Рішення

від 28.04.2022 по справі 120/457/22-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 квітня 2022 р. Справа № 120/457/22-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Іллінецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Іллінецької міської ради (далі відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення 21 сесії 8 скликання Іллінецької міської ради № 570 від 23.11.2021;

- зобов`язати відповідача у встановленому законодавством порядку повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та вирішити питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території колишньої Красненьківської ради в адміністративно-територіальних межах Іллінецької територіальної громади.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.10.2021 року позивач звернувся до Іллінецької міської ради із клопотанням про надання дозволу на дозволу на розробку документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства що знаходиться в адміністративно-територіальних межах Іллінецької міської ради

Рішенням Іллінецької міської № 570 21 сесії 8 скликання від 23.11.2021 року відповідач відмовив позивачу в надані такого дозволу.

Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувсяз цим позовом до суду.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву з дотриманням вимог, передбачених ст. 162 КАС України.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що бажана позивачем земельна є громадським пасовищем. Враховуючи наведене, відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності та оцінивши наведені доводи, суд встановив, що 27.10.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням 21 сесії 8 скликання Іллінецької міської ради № 570 від 23.11.2021 позивачу відмовлено у наданні вищевказаного дозволу, оскільки дану земельна ділянку, яка зазначена на графічних матеріалах за кадастровим номером 0521283900:04:000:0546, є громадськм пасовищем (наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 30.06.2016 № 2-8342/15-16-СГ,).

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ст. 18 Земельного кодексу України (далі ЗК України) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу положень п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, законом передбачено право громадян України (незалежно від віку) на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Так, згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку

Отже, у частині сьомій статті 118 ЗК України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки уповноваженого органу в разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Водночас аналіз наведених норм вказує на те, що законодавцем визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, який розширеному трактуванню не підлягає. При цьому суб`єкт владних повноважень не може відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі № 545/808/17 та від 26.02.2019 у справі № 802/721/18-а.

З оскаржуваного рішення видно, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв`язку з тим, що бажана для нього земельна ділянка розміщена в масиві земель сільськогосподарського призначення комунальної форми власності (кадастровий номер земельної ділянки 0521283900:04:000:0546), який передбачений для громадського пасовища, а тому, на думку відповідача, наявні підстав для відмови у наданні дозволу (ймовірно, через невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, хоча конкретна правова підстава для відмови, що визначена ч. 7 ст. 118 ЗК України, в оскаржуваному рішенні не зазначена та не обґрунтована).

При цьому відповідач посилається на наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 30.06.2016 № 2-8342/15-16-СГ, яким Іллінецькій міській раді надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 189,0 га з метою передачі в комунальну власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Красненьківської сільської ради Іллінецького району Вінницької області для потреб територіальної громади (створення громадських пасовищ).

Оцінюючи правомірність наданої відповідачем відмови, суд враховує, що згідно з ч. 2 ст. 34 ЗК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Такі земельні ділянки набувають статусу земель загального користування населених пунктів та не можуть передаватися у приватну власність (ч. 4 ст. 83 ЗК України).

Втім, суд зазначає, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 30.06.2016 № 2-8342/15-16-СГ, є лише одним з етапів у процедурі оформлення громадського пасовища та ще не свідчить про фактичне створення громадського пасовища на тій земельній ділянці, щодо якої позивачем було подано клопотання, так само як і не змінює цільового призначення такої землі.

Тому, на переконання суду, відповідач неправомірно та з непередбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України підстав відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою. При цьому суд наголошує, що невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, яка є однією з підстав для прийняття рішення про відмову у наданні такого дозволу, в даному випадку не підтверджується належними і допустимими доказами.

З огляду на викладене суд визнає рішення Іллінецької міської ради № 570 від 23.11.2021 протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

У даній справі повноваження щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно матеріалів справи позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1984,80 грн., разом належною до сплати сумою із такими позовними вимогами є 992,40 грн.

Суд зазначає, що відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "про судовий збір", Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, за результатами розгляду цієї справи на користь позивача належить стягнути витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнання протиправним та скасувати рішення 21 сесії 8 скликання Іллінецької міської ради № 570 від 23.11.2021 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

Зобов`язати Іллінецьку міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27.10.2021 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та вирішити питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території колишньої Красненьківської ради в адміністративно-територіальних межах Іллінецької територіальної громади.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Іллінецької міської ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Іллінецька міська рада (вул. Соборна, 19, м. Іллінці, Вінницька область, код ЄДРПОУ 03333618)

Рішення в повному обсязі складено: 29.04.2022 р.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна