Постанова

від 24.05.2023 по справі 709/1186/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 травня 2023 року

м. Київ

справа № 709/1186/21

провадження № 61-4664св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач -Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Старий Коврай»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Іркліївська сільська рада,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2022 року у складі судді Левченка В. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Нерушак Л. В., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

У жовтні 2021 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Старий Коврай» (далі - СТОВ «Старий Коврай») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , Іркліївської сільської ради про тлумачення змісту договору оренди землі, визнання речового права оренди земельної ділянки, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Позов мотивований тим, що 03 січня 2015 року між ним і ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, відповідно до п. 1 якого ОСОБА_1 (орендодавець) передав, а СТОВ «Старий Коврай» прийняло в строкове, платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 7125188800:03:000:0410, площею 4,7057 га. На підставі укладеного договору оренди 09 листопада 2015 року проведено державну реєстрацію іншого речового права - права оренди зазначеної земельної ділянки за СТОВ «Старий Коврай», з внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 12012180, терміном на 7 років.

ОСОБА_1 12 серпня 2021 року звернувся до СТОВ «Старий Коврай» з листом-повідомленням, в якому вказав на ту обставину, що указаний договір закінчується 03 січня 2022 року, тому вимагає повернути йому його земельну ділянку з оренди. Оскільки право оренди за вказаним договором оренди землі зареєстровано 09 листопада 2015 року та з цієї дати СТОВ «Старий Коврай» приступило до використання земельної ділянки, то відповідно зазначений договір набрав чинності саме з моменту державної реєстрації та приймання за актами прийому-передачі цієї земельної ділянки, з цього моменту почали діяти права та обов`язки для сторін договору, в тому числі і щодо строку узгодженого сторонами при укладенні цього договору.

СТОВ «Старий Коврай» звернулося з листом-вимогою № 137 від 11 жовтня 2021 року до державного реєстратора з повноваженнями адміністратора відділу Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Бабенко Л. В., в якому просило внести в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно в Розділ «Зміст, характеристика іншого речового права» відомості про кінцевий строк дії користування СТОВ «Старий Коврай» земельною ділянкою, зазначивши цей строк як 09 листопада 2022 року. 15 жовтня 2021 року СТОВ «Старий Коврай» отримало лист-відмову за № 1139 від 13 жовтня 2021 року у вчиненні таких дій, з зазначенням про те, що вчинення таких дій неможливе, оскільки внесення відомостей «Дата закінчення» стосується лише нових відносин (на підставі нових договорів оренди або нових додаткових угод до договорів).

Позивач просив суд:

витлумачити п.п. 8, 20, 31, 44 договору оренди землі з кадастровим номером 7125188800:03:000:0410, укладений 03 січня 2015 року між сторонами таким чином, що строк дії цього договору почався після набрання ним чинності - 09 листопада 2015 року, відповідно останнім днем дії цього договору є дата - 09 листопада 2022 року;

визнати протиправною відмову Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області № 1139 від 13 жовтня 2021 року у внесенні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про кінцевий строк дії права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125188800:03:000:0410, площею 4,7057 га, за договором оренди землі від 03 січня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ «Старий Коврай»;

визнати за СТОВ «Старий Коврай» речове право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125188800:03:000:0410, з терміном дії - до 09 листопада 2022 року;

зобов`язати Іркліївську сільську раду Золотоніського району Черкаської області повторно розглянути по суті клопотання СТОВ «Старий Коврай» № 137 від 11 жовтня 2021 року про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про кінцевий строк дії права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125188800:03:000:0410, площею 4,7057 га, за договором оренди землі від 03 січня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ «Старий Коврай».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року, позов СТОВ «Старий Коврай» задоволено частково.

Визнано за СТОВ «Старий Коврай» речове право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125188800:03:000:0410, з терміном дії - до 09 листопада 2022 року.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на підставі договору оренди землі від 03 січня 2015 року позивач передав спірну земельну ділянку в оренду СТОВ «Старий Коврай» строком на 7 років. Момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації, інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить. Оскільки СТОВ «Старий Коврай» здійснило державну реєстрацію договору оренди землі 09 листопада 2015 року, договір між позивачем та відповідачем набрав чинності, а тому позовні вимоги в частині визнання за СТОВ «Старий Коврай» речового права оренди земельної ділянки з терміном дії - до 09 листопада 2022 року підлягають до задоволення.

Щодо вимог про тлумачення змісту договору оренди землі, то згідно зі статтею 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. Зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який становить права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину. Потреба у тлумаченні правочину виникає у зв`язку з неповнотою або недостатньою ясністю окремих його умов. Отже, необхідною умовою для тлумачення правочину відповідно до статті 213 ЦК України є незрозумілі слова, поняття терміни, які не дають змоги з`ясувати дійсні наміри сторін при підписанні договору, тоді як п.п. 8, 20, 31, 44 договору оренди землі від 03 січня 2015 року викладено зрозуміло та послідовно. Аналогічний висновок зроблений і в постановах Верховного Суду: від 17 жовтня 2018 року у справі № 126/744/17-ц, від 21 листопада 2018 року у справі №126/3477/16-ц, від 19 грудня 2018 року у справі № 126/741/17-ц. На підставі викладеного відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині тлумачення умов договору оренди земельної ділянки.

Щодо вимог про визнання протиправною відмови Іркліївської сільської ради у внесенні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про кінцевий строк дії права оренди земельної ділянки та зобов`язати повторно розглянути клопотання СТОВ «Старий Коврай» суд зазначив, що відповідачем-2 правомірно відмовлено позивачу у цьому, оскільки така можливість передбачена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» № 340-IX від 5 грудня 2019 року та не застосовується до правовідносин, які виникли раніше.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що сторони узгодили у пункті 8 договору строк його дії - 7 років, у п. 20 передбачили, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 3-х денний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі, та у п. 44 визначили, що цей договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації. Отже, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій. Тому позивач обґрунтовано, з чим погодився і суд першої інстанції, вказував, що строк договору закінчиться 09 листопада 2022 року.

Аргументи учасників справи

24 травня 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить судові рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Касаційну скаргу мотивовано тим, щосуди не застосували статтю 19 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 16 січня 2020 року. Постанова апеляційного суду не містить обґрунтування, чому суд не застосував цей закон або чому відхилив доводи про необхідність його застосування. Суди вважали, що договір оренди набрав чинності не у момент його укладення, а у момент, коли на підставі такого договору було зареєстроване право оренди. Однак, стаття 631 ЦК України вказує, що договір набирає чинності з моменту його укладення. Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Стаття 639 ЦК України визначає, що дотримання форми договору є необхідною умовою, щоб вважати такий договір укладеним. Закон передбачає вимоги до форми договору оренди землі - проста письмова форма (стаття 14 Закону України «Про оренду землі»). Отже, договір оренди землі, який викладено у письмовій формі, містить згоду з усіх істотних умов та скріплений підписами сторін - є укладеним та чинним. В умовах наявності і достатності всіх елементів, щоб вважати договір укладеним і чинним, суд застосував неіснуючу вимогу для чинності і укладеності договору - державну реєстрацію права.

П. 44 договору передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Цей пункт є звичайним для Типового договору оренди землі, який застосовувався до 2013 року. Очевидно, сторони у 2015 році використали бланк договору із застарілими умовами. Статтею 203 ЦК України заборонено включати у договір умови, які суперечать ЦК України, а статті 631, 638, 639 ЦК України визначають момент набрання договором чинності і не передбачають для договорів оренди землі необхідності їх державної реєстрації, як умови набрання ними чинності. Отже, п. 44 спірного договору суперечить статтям 631, 638, 639 ЦК України.

Окрім того, суд не врахував інші доводи і заперечення відповідача, зокрема, що орендар отримав ділянку у фактичне володінні з моменту підписання договору, про що свідчать конклюдентні дії обох сторін договору. За 2015 рік СТОВ «Старий Коврай» виплатив, а ОСОБА_1 отримав орендну плату за повних 12 місяців у тому розмірі, який передбачений договором від 03 січня 2015 року. Своїми діями сторони підтвердили початок виконання договору з моменту його підписання. На тлі цього є недобросовісним з боку орендаря, маючи ділянку у фактичному володінні з моменту укладення договору, намагатись збільшити строк користування неправомірними вже виключеними із законодавства методами. Позивач свідомо допустив затягування строку реєстрації, доказів більш раннього вчинення залежних від нього дій до суду не надав.

Також позивач не довів порушення свого права.

Окрім того, оскільки договір укладений під час дії іншого законодавства, то висновок Верховного Суду щодо врегулювання спорів, аналогічних до цієї справи, відсутній.

У червні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив СТОВ «Старий Коврай» на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначає, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Позивач не погоджується з доводами відповідача про відсутність усталеної практики Верховного Суду щодо договорів оренди землі, укладених після 2013 року, і як на приклад такої практики, у відповідності до якої Верховний Суд висловив з цього питанню свою правову позицію, посилається на постанову Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012, постанову Верховного Суду від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц, постанову Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 229/5551/18, постанову Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 394/574/19, постанову Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 291/427/17, постанову Верховного суду від 17 червня 2021 року у справі № 314/2712/17, постанову Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 357/8115/18, згідно з правовими висновками яких поняття «момент укладення договору» та «момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки» різняться за змістовним наповненнями, а також можуть відрізнятися у часі, отже для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомостей про правочини, вчинені щодо земельних ділянок, з якими Закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17, підтримала правовий висновок Верховного Суду щодо моменту набрання чинності договором оренди земельної ділянки, зазначивши, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій.

Таким чином за обставинами справи вбачається відсутність у потребі формування такої єдиної правозастосовної практики Верховного Суду по спірних правовідносинах, оскільки така практика вже існує і є усталеною.

До 2013 року за змістом статей 18, 20 цього Закону «Про оренду землі» укладений договір оренди землі підлягав державній реєстрації, договір оренди землі набирав чинності після його державної реєстрації. 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року №1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі. Тобто вказаним Законом передбачено виключно державну реєстрацію права, а не державну реєстрацію правочинів, що діяла у цій сфері до 01 січня 2013 року.

В цьому випадку п.п. 8, 44 договору оренди землі від 03 січня 2015 року, що укладений між СТОВ «Старий Коврай» та ОСОБА_1 , передбачено, що земельна ділянка надається в оренду строком на 7 років, договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, а п.п. 20, 31 договору передбачено, що орендар повинен приступити до використання земельної ділянки за цим договором оренди землі у 3-х денний термін після державної реєстрації цього договору, за актом її приймання-передачі. 09 листопада 2015 року була проведена державна реєстрація права оренди земельної ділянки за цим договором та в цей же день за актом-прийому передачі СТОВ «Старий Коврай» отримало в оренду цю земельну ділянку та за цим договором розпочало користування нею. Отже, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації. Таким чином, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, склали і підписали договір, надавши згоді встановленої форми. Разом із тим цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірного договору, набулося виключно після відповідної державної реєстрації такого права за цим правочином. Тому у цій справі моментом набуття чинності спірного договору оренди земельної ділянки слід вважати дату, коли було здійснено державну реєстрацію речового права - права оренди земельної ділянки за вказаним договором (09 листопада 2015 року).

ОСОБА_1 зазначає, що орендар отримав ділянку у фактичне володіння з моменту підписання договору. Ці доводи не відповідають дійсності і спростовуються наданим в матеріали справи актом прийому-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 7125188800:03:000:0410 в оренду, який датований 09 листопада 2015 року.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що рішення судів оскаржуються в частині задоволеної позовної вимоги СТОВ «Старий Коврай» до ОСОБА_1 про визнання права оренди. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 03 січня 2015 року між СТОВ «Старий Коврай» та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, за якими орендодавець передав в оренду належну йому земельну ділянку, площею 4,7057 га.

У пункті 8 договору визначили строк його дії - 7 років.

У пункті 20 договору сторони передбачили, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 3-х денний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Згідно з пунктом 31 цього договору орендар зобов`язаний, зокрема: приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованими у встановленому законом порядку.

У пункті 44 договору зазначено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до акта визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), який складений 03 січня 2015 року за участю: виконавця робіт - ОСОБА_3, Орендаря - ОСОБА_2 , Орендодавця - ОСОБА_1 , відповідно до клопотання ОСОБА_1 комісією визначено в натурі (на місцевості) встановлені (відновлені) межі земельної ділянки ОСОБА_1 згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЧР, номер 025903, реєстровий номер 410 від 20 серпня 2002 року. Межі земельної ділянки закріплені на місцевості тимчасовими межовими знаками в кількості 5 шт.

09 листопада 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Чорнобаївського районного управління юстиції Черкаської області Пахар М. С. зареєстровано право оренди земельної ділянки на 7 років за орендарем - СТОВ «Старий Коврай», номер запису про інше речове право: 12012180.

Відповідно до акта прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 09 листопада 2015 року Орендодавець ( ОСОБА_1 ) передав, а Орендар (СТОВ «Старий Коврай») прийняв в оренду земельну ділянку, площею 4,7057 га.

12 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до позивача із листом-повідомленням щодо заперечення у поновленні договору оренди землі на новий строк щодо земельної ділянки 7125188800:03:000:0410.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення (стаття 631ЦК України в редакції, чинній на час підписання сторонами договору оренди).

Відповідно до статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У частинах першій,п`ятій статті 6Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час підписання сторонами договору оренди) передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статті 17 цього Закону у відповідній редакції передача об`єкта оренди орендарю здійснювалася орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

У статті 126 ЗК України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час підписання сторонами договору оренди) обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, зокрема, право оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини третьої статті 3 цього Закон права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження

№ 61-30435сво18) зроблено висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі №357/8277/19 (провадження № 14-65цс22) зазначено, що «учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоду у встановленій формі. Разом з тим цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. Виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі

№ 6-643цс16, у частині того, що договір є укладеним з моменту досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору, право оренди виникає з моменту його державної реєстрації. Однак Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку, викладеного у цій постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16 у частині того, що виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації. При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує, що вказаний висновок стосується чинності договору оренди землі, укладеного після 01 січня 2013 року, тобто після зміни законодавчого регулювання: виключення із Закону № 161-XIV вимог про необхідність державної реєстрації договору оренди та вказівки на необхідність реєстрації права оренди та виключення з тексту цього Закону посилання на укладеність правочину з дня його державної реєстрації».

У справі, що переглядається:

законодавство щодо оренди землі в редакції, чинній на момент підписання (укладення) сторонами договору оренди, передбачало обов`язкову державну реєстрацію речових прав оренди земельної ділянки, а реєстрація договорів оренди землі не передбачена;таке право виникало лише з моменту його державної реєстрації;

ураховуючи вимоги законодавства в редакції, чинній на момент підписання (укладення) сторонами договору оренди, суди зробили правильний висновок, що право оренди за цим договором виникло з моменту його державної реєстрації, оскільки початок перебігу строку дії договору (набрання ним чинності) сторони визначили та пов`язали з моментом підписання та державної реєстрації, інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договір не містить, відповідно останнім днем його дії є 09 листопада 2022 року;

встановивши, що право оренди СТОВ «Старий Коврай»на підставі договору оренди від 03 січня 2015 року в частині строку його дії, оспорюється та не визнається ОСОБА_1 , суди зробили обґрунтований висновок про задоволення позовної вимоги в частині визнання за СТОВ «Старий Коврай» речового права оренди земельної ділянки з відповідним стоком його дії;

колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги, що суди помилково вказали, що моментом укладення вказаного договору є момент його державної реєстрації, проте це не призвело до неправильного вирішення справи в оскарженій частині, азгідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі №357/8277/19 (провадження № 14-65цс22), не дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, судові рішення в оскарженій частині - без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 квітня 2022 рокув частині задоволеної позовної вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Коврай» до ОСОБА_1 про визнання права оренди залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук