Постанова

від 13.12.2022 по справі 554/172/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/172/22 Номер провадження 22-ц/814/4554/22Головуючий у 1-й інстанції Андрієнко Г. В. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.

Суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Ряднини І.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача, - адвоката Рябокінь О.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку спрощеногопозовного провадженняз повідомленнямучасників справи апеляційнускаргу головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 06 квітня 2022 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, про стягнення моральної шкоди

УСТАНОВИВ:

короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду ізвказаним позовом простягнення моральної шкоди, відповідно до якого прохав стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь позивача в рахунок відшкодуванняморальної шкодишляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку 2632 500 гривень.

В обґрунтування позову вказував, що прокуратурою Полтавської області здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 32017170000000036, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 вересня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 205 та ч. 1, ч. 2 ст. 366 КК України, в якому позивач ОСОБА_1 , за версією прокуратури, будучи засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Фінкомгруп» (код ЄДРПОУ 39161675), тобто службовою особою, вчинив вказані умисні кримінальні правопорушення, про що 22 червня 2018 року йому було повідомлено про підозру.

Позивач вказував, що в ході досудового розслідування до нього було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

17 серпня 2018 року у кримінальному провадженні складено та направлено на розгляд до Київського районного суду м. Полтави обвинувальний акт.

В судових дебатах прокурор підтримав змінене обвинувачення за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України та за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366 КК України.

Вироком суду від 17 січня 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано у вчиненні кримінальних правопорушень у зв`язку з недоведеністю, що в його діяннях є склад кримінального правопорушення.

Ухвалою Полтавськогоапеляційного судувід 05серпня 2021року вироксуду від17січня 2020року залишенобез змін.

Позивач вказував, що в межах кримінального провадження накладено арешт на його нерухоме майно, вилучено грошові кошти в сумі 65 450 грн та передано на зберігання на депозитний рахунок.

Стверджував, що фактично незаконне переслідування з боку правоохоронних органів почалося з 2015 року в межах кримінального провадження № 420151700000000164, а саме тоді, коли проведено обшуки за місцем його проживання та в автомобілі Skoda Octavia, який перебував у його користуванні. Відтак, кримінальне провадження щодо нього тривало 3 роки 1 місяць та 13 днів (з 22 червня 2018 року - дата оголошення підозри - до 05 серпня 2021 року прийняття рішення Полтавським апеляційним судом).

Таким чином, безпідставним переслідування з боку правоохоронних органів він зазнав душевних переживань, втратив авторитет серед оточення, зазнав надзвичайного впливу, що призвело до глобальної зміни його життєвого укладу та завдало значних страждань. Враховуючи те, що він є інвалідом 2 групи, вважає, що зазначене переслідування, страждання від нього фактично знищили його як особистість, через що він втратив інтерес до життя, зумовлений тривалістю часу та зусиллями, направленими на відновлення своїх прав. Незаконним переслідуванням йому завдано значної моральної шкоди. Він змушений був регулярно звертатись до лікаря, оскільки постійно відчував головний біль, з`явились проблеми зі здоров`ям. Гарантований мінімум відшкодування моральної шкоди становить 247 000,00 грн. Проте, відповідно до висновку експертного дослідження № ЕД-19/117-21/14451-ПС від 29 грудня 2021 року розмір грошової компенсації за завдані позивачу моральні страждання внаслідок психотравмувальної дії, а саме притягнення невинного до кримінальної відповідальності, становить 405 мінімальних заробітних плат, що в грошовому еквіваленті становить 2632 500,00 грн.

Крім того, позивач вказував, що поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 06 квітня 2022 року позов задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на відшкодування моральної шкоди 247000,00грн на користь ОСОБА_1 шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку; в іншій частині позовних вимог відмовлено; судові витрати у сумі 2 470,00 грн віднесено на рахунок держави.

короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

В апеляційній скарзі представник Державної казначейської служби України прохав рішення суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вказував, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на належних та допустимих доказах. Суд не врахував, що відносно позивача запобіжний захід в у вигляді особистого зобов`язання був обраний у відповідності з вимогами КПК України.

При визначенні розміру моральної шкоди в порушення вимог матеріального права судом першої інстанції не було враховано факт відсутності належних доказів, які б підтверджували розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, та суд не зазначив, з яких саме міркувань він виходив при визначенні розміру моральної шкоди.

узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

встановлених судомпершої інстанціїта неоспоренихобставин,а такожобставин,встановлених судомапеляційної інстанції,і визначенихвідповідно доних правовідносин;доводів,за якимисуд апеляційноїінстанції погодивсяабо непогодився звисновками судупершої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Місцевим судом встановлено, що прокуратурою Полтавської області здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 32017170000000036, внесеному до ЄРДР 29 вересня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 205 та ч. 1, ч. 2 ст. 366 КК України.

Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснювалось слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Полтавській області (а.с. 18-22).

22червня 2018року ОСОБА_1 повідомлено пропідозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України (а.с. 79-82).

Відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 23 червня 2018 року клопотання прокурора в межах кримінального провадження № 32017170000000036 задоволено частково та застосовано щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання; зобов`язано ОСОБА_1 прибувати до слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Полтавській області, прокурора, суду за викликом; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування зі службовими особами та працівниками підприємств-контрагентів ТОВ «Фінкомгруп», а також іншими свідками, експертами та спеціалістами у вказаному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон (а.с. 83-84).

06 липня 2018 року ухвалою слідчого судді накладено арешт на нерухоме майно 1/2 частку квартири загальною площею 66,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с. 85-86).

17 серпня 2018 року прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Полтавської області Дорогейком Д.В. складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 32017170000000036, який скеровано до Київського районного суду м. Полтави (а.с. 57-78).

Зі змісту вироку Київського районного суду м. Полтави від 17 січня 2020 року встановлено, що спочатку до суду надійшов обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 212 КК України та ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 212 КК України.

Враховуючи, що 25.09.2019 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес», прокурор подав суду обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням та у судових дебатах підтримав змінене обвинувачення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366 КК України.

Вироком Київського районного суду м. Полтави від 17 січня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року у справі № 552/5127/18, ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано його у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 366 КК України, у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення (а.с. 23-32, 34-56).

Встановивши вказані обставини, місцевий суд дійшов висновку про наявність обставин, які відповідно до наведених норм дають позивачу право на відшкодування спричиненої йому незаконним притягненням до кримінальної відповідальності моральної шкоди, та визначив її розмір у сумі 247 000 грн.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 16ЦивільногокодексуУкраїни кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23ЦКУкраїни визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами пункту 2 частини другої статті 1167 ЦК України якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно з частинами першою та другою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України«Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування,прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

При цьому, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно відвини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до статті 3 Закону України«Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування,прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону України«Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування,прокуратури і суду»).

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12 (частина перша статті 13 Закону України«Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування,прокуратури і суду»).

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України«Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування,прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

При зверненні потерпілої особи до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди у сенсі Закону № 266/94-ВР та наказу № 6/5/3/41 слід розуміти як вимогу про відшкодування шкоди, і такі справи слід розглядати за правилами позовного провадження. При цьому не має значення назва такої вимоги, якщо з її змісту вбачаються усі складові елементи відповідно до вимог статті 175 ЦПК України.

Позивачем у цих справах повинна бути потерпіла особа, а відповідачем - держава в особі відповідного органу.

Державне казначейство України не може бути окремим відповідачем у цих справах, оскільки належним відповідачем у цих справах є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. (постанова Великої Палати Верховного Судувід 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15).

Задовольняючи позов частково, місцевий суд вірно дійшов висновку про доведеність позивачем належними та достатніми і допустимими доказами у справі факту заподіяння йому моральної шкоди, що підтверджується виправдувальним вироком суду.

Судом встановлено, що кримінальне переслідування щодо позивача ОСОБА_1 тривало з 22 червня 2018 року до 05 серпня 2021 року, а саме 3 роки 1 місяць 13 днів, тобто майже 38 місяців.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня 6 500 грн.

Визначаючи розмір морального відшкодування, місцевий суд врахував обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, перебування позивача під слідством та судом протягом тривалого часу - з 22 червня 2018 року до 05 серпня 2021 року, що загалом становить 38 місяців, та, виходячи із засад розумності та справедливості, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав длястягнення моральної шкодиу розмірі 247 000,00 грн, яка визначена з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування та конкретних обставин справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надаєоцінку якзібраним усправі доказамв цілому,так ікожному доказу(групіоднотипних доказів),який міститьсяу справі,мотивує відхиленняабо врахуваннякожного доказу (групидоказів). (ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України)

Ані в ході розгляду справи в місцевому суді, ані в ході апеляційного провадження не було надано належних доказів на спростування доводів позивача про заподіяння йому моральної шкоди та доказів на спростування висновків місцевого суду.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків місцевого суду не спростовують.

Рішення місцевого суду ухвалено з врахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).

Також, судове рішення відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій в постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 201/10234/20 (провадження № 14-77цс21).

Разом із тим, кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.

У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року в справі № 910/23967/16).

З урахуванням вказаної правової позиції, резолютивну частину рішення суду першої інстанції слід змінити.

висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Відповідно довимог п.4ч.1ст.376ЦПК України підставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ч. 6 ст. 376 ЦПК України).

Оскільки пропорційність фактично задоволених судом першої інстанції матеріально-правових вимог позивача за результатом розгляду апеляційної скарги не змінилась, підстави для перерозподілу апеляційним судом судових витрат та підстави відшкодування скаржнику судових витрат, понесених ним у зв`язку із апеляційним переглядом справи, - відсутні.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1, ч. 6 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 06 квітня 2022 року змінити, виклавши резолютивну частину судового рішення в такій редакції:

«Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 247 000 грн.

Судові витрати в сумі 2 470,00 грн віднести на рахунок держави».

В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 06 квітня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2022 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді А.І. Дорош

О.А. Лобов