Постанова

від 15.02.2022 по справі 367/8857/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2022 року м. Київ

Справа № 367/8857/19

Провадження: № 22-ц/824/1015/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Борисової О.В., Поліщук Н.В.,

секретар Івасенко І.А.,

розглянувши апеляційну скаргу адвоката Залозної Дар`ї Петрівни в інтересах ОСОБА_1

на ухвалу Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 03 серпня 2021 року, постановлену під головуванням судді Карабази Н.Ф.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, обґрунтувавши його тим, що 20 вересня 2003 року між нею та відповідачем, ОСОБА_1 , було укладено шлюб. Заочним рішенням Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2019 року шлюб розірвано. Від шлюбу у них є донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час шлюбу нею та відповідачем було придбано нерухоме майно в місті Ірпінь, яке являється спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу в порядку, передбаченому ст. 60 СК України, а саме: житловий будинок, загальною площею 218,9 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, загальною площею 0,0523 га, кадастровий номер 3210900000:01:172:0107, що розташована за тією ж адресою. Право власності на житловий будинок зареєстровано за відповідачем. Також відповідач отримав кадастровий номер земельної ділянки та являється суб`єктом права власності даної земельної ділянки з 04 березня 2004 року, однак, умисно ухиляється від реєстрації земельної ділянки в державному реєстрі з метою приховати дану інформацію від неї, позивачки, та позбавити її права вимоги грошової компенсації за дане майно. За таких обставин, просила суд визнати спільно нажитим майном подружжя житловий будинок, загальною площею 218,9 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 523 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210900000:01:172:0107; визнати за нею право власності на ѕ частини вказаних будинку та земельної ділянки, а за відповідачем ОСОБА_1 ј частину; зобов`язати ОСОБА_1 компенсувати їй вартість ѕ житлового будинку та ѕ земельної ділянки.

Ухвалою Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2020 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на житловий будинок, загальною площею 218,9 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та який зареєстрований за ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право власності САС №345680, 01.09.2009 року, яке видане на підставі рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради №172/29 від 14.07.2009 року, та на земельну ділянку загальною площею 0,0523 га, кадастровий номер 3210900000:01:172:0107, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просив суд визнати за ним право особистої приватної власності на земельну ділянку площею 523 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210900000:01:172:0107, та житловий будинок, загальною площею 218,9 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути зі ОСОБА_2 на свою користь 50 % від частки статутного капіталу ТОВ «Євротрейд-Інком» у розмірі 375 000 грн; визнати спільним сумісно нажитим майном подружжя автомобіль марки «SuzukiSX-4», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований на дружину ОСОБА_2 ; поділити об`єкт права спільної сумісної власності подружжя шляхом визнання права спільної часткової власності за ОСОБА_1 на Ѕ частину та за ОСОБА_2 на Ѕ частину автомобіля «SuzukiSX-4», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; припинити право спільної часткової власності дружини ОСОБА_2 на Ѕ частину автомобіля марки «SuzukiSX-4», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 шляхом виплати їй половини його вартості, внесеної ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду; визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на автомобіль марки «SuzukiSX-4», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Позов обґрунтований тим, що до укладення шлюбу 12 серпня 2003 року він позичив свої особисті кошти в сумі 27 000 грн ОСОБА_4 . В подальшому, ОСОБА_4 не зміг повернути грошові йому кошти, внаслідок чого між ними була укладена угода, затверджена судом, за якою ОСОБА_4 для виконання договору позики передав йому, ОСОБА_1 , у власність земельну ділянку для будівництва будинку загальною площею 0,0523 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, вказана земельна ділянка була набута ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу. В подальшому, ОСОБА_1 на даній земельній ділянці розпочав будівництво приватного будинку. Основну суму коштів в будівництво будинку, що зводився, було внесено саме ним. Окрім того, саме він повністю займався будівництвом будинку та його утриманням, при цьому, значний матеріальний вклад в будівництво був зроблений його матір`ю ОСОБА_5 , котра знаходилась на роботі за кордоном.

30 липня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що під час шлюбу було придбано автомобіль марки «SuzukiSX-4», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Транспортний засіб було зареєстровано на праві власності за ОСОБА_2 . Даний автомобіль знаходиться у розпорядженні ОСОБА_2 та її цивільного чоловіка, які створюють йому перешкоди у користуванні автомобілем. Вважав, що оскільки ОСОБА_2 у своєму позові не поставила питання щодо поділу цього рухомого майна, існує ймовірність відчуження або переоформлення автомобіля на користь сторонніх осіб без його згоди. За таких підстав просив суд накласти арешт на автомобіль марки «Suzuki SX-4», 2015 року випуску, VIN НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_2 .

Ухвалою Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 03 серпня 2021 року в задоволенні заяви адвоката Залозної Д.П. в інтересах ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Залозна Д.П. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про задоволення заяви про забезпечення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи. Зокрема, судом не було застосовано норми ст. 149 ЦПК України та не було вжито заходів забезпечення позову. Вказала, що посилання суду на ту обставину, що накладенням арешту буде порушено право інших осіб та обмежено право господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися майном є безпідставним, оскільки предметом даного спору є поділ майна подружжя, а тому жодних господарюючих суб`єктів в даному спорі немає. Також відмітила, що метою накладення арешту є заборона відчужувати майно, придбане під час шлюбу одним з подружжя, тому накладення даного арешту жодним чином не вплине на право користування автомобілем.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні адвокат Залозна Д.П. в інтересах ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, та просила її задовольнити.

Адвокат Дементьєв Т.М. в інтересах ОСОБА_2 заперечував проти апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вислухавши думку учасників справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не обґрунтовано підстав подачі заяви про забезпечення позову, необхідності забезпечення позову, заходу забезпечення з обґрунтуванням його необхідності, не наведено достатніх підстав вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також зазначена заява не містить належного мотивування необхідності накладення арешту на автомобіль.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

За змістом частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до положень статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Обов`язок доведення обставин, які б указували на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до положень статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.

Як убачається із матеріалів справи, позовні вимоги ОСОБА_1 мають майновий характер, між сторонами виник спір щодо поділу спільного майна подружжя.

При цьому, у даній справі, предметом позову, окрім поділу нерухомого майна (будинок та земельна ділянка), яке забезпечено ухвалою суду першої інстанції від 20 липня 2020 року, є також майнові інтереси ОСОБА_1 щодо поділу рухомого майна, а саме автомобіля марки «SuzukiSX-4», 2015 року випуску, VIN НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , який придбаний сторонами під час шлюбу та зареєстрований за ОСОБА_2 .

Ураховуючи, що указане рухоме майно може бути у будь-який час відчужене його власником ОСОБА_2 , у суду є реальні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення зустрічного позову.

Обраний ОСОБА_1 захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль у найбільшій мірі спрямований на забезпечення предмету спору та є співмірним із заявленими ним вимогами.

Невжиття таких заходів забезпечення позову може суттєво ускладнити ефективний захист або поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, для вжиття яких існували усі передбачені процесуальним законодавством підстави, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Залозної Дар`ї Петрівни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 03 серпня 2021 року скасувати та постановити нову про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Накласти арешт на автомобіль марки «SuzukiSX-4», 2015 року випуску, VIN НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_2 .

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом.

Строк пред`явлення до виконання - три роки.

Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.О. Невідома

Судді О.В. Борисова

Н.В. Поліщук