Ухвала

від 20.04.2022 по справі 536/1112/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/1112/19 Номер провадження 11-кп/814/573/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2022 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

захисників адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 12019170220000064 за апеляційною скаргою захисника адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 15 березня 2022 року,

встановила:

Цією ухвалою

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Бутенко Сарненського району Рівненської області, українцю, громадянину України, з вищою освітою, приватного підприємця, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , не судимому,

обвинуваченому за п. 6 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України,

продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів з 15.03.2022 до 13.05.2022 включно.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_9 обвинувачується за п.6 ч.2 ст. 115 КК України в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, з корисливих мотивів, а також за ч.1 ст. 263 КК України у незаконному зберіганні вогнепальної зброї.

Тобто, ОСОБА_9 обвинувачується у тому, що він протягом 2017-2018 років для розвитку свого приватного підприємства взяв у борг у свого знайомого ОСОБА_10 грошові кошти на загальну суму 80000 доларів США. Після цього між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 склалися особисті неприязні відносини у зв`язку з тим, що ОСОБА_9 не повернув ОСОБА_10 частину взятих у борг грошових коштів.

31.01.2019 приблизно о 19.20 год під час зустрічі між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на 96 км автодороги «Полтава-Оександрія» поблизу с. Потоки Кременчуцького району Полтавської області для обговорення питання повернення боргу, в ході якої виник конфлікт, ОСОБА_9 підійшов до ОСОБА_10 , який сидів в автомобілі «Hyundai Santa FE» д.н.з. НОМЕР_1 з відкритими водійськими дверцятами та невстановленою досудовим розслідуванням гладкоствольною вогнепальною зброєю, яку мав при собі, стоячи на вулиці, здійснив постріл впритул у праву частину голови ОСОБА_10 , в результаті чого він помер.

Крім цього, 29.03.2019 під час обшуку будинку, яким користується ОСОБА_9 було виявлено та вилучено обріз двоствольної мисливської гладкоствольної рушниці марки ТОЗ, моделі Б/БМ, 16 калібру, виготовлений шляхом переробки з мисливської рушниці промислового виготовлення, що виразилося в укороченні стволів та прикладу, яку ОСОБА_9 незаконно зберігав без передбаченого законом дозволу.

Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд мотивував свою ухвалу наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні злочинів, зокрема особливо тяжкого, за яке передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому вважає, що жоден з більш м`яких запобіжних засобів не зможе запобігти ризикам.

На ухвалусуду захисникв інтересахобвинуваченого подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати, постановити нову, якою обрати ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з використанням електронних засобів контролю.

Одночасно захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи своє клопотання тим, що повний текст ухвали ним отримано 21.03.2022.

Свої апеляційні вимоги захисник обґрунтував тим, що суд безпідставно посилається на наявність ризиків, передбачених ст. 177 України, які були підставою для обрання запобіжного заходу. А тяжкість покарання не є самостійною підставою для тримання під вартою.

Зазначає, що ОСОБА_9 позитивно характеризується, має постійне місце проживання, сім`ю, має спільних з дружиною дітей, а також у нього народилася дитина від іншої жінки з якою не перебував у зареєстрованому шлюбі, що вказує на міцність його соціальних зв`язків.

Під час судового розгляду допитано потерпілих і свідків та жоден з них не зазначав, що ОСОБА_9 намагався здійснювати на них тиск та такі докази в матеріалах провадження відсутні.

Стверджує, що суд дійшов необґрунтованого висновку, що більш м`який запобіжний захід не здатний забезпечити належну поведінку обвинуваченого. При цьому суд у своїй ухвалі не наводить доказів, які б обґрунтовували необхідність продовження найсуворішого запобіжного заходу.

Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.

Звертаючись з апеляційною скаргою захисник просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали, мотивуючи таке клопотання тим, що оскаржувану ухвалу він отримав 21.03.2022 та під час проголошення резолютивної частини йому не були відомі доводи суду щодо необхідності продовження строку тримання під вартою.

Відповідно до вимог п. 11 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

На підставі ч. 2 ст. 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

Як вбачається з матеріалів провадження 15.03.2022 під час розгляду питання про продовження ОСОБА_9 запобіжного заходу, суд першої інстанції проголосив лише резолютивну частину ухвали, повний текст ухвали мав бути оголошений 17.03.2022.

Будь-яких даних про перебування захисника ОСОБА_11 під час проголошення повного тексту ухвали матеріали провадження не містять, як і розписки про вручення йому копії ухвали.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вказані обставини є підставою для поновлення захиснику ОСОБА_7 строку на оскарження судового рішення.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисників в підтримку апеляційної скарги, прокурора, який просив залишити ухвалу без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

Апеляційним судом встановлено, що на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження № 12019170220000064 за обвинуваченням ОСОБА_9 за п.6 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України. В судовому засіданні 15 березня 2022 року суд першої інстанції постановив ухвалу про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 13.05.2022 включно.

У відповідності до ч.1ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Відповідно до вимогст.194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.

За змістом кримінального процесуального закону (ст.199 КПК України), при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з`ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з`явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.

Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.

Ухвалюючи рішення, суд врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1ст.194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що існують ризики, передбаченіст.177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тому, враховуючи тяжкість злочинів, інкримінованих ОСОБА_9 , у тому числі особливо тяжкого, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, даних про особу обвинуваченого, встановлених судом першої інстанції, те, що судовий розгляд у даному провадженні не завершено, суд дійшов правильного висновку про продовження ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також, суд правильно врахував негативну характеристику ОСОБА_9 за місцем проживання, а також на те, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не зменшилися. При цьому, суд обґрунтовано послався на можливе покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, оскільки відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків.

Щодо доводів захисника, про те, що потерпілі та свідки допитані, необхідно зазначити, що суд вправі до ухвалення остаточного рішення у справі додатково викликати потерпілих чи свідків для надання показань з метою об`єктивного встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень.

Отже, вказані вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Доводи захисника про те, що обвинувачений має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки та позитивно характеризується окремими свідками, не зменшують наявність ризиків у кримінальному провадженні.

Тобто, обвинувачений та захисники не навели переконливих підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який або доказів, які б вказували, що більш м`який запобіжний захід здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості ухвали є неспроможними.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні, а тому у задоволенні апеляційної скарги захисника необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 405, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Поновити захиснику адвокату ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 березня 2022 року.

Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 березня 2022 року щодо ОСОБА_9 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4