Ухвала

від 26.04.2022 по справі 600/2609/21-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 600/2609/21-а

адміністративне провадження № К/990/9169/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексто Холдинг» на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі № 600/2609/21-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексто Холдинг» до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У С Т А Н О В И В:

У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексто Холдинг» звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 01 березня 2021 року №00000/1269/0901 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 150 000,00 грн.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексто Холдинг» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі № 600/2609/21-а.

Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено підпункт в) пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України з посиланням на те, що справа має виняткове значення для скаржника, оскільки розмір застосованих фінансових санкцій в 2,5 рази перевищує балансову вартість майна, з приводу якого застосовані фінансові санкції до позивача; власний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексто Холдинг» складає 98 300 грн (за 2021 рік), а також скаржник посилався на те, що не здійснює діяльність, внаслідок застосування до нього санкцій Указом Президента України від 03 квітня 2021 року № 140/21. Окрім того, скаржник посилався на те, що стягнення штрафу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексто Холдинг» призведе до його неплатоспроможності та, як наслідок, ліквідації.

Також підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції скаржником зазначено пункти 1, 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у зв`язку з неврахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 12.05.2021 року у справі № 640/11938/20, та від 22 квітня 2020 року у справі № 497/1838/16-а, а також відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування фінансових санкцій відповідно до статті 17 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Суд першої інстанції, врахувавши вимоги статей 12, 257, 262 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Суд апеляційної інстанції враховуючи вимоги статті 311 КАС України розглянув справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Перевіркою змісту поданої касаційної скарги встановлено, що вказуючи на винятковість значення справи для учасника справи, скаржник фактично посилається на фінансову складову товариства та обмеження його діяльності, внаслідок застосування санкцій Указом Президента України від 03 квітня 2021 року № 140/21, що фактично є питанням, пов`язаним з внутрішньою господарською діяльністю товариства, та не є належним викладенням виключних випадків щодо можливості касаційного оскарження судового рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження. До того ж, в тексті касаційної скарги скаржник вказує, що реалізував право на оскарження в судовому порядку Указу Президента України від 03 квітня 2021 року № 140/21 (справа № 9901/139/21) та розгляд справи триває, що фактично свідчить про використання скаржником передбаченого процесуальним законом права на судовий захист порушених прав та свобод, що вплинули, або обмежили господарську діяльність товариства у зв`язку із застосуванням санкцій і ці доводи підлягають перевірки в межах справи № 9901/139/21.

Отже посилання скаржника на наявність обставин, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України мають загальний характер та не містять достатніх обґрунтувань, тому не можуть сприйматись судом, як виключний випадок.

До того ж, як вбачається зі змісту касаційної скарги, скаржник просить суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які пов`язує із порушенням судом апеляційної інстанції загальних вимог, передбачених статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності і обґрунтованості судового рішення, та вимог частини 3 статті 2 КАС України (посилаючись як на підставу касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України).

Разом з тим, частина 4 статті 328 КАС України надає право оскаржувати судові рішення, зазначені у частині 1 статті 328 КАС України виключно з підстав порушення норм процесуального права, зазначених в пункті 4 частині 4 статті 328 КАС України, а саме, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 і 3 статті 353 КАС України.

Отже підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий судовий розгляд є тількі ті процесуальні порушення, які зазначені в частинах 2 та 3 статті 353 КАС України.

Скаржником не враховано, що у відповідності до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

До того ж, суд зазначає, згідно з пунктом 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Перевіркою визначеної скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України встановлено, що скаржник пов`язує відсутність висновку Верховного Суду із не застосуванням судом апеляційної інстанції вимог статей 1, 16 Закону України «Про адміністративні послуги», а також пункту 2 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-IX.

Скаржником зазначено, що розглядаючи аргументи позивача, викладені в позовній заяві, суд апеляційної інстанції повинен був надати оцінку доводам щодо того, чи здійснення реєстрації спірного обладнання є адміністративною послугою, та/або відхилити ці доводи з відповідним обгрунтуванням.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник повинен вказати: 1) норми матеріального права, які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Отже ненадання оцінки певним доводам позовної заяви, не можна віднести до такої підстави касаційного оскарження, як відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (п. 3 ч. 4 статті 328 КАС України).

З урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 08.02.2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексто Холдинг» на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі № 600/2609/21-а повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя І.А. Васильєва