Постанова

від 26.04.2022 по справі 204/3991/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 204/3991/20

провадження № 61-17314св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство «Укрстройреконструкція»,

третя особа - Дніпровський міський центр зайнятості,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2021 року у складі судді

Якименко Л. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня

2021 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства «Укрстройреконструкція» (далі - ПП «Укрстройреконструкція»), третя особа - Дніпровський міський центр зайнятості, про встановлення факту трудових відносин, зобов`язання вчинити дії, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позов обґрунтований тим, що у період перебування на обліку в центрі зайнятості, як особа, яка шукає роботу від центру зайнятості позивача направлено на курси «Автоматизація кошторисної справи + програмний комплекс АВК-5» до Інституту Безперервної Фахової Освіти на базі Придніпровської Державної Будівельної Академії Будівництва. Підшукуючи роботу, позивач домовилась із представником

ПП «Укрстройреконструкція» ОСОБА_2 , яка погодилася взяти її на роботу за скороченим графіком, щоб позивач встигала відвідувати курси з кошторисної справи, які починались о 17 год 00 хв. 2 рази на тиждень.

На співбесіді ОСОБА_2 відразу пояснила, що позивача на період навчання оформляти офіційно не будуть. Позивач погодилась на умови ОСОБА_2 , яка дозволила працювати на їх комп`ютерах, на яких встановлена програма АВК-5, на період навчання на курсах «Автоматизована кошторисна справа + програмний комплекс АВК-5».

Отже, з 01 листопада 2012 року, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості та отримуючи допомогу на випадок безробіття, позивач розпочала працювати у

ПП «Укрстройреконструкція» на посаді «Інженера з кошторисної справи» із 09 год

00 хв. по 18 год 00 хв. та 2 рази на тиждень працювала до 16 год 00 хв., щоб встигнути відвідувати курси за фахом «Автоматизація з кошторисної справи + програмний комплекс АВК-5».

У ПП «Укрстройреконструкція» з позивачем ніяких трудових договорів або цивільно-правових договорів не укладали, але робочі завдання протягом двох місяців видавала саме ОСОБА_2 . Трудова книжка зберігалась у позивача вдома, бо вона перебувала на обліку в центрі зайнятості та отримувала допомогу на випадок безробіття. За час свого стажування у цій установі позивач виконала багато кошторисів та сформувала пакети кошторисної документації до виконаних кошторисів, які направлені як субпідрядним установам, так і замовникам. У таких трудових відносинах позивач перебувала до 31 грудня 2012 року, заробітну плату отримала за листопад 2012 року у розмірі 2 500,00 грн, однак за грудень 2012 року підприємство-відповідач не розрахувалось взагалі.

Після закінчення курсів «Автоматизована кошторисна справа + програмний комплекс АВК-5» 03 січня 2013 року позивач припинила виходити на роботу, оскільки роботодавці категорично відмовились здійснювати офіційне працевлаштування. Жодних довідок про працевлаштування за весь час роботи у цій установі позивачу не видали, тому їй не було що надати до центру зайнятості, щоб припинити нарахування допомоги на випадок безробіття.

Намагаючись вирішити питання у досудовому порядку щодо офіційного працевлаштування у ПП «Укрстройреконструкція», 05 грудня 2019 року позивач направила лист на юридичну адресу ПП «Укрстройреконструкція», але відповідь до теперішнього часу вона так і не отримала.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просила:

- встановити факт трудових відносин між нею та ПП «Укрстройреконструкція» у період із 01 листопада 2012 року по 02 січня 2013 рік на посаді «Інженер з кошторисної справи»;

- зобов`язати ПП «Укрстройреконструкція» внести записи до трудової книжки про прийняття її на роботу до ПП «Укрстройреконструкція» на посаду «Інженер з кошторисної справи» 01 листопада 2012 року та запис про звільнення із займаної посади 02 січня 2013 року;

- зобов`язати ПП «Укрстройреконструкція» подати дані про період її роботи до Чечелівської державної податкової інспекції Правобережного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області по встановленому факту трудових відносин з ПП «Укрстройреконструкція» та зареєструвати у цій установі трудовий договір з урахуванням випробувального терміну роботи або стажування;

- зобов`язати ПП «Укрстройреконструкція» подати дані про період роботи та зарахування стажу до Чечелівського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області по встановленому факту трудових відносин;

- зобов`язати ПП «Укрстройреконструкція» передати до архівного управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради дані про період її роботи на посаді «інженер з кошторисної справи»

у ПП «Укрстройреконструкція» у період із 01 листопада 2012 року по 02 січня

2013 року;

- стягнути з ПП «Укрстройреконструкція» на її користь заборгованість із невиплаченої заробітної плати у сумі 2 499,84 грн за грудень 2012 року та 104,16 грн - за січень 2013 року;

- з нарахованої за листопад, грудень 2012 року та січень 2013 року заробітної плати у розмірі 5 103,56 грн утримати та сплатити до бюджету ПДФО 18 %, що дорівнює сумі 918,64 грн та ВС 1,5 %, що дорівнює 76,55 грн;

- на заробітну плату, яку повинні фактично виплатити за листопад, грудень 2012 року та січень 2013 року у розмірі 4 108,37 грн сплатити за неї ЄСВ 22 %, що дорівнює 903,84 грн;

- стягнути з ПП «Укрстройреконструкція» на її користь на підставі статей 44, 116, 117

КЗпП України за період із 03 січня 2013 року по жовтень 2020 року включно 631 373,00 грн, із цієї суми утримати ПДФО 18 %, що дорівнює -

113 647,14 грн та ВС 1,5 %, що дорівнює - 9 470,56 грн, ЄСВ 22 %, що дорівнює - 111 816,16 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 09 липня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичного допущення її до роботи (копії заяв про прийняття на роботу, проходження медичного огляду, про ознайомлення з будь-якими правилами та обов`язками, проходження інструктажів тощо); про виконання вимог внутрішнього трудового розпорядку (журнал виходу на роботу тощо), виконання трудової функції, виплату заробітної плати тощо. З урахуванням того, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, позивач не зверталася до відповідача у спірний період роботи з вимогою внести відповідні записи до трудової книжки, що свідчить про її обізнаність та згоду виконувати роботу при таких умовах, які вона вказує у своїй позовній заяві. Також, позивачем не надано доказів того, що вона зверталася до відповідача з проханням отримати довідку про працевлаштування. До того ж, позивач перебувала на обліку у Ленінському районному центрі зайнятості, отримувала допомогу по безробіттю у період із 25 вересня 2012 року по 21 червня 2013 рік, при цьому жодних повідомлень до центру зайнятості від позивача про працевлаштування та припинення нарахування допомоги по безробіттю, не надходило.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження існування між сторонами трудових відносин. Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм надана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 09 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року у справі № 553/954/17. Також, у касаційній скарзі заявниця посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України) як на підставу касаційного оскарження судового рішення. Зокрема, заявниця у касаційній скарзі зазначає, що справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду (пункт 1 частини першої статті 411 ЦПК України); судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу (пункт 4 частини першої статті 411 ЦПК України); справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України); суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411

ЦПК України).

Інші учасники справи своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалися.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Встановлені судами обставини

ОСОБА_1 із 25 вересня 2012 року розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , запис від 25 вересня 2012 року № 13, на підставі наказу від 25 вересня 2012 року № 120925 (т. 1, а. с. 32).

Виплата вказаної допомоги по безробіттю припинена 21 червня 2013 року, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , запис

від 21 червня 2013 року № 14, на підставі наказу від 25 червня 2013 року № 130625

(т. 1, а. с. 32).

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною другою статті 2 КЗпП України працівник реалізує своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі чи організації, або з фізичною особою.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Згідно з пунктами 1.1, 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Усі записи в трудовій книжці, зокрема, про прийняття на роботу, вносяться власником або уповноваженим органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76

ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи, що позивачем не надано будь-яких належних доказів, як то: документів за спірний період з підписами посадових осіб (накази, доручення, розпорядження, інші документи, які носять характер вказівок роботодавця про виконання роботи), які б свідчили, що позивач фактично допущена до виконання роботи

на ПП «Укрстройреконструкція» та протягом двох місяців виконувала роботу, дійшли правильноговисновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

У своїй касаційній скарзі заявниця зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду

від 08 жовтня 2018 року у справі № 553/954/17.

Так, Верховний Суд у справі № 553/954/17 погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності факту перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем у зв`язку із чим невиплачена заробітна плата за фактично відпрацьований час підлягала стягненню з відповідача на користь позивача на підставі статті 116 КЗпП України.

Натомість у справі, що переглядається, суди дійшли висновку про недоведеність заявлених позовних вимог, а саме факту перебування позивача протягом двох місяців у 2012 році у трудових відносинах з відповідачем. Оскільки у цій справі суди не встановили факту перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем, тому посилання заявника у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновку, викладеного у зазначеній вище постанові Верховного Суду

(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), є необґрунтованими та не свідчать про неоднакове застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник стверджує, що суди не дослідили зібрані у справі докази. Проте такі доводи заявника не знайшли свого підтвердження, з огляду на те, що всі ті докази, на які вказує ОСОБА_1 (договір про підвищення кваліфікації, свідоцтво про підвищення кваліфікації, рахунок фактура та квитанція про оплату навчання), оцінені, результати їх оцінки викладені судами у оскаржуваних судових рішеннях, а саме, що надані позивачем докази не підтверджують факт перебування у трудових відносинах з відповідачем. Отже, відсутні підстави стверджувати, що суди при розгляді справи порушили вимоги процесуального закону в частині оцінки доказів.

Доводи касаційної скарги про те, що справу розглянуто за відсутності представника відповідача та третьої особи не є підставою для скасування оскаржуваних рішень за касаційною скаргою позивача.

Доводи касаційної скарги про те, що протокол судового засідання суду першої інстанції за 09 грудня 2020 року не підписано, також не є підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки технічний недолік оформлення протоколу судового засідання не вплинув на правильність вирішення судом спору по суті. Зауважень щодо ведення протоколу судових засідань позивач протягом п`яти днів з дня проголошення рішення у справі до відповідного суду не подавала.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення

в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, з урахуванням неможливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій і не дають підстав вважати, що судами порушені норми матеріального чи процесуального права, тому касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишенню без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 09 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний