Ухвала

від 29.04.2022 по справі 308/1032/21

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/1032/21

1-кп/308/70/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2022 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючої судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020070000000274 від 13.10.2020 року про обвинувачення: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, українки, уродженки м. Мукачево, що зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням IV сесії V скликання Ужгородської міської ради №296 від 06.04.2007 ОСОБА_6 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо земельної ділянки загальною площею 0,1 га по АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд. Вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2110100000:30:002:0078 та 25.05.2007 ОСОБА_6 видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ЗК №002685, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №2110100000-0107070000582.

У подальшому 07.06.2007 ОСОБА_6 уклала договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:30:002:0078 з ОСОБА_4 , який посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстраційним номером №1213. Укладений правочин підлягав державній реєстрації та являвся вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до статті 210 ЦК України (в редакції, чинній станом на 07.06.2007) правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Згідно законодавства, чинного станом на 07.06.2007, речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягали обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-ІV (частина перша статті 3 вказаного Закону). У частині третій та четвертій статті 334 ЦК України (в редакції, чинній на 07.06.2007) передбачалося, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно частини третьої статті 640 ЦК України (в редакції, чинній на 07.06.2007) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до 657 ЦК України (в редакції, чинній на 07.06.2007) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

У частині другій статті 719 ЦК України (в редакції, чинній на 07.06.2007) встановлено, що договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. У пункті а) частини першої статті 81 ЗК України (в редакції, чинній на 07.06.2007) передбачалося, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

У частині першій та другій статті 126 ЗК України (в редакції, чинній на 07.06.2007) визначено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» від 11.02.2010 № 1878-VI внесено зміни як до ЦК України щодо виключення державної реєстрації договору та закріплення державної реєстрації права (зокрема, статті 334, 657 ЦК України), так і викладено в новій редакції закон № 1952-1V. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» від 11.02.2010 № 1878-VI набрав чинності 01.01.2013.

02.02.2017 державним нотаріусом Першої Ужгородської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 на підставі ст. 1261 Цивільного кодексу України посвідчено, що спадкоємцем ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її донька ОСОБА_9 та видано свідоцтво на спадщину земельної ділянки загальною площею 0,1 га по АДРЕСА_2 з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку - і господарських будівель та споруд, з кадастровим номером 2110100000:30:002:0078, та проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_9 .

Після чого, 16.02.2017 ОСОБА_9 уклала договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:30:002:0078 з ОСОБА_10 , вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_11 за реєстраційним номером №269 та проведено його державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

02.04.2019 о 10 год. 41 хв. ОСОБА_4 подала до Ужгородського міськрайонного суду, який знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Загорська 53, заяву про забезпечення позову у порядку п. 1 ч. 1 ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України до подання позову, із вимогою арешту нерухомого майна - земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:30:002:0078, власником якої являється ОСОБА_10 . В подальшому, 02.05.2019 року нею в цей же суд подано позовну заяву до відповідачів ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , третьої особи без самостійних вимог - приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_11 , державного нотаріуса Першої державної нотаріальної контори ОСОБА_8 , про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину № 4-46 від 02.02.17 р., виданого Першою Ужгородською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_9 на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:30:002:0078, площею 0,1 га, що розташована у АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в ДРРП 1151117821101); скасувати, рішення державного нотаріуса Першої Ужгородської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 (державного реєстратора прав на нерухоме майно) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень інд. №33491543 від 19.01.17р. (за ОСОБА_9 ) та №33688497 від 02.02.17 р. (за ОСОБА_10 ), а також записи про право власності №18632195 від 16.01.17 р. та №18834534 від 02.02.17р. на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:30:002:0078, площею 0,1 га, що розташована у АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в ДРРП 1151117821101); скасування рішення приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_11 (державного реєстратора прав на нерухоме майно) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень інд. №33884213 від 16.02.17 р. (за ОСОБА_10 ) та запис про право власності №19041567 від 16.02.17 на земельну ділянку, кадастровий номер 2110100000:30:002:0078, площею 0,1 га, що розташована у АДРЕСА_2 (реєстраційний номер а об`єкта нерухомого майна в ДРРП 1151117821101); визнання за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:30:002:0078, площею 0,1 га, що розташована у АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в ДРРП 1151117821101); витребування земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:30:002:0078, площею 0,1 га, що розташована у АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в ДРРП 1151117821101) з незаконного володіння ОСОБА_10 та ОСОБА_12 на користь ОСОБА_4 ; стягнення з відповідачів судових витрат (у рівних частках).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 08.07.2019 по справі № 308/4779/19 вказану позовну заяву ОСОБА_4 прийнято до розгляду та відкрито провадження.

Водночас, у заяві про забезпечення позову, поданій 04.04.2019, та у позовній заяві, поданій 02.05.2019, ОСОБА_4 зазначила, що 17.05.2011 було проведено державну реєстрацію права власності за нею (тобто ОСОБА_4 ) на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:30:002:0078.

З метою підтвердження вказаної обставини, ОСОБА_4 діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, його суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, який полягає у створенні підстав для задоволення позовних вимог про визнання за нею права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:30:002:0078 та витребування вказаної ділянки на її користь від відповідачів ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , додала до позовної заяви завідомо недостовірний та підроблений доказ - копію Державного акту на право приватної власності на землю серії ЗК №002685 від 25.05.2007, у який внесені завідомо недостовірні відомості про проведення державної реєстрації права власності 17.05.2011 за реєстровим номером 2110100000:30:002:0078:03:01 та підпис начальника відділу Держкомзему у місті Ужгород Закарпатської області ОСОБА_13 , що повністю не відповідало дійсності.

Вказану копію державного акта на право приватної власності на землю та відповідність записів у ньому ОСОБА_4 засвідчила відміткою «Згідно з оригіналом», власним підписом, ініціалами та прізвищем у порядку п. 5.27 ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України, а саме: введення в оману суду, тобто подання завідомо недостовірного та підробленого доказу суду, вчиненому з корисливих мотивів.

Захисником обвинуваченої ОСОБА_5 подано до суду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки.

Клопотання мотивує тим, що провадження у цивільній справі №308/4779/19 за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_14 . ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_11 , Перша Ужгородська державна нотаріальна контора, державний нотаріус ОСОБА_8 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, записів про право власності, визнання права власності на земельну ділянку та її витребування з чужого незаконного володіння, судом закрито, тому відпала обставина оцінки та дослідження Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЗК №002685 від 25.05.2007 року. А ОСОБА_4 з аналогічним позовом звернутися не може. З огляду на вказане, сторона захисту просить звільнити обвинувачену ОСОБА_4 від відповідальності і закрити відносно неї кримінальне провадження, оскільки на час розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки, діяння втратило суспільну небезпечність, доводи в частині введення суду в оману в межах цивільної справи №308/4779/19 відсутні.

Обвинувачена клопотання свого захисника підтримала та просила його задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні не заперечив проти звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки та закриття кримінального провадження.

Як зазначено у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 48 КК України, особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Відповідно дост. 12 КК Україникримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 384 КК України, є нетяжким злочином.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23.12.2005 року № 12, передбачене у ст. 48 КК України звільнення особи від кримінальної відповідальності є правом, а не обов`язком суду.

Стаття 48 КК України передбачає дві самостійні підстави звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності. Таке звільнення може мати місце, коли внаслідок зміни обстановки: 1) вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність або 2) особа перестала бути суспільно небезпечною. Звернення до розглядуваного виду звільнення від кримінальної відповідальності - право, а не обов`язок суду, який вирішує питання про застосування ст. 48 КК України у кожному конкретному випадку з урахуванням характеру й ступеня суспільної небезпечності злочину, тяжкості заподіяної ним шкоди, часу, який сплив з часу забороненого діяння, важливості і значущості обставин, які свідчать про зміну обстановки. У разі, коли суд зробить висновок про те, що, незважаючи на істотну зміну зовнішньої обстановки, суспільна небезпечність вчиненого діяння не відпала або винна особа не перестала бути суспільно небезпечною, звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України не допускається.

Зміна обстановки, внаслідок якої вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність, означає передусім істотну зміну соціально-економічних, політичних або духовних засад життєдіяльності суспільства, яка відбувається незалежно від волі винної особи і внаслідок чого втрачається суспільна небезпечність не лише конкретного злочину, а й подібних йому діянь.

Під зміною обстановки, внаслідок якої діяння втратило суспільну небезпечність, слід розуміти об`єктивні зміни умов життєдіяльності такої особи, які позитивно і суттєво впливають на неї і свідчать про те, що вона не вчинятиме кримінально караних діянь у майбутньому (принаймні подібних вже вчиненому).

Таким чином, враховуючи що ОСОБА_4 вперше вчинила злочин, який є злочином невеликої тяжкості, та внаслідок зміни обстановки діяння втратило суспільну небезпечність на час розгляду справи в суді, а також те, що захисник також просив закрити кримінальне провадження щодо обвинуваченої у зв'язку із зміною обстановки, клопотання слід задовольнити і звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставіст.48 КК України, закривши відносно неї кримінальне провадження за ч.2ст.384 КК України.

Питання щодо речових доказів вирішується судом у порядкуст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 284, 285, 369, 372 КПК України, ст.ст. 44, 48 КК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальноївідповідальності завчинення кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2 ст.384 КК України на підставі ст.48ККУкраїни у зв`язку зі зміною обстановки.

Кримінальне провадженнявідносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 384 КК України закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст.284ККУкраїни - у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Речові докази:

- Оригінал договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.06.2007; копію державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЗК №002685; оригінал довідки ОСОБА_6 від 29.05.2007; оригінал звіту про експертну грошову оцінку від 29.05.2007; витяг з Державного реєстру іпотек від 08.06.2007; витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 07.06.2007; витяг про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 08.06.2007; оригінал заяви ОСОБА_15 від 07.06.2007; копію ідентифікаційного номеру ОСОБА_6 ; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_4 повернути за належністю.

- Оригінал технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_6 для будівель та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2110100000:30:002:0078; витяг з ДЗК від 14.11.2019; поземельна книга земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:30:002:0078; оригінал Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку ЗК №002685 повернути за належністю.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1