судовою експертизою відповідач зазначає, що висновок експерта може бути доказом у справі лише тоді, коли експертиза здійснена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. У разі, коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідно експертною установою за клопотанням сторони чи її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12.07.2021 року у справі № 766/12142/16-а. Зважаючи на викладене, позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди у визначеному ОСОБА_1 розмірі задоволенню не підлягають у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю (а. с. 145-149).

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити.

Представник відповідача Полтавської обласної прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти позову з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі, визначеному позивачем.

Представник третьої особи Державної казначейської служби України у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, під час розгляду справи у попередньому засіданні надавши пояснення, згідно з якими заперечують проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення проти них, надавши належну правову оцінку зібраним доказам, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 16Цивільного кодексуУкраїни кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами пункту 2 частини другої статті 1167 ЦК України якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно з частинами першою та другою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України«Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування,прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

При цьому завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до статті 3 Закону України«Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування,прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону України«Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування,прокуратури і суду»).

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12 (частина перша статті 13 Закону України«Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування,прокуратури і суду»).

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України«Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування,прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Установлено, що прокуратурою Полтавської області здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 32017170000000036, внесеному до ЄРДР 29 вересня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 205 та ч. 1, ч. 2 ст. 366 КК України.

Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснювалось слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Полтавській області (а. с. 18-22).

22 червня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України (а. с. 79-82).

Відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 23 червня 2018 року клопотання прокурора в межах кримінального провадження № 32017170000000036 задоволено частково та застосовано щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання; зобов`язано ОСОБА_1 прибувати до слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Полтавській області, прокурора, суду за викликом; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування зі службовими особами та працівниками підприємств-контрагентів ТОВ «Фінкомгруп», а також іншими свідками, експертами та спеціалістами у вказаному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон (а. с. 83-84).

06 липня 2018 року ухвалою слідчого судді накладено арешт на нерухоме майно 1/2 частку квартири загальною площею 66,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а. с. 85-86).

17 серпня 2018 року прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Полтавської області Дорогейком Д. В. складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 32017170000000036, який скеровано до Київського районного суду м. Полтави (а. с. 57-78).

Зі змісту вироку Київського районного суду м. Полтави від 17 січня 2020 року встановлено, що спочатку до суду надійшов обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 212 КК України та ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 212 КК України.

Враховуючи, що 25.09.2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес», прокурор подав суду обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням та у судових дебатах підтримав змінене обвинувачення для ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366 КК України.

Зрештою, вироком Київського районного суду м. Полтави від 17 січня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року у справі № 552/5127/18, ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано його у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 366 КК України, у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення (а. с. 23-32, 34-56).

Обґрунтовуючи підстави позову, ОСОБА_1 посилається на те, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності йому заподіяно описану ним у позові моральну шкоду, право на відшкодування якої він набув у зв`язку з виправдувальним вироком суду.

Статтею 12 ЦПК Українивстановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказівміститься і вст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значеннядля ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказиподаються сторонами та іншими особами,які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

За результатами розгляду справи в результаті аналізу представлених стороною позивача доказів судом установлено наявність обставин, які відповідно до наведених норм дають позивачу право на відшкодування спричиненої йому незаконним притягненням до кримінальної відповідальності моральної шкоди.

Наявність таких обставин відповідачами протягом розгляду справи в суді не спростовано.

Щодо вирішення позовної вимоги про відшкодування спричиненої позивачу моральної шкодисуд зазначає про таке.

Із матеріалів справи видно, що кримінальне переслідування щодо позивача ОСОБА_1 тривало з 22 червня 2018 року до 05 серпня 2021 року, а саме 3 роки 1 місяць 13 днів, тобто майже 38 місяців.

Представник відповідача у своєму відзиві зазначав, що відповідно до положень ст. 13 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди позивачу за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. За доведеністю моральної шкоди, вважав, що на користь позивача на підставі ст. 13 Закону може бути стягнуто за 38 місяців х 6500 грн = 247000 грн.

При вирішенні даного питання суд виходить з того, що дійсно внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої він набув на підставі виправдувального вироку Київського районного суду м. Полтави від 17 січня 2020 року, залишеного без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року.

Суд бере до уваги той факт, що позивач без відповідної правової підстави 38 місяців перебував під кримінальним переслідуванням, позивач також був обмежений у вільному виборі місця знаходження та поведінки, оскільки щодо нього був застосований запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. При цьому виправдувальний вирок, залишений без змін судом апеляційної інстанції, щодо нього свідчить про безпідставність кримінального переслідування .

Суд вважає обґрунтованим та доведеним той факт, що у зв`язку з таким переслідуванням з боку правоохоронних органів, ОСОБА_1 зазнав певних душевних переживань, втратив авторитет серед оточення,зазнав надзвичайного впливу, що призвів до зміни його життєвого укладу та завдав йому значних страждань.

При цьому, наявність такої шкоди визнається та не заперечується й відповідачами, які фактично заперечували лише щодо розміру її відшкодування.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня 6500 грн.

Визначаючи розмір морального відшкодування, суд враховує обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, перебування позивача протягом тривалого часу - з 22 червня 2018 року до 05 серпня 2021 року, що загалом становить 38 місяців, під слідством та судом, й виходячи із засад розумності та справедливості, приходить до висновку про наявність правових підстав длястягнення моральної шкодиу розмірі 247000,00 грн, яка визначена з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування, та конкретних обставин справи.

Також при вирішенні питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди позивачусуд бере до уваги представлені ним докази з цього приводу, що містяться в матеріалах справи, серед яких, окрім зазначених вище документів, є медичні діагнози, посвідчення про інвалідність, характеристики від родичів (батька, матері, дружини) щодо ОСОБА_1 (а. с. 33, 87-125).

Суд враховує, що вказаний вище розмір відшкодування не є більшим, ніж достатній для розумного задоволення потреб позивача як особи, що має право на відшкодування шкоди відповідно до Закону України«Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування,прокуратури і суду», та не призведе до її збагачення.

Суд звертає увагу на те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.

Указане відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).

Таким чином, законодавством встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

В той же час суд не може погодитися із заявленим позивачем розміром відшкодування моральної шкоди в сумі 2632500 грн, оскільки з урахуванням конкретних обставин справи, позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження обставин заподіяння йому моральних страждань саме в такому обсязі.

Надану ж до суду копію висновку експертного дослідження № ЕД-19/117-21/14451-ПС від 29 грудня 2021 року, складеного судовим експертом відділу досліджень у сфері інформаційних технологій Полтавського НДЕКЦ МВС Редчук І. А., відповідно до висновків якого: 1) у під експертної особи ОСОБА_1 наявні негативні зміни в індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості і виникли внаслідок впливу обставин «притягнення невинного до кримінальної відповідальності»; 2) ситуація, що досліджується, є психотравмуючою для ОСОБА_1 . Внаслідок психотравмуючої дії вказаної ситуації особі ОСОБА_1 спричинені страждання (моральна шкода); орієнтовний розмір рекомендованої грошової компенсації за завдані моральні страждання (моральну шкоду) ОСОБА_1 може становити 405 мінімальних заробітних плат, суд оцінює критично, зокрема, щодо визначеного в ньому розміру грошової компенсації, оскільки такі розрахунки є орієнтовними, поставлені у залежність від певних умов тощо, про що зазначено за змістом самого висновку (а. с. 8-17).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Отже, зважаючи на усі обставини справи, представлені сторонами докази, аналізуючи ступінь негативного впливу на життя та свідомість позивача як факту безпідставного кримінального переслідування, значні порушення життєвого укладу та моральні страждання, які поніс позивач через неможливість тривалого відновлення своїх прав, суд вважає, що належний розмір відшкодування моральної шкоди в даному випадку складає 247000,00 гривень, що відповідає принципу розумності та справедливості.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає про таке.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 ст.141ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомогита на підставі відповідних доказівщодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги,встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витратучасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

У позовній заяві позивачем зазначено, що понесені ним та очікувані витрати становлять 25000 грн, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу.

Однак, всупереч вказаних вимог процесуального закону позивач, окрім укладеного з адвокатом договору про надання правничої (адвокатської) допомоги від 01 грудня 2021 року, ордеру від 06 січня 2022 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 567 від 27 грудня 2007 року (а. с. 126, 127, 128-129), не надав до суду жодних документів, зокрема, актів, опису робіт (наданих послуг), рахунків тощо на підтвердження розміру витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи в розумінні ч. 8 ст. 141 ЦПК України,в розмірі заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 25000 грн.

Зважаючи на те, що позивачем не було надано будь-яких розрахунків наданих послуг, документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, суд позбавлений можливості встановити склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, які також входять до предмета доказування у справі, у зв`язку з чим підстави для задоволення вимог про відшкодування таких витрат відсутні.

Таким чином, на підставі положень ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено частково, при цьому позивач відповіднодо законузвільнений відсплати судовогозбору,тому судовийзбір урозмірі 2470,00грн звідповідачів нестягується тапокладається зарахунок держави,а іншівитрати, пов`язаніз розглядомсправи, зокрема,на правовудопомогу покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на відшкодування моральної шкоди 247000,00 гривень на користь ОСОБА_1 шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку.

В іншій частині позовних вимог позивачу відмовити.

Судові витрати в сумі 2470,00 гривень віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач: Полтавська обласна прокуратура, місцезнаходження: вул. 1100-річчя Полтави, буд. 7, м. Полтава, код ЄДРПОУ 02910060;

відповідач: Державна казначейська служба України, місцезнаходження: вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646;

Повний текст судового рішення складено 14 квітня 2022 року.

Суддя Г. В. Андрієнко