Ухвала

від 25.04.2022 по справі 947/26699/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

26 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 947/26699/20-ц

провадження № 61-3522 ск 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду

м. Одеси від 10 червня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду

від 16 березня 2022 року у справі за позовом обслуговуючого кооперативу «МЖСТ ДОМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на оплату житлово-комунальних послуг,

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2020 року обслуговуючий кооператив «МЖСТ ДОМ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 11 115 грн 45 коп.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року позов обслуговуючого кооперативу «МЖСТ ДОМ» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь обслуговуючого кооперативу «МЖСТ ДОМ» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 11 115 грн

45 коп.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного суду від 16 березня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року змінено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь обслуговуючого кооперативу «МЖСТ ДОМ» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 5 534 грн 99 коп.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

У квітні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить заочне рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нову постанову про відмову

у задоволенні позовних вимог.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах

з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 11 115 грн 45 коп. (стягнення заборгованості), яка станом на 01 січня 2022 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481 *100=248 100).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений

підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, а саме: стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

За змістом підпункту а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Проте, наведені заявником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень у справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки наведені мотиви

не обґрунтовані належним чином.

Отже, у Верховного Суду відсутні підстави для відкриття касаційного провадження. Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи

до категорії малозначних, касаційна скарги не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію

та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують

на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка

є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною

та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня

1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що

не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження

у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року

та постанову Одеського апеляційного суду від 16 березня 2022 року у справі

за позовом обслуговуючого кооперативу «МЖСТ ДОМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на оплату житлово-комунальних послуг відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник