Постанова

від 06.04.2022 по справі 442/6301/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/6301/20 Головуючий у 1 інстанції: Курус Р.І.

Провадження № 22-ц/811/1733/21 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

Категорія: 16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: О.М. Ванівського, О.Я. Мельничук

при секретарі: К.О. Ждан

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Львовіцивільну справуза апеляційноюскаргою Дрогобицької міськоїради Львівськоїобласті на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 квітня 2021 року у справі за позовом Фермерського господарства "Газда" Добродія Бігуняк Я.С." до ОСОБА_1 , Дрогобицької міської ради Львівської області, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про витребування земельних ділянок та майна з чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и в:

07.10.2020 року Фермерське господарство «Газда» Добродія Бігуняк Я.С.", звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Дрогобицької міської ради Львівської області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про витребування земельних ділянок та майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що Фермерське господарство «Газда» Добродія ОСОБА_2 ", як правонаступник сільськогосподарського кооперативу «Газда», вже протягом 26 років здійснює відкрито, добросовісно і безперервно сільськогосподарську діяльність на земельній ділянці площею 18,9 га, на якій зокрема, розташований фруктовий сад. У 1991 році було створено кооператив «Газда» та 05.05.1991 підписано договір про співпрацю з заводом «Граніт» №50, згідно якого кооператив мав право використовувати надані заводом засоби виробництва, а саме майно: корівник, склад з навісом, фінський будинок, а також 1500 фруктових дерев, що насаджені на даній земельній ділянці підсобного господарства, з правом їх викупу. У 1991 році завод почав розпродаж майна (непрофільних активів). У серпні та вересні 1991 року позивач сплатив вартість отриманого від заводу майна у відповідності до виставленого рахунку №25 від 11.03.1991 на загальну суму 11262 рублів та отримав у власність вищезазначене майно, що підтверджено рішенням Львівського арбітражного суду від 27.02.1992 по справі №1/61. Відповідно до рішення Арбітражного суду Львівської області від 02.02.1993, справа №3/61 з наступними роз`ясненнями, викладеними в ухвалах Львівського Арбітражного суду та Господарського суду Львівської області, яке було виконано в передбачений законом та спосіб, відповідно до Акту виконання судового рішення №3/61 від 18.12.1993 року, які набрали законної сили, встановлено, що позивачем, як правонаступником кооперативу «Газда» у передбачений чинним законодавством спосіб було набуто право постійного користування та володіння сільськогосподарською земельною ділянкою пл. 18,9 га, на якій розміщено фруктовий сад та нерухоме майно позивача. Межі зазначеної земельної ділянки встановлені по існуючій бетонній загорожі судовим виконавцем, відповідно до Акту виконання судового рішення №3/61 від 16.12.1993, затвердженого та завіреного печаткою Дрогобицького міського суду. Право постійного користування позивачем земельною ділянкою площею 18.9 га підтверджено також Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку, що видана Держгеокадастром у Львівській області від 13.03.2019, яким встановлено, що позивач має у постійному користуванні земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 18,9 кв.м. в. АДРЕСА_1 , яка має цільове призначення «для обслуговування нежитлових будівель та багаторічних насаджень».

Однак, рішенням сесії Дрогобицької міської ради від 20.12.2018 за №1508 відповідачці ОСОБА_1 було передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку, площею 685 кв.м. у АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4610600000:01:028:0205 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд». Після чого, останньою здійснено державну реєстрацію належного їй права власності на земельну ділянку.

Зазначає, що на переданій ОСОБА_1 земельній ділянці площею 685 кв.м. у АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4610600000:01:028:0205 на даний час розташовані вісім одиниць дерев багаторічних фруктових насаджень, якими незаконно заволоділа ОСОБА_1 та які підлягають витребуванню з чужого незаконного володіння, оскільки ці фруктові дерева є частиною фруктового саду, що є приватною власністю позивача.

Зазначає, що Фермерське господарство «Газда» по даному питанню неодноразово зверталося до Голови Львівської ОДА, Керівника обласного антирейдерського штабу з протидії незаконного захопленню сільськогосподарських земель, Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління держгеокадастру у Львівській області. 22.01.2019 року було проведено ґрунтовну перевірку дотримання Дрогобицькою міською радою вимог чинного земельного законодавства України та виконання рішень судів, що набрали законної сили, якою було встановлено правомірність та законність набуття у постійне користування позивачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 18,9 га, де розмішений фруктовий сад та майно позивача необхідне для ведення фермерського господарства. У зв`язку з наведеним просив позов задоволити.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.

Скасовано підпункт 1.16 пункту 1 рішення 43 сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради №1508 від 20.12.2018 «Про затвердження матеріалів проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у безоплатну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 685 кв.м. у АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4610600000:01:028:0205, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд».

Витребувано від ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства «Газда» Добродія Бігуняка Я.С», як правонаступника сільськогосподарського кооперативу «Газда», земельну ділянку, площею 685 кв.м, що у АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4610600000:01:028:0205 з наявними на ній фруктовими насадженнями.

Стягнуто з Дрогобицької міської ради Львівської області на користь Фермерського господарства «Газда» Добродія Бігуняка Я.С» понесені судові витрати в сумі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) гривні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржила Дрогобицька міська рада Львівської області.

Вважає оскаржуване рішення суду в частині задоволених позовних вимог незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що, постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував, що позивачем не надано на підтвердження позовних вимог правовстановлюючих документів на земельну ділянку 18, 9 га та судом не здобуто таких доказів в судовому процесі, а також не надано жодного належного доказу накладення земельної ділянки за кадастровим номером № 4610600000:01:028:0205 на спірну земельну ділянку площею 18,9 га. Суд першої інстанції задоволив вимогу позивача про витребування від ОСОБА_1 земельної ділянки площею 685 кв.м., що у АДРЕСА_2 , кадастровий № 4610600000:01:028:0205 з наявними на ній фруктовими насадженнями. Однак, розміщення ділянки відповідача ОСОБА_1 відрізняється від переліку вулиць спірної ділянки, а саме, АДРЕСА_3 , заводом «Граніт», автодромом ДТСО України. Позивачем долучено до позовної заяви відповідь ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 22.01.2019р. №27-13-0.4-125/90-19 та викопіювання з Публічної кадастрової карти про місце розташування спірної земельної ділянки. З аналізу листа відповіді ГУ Держгеокадастру у Львівській області встановлено, що інформація про накладення земельної ділянки кадастровий № 4610600000:01:028:0205 на спірну ділянку у ньому відсутня. Викопіювання з Публічної кадастрової карти про місце розташування спірної земельної ділянки вважає неналежним доказом, оскільки на ньому від руки зроблено надписи щодо приналежності земельної ділянки. Отже, позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт накладення земельних ділянок. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що право позивача порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані графічні матеріали, що позбавляє суд можливості встановити наявність чи відсутність факту накладення земельних ділянок сторін та порушення їх землекористування. Зазначає, що судова земельно-технічна експертиза у даній справі не проводилась, а тому схема взаємного розташування земельних ділянок сторін у справі в натурі та згідно координат цих земельних ділянок відсутня, що унеможливлює встановлення факту накладення земельних ділянок та визначення фактичної площі такого накладення. Крім того зазначає, що у матеріалах пов`язаних справ наявна відповідь управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 08.06.2018р. №13-130.4-1151/90-18 про розгляд звернення ФГ "Газда" Добродія Бігуняк Я.С., в якій, з поміж іншого, зазначено, що аналіз норм законодавства дає підстави вважати, що у фермерського господарства "Газда", створеного в результаті реорганізації кооперативу "Газда" відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, а отже, право на володіння або право користування даною земельною ділянкою не набуте, як цього вимагало земельне законодавство ЗКУ (в редакції 1990 року). Зазначає, що реалізація права постійного користування земельною ділянкою кореспондує обов`язок вчинення дій щодо отримання правовстановлюючого документа та його реєстрації. Суд не може підміняти собою інші органи, уповноважені законом вирішувати питання про оформлення прав землекористування, що відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Великої палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 372/5635/13-ц.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У засіданні суду апеляційної інстанції представник ФГ "Газда" Добродія Бігуняк Я.С. проти скарги заперечив.

Представник апелянта в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Судом встановлено, що у 1991 році створено кооператив «Газда», 05 травня 1991 року між кооперативом «Газда» та заводом «Граніт» було укладено договір про співпрацю № 50, згідно з яким кооператив мав право використовувати надані заводом засоби виробництва, а саме, корівник, склад із навісом, фінський будинок, а також 1500 фруктових дерев, що насаджені на даній земельній ділянці підсобного господарства, з правом їх викупу. У серпні та вересні 1991 року позивачем сплачено вартість отриманого від заводу майна на загальну суму 11 262 рублів.

Рішенням Арбітражного суду Львівської області від 27 лютого 1992 року у справі № 1/61, із урахуванням уточнень, викладених в ухвалі цього суду від 25 листопада 1996 року, визнано право власності кооперативу Газда на основні засоби виробництва згідно з договором від 05 травня 1991 року № 50, серед яких: будівлі (корівник, склад із навісом, нежитлова будівля) і 515 фруктових дерев.

Рішенням Арбітражного суду Львівської області від 02 лютого 1993 року у справі № 3/61 зобов`язано виконавчий комітет Дрогобицької міської ради народних депутатів виділити кооперативу «Газда» земельну ділянку в саду, який належить кооперативу на праві власності.

На виконання рішення було видано наказ (а. с. 21, т. 1).

Ухвалою Арбітражного суду Львівської області від 22 червня 1993 року у справі № 3/61 уточнено резолютивну частину рішення цього суду від 02 лютого 1993 року (а. с. 16, т. 1).

Відповідно до акта виконання судового рішення від 18 грудня 1993 року № 3/61 рішення Арбітражного суду Львівської області від 02 лютого1993 року було виконано в передбаченому законом порядку. Додатком до акта є викопіювання з плану міста Дрогобича з позначенням місця знаходження та площі земельної ділянки (18,9 га) (а. с. 22-23, т. 1).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25 грудня 2006 року у справі № 1/454-29/203 роз`яснено, що оскільки ФГ «Газда», як правонаступник, має у власності сад, розташований на спірній земельній ділянці, дане господарство має право на постійне користування земельною ділянкою (а. с. 18-19, т. 1).

ФГ Газда протягом 2013-2015 років неодноразово зверталося з відповідними заявами до Дрогобицької міської ради Львівської області про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 18,9 га, розташованої на АДРЕСА_3 , з метою встановлення (відновлення) меж цієї земельної ділянки відповідно до акта про виконання судового рішення від 18 грудня 1993 року № 3/61 та присвоєння відповідного кадастрового номера для проведення державної реєстрації права постійного користування набутою земельною ділянкою в органах державної реєстраційної служби.

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 квітня 2016 року у справі № 442/2708/16-а визнано протиправною діяльність Дрогобицької міської ради Львівської області щодо зволікання у розгляді заяви позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення та встановлення меж земельної ділянки, площею 18,9 га, розташованої на АДРЕСА_1 , для проведення реєстраційних дій права постійного землекористування (а. с. 35-36, т. 1).

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі № 442/6255/16-а, скасовано рішення сесії Дрогобицької міської ради Львівської області від 08 липня 2016 року № 315 про відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 18,9 га, розташованої на АДРЕСА_1 , з метою встановлення (відновлення) меж цієї земельної ділянки відповідно до акта виконання судового рішення від 18 грудня 1993 року та присвоєння відповідного кадастрового номера для проведення державної реєстрації права постійного користування нею (а. с. 30-39, т. 1).

Відповідно до витягу з рішення XXXXІІІ сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради Львівської області від 20 грудня 2018 року № 1508 «Про затвердження матеріалів проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у власність земельних ділянок» затверджено матеріали з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 685 кв. м на АДРЕСА_2 , кадастровий номер4610600000:01:028:0205, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а. с.11, т. 1).

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що ФГ «Газда» набуло право постійного користування спірною земельною ділянкою, площею 18,9 га внаслідок виконання рішення арбітражного суду від 18 грудня 1993 року, тобто, до 2004 року, а також мало у власності сад (багаторічні насадження) і будівлі, розміщені на ній, а тому виділення такої ділянки (повністю чи в частині) іншим особам не могло бути здійснено.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі № 442/6255/16-а встановлено, що фермерське господарство було користувачем спірної земельної ділянки (без оформлення документів), неодноразово зверталося до органу місцевого самоврядування з метою встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, площею 18,9 га, розташованої на вулиці Самбірській для проведення подальшої реєстрації права постійного користування нею, проте такі заяви не були належно розглянуті міською радою у передбачений законом спосіб, що й стало підставою для скасування рішення сесії Дрогобицької міської ради Львівської області від 08 липня 2016 року № 315 про відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 18,9 га, (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (стаття 16 ЦК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Судом вірно встановлено, що право користування земельною ділянкою, площею 18,9 га виникло у ФГ «Газда» на підставі акта виконання судового рішення від 18 грудня 1993 року № 3/61, яким було виконано рішення Арбітражного суду Львівської області від 22 червня 1993 року у справі № 3/61 про виділення сільськогосподарському кооперативу «Газда» земельної ділянки, площею 18,9 га на АДРЕСА_1 заводом «Граніт» автодромом ДТСО України.

Тобто право користування у позивача спірною земельною ділянкою виникло до 2004 року, що також зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі № 442/6255/16-а.

Відповідно до пункту 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Державний земельний кадастр земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Згідно з частиною третьою статті 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Частиною десятою статті 55 Закону України Про землеустрій технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом).

Тобто для реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки, що належала сільськогосподарському кооперативу «Газда», фермерському господарству була необхідна технічна документація із землеустрою, дозвіл на розроблення якої надається рішенням органу місцевого самоврядування.

З метою встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, площею 18,9 га, розташованої на АДРЕСА_3 та присвоєння кадастрового номера для проведення державної реєстрації права постійного користування нею, ФГ «Газда» неодноразово зверталося до Дрогобицької міської ради із заявами саме про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки, які залишалися без належного реагування.

Частинами першою та четвертою статті 30 ЗК України 1990 року передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу, зокрема державними актами.

Так, на підставі рішення Арбітражного суду Львівської області від 27 лютого 1992 року у справі № 1/61, із урахуванням уточнень, викладених в ухвалі цього суду від 25 листопада 1996 року, за кооперативом «Газда» визнано право власності на основні засоби виробництва згідно з договором від 05 травня 1991 року № 50, серед яких: будівлі (корівник, склад із навісом, нежитлова будівля) і 515 фруктових дерев, які насаджені на цій земельній ділянці.

Підстави звільнення від доказування визначені статтею 82 ЦПК України.

Згідно із частиною четвертою цієї статті обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Багаторічні насадження - це різновид сільськогосподарських угідь, що відносяться до земель сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною третьою статті 373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї земельної ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Аналогічні норми закріплені в частині другій статті 79 ЗК України.

Верховний Суд України у постанові від 25 лютого 2015 року у справі № 6-14цс15 дійшов висновку, що багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки,на якій вони розташовані, оскільки є складовою частиною цієї земельної ділянки.

Встановивши, що сільськогосподарський кооператив «Газда», правонаступником якого стали МПП «Газда», а надалі ФГ «Газда», відповідно до акта виконання судового рішення від 18 грудня 1993 року у справі № 3/61, набув у власність сад (багаторічні насадження), будівлі та споруди на спірній земельній ділянці, площею 18,9 га, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач відповідно до частини п`ятої статті 116 ЗК України (у редакції, чинній на момент прийняття міською радою оскаржуваних рішень органу місцевого самоврядування) набув права на земельну ділянку, а земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, можуть передаватися у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені статтею 141 ЗК України. Зокрема, а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Судом вірно встановлено, що ні сільськогосподарський кооператив «Газда», ні МПП Газда та ФГ Газда добровільно не відмовлялися від користування вказаною земельною ділянкою, а тому з наведеної підстави припинення постійного користування земельною ділянкою не відбулося.

Обставин щодо припинення землекористування з інших підстав судом не встановлено.

Виходячи з положень статті 152 ЗК України та роз`яснень, які містяться у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (стаття 21 ЦК України).

Згідно зі статтею 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, встановивши, що рішення сесії Дрогобицької міської ради Львівської області щодо передачі безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 було прийнято Дрогобицькою міською радою всупереч вимогам частини п`ятої статті 116 ЗК України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Правильним є висновок суду про те, що виділення земельної ділянки (повністю чи в частині) іншим особам не могло бути здійснено та свідчить про недобросовісність дій міської ради в цій частині, оскільки право постійного користування спірною земельною ділянкою набуто позивачем правомірно внаслідок примусового виконання рішення Арбітражного суду Львівської області від 02 лютого 1993 року № 3/61.

З огляду на це, безпідставними є доводи апеляційної скарги та спростовуються матеріалами справи, що позивачем не долучено жодного доказу на підтвердження того, що він є власником спірної земельної ділянки, а також не надано доказів, що ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я.С. є правонаступником кооперативу «Газда».

Крім того безпідставними є доводи апелянта та спростовуються матеріалами справи про те, що позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував його право постійного користування земельною ділянкою площею 18,9 га.

Посилання апелянта на вимоги ст.ст. 22, 23 Земельного Кодексу України, відповідно до яких право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право, а оскільки ні кооператив «Газда2, ні МПП «Газда» не мали актів на право постійного користування земельною ділянкою, то ФГ «Газда», то такі не набули права постійного користування спірною земельною ділянкою, є безпідставними та не відповідають матеріалам справи.

Зокрема, за змістом частини другої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду,що набрали законної сили.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Отже, як зазначено вище, судовими рішеннями встановлено право позивача на постійне користування спірною земельною ділянкою, на якій знаходяться багаторічні насадження, що належать на праві власності ФГ «Газда».

Також безпідставними є доводи апелянта про те, що позивачем не надано доказів накладення земельних ділянок, оскільки такі спростовуються матеріалами справи, а саме витягом (викопіюванням) з Публічної кадастрової карти та викопіюванням з Генплану м. Дрогобича.

За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Дрогобицькоїміськоїради Львівськоїобластізалишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 18 квітня 2022 року.

Головуючий: Н. П. Крайник

Судді: О. М. Ванівський

О. Я.Мельничук