Постанова

від 25.04.2022 по справі 932/16345/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 932/16345/19

провадження № 61-16812св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - державний нотаріус Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Янкова Ірина Володимирівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2020 року, ухвалене у складі судді Ковальчук Т. А., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Деркач Н. М., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина.

У вересні 2019 року він дізнався, що за життя ОСОБА_4 склав на його користь заповіт та заповів йому земельну ділянку, яка розташована на території Пролетарської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 1222386800:01:002:0055.

11 жовтня 2019 року він звернувся до державного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , однак нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку) з тих підстав, що він пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини.

Ознайомившись із змістом заяви про прийняття спадщини та підтвердивши факт чинності заповіту ОСОБА_4 , нотаріусом Янковою І. В. 11 жовтня 2019 року було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Крім того, зі змісту постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії йому стало відомо, що Третьою дніпровською державною нотаріальною конторою на ім`я спадкоємця першої черги спадкування за законом 21 грудня 2018 року та 13 серпня 2019 року видані свідоцтва про право на спадщину за законом на частину спадкового майна, а саме: на грошові внески з відповідними процентами, автомобіль, житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, державний нотаріус нікому не видавав свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку на момент складання постанови і державна реєстрація переходу праві власності на земельну ділянку не здійснювалася.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк один місяць після вступу рішення в законну силу, для подання ним заяви про прийняття спадщини за заповітом після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

ОСОБА_1 визначено додатковий строк один місяць після вступу рішення в законну силу, для подання ним заяви про прийняття спадщини за заповітом після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач з поважних причин пропустив строк для прийняття спадщини, оскільки він не знав про існування заповіту, нотаріус не повідомляв його про відкриття спадщини, наявність на його ім`я заповіту та, відповідно, наявність у нього спадкових прав.

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2021 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, заочне рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2020 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визначення позивачу додаткового строку для подання ним заяви про прийняття спадщини за заповітом після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки він з поважних причин пропустив строк для прийняття спадщини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У жовтні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про задоволення позову, не врахували, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про смерть спадкодавця, наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Крім того, у суді першої інстанції вона заявила клопотання про допит свідка, яке задоволено судом, однак ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції свідок допитаний не був.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі № 128/881/19 (провадження № 61-2147св21), від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/15 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі

№ 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина.

За життя, а саме 23 березня 2016 року, ОСОБА_4 склав нотаріально посвідчений заповіт, згідно з яким заповів ОСОБА_1 земельну ділянку, яка розташована на території Пролетарської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 1222386800:01:002:0055

11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Янкової І. В. із заявою про прийняття спадщини за заповітом.

Постановою нотаріуса від 11 жовтня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем,

у шестимісячний строк подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності, вимоги про нотаріальне посвідчення правочину тощо); вживають заходів щодо охорони спадкового майна; видають свідоцтва про право на спадщину.

На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом (частина друга статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

У справі, яка переглядається, встановлено, що 13 липня 2018 року за заявою спадкоємця першої черги про прийняття спадщини за законом заведено спадкову справу № 425/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , а 21 грудня 2018 року та 13 серпня 2019 року на ім`я спадкоємця першої черги видані свідоцтва про право на спадщину за законом на частину спадкового майна, а саме: на грошові внески з відповідними процентами, автомобіль, житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктом 1.2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5), при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття (пункт 3.2 глави 10 розділу II Порядку № 296/5).

Пунктом 3.16 глави 10 розділу II Порядку № 296/5 передбачено, що суд може визначити спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже, на нотаріуса покладено обов`язок щодо повідомлення спадкодавця про необхідність подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом чи про відмову від її прийняття, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини у такому випадку потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

З вказаними висновками погодився Верховний Суд у постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 484/3221/17 (провадження № 61-22510св18), від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17 (провадження № 61-18261св18), від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц (провадження № 61-5609св19).

Установивши, що про існування заповіту позивач не знав, нотаріус не повідомив його про відкриття спадщини, наявності на його ім`я заповіту та, відповідно, наявності у нього спадкових прав, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що наведені обставини є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, які відповідно до положень частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Посилання як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі № 128/881/19 (провадження № 61-2147св21), від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/15 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі

№ 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19), не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у вказаних справах відрізняються від тих, що установлені судами у справі, яка переглядається в касаційному порядку. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти лише такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Перевіряючи доводи касаційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.

Так, представник позивача заявив у суді першої інстанції клопотання про виклик для участі у судовому засіданні як свідка, який має свідчення у цій справі: ОСОБА_5 , який проживає: АДРЕСА_2 .

Відповідач також звернулась до суду з клопотанням про виклик для участі у судовому засіданні як свідка, який має свідчення у справі: ОСОБА_6 , який проживає: АДРЕСА_3 .

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2020 рокуклопотання представника позивача ОСОБА_7 та відповідача ОСОБА_2 про виклик свідків у справі задоволено.

Постановлено викликати та допитати як свідків в приміщенні Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області на 31 липня 2020 року на 10 год. 00 хв.: ОСОБА_5 , який проживає: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_6 , який проживає: АДРЕСА_3 .

Згідно з протоколами судових засідань, судом першої інстанції розгляд справи неодноразово відкладався.

У судовому засіданні від 02 листопада 2020 року допитаний як свідок ОСОБА_5 , про виклик якого заявив представник позивача, а свідок ОСОБА_6 , про виклик якого заявила відповідач, у судове засідання не з`явився.

Відповідно до статті 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання свідка, експерта, спеціаліста, перекладача суд заслуховує думку учасників справи про можливість розгляду справи за відсутності свідка, експерта, спеціаліста, перекладача, які не з`явилися, та постановляє ухвалу про продовження судового розгляду або про відкладення розгляду справи. Одночасно суд вирішує питання про відповідальність особи, яка не з`явилася.

Враховуючи те, що суд першої інстанції задовольнив клопотання відповідача про виклик свідка, а свідок ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, суд із дотриманням вимог процесуального законодавства продовжив судовий розгляд.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, Верховний Суд не встановив.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи. Однак згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник