Постанова

від 03.05.2022 по справі 138/528/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 138/528/22

Провадження № 22-ц/801/861/2022

Категорія: 42

Головуючий у суді 1-ї інстанції Холодова Т. Ю.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2022 рокуСправа № 138/528/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Войтка Ю.Б., Матківської М.В.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко А.В.,

за участю сторін: представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу №138/528/22 за матеріалами заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 31 березня 2022 року про відмову в забезпеченні позову, яка постановлена суддею Холодовою Т.Ю. в Могилів-Подільському міськрайонному суді Вінницької області,

в с т а н о в и в :

В березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики в сумі 400000 грн.

30 березня 2022 року позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.

Заява мотивована тим, що відповідач ОСОБА_3 19 січня 2022 року зареєструвала намір щодо продажу земельної ділянки з кадастровим номером 0522686800:02:000:0188 площею 1,9907 га, яка знаходиться на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області за 300000 грн. На думку позивача продаж відповідачем будь-якого нерухомого майна, в тому числі і укладення договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, в подальшому може ускладнити виконання рішення суду або зробити таке виконання взагалі неможливим.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 31 березня 2022 року відмовлено в забезпеченні позову.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною, судом першої інстанції не вірно застосовано норми процесуального права, не застосовано висновки Великої Палати Верховного Суду, щодо застосування норм права в цій частині, не досліджено саму заяву та докази.

Просив ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Відзив наапеляційну скаргуне надходив.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторонаповинна довестиобставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.Доказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно ч.1-3,5ст.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Так, відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпеченняпозову.

Згідно ч.2 ст.149 ЦПК України забезпеченняпозовудопускається як до пред`явленняпозову,так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглядаючи заяву про забезпеченняпозову,суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволенняпозову;з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпеченняпозову,який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Інститут забезпеченняпозовуявляє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпеченняпозовує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Гарантії справедливого суду діютьнетільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Розглядаючи заяву про забезпеченняпозову,суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволенняпозовуу разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпеченняпозовубути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачабезпорушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, щонеє її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

Забезпеченняпозовує тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпеченняпозовуможе потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпеченняпозовузахищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Метою забезпеченняпозовує вжиття судом заходів щодо охорони правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, заходи забезпеченняпозовузастосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів учасників справи чи інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. Види забезпеченняпозовумають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпеченняпозовуз тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпеченняпозовузастосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпеченняпозову,суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволенняпозову;з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпеченняпозову,який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпеченняпозову,суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпеченняпозовуз тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволенняпозову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 (провадження №12-90гс20) вказано, що «під забезпеченнямпозовурозуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпеченняпозовує дійсно необхідним, щобезїх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпеченняпозову,мала на метінезловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за якихнеіснуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпеченняпозовуучасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпеченняпозовуу конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Отже, при поданні заяви про забезпеченняпозову недостатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи належним чином підтверджені.Неможе бути задоволено заяву про забезпеченняпозову,якщо заявникненадав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпеченняпозовупризведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.

Як зазначає позивач, предметом даного спору є грошові кошти в сумі 400000 грн.

Оскільки вирішуючи питання про забезпеченняпозову,суд має брати до уваги інтересинетільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, тому апеляційний суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20), від 26.11.2020 № 911/949/20, від 23.12.2020 №756/2609/20 (провадження № 61-11479св20), від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), від 18.05.2021 № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20), від 21.05.2021 у справі № 640/17361/20.

Отже суд першої інстанції, відмовляючи у забезпеченні позову вірно виходив із того, що позивачем не доведено співмірність заходу забезпечення позову пред`явленим позовним вимогам.

Також апелянтомне конкретизованомайно відповідача, на яке він просив суд накласти арешт. Із заяви та апеляційної скарги вбачається, що скаржник просив накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.

Зокрема з клопотанням про витребування доказів для з`ясування наявності у відповідача такого майна позивач до судунезвертався, доказів утруднення чи неможливості отримання самостійно такої інформації позивач судуненадав.

Ураховуючи те, що позивачнедовів належними та допустимими доказами існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, не конкретизував заходи забезпечення позову, які просив застосувати суд,суд першої інстанції вірно відмовив в задоволенні заяви про забезпеченняпозову.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності передбачених законом підстав для забезпечення позову відповідають вищенаведеним вимогам закону та відповідним роз`ясненням.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності у застосуванні заходів забезпечення,незнайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали суду, такі доводи є безпідставними та такими, щонеможуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанціїнеспростовують, є такими, щонеможуть вплинути на правильність висновків суду. Подана позивачем заяванемістить конкретного переліку майна на яке судом може бути накладено арешт, а об`єкти, про які ставиться питання щодо накладення арешту,неідентифіковані та не виражені родовими ознаками, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпеченняпозову.

Відповідно до п.1 ч.1ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішеннябез змін,а скаргубеззадоволення.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону інеможе бути скасована з підстав, наведених в апеляційній скарзі, а тому оскаржувану ухвалу слід залишитибез змін,а апеляційну скаргу беззадоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Могилів-Подільськогоміськрайонного судуВінницької областівід 31березня 2022року провідмову взабезпеченні позову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку непідлягає.

Повний текст судового рішення складено 04 травня 2022 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Войтко Ю.Б.

Матківська М.В.