Ухвала

від 02.05.2022 по справі 756/6061/16-к

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02.05.2022 Справа № 756/6061/16-к

№ 756/6061/16-к

№ 1-кп/756/73/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2022 року Оболонський районний суд м. Києва

у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві об`єднане кримінальне провадження за обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 12015100020004388 від 20.05.2015 року щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,яка обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч.ч. 3, 4 ст. 190, ч. 1 ст. 200 КК України, а також за обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 12015100020007635 від 05.09.2015 року щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 190 КК України,

за участю:

прокурора - ОСОБА_7 ,

обвинувачених - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисників - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

в ст ан ов ив:

Колегією суддів Оболонського районного суду м. Києва розглядається дане об`єднане кримінальне провадження, у якому в судовому засіданні 02.05.2022 прокурором було подано клопотання про викликати для допиту в якості свідків сторони обвинувачення наступних осіб: ОСОБА_10 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_11 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_12 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_13 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_14 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_15 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_16 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_17 ( АДРЕСА_8 ).

Захисники та обвинувачені заперечують проти задоволення вказаного клопотання прокурора, посилаючись на те, що протоколи допиту вище перелічених свідків не були відкриті стороні захисту в порядку та у строки, передбачені ст. 290 КПК, а тому суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази, що відповідає вимогам частини 12 ст. 290 КПК.

Представники потерпілого до суду в судове засідання не прибули.

Заслухавши клопотання прокурора, заперечення проти вказаного клопотання обвинувачених та їх захисників, вивчивши матеріали кримінального провадження, які стосуються виконання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України, а також щодо тривалості досудового слідства, прийнявши до уваги письмові заперечення захис ників та обвинувачених, які містяться в тому 11 (а.к.п. 3-7), суд дійшов висновку про те, що при наданні доступу до матеріалів досудового розслідування, стороною обвинувачення були істотно порушені права обвинувачених на захист.

Відповідно до ч. 9 ст. 290 КПК сторони кримінального провадження зобов`язані письмово підтвердити протилежній стороні факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.

Частиною 11 ст. 290 КПК передбачається, що сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.

На пропозицію колегії суддів прокурор, який підтримує публічне обвинувачення в суді, не зміг спростувати твердження сторони захисту про те, що прокурором та слідчим вимоги ст. 290 КПК України у кримінальних провадженнях відносно ОСОБА_5 та відносно ОСОБА_6 , дійсно не були виконані. Прокурор не надав суду підтвердження від обвинуваченого та захисників факту надання їм доступу до протоколів допиту свідків сторони обвинувачення, про виклик яких клопоче прокурор, як це вимагається в ч. 9 ст. 290 КПК.

Згідно ч. 12 ст. 290 КПК якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

У відповідності до параграфу 3 «Сторона захисту» КПК України, стороною захисту є також і захисник, який користується тими ж процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику (ч. 4 ст. 46 КПК України).

Наведені обставини, у своїй сукупності, указують на те, що відкриття матеріалів стороні захисту відбулося з порушенням не лише ст. 42, 46, 52, 290 КПК України, а й загальних засад кримінального провадження

За загальним правилом суд вирішує питання допустимості доказів, оцінюючи їх в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (ч. 1 ст. 89 КПК України).

Однак, у певних випадках суд має право вирішити питання про недопустимість доказу ще до видалення суду до нарадчої кімнати для ухвалення остаточного рішення у справі. Так, згідно з ч. 2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

При цьому, відповідно до ч.ч. 2, 6, 9 ст. 290 КПК України презюмується, що відкриття стороною має бути здійснено до початку судового розгляду, оскільки сторони мають право бути готовими до проведення змагального процесу - мати заперечення на доводи іншої сторони .

Згідно з правовим висновком, який висловив Верховний Суд України у постанові від 16 березня 2017 року № 5-364кс16, невідкриття матеріалів сторонами одна одній у порядку ст. 290 КПК України після завершення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як доказ.

Таким чином, законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду. Зазначена позиція висвітлена й у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року (справа № 664/1034/16-к, провадження № 51 -1295 км 19).

Крім того, ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці неодноразово зазначав про те, що основним аспектом права на справедливий судовий розгляд у кримінальному провадженні, включаючи елементи такого провадження, що відносяться до процедури, має бути змагальність, і що має бути забезпечена рівність сторін між обвинуваченням та захистом.

Право на змагальний судовий процес у кримінальній справі означає, що і обвинувачення, і захист повинні мати можливість володіти інформацією, ознайомитись із матеріалами і могти прокоментувати зауваження та докази, подані іншою стороною, а також надавати щодо них пояснення (рішення ЄСПЛ у справі «Брандштеттер (Brandstetter) проти Австрії» від 28 серпня 1991 року, §§ 66-67). Крім того, пункт 1 статті 6 Конвенції вимагає, щоб органи прокуратури розкрили стороні захисту будь-які суттєві докази, що їм відомі, за або проти обвинуваченого (mutatis mutandis, рішення у справі «Роу та Девіс (Rowe та Davis) проти Сполученого Королівства», цит. вище, § 60, «Леас (Leas) проти Естонії», цит. вище, § 77).

Також ЄСПЛ звернув увагу, що основним аспектом права на справедливий судовий розгляд є те, що кримінальне провадження, в тому числі елементи такого провадження, пов`язані з процедурою, повинні бути змагальними. Право на змагальність означає, що в кримінальному провадженні як стороні обвинувачення, так і стороні захисту повинна забезпечуватись можливість бути обізнаною про факт подання іншою стороною зауважень та коментувати подані зауваження та докази (рішення ЄСПЛ у справі «Брандштеттер (Brandstetter) проти Австрії», цит. вище, § 66- 67).

Таким чином, у зв`язку з тим, що протоколи допиту перелічених прокурором свідків, про виклик яких він клопоче, показаннями яких сторона обвинувачення мала б підтверджувати наведені нею обставини винуватості щодо кожного з обвинувачених, не були відкриті стороні захисту у порядку ст. 290 КПК України, суд визнає такі докази очевидно недопустимими.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 87, 89, 290, 372 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора ОСОБА_18 про виклик в судове засідання свідків сторони обвинувачення наступних осіб: ОСОБА_10 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_11 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_12 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_13 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_14 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_15 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_16 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_17 ( АДРЕСА_8 ) залишити без задоволення, тим самим не допустивши їх до дослідження в суді через їх очевидну недопустимість.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2