Постанова

від 27.04.2022 по справі 709/1186/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/659/22Головуючий по 1 інстанціїСправа №709/1186/21 Категорія: 304030000 Левченко В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2022 року Черкаський апеляційнийсуд в складі колегії:

суддів Вініченка Б.Б., Нерушак Л.В., Новікова О.М.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 ОСОБА_2 нарішення Чорнобаївськогорайонного судуЧеркаської областівід 22лютого 2022року усправі запозовом Сільськогосподарськоготовариства зобмеженою відповідальністю«Старий Коврай» до ОСОБА_1 ,Іркліївської сільськоїради про тлумачення змісту договорів оренди землі, визнання речового права оренди земельних ділянок, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2021 року СТОВ «Старий Коврай» звернулось до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначало, що 03 січня 2015 року між

ОСОБА_1 та СТОВ "Старий Коврай" було укладено договір оренди землі, відповідно до п. 1 якого ОСОБА_1 (орендодавець) передав, а СТОВ "Старий Коврай" прийняло в строкове, платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 7125188800:03:000:0410, площею 4,7057 га.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, на підставі укладеного договору оренди, 09.11.2015 року було проведено державну реєстрацію іншого речового права права оренди зазначеної земельної ділянки за СТОВ "Старий Коврай", з внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 12012180, терміном на 7 років.

ОСОБА_1 , 12 серпня 2021 року звернувся до СТОВ "Старий Коврай" з листом-повідомленням в якому вказав на ту обставину, що даний договір, на його думку закінчується 03.01.2022 року, тому вимагає повернути йому його земельну ділянку з оренди.

Позивач вважає, що оскільки зареєструвало право оренди за вказаним договором оренди землі та приступило до використання цієї земельної ділянки тільки 09 листопада 2015 року, то відповідно зазначений спірний договір набрав чинності саме після його державної реєстрації, і відповідно з моменту державної реєстрації та приймання за актами прийому-передачі цієї земельної ділянки почали діяти права та обов`язки для сторін договору, в тому числі і щодо строку узгодженого сторонами при укладенні цього договору.

СТОВ "Старий Коврай" звернулося з листом-вимогою № 137 від 11 жовтня 2021 року до Державного реєстратора з повноваженнями адміністратора відділу Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Бабенко Л.В., в якому просило внести в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно в Розділ "Зміст, характеристика іншого речового права" відомості про кінцевий строк дії користування СТОВ "Старий Коврай" земельною ділянкою з кадастровим номером 7125188800:03:000:0410, зазначивши цей строк як "09.11.2022 року".

15 жовтня 2021 року СТОВ "Старий Коврай" отримало від Іркліївської сільської ради лист-відмову за № 1139 від 13 жовтня 2021 року у вчиненні таких дій, з зазначенням про те, що вчинення таких дій неможливе, оскільки внесення відомостей "Дата закінчення" стосується лише нових відносин (на підставі нових договорів оренди або нових додаткових угод до договорів).

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд: витлумачити п.п. 8, 20, 31, 44 договору оренди землі з кадастровим номером 7125188800:03:000:0410, що був укладений 03 січня 2015 року між сторонами таким чином, що строк дії цього договору почався після набрання ним чинності, а саме: 9 листопада 2015 року, відповідно останнім днем дії цього договору є дата 9 листопада 2022 року; визнати протиправною відмову Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області № 1139 від 13.10.2021 року у внесенні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про кінцевий строк дії права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125188800:03:000:0410, площею 4,7057 га за договором оренди землі від 03.01.2015 року укладеного між

ОСОБА_1 та "СТОВ "Старий Коврай"; визнати за СТОВ "Старий Коврай" речове право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125188800:03:000:0410, з терміном дії - до 09.11.2022 року; зобов`язати Іркліївську сільську раду Золотоніського району Черкаської області повторно розглянути по суті клопотання СТОВ "Старий Коврай" № 137 від 11.10.2021 року про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про кінцевий строк дії права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125188800:03:000:0410, площею 4,7057 га за договором оренди землі від 03 січня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ "Старий Коврай".

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2022 року позов СТОВ "Старий Коврай" задоволено частково.

Визнано за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Старий Коврай" речове право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125188800:03:000:0410, з терміном дії - до 09 листопада 2022 року.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на підставі договору оренди землі від 03.01.2015 року позивач передав спірну земельну ділянку в оренду СТОВ "Старий Коврай" строком на 7 років. Цим договором оренди передбачено, що він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 44). Отже, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації, інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить.

Водночас судом зазначено, що необхідною умовою для тлумачення правочину відповідно до статті 213ЦК України є незрозумілі слова, поняття терміни, які не дають змоги з`ясувати дійсні наміри сторін при підписанні договору, тоді як п.п. 8, 20, 31, 44 договору оренди землі від 03.01.2015 року викладено зрозуміло та послідовно, а тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про визнання протиправною відмови Іркліївської сільської ради у внесенні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про кінцевий строк дії права оренди земельної ділянки та зобов`язати Іркліївську сільську раду повторно розглянути по суті клопотання СТОВ "Старий Коврай" № 137 від 11.10.2021 року про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про кінцевий строк дії права оренди земельної ділянки, суд зазначає, що відповідачем-2 правомірно відмовлено позивачу у цьому, оскільки така можливість передбачена Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" № 340-IX від 5 грудня 2019 року та не застосовується до правовідносин, які виникли раніше.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції у задоволеній судом частині, представник ОСОБА_1 адвокат Шамов О.А. оскаржив його в апеляційному порядку та зазначив, що рішення суду ухвалене з неправильним визначенням правовідносин, відповідно до встановлених судом обставин, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому просив рішення суду скасувати у задоволеній частині позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що спір виник у зв`язку з отриманням та незгодою позивача з листом-повідомленням власника землі від 12.08.2021 року, де останній констатував, що строк дії договору закінчується 02 січня 2022 року.

Зазначає, що орендар отримав земельну ділянку у фактичне володіння з моменту підписання договору. Крім того, позивач свідомо допустив затягування строку реєстрації, доказів більш раннього вчинення залежних від нього дій до суду не надав. Позивач користувався ділянкою з моменту підписання договору, про що свідчать конклюдентні дії обох сторін договору.

У відзиві на апеляційну скаргу СТОВ «Старий Коврай» вказує, що посилання в апеляційній скарзі на необхідність застосування статті 19 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 05.12.2019 року є порушенням принципу зазначеному у частині 1 статті 58 Конституції України, а саме в частині того, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі.

Зазначено, що доводи відповідача в частині того, що спірний договір оренди є укладеним з моменту підписання та саме з цієї дати розпочинається строк його дії, не відповідає чинному законодавству, з огляду на те, що зміни в законодавстві щодо реєстрації орендних правовідносин відбулися зміни виключно, що стосується порядку такої реєстрації (якщо до 01.01.2013 року реєструвався договір, то з 01.01.2013 року почало реєструватися право за таким договором), тоді як в самому договорі оренди землі від 03.01.2015 року (п.44) також між сторонами погоджено необхідність його реєстрації, тобто права за ним.

Вказує, що укладаючи договір на певно визначений строк, орендар в особі СТОВ «Старий Коврай» розраховує користуватися земельною ділянкою протягом визначеного та погодженого в договорі строку, а тому оскільки приймання в оренду земельної ділянки позивачем, а відповідно і початок користування нею для позивача визначений вказівкою на подію державну реєстрацію цього договору, з послідуючим прийманням за актом прийому-передачі у користування цієї земельної ділянки, то відповідно виконувати свої права та обов`язки за цим договором СТОВ «Старий Коврай» змогло, починаючи з дня державної реєстрації права оренди за цим договором оренди землі.

СТОВ «Старий Коврай» в особі директора Однодверцева А.С., будучи завчасно належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, надавши клопотання від 26 квітня 2022 року про відкладення судового засідання, з посиланням на введення в Україні воєнного стану.

Пунктами 10, 11 частини 2 статті 2 ЦПК України визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судомта неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно ч. 1 ст. 371 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами ст. 17 Конвенції, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вищенаведених норм Конвенції та практики Європейського суду, вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача СТОВ «Старий Коврай».

При цьому, колегія суддів відхиляє клопотання СТОВ «Старий Коврай» про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із введенням на території України воєнного стану, оскільки відповідно до рекомендацій роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднених Радою суддів України 02 березня 2022 року, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, слід керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні, яка на день розгляду даної справи.

На день розгляду даної справи на території Черкаської області не ведуться активні бойові дії, що свідчить про те, що поточна обстановка в Черкаській області є стабільною.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що товариство позивача СТОВ «Старий Коврай» припинило свою роботу, або ж працівники товариства, зокрема особи, які мають право приймати участь у розгляді справ в суді та представляти інтереси товариства, не виконують своїх трудових обов`язків у зв`язку із введенням на території України воєнного стану та не мають можливості, за об`єктивних обставин, брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою технічних засобів, визначених ЦПК України.

28 квітня 2022 року на адресу Черкаського апеляційного суду надійшло також клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що сторони перебувають у процесі переговорів щодо укладення мирової угоди.

Відповідно до частини 2 статті 207 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

На адресу суду мирова угода від сторін не надходила.

На підставі наведеного, вище колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Тому, перегляду в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції підлягає в межах вимог апеляційної скарги, тобто у задоволеній судом частині.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 03 січня 2015 року між СТОВ "Старий Коврай" та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, за якими орендодавець передав в оренду належну йому земельну ділянку, площею 4,7057 га. строком на 7 років (а.с. 12-13). Відповідно до п. 20 договору оренди землі від 03.01.2015 року передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 3-х денний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Згідно положенням п. 31 цього договору орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема: приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованими у встановленому законом порядку. У п. 44 "Прикінцеві положення" зазначено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

09 листопада 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Чорнобаївського районного управління юстиції Черкаської області Пахар М.С. було зареєстровано право оренди земельної ділянки на 7 років за орендарем СТОВ "Старий Коврай", номер запису про інше речове право: 12012180, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 47459601 від 12.11.2015 (а.с. 18).

Відповідно до акта прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 09 листопада 2015 року, Орендодавець ( ОСОБА_1 ) передав, а Орендар (СТОВ "Старий Коврай") прийняв в оренду земельну ділянку площею 4,7057 га (а.с. 17).

Відповідно до акта визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) складений 03 січня 2015 року за участю: виконавця робіт Рябко О.П., Орендаря

ОСОБА_3 , Орендодавця ОСОБА_1 , вбачається, що відповідно до клопотання ОСОБА_1 , комісією визначено в натурі (на місцевості) встановлені (відновлені) межі земельної ділянки ОСОБА_1 , згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЧР, номер 025903, реєстровий номер 410 від 20.08.2002 року. Межі земельної ділянки закріплені на місцевості тимчасовими межовими знаками в кількості 5 шт. (а.с 16).

12 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до позивача із листом-повідомленням щодо заперечення у поновленні договору оренди землі на новий строк щодо земельної ділянки 7125188800:03:000:0410 (а.с. 19).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами як визначено у ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Частиною 2 цієї статті Кодексу встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч. 1 ст. 93 ЗК України).

Частиною 9 цієї ж статті Кодексу передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

На час підписання договору оренди, 03.01.2015 року, частина друга статті 124 ЗК України передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

У частині другій статті 125 ЗК України (тут і далі в редакції на час підписання сторонами договору оренди) вказано, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (статті 126 ЗК України).

Відповідно до статті 17, частини 1 статті 19 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на час підписання договору оренди) передбачено, що передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Метою реєстрації договору земельної ділянки була публічна достовірність права оренди земельної ділянки і ця мета прямо передбачена законодавцем: до січня 2013 року - як договору (правочин), а з січня 2013 року - саме як право оренди.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на час підписання сторонами договору оренди) обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на час підписання сторонами договору оренди) права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Таким чином законодавець пов`язував і пов`язує правове регулювання державної реєстрації з моментом виникнення права оренди земельної ділянки. Інститут реєстрації права замінив інститут реєстрації договору, разом із цим мета і механізм дії залишився незмінними, а тому, суд приходить до висновку, що у цій справі моментом набуття чинності спірного договору оренди земельної ділянки слід вважати дату, коли було здійснено державну реєстрацію речового права - права оренди земельної ділянки за даним договором.

Частинами 1-3 статті 631 ЦК України (в редакції чинній на час підписання сторонами договору оренди) строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Сторони узгодили у пункті 8 договору строк його дії - 7 років, у пункті 20 передбачили, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 3-х денний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі, та у пункті 44 визначили, що цей договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації.

Отже, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору. Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить.

З договору оренди вбачається, що він зареєстрований 09 листопада 2015 року державним реєстратором Чорнобаївського районного управління юстиції Черкаської області Пахар М.С.

Відповідно до Акту прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 09 листопада 2015 року орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку площею 4,7057 га.

Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Позивач обґрунтовано, з чим погодився і суд першої інстанції, вказував, що строк договору закінчиться 09 листопада 2022 року.

В апеляційній скарзі не міститься переконливих доводів, які б впливали на правильність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Чорнобаївськогорайонного судуЧеркаської областівід 22лютого 2022року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 квітня 2022 року.

Судді: