Постанова

від 25.04.2022 по справі 216/2834/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 216/2834/18

провадження № 61-2526св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - філія Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Дніпровська регіональна дирекція»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 червня 2020 року у складі судді Бутенко М.В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2021 року у складі колегії суддів: Бондар Я.М., Барильської А.П., Зубакової В.П.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (далі - ПАТ «НСТУ»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - філія Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Дніпровська регіональна дирекція» (далі - філія ПАТ «НСТУ» «Дніпровська регіональна дирекція»), про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Надалі ПАТ «НСТУ» змінило найменування на Акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України».

На обґрунтування позову посилався на таке. З 04 вересня 1995 року він був працевлаштований звукооператором телебачення в Криворізьке міське телерадіобачення. З 03 серпня 2001 року переведений на посаду старшого звукорежисера телебачення, 03 грудня 2007 року переведений на посаду режисера ІІ категорії, 01 січня 2012 року переведений на посаду режисера. 30 вересня 2015 року він був переведений до філії Національної телекомпанії України «Криворіжжя», а 01 жовтня 2015 року прийнятий на посаду звукорежисера на цьому ж підприємстві. Упродовж всього часу відбувалися зміни назв місця роботи, проте фактично він працював на одному місці.

04 травня 2018 року його звільнено з роботи у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Вважав звільнення незаконним, оскільки відповідно до частин першої, другої статті 42 КЗпП України при скорочені чисельності або штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці й кваліфікації перевага в залишені на роботі надається особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації, а також іншим категоріям працівників.

У порівнянні з іншим звукорежисером, який залишився працювати у товаристві, він має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, а також довше за неї працював у товаристві, отже, має переважне перед нею право на залишення на роботі, однак при звільненні цього до уваги не взяли. Крім того, він є інвалідом ІІІ групи.

Таким чином, відповідач при звільненні позивача з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України в порушення статті 42 КЗпП України не враховав його переважного права на залишення на роботі, на підставі чого наказ від 04 травня 2018 року № 31 про звільнення його із займаної посади у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці за пунктом 1 статті 40 КЗпП України є незаконним та таким, що підлягає скасуванню з поновленням його на роботі на посаді звукорежисера філії ПАТ НСТУ «Дніпровська регіональна дирекція» з 05 травня 2018 року зі стягненням з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з моменту звільнення до фактичного часу поновлення.

З урахуванням наведеного позивач просив визнати незаконними дії відповідача та скасувати наказ від 04 травня 2018 року № 31 «Про звільнення ОСОБА_1 », поновити його на роботі звукорежисера у філії ПАТ «НСТУ» «Дніпровська регіональна дирекція» з місцем роботи у м. Кривому Розі, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 травня 2018 року до фактичного часу поновлення з коштів, виділених на філію ПАТ «НСТУ» «Дніпровська регіональна дирекція». Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішенням Центрального-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що у відповідача відбулись зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності та штату працівників, посада звукорежисера творчого об`єднання телевізійних програм філії ПАТ «НСТУ» «Дніпровська регіональна дирекція» підлягала скороченню, а іншої відповідної посади ОСОБА_1 на пропозицію роботодавця не обрав для переведення, тому звільнення позивача з роботи у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося відповідно до вимог чинного трудового законодавства. Отже, відсутні законні підстави для задоволення позову в частині скасування наказу «Про звільнення ОСОБА_1 » від 04 травня 2018 року № 31 та поновлення позивача на посаді звукорежисера у філії ПАТ «НСТУ» «Дніпровська регіональна дирекція» з 05 травня 2018 року та відповідно відсутні підстави й для задоволення похідних позовних вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення Центрального-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2021 рокускасувати, справу передати на новий розгляд.

На обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що розгляд справи апеляційним судом було призначено на 20 січня 2020 року, але відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 28 лютого 2021 року продовжено дію карантину на території України. Зазначена постанова Кабінету Міністрів України підтверджувала, що в Україні наявні підстави високої ймовірності зараження смертельним вірусом COVID-19. Його адвокат Погрібняк О. М. здійснює свою діяльність у м. Дніпрі, а судовий розгляд був призначений у м. Кривому Розі. З огляду на карантинні заходи та високу ймовірність зараження його представник повідомив про неможливість прибути в судове засідання, у зв`язку з чим, він подав заяву про перенесення дати розгляду справи, проте суд апеляційної інстанції проігнорував його заяву від 18 січня 2021 року та розглянув скаргу без його участі та його представника і заслухав лише позицію відповідача. Апеляційний суд не направляв йому та його представнику завчасно письмову судову повістку засобами Укрпошти, що також підтверджує той факт, що учасники належним чином не повідомлені. Не маючи належної письмової повістки адвокат не зміг би прибути на судове засідання до суду, оскільки здійснює свою трудову діяльність у м. Дніпрі, а судовий розгляд відбувався у м. Кривий Ріг. Отже, суд апеляційної інстанції позбавив його можливості доступу до правосуддя та надати відповідні питання та репліки на позицію відповідача.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову не надав оцінки тому, що позивач пропрацював на одному підприємстві на посаді звукорежисера та має більший стаж роботи на підприємстві, аніж той працівник, якого залишили на посаді звукорежисера, що підтверджується його трудовою книжкою і відповіддю відповідача від 11 червня 2019 року № 270 на адвокатський запит від 03 червня 2019 року № 27. Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на протокол ПАТ «НСТУ», що є вищим органом управління для філій (а. с. 48), у якому не конкретизовано якого саме звукорежисера необхідно скоротити. Після скорочення в штатному розписі залишилася посада «звукорежисер» у м. Кривому Розі, проте цю посаду йому не пропонували й ця посада відсутня у списку запропонованих йому посад. Отже, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки фактам при дотриманні роботодавцем вимог застосування статті 42 КЗпП України.

Судове рішення також оскаржується з підстав розгляду справи апеляційним судом за відсутності заявника та його представника, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, недослідження зібраних у справі доказів.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у цій справі на підставі пункту 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що ОСОБА_1 в період з 04 вересня 1995 року перебував у трудових відносинах з Криворізьким міським телерадіооб`єднанням, яке 01 серпня 2005 року було перейменовано в Державну організацію «Криворізьке міське державне об`єднання телебачення і радіомовлення Дніпропетровської обласної державної телерадіокомпанії», 28 квітня 2011 року - у Державну організацію Криворізька регіональна державна телерадіокомпанія «Криворіжжя».

30 вересня 2015 року ОСОБА_1 був переведений до філії Національної телекомпанії України «Криворіжжя» на посаду звукорежисера творчого об`єднання телевізійних програм.

19 січня 2017 року у зв`язку з перетворенням Національної телекомпанії України у ПАТ «НСТУ», філія Національної телекомпанії України Криворізька регіональна дирекція Криворіжжя перейменована у філію Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Криворізька регіональна дирекція «Криворіжжя» (далі - філія ПАТ «НСТУ» «КРД «Криворіжжя»).

Наказом ПАТ «НСТУ»від 04 травня 2018 року № 31 «Про звільнення ОСОБА_1 », виданим за підписом в. о. менеджера філії ПАТ «НСТУ» «КРД «Криворіжжя» І. В. Галамасюка, ОСОБА_1 звільнено з посади звукорежисера творчого об`єднання телевізійних програм 04 травня 2018 року у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та у зв`язку із ознайомленням його з усіма вакантними посадами, які були чи з`явилися у ПАТ «НСТУ»в період проведення процедури вивільнення, його відмови від обрання вакантної посади для переведення, відповідно до наявної у нього спеціальності та кваліфікації і відмовою від обрання інших запропонованих йому вакантних посад у ПАТ «НСТУ», які не відповідають його спеціальності та кваліфікації, але передбачають роботу, яку ОСОБА_1 зміг би виконувати з урахуванням кваліфікації, досвіду роботи й стану здоров`я в порядку передбаченому частиною третьою статті 49-2 КЗпП України.

Підставою для звільнення в зазначеному наказі зазначено: персональне письмове попередження ОСОБА_1 про наступне звільнення від 11 січня 2018 року та пропозиція до письмового попередження від 19 березня 2018 року; подання філії ПАТ «НСТУ» «КРД «Криворіжжя» від 20 квітня 2018 року № 45.143/01-10; згода первинної профспілкової організації на звільнення працівника (витяг з протоколу засідання Профкому первинної профспілкової організації філії ПАТ «НСТУ» «КРД «Криворіжжя» від 04 травня 2018 року № 11) (т. 1, а. с. 60-61).

Із зазначеним наказом ОСОБА_1 ознайомлений 04 травня 2018 року.

Відповідно до основних напрямів діяльності ПАТ «НСТУ» на 2017 рік (Додаток № 2 до протоколу № 2 засідання Наглядової ради ПАТ «НСТУ»від 23 січня 2017 року) з урахуванням пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, якою встановлено форми, в яких можуть відбуватися зміни в організації виробництва і праці, а саме: ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, 21 грудня 2017 року правлінням ПАТ «НСТУ»(протокол від 21 грудня 2017 року № 32) було прийнято рішення про затвердження та введення в дію з 02 квітня 2018 року нової структури та штатного розпису ПАТ «НСТУ»загальною кількістю 4087 посад, і, зокрема, Дніпровська регіональна дирекція 78 посад, та, на його виконання ПАТ «НСТУ»видано наказ від 21 грудня 2017 року № 469 «Про організацію заходів, пов`язаних зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників) у ПАТ «НСТУ».

Наказом від 21 грудня 2017 року № 469 виконавчого директора Лієва О. С. та керівників відокремлених структурних підрозділів (філій) зобов`язано: не пізніше ніж за 3 місяці до запланованих звільнень надати первинним профспілковим організаціям Центральної дирекції та філій інформацію щодо заходів, пов`язаних зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників) разом з інформацією про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися; провести відповідно до чинного законодавства вивільнення працівників філії у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, а саме скороченням штату та чисельності працівників; визначити працівників, посади яких скорочено, та, відповідно, які підлягають звільненню у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників); не пізніше ніж за два місяці, згідно з вимогами чинного законодавства попередити про наступне вивільнення кожного працівника персонально під особистий підпис; одночасно з попередженням про звільнення запропонувати працівнику вакантні посади, що наявні в ПАТ «НСТУ», у разі відмови працівників від переведення на запропоновані вакантні посади або у разі відсутності вакантних посад, здійснити усі необхідні дії зі звільнення таких працівників відповідно до чинного законодавства України. Зобов`язано заступника виконавчого директора Шматова М. В. та заступника директора департаменту управління персоналом Глоба М. Л. підготувати перелік наявних вакантних посад в ПАТ «НСТУ»та надавати такий перелік керівникам філій (т. 1, а. с. 46).

На виконання рішення правління ПАТ «НСТУ»(протокол від 21 грудня 2017 року № 32), наказу ПАТ НСТУвід 21 грудня 2017 року № 469, ПАТ «НСТУ» «КРД «Криворіжжя» 05 січня 2018 року видано наказ № 02 «Про створення комісії та організацію заходів у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників)», згідно з яким для визначення переважного права на залишення на роботі працівників, що підлягають переведенню, звільнення та попередження про майбутнє звільнення з роботи створено відповідну комісію. Комісію зобов`язано у строк до 12 січня 2018 року ознайомити всіх працівників філії ПАТ «НСТУ» «КРД «Криворіжжя» під особистий підпис з рішенням правління ПАТ «НСТУ» (протокол від 21 грудня 2017 року № 32), наказом ПАТ «НСТУ»від 21 грудня 2017 року № 469 щодо змін в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників); одночасно з попередженням про звільнення запропонувати працівнику наявні в ПАТ «НСТУ»(Центральній дирекції та філіях) вакантні посади; довести до відома працівників, що у разі відмови від переведення на запропоновані вакантні посади вони будуть звільнені на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України не раніше ніж через два місяці з дня попередження про майбутнє звільнення (отримання персонального письмового попередження) (т. 1, а. с. 53).

Листом Центральної дирекції ПАТ «НСТУ»від 05 січня 2018 року № 02-18/15-1 надано усім філіям перелік вакантних посад в ПАТ «НСТУ»(т. 1, а. с. 54).

11 січня 2018 року ОСОБА_1 було повідомлено про скорочення посади, яку він обіймав, а саме звукорежисера творчого об`єднання телевізійних програм філії ПАТ «НСТУ» «КРД «Криворіжжя» та одночасно ознайомлено з переліком усіх наявних в ПАТ «НСТУ»вакантних посад, запропоновано самостійно обрати для переведення відповідні посади та повідомлено, що не раніше двох місяців з моменту попередження, він підлягає звільненню за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. З персональним письмовим попередженням позивач ознайомився, про що поставив свій підпис (т. 1, а. с. 55).

Листом від 15 березня 2018 року № 02-18/713 ПАТ «НСТУ»було доведено до керівників відокремлених структурних підрозділів ПАТ «НСТУ»перелік вакансій станом на 15 березня 2018 року у ПАТ «НСТУ», зокрема, перелік вакантних посад, наявних у Центральній дирекції ПАТ «НСТУ»; перелік вакантних посад, наявних у відокремлених структурних підрозділах ПАТ «НСТУ»; перелік вакантних посад, які вводяться в структуру та штатний розпис у Центральній дирекції ПАТ «НСТУ»та відокремлених структурних підрозділів ПАТ «НСТУ» з 02 квітня 2018 року (т. 1, а. с. 56).

Пропозицією від 19 березня 2018 року до персонального письмового попередження про наступне вивільнення працівників від 11 січня 2018 року ОСОБА_1 повторно був повідомлений про те, що відповідно до рішення правління ПАТ НСТУ(протокол від 21 грудня 2017 року № 32), наказу ПАТ «НСТУ» від 21 грудня 2017 року № 469 «Про організацію заходів, пов`язаних зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників) у ПАТ «НСТУ», посада звукорежисера творчого об`єднання телевізійних програм філії ПАТ «НСТУ» «КРД «Криворіжжя», яку займає позивач, скорочується і позивач підлягає звільненню, одночасно відповідно до рішення правління ПАТ «НСТУ»(протокол від 05 березня 2018 року № 44) та листа Центральної дирекції ПАТ «НСТУ» про наявність вакантних посад від 15 березня 2018 року № 02-18/713 позивачу було запропоновано посади у філіях та Центральній дирекції ПАТ «НСТУ», про що позивач поставив відмітку про ознайомлення з переліком вакантних посад та підпис 19 березня 2018 року, а також зазначив, що він не згоден на переведення та запропоновані посади (т. 1, а. с. 57).

Відповідач надав до первинної профспілкової організації філії ПАТ «НСТУ» «КРД «Криворіжжя» обґрунтоване письмове подання для одержання згоди на звільнення ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 58).

Згідно з витягом з протоколу від 19 березня 2018 року № 5 Криворізька міська профспілкова організація філії ПАТ «НСТУ» «КРД «Криворіжжя» дала згоду на звільнення ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 59).

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Статтею 3 КЗпП України визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до частини першої статті 62 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Частиною третьою статті 64 ГК України встановлено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Таким чином законодавством України встановлено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до положень статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Статтею 43 КЗпП України визначено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України може бути лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації.

Відповідно до положень статті 49-2 КЗпП України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач відмовився від переведення на запропоновані йому посади, а посада, яку він обіймав, не була передбачена новими структурою та штатним розписом ПАТ «НСТУ» та підлягала скороченню, у зв`язку з чим було видано наказ від 04 травня 2018 року № 31 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

За зверненням позивача Головним управлінням Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області було проведено перевірку філії ПАТ «НСТУ» «КРД «Криворіжжя» на предмет порушень трудових прав ОСОБА_1 за результатами якої було складено акт від 22 червня 2018 року № ДН-740/263/АВ, відповідно до якого, порушень вимог чинного трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 не встановлено.

Актом Державної служби України з питань праці від 22 червня 2018 року

№ ДН-740/263/АВ порушень вимог чинного законодавства про працю при звільненні ОСОБА_1 не встановлено (т. 1, а. с. 68-78).

Отже, суди попередніх інстанцій встановивши, що у відповідача мало місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності та штату працівників, дійшли обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача з роботи з посади звукорежисера творчого об`єднання телевізійних програм філії ПАТ «НСТУ» «КРД «Криворіжжя» 04 травня 2018 року у зв`язку зі змінами організації виробництва і праці відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося відповідно до вимог чинного трудового законодавства, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач подав заяву про перенесення дати розгляду справи, проте суд апеляційної інстанції проігнорував його заяву від 18 січня 2021 року та розглянув апеляційну скаргу без його участі та участі його представника, а тому позбавив можливості доступу до правосуддя та надати відповідні питання та репліки на позицію відповідача, Верховний Суд відхиляє.

Так суд апеляційної інстанції виходив з вимог пункту 11 частини третьої статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також вимог частини другої статті 372 ЦПК України

Зокрема, апеляційний суд взяв до уваги повторне клопотання позивача про відкладення апеляційного розгляду та дійшов обґрунтованого висновку про визнання неявки позивача та його представника в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував запровадження заходів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19, не заслуговують на увагу, оскільки позивач та його представник не були позбавлені можливості порушити перед судом клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з дотриманням положень статті 212 ЦПК України.

Разом з тим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що, посилаючись на встановлені в Україні карантинні обмеження, заявником не було враховано, що такі не поширюються на строк розгляду справи, який є службовим, а отже, невчинення позивачем та його представником відповідних дій, передбачених ЦПК України (проведення судового засідання в режимі відеоконференції тощо), не свідчить, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням закону.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 570/5535/17 (провадження № 61-6076св21).

Не заслуговують на увагу і доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення позивача та його представника про дату, час і місце судового засідання.

Встановлено, що ОСОБА_1 01 червня 2018 року підписав заяву на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою

SMS-повідомлення (т. 1, а. с. 33).

18 листопада 2020 року сформовано довідку про доставку SMS-повідомлення про виклик в судове засідання ОСОБА_1 на 20 січня 2021 року на 11:00 год на номер телефону, зазначений у його заяві (т. 2, а. с. 103).

Згідно з наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 5010102624924, ОСОБА_1 отримав судову повістку про виклик у судове засідання на 20 січня 2021 року на 11:00 год 27 листопада 2020 року (т. 2, а. с. 114).

Таким чином, позивач був поінформований про судові засідання, що спростосує доводи про неналежне повідомлення його та представника про дату, час і місце судового засідання.

Верховний Суд бере до уваги, що неявка позивача та його представника до суду апеляційної інстанції не мала наслідком неповноту та неправильність з`ясування обставин справи.

Заявник стверджує, що суди не надали оцінки тому, що він має більший стаж роботи на підприємстві, аніж той працівник, якого залишили на посаді звукорежисера, що підтверджується трудовою книжкою позивача і відповіддю відповідача від 11 червня 2019 року № 270 на адвокатський запит від 03 червня 2019 року № 27, не звернули увагу на протокол ПАТ «НСТУ», у якому не конкретизовано посаду якого саме звукорежисера необхідно скоротити, а також, що після скорочення в штатному розписі залишилася посада «звукорежисер» у м. Кривому Розі, яку позивачу не пропонували й вона відсутня у списку запропонованих йому посад.

Верховний Суд відхиляє зазначені доводи з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці й кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, сімейним при наявності двох і більше утриманців; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації тощо.

Водночас указане правило застосовується у випадку, якщо за результатами скорочення чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці частина однорідних посад чи виконуваних робіт залишається.

Відповідно до списку посад, які підлягають скороченню, кількість посад звукорежисерів зазначено дві (т. 1, а. с. 48).

Згідно зі штатним розписом від 16 квітня 2018 року № 51у філії ПАТ «НСТУ» КРД «Криворіжжя» з 23 квітня 2018 року посада звукорежисера відсутня (т. 1, а. с. 67).

Оскільки посада звукорежисера творчого об`єднання телевізійних програм філії підлягала скороченню, а іншої відповідної посади з поміж посад, які було запропоновано ОСОБА_1 , він не обрав для переведення, тому не було підстав для застосування правил щодо переважного права на залишення працівника на роботі.

Доводи заявника про недослідження зібраних у справі доказів по суті зводяться до непогодження зі встановленими обставинами справи та переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Посилання заявника на порушення судами принципу верховенства права, принципу рівності сторін, незабезпечення доступу до правосуддя, свавільність оскаржуваних рішень є за своєю суттю декларативними та не свідчать про незаконність та несправедливість рішень судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Центрального-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

Г. І. Усик