Постанова

від 11.04.2022 по справі 761/36215/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 761/36215/14-ц

провадження № 61-18374св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення,

третя особа - Первинна профспілкова організація Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року у складі судді Савицького О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог, судових рішень та вимог заяви

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (далі - Концерн РРТ), третя особа - Первинна профспілкова організація Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (далі - ППО Концерну РРТ), про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, донарахування та виплату недонарахованої премії, посилаючись на те, що він працював у відповідача на посаді заступника генерального директора з 08 лютого 2013 року до 12 листопада 2014 року.

Згідно з наказом Концерну РРТ від 12 листопада 2014 року № 86/ок його було звільнено з займаної посади у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Звільнення вважав незаконним, оскільки воно було проведене без згоди профспілкової організації.

Крім того, під час звільнення не було прийнято до уваги його переважне право на залишення на роботі, як працівника з тривалим безперервним стажем роботи на підприємстві.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ Концерну РРТ від 12 листопада 2014 року № 86/ок «Про припинення трудового договору»; поновити його на посаді заступника генерального директора Концерну РРТ; зобов`язати Концерн РРТ нарахувати та виплатити ненараховану та невиплачену премію за вересень-жовтень 2014 року у розмірі 8 035,90 грн; стягнути з Концерну РРТ заробітну плату за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дати ухвалення рішення по суті.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28 липня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 липня 2015 року залишено без змін.

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 травня 2017 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року відмовлено.

У березні 2017 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року.

Заява мотивована тим, що під час розгляду цивільної справи за його позовом судами першої та апеляційної інстанцій в основу рішень було покладено наказ від 12 серпня 2014 року № 378 «Про скорочення штату і чисельності працівників Концерну РРТ», на підставі якого було вже видано наказ про звільнення ОСОБА_1 .

Проте, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2015 року у справі № 359/10611/15-ц за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 до Концерну РРТ про визнання протиправним та скасування наказу, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано наказ генерального директора Концерну РРТ від 12 серпня 2014 року № 378 «Про скорочення штату і чисельності працівників Концерну РРТ, на підставі якого на підприємстві відбулось скорочення чисельності працівників і в подальшому звільнення працівників.

А тому, заявник вважав, що його звільнення було неправомірним, оскільки підставою для його звільнення став саме скасований судом наказ генерального директора Концерну РРТ від 12 серпня 2014 року № 378.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2017 року скасовано та направлено питання про перегляд за нововиявленими обставинами рішення на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2019 року касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 травня 2017 року закрито.

Справу повернуто до суду першої інстанції.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року задоволено.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірним та скасовано наказ генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення ОСОБА_15 від 12 листопада 2014 року № 86/ок про припинення трудового договору (контракту), відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено з посади заступника генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення з 13 листопада 2014 року.

Стягнуто з Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 13 листопада 2014 року до 20 травня 2021 року включно у розмірі 512 543,24 грн без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 12 278,38 грн (без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів) звернуто до негайного виконання.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано тим, що обставина щодо порушення Концерном РРТ вимог закону під час винесення наказу від 12 серпня 2014 року № 378 «Про скорочення штату і чисельності працівників Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення», яка встановлена рішенням Апеляційного суду Київської області від 15 липня 2015 року № 359/10611/15-ц, фактично існувала на момент розгляду справи та ухвалення рішення Шевченківського районним судом м. Києва від 22 травня 2015 року у цивільній справі № 761/36215/14-ц, оскільки вказаний наказ є недійсним з моменту його видання, тому ця обставина є нововиявленою, оскільки є суттєвою для вирішення справи та не була відома позивачу на час розгляду справи.

Суд дійшов висновку, що оскільки звільнення ОСОБА_1 було здійснено у зв`язку із прийняттям вказаного наказу Концерну РРТ, який у подальшому було визнано судом протиправним та скасовано, то таке звільнення було незаконним.

Крім того, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року в частині стягнення з Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період часу з 13 листопада 2014 року до 20 травня 2021 року змінено.

Стягнуто з Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 13 листопада 2014 року до 20 травня 2021 року включно у розмірі 1 376 913,56 грн без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача відбулося незаконно, на підставі наказу, який було визнано протиправним та скасовано, про що позивачу не було відомо та не могло бути відомо на час розгляду цієї справи.

При цьому, апеляційний суд змінив рішення районного суду в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вважаючи, що суд неправильно розрахував середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду, Концерн РРТ, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково переглянули справу за нововиявленими обставинами, оскільки рішення суду, ухвалене після набрання законної сили судових рішень у цій справі, не може вважатися нововиявленою обставиною відповідно до положень статті 423 ЦПК України.

Вважає, що позивачу на час розгляду цієї справи було відомо про існування свого ж позову про скасування наказу від 12 серпня 2014 року № 378 «Про скорочення штату і чисельності працівників Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення», тому відповідне рішення суду не може вважатися нововиявленою обставиною.

Вказує про існування судової практики по аналогічній справі № 760/27906/14-ц, в якій заявнику було відмовлено у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Також посилається на неправильний розрахунок середнього заробітку судом апеляційної інстанції, вважаючи, що районний суд обґрунтовано при здійсненні відповідного розрахунку не брав до уваги премії.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

27 січня 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом (розпорядження) від 28 січня 2013 року № 6/ок ОСОБА_1 було прийнято на посаду помічника генерального директора Концерну РРТ.

Наказом від 07 лютого 2013 року № 12/ок ОСОБА_1 , помічника генерального директора Концерну РРТ, переведено з 08 лютого 2013 року на посаду заступника генерального директора Концерну РРТ з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Згідно з наказом генерального директора Концерну РРТ ОСОБА_15 від 12 листопада 2014 року № 86/ок ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, виданий на підставі наказу Концерну РРТ від 12 серпня 2014 року № 378 «Про скорочення штату і чисельності працівників Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення».

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 13 березня 2017 року у справі № 359/10611/15-ц рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким визнано протиправним та скасовано наказ генерального директора Концерну РРТ від 12 серпня 2014 року № 378 «Про скорочення штату і чисельність працівників Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення». Вказане судове рішення набрало законної сили і на даний час є чинним.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21) та постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 2а-23903/09/1270, від 14 травня 2019 року у справі № 826/14797/15, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга Концерну РРТ задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424, 426 ЦПК України.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого загалом погодився й суд апеляційної інстанції, правильно виходив із того, що обставини щодо порушення відповідачем вимог закону під час винесення наказу від 12 серпня 2014 року № 378, які встановлені рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2015 року, фактично, існували на момент розгляду справи та ухвалення рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року, є істотними, та не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи, тому вони є нововиявленими обставинами.

При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій правильно взяли до уваги та врахували правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 04 березня 2020 року в аналогічній справі № 755/32663/14-ц (провадження № 61-44397св18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх законними та обґрунтованими і відхиляє посилання касаційної скарги на інші постанови Верховного Суду в подібних справах, оскільки постанова Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 755/32663/14-ц (провадження № 61-44397св18) була прийнята пізніше, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, яка переглядає цю справу, погоджується з правовими висновками, викладеними в наведеній справі та не вбачає підстав для відступлення від них.

Посилання касаційної скарги на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21), не заслуговують на увагу, оскільки у справі були встановлені різні фактичні обставини.

Доводи касаційної скарги про те, що факт скасування наказу від 12 серпня 2014 року № 378 не є підставою для перегляду рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року за нововиявленими обставинами, оскільки зазначена обставина не існувала на час ухвалення цього судового рішення, були предметом розгляду суду апеляційної інстанції та їм надана належна оцінка.

Оспорюваний наказ про звільнення позивача був виданий на підставі наказу від 12 серпня 2014 року № 378 «Про скорочення штату і чисельності працівників Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення», отже, за своєю суттю він є підґрунтям для подальших дій, спрямованих на вивільнення працівників Концерну РРТ.

Під час ухвалення рішення Шевченківським районним судом м. Києва від 22 травня 2015 року, яке позивач просить переглянути за нововиявленими обставинами, судом не досліджувалося питання щодо доцільності скорочення чисельності та штату працівників, оскільки таких вимог позивачем заявлено не було.

У свою чергу, дотримання відповідачем вимог закону під час винесення наказу від 12 серпня 2014 року № 378 було перевірено судом в ході розгляду справи за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 до Концерну РРТ про визнання протиправним та скасування наказу генерального директора про скорочення штату та чисельності.

На час розгляду заяв про перегляд рішення Шевченківським районним судом м. Києва від 22 травня 2015 року за нововиявленими обставинами в силі було рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2015 року, яким визнано протиправним та скасовано наказ генерального директора Концерну РРТ від 12 серпня 2014 року № 378 «Про скорочення штату і чисельність працівників Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення» та яке набрало законної сили 13 березня 2017 року.

Отже, обставина щодо порушення відповідачем вимог закону під час винесення наказу від 12 серпня 2014 року № 378, фактично існувала на момент розгляду справи та винесення рішення Шевченківським районним судом м. Києва від 22 травня 2015 року.

Враховуючи те, що процедура скорочення чисельності та штату працівників, оформлена у вигляді наказу від 12 серпня 2014 року № 378, визнана протиправною та відповідний наказ скасовано, й зазначена істотна обставина не була відома позивачу на час ухвалення рішення Шевченківським районним судом м. Києва від 22 травня 2015 року, проте визнання незаконним наказу скасовує його чинність з моменту його видачі, тому обставина у вигляді визнання протиправним та скасування наказу генерального директора Концерну РРТ від 12 серпня 2014 року № 378 «Про скорочення штату і чисельність працівників Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення» правильно визнана судом нововиявленою.

Суд апеляційної інстанції, також, правильно врахував, що під час апеляційного розгляду цієї справи у 2015 році позивач просив зупинити провадження у справі до набрання законної сили в іншій справі де розглядалось питання законності наказу про скорочення, проте йому було відмовлено.

Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції неправильно було розраховано середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача, є необґрунтованими.

Апеляційний суд правильно відхилив заперечення заявника, яке є аналогічним з доводом його касаційної скарги, про те, що середньоденна заробітна плата позивача має вираховуватись з заробітної плати за два останні місяці роботи, що передували звільненню за виключенням премій.

Судом було встановлено, що з огляду на розрахункові листи заробітної плати позивача за вересень та жовтень 2014 року, заробітна плата останнього складалась з посадового окладу, надбавки за високі досягнення, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, щомісячної премії за основні результати виробничої та фінансово-господарської діяльності, винагороди за вислугу років, та індексації.

При цьому, розділ третій Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, в редакції, що діяла на дату звільнення позивача, не передбачав, що з розрахунку середньоденного-заробітку мають виключатись щомісячні премії за результати виробничої діяльності.

Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та апеляційного суду, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, з урахуванням змін, внесених після апеляційного перегляду справи.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та постанову Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк