Постанова
від 15.02.2022 по справі 910/17954/20
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2022 р. Справа№ 910/17954/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглядаючи матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2021

у справі № 910/17954/20 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гансо Компані"

до: 1. Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста",

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Держзакупівлі.Онлайн",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

про визнання недійсними електронних торгів та їх результатів,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гансо Компані" (надалі ТОВ "Гансо Компані", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" (надалі ПАТ "УПБ", відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (надалі ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Держзакупівлі.Онлайн" (надалі ТОВ "Держзакупівлі.Онлайн", відповідач 3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (надалі Фонд, третя особа) про визнання недійсними:

- відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулись 30.03.2020 з реалізації лоту №GL16N717120 (ідентифікатор аукціону UA-EA-2020-03-19-000019-b) в частині продажу майнових прав/прав вимоги за договором про надання кредиту №967 від 25.12.2007, за договором про надання кредиту №888 від 03.12.2007, за іпотечним договором від 25.07.2007 №949;

- договору №81 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, посвідченого Мурською Н. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 618, укладеного між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" за результатами проведених відкритих торгів (аукціону) №GL16N717120, оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-03-19-000019-b від 30.03.2020 в частині продажу майнових прав вимоги за Договором про надання кредиту №967 від 25.12.2007 та Договором про надання кредиту №888 від 03.12.2007;

- договору №81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, посвідченого Мурською Н. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №619, укладеного між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" за результатами проведених відкритих торгів (аукціону) №GL16N717120, оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-03-19-000019-b від 30.03.2020 року, в частині продажу прав вимоги за Іпотечним договором, посвідченим 25.12.2007 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М, за реєстровим номером 949.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що з 17.05.2018 він є власником нерухомого майна - майнового комплексу загальною площею 28 223,10 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. №6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1552597580000) (далі - спірний майновий комплекс) та вважає, що ПАТ "УПБ" неправомірно включило до пулу власного активу, який був реалізований ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" на відкритих торгах (аукціоні), оформлених протоколом №UA-EA-2020-03-19-000019-b від 30.03.2020, права вимоги за кредитними та іпотечними договорами внаслідок чого між ПАТ "УПБ" і ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" були укладені договори №№ 81 та 81/1, що порушують законні права та інтереси позивача як власника спірного нерухомого комплексу, оскільки на момент набуття позивачем права власності на спірний майновий комплекс, останній був вільний від будь-яких обтяжень, що підтверджується інформаційними довідками з відповідного реєстру.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 позовні вимоги ТОВ "Гансо Компані" задоволено повністю, визнано недійсними відкриті торги (аукціон) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 30.03.2020, з реалізації лоту №:GL16N717120 (ідентифікатор аукціону UA-EA-2020-03-19-000019-b) в частині продажу майнових прав/прав вимоги за договором про надання кредиту №967 від 25.12.2007, договором про надання кредиту №888 від 03.12.2007, Іпотечним договором, посвідченим 25.12.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М. за реєстровим номером 949; визнано недійсним з моменту укладення договір №81 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, посвідчений Мурською Н. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №618, укладений між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" за результатами проведених відкритих торгів (аукціону) № GL16N717120, оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-03-19-000019-b від 30.03.2020 в частині продажу майнових прав вимоги за договором про надання кредиту №967 від 25.12.2007, договором про надання кредиту №888 від 03.12.2007; визнано недійсним з моменту укладення договір №81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, посвідчений Мурською Н. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №619, укладений між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" за результатами проведених відкритих торгів (аукціону) №:GL16N717120, оформлених протоколом електронного аукціону №GL16N717120, оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-03-19-000019-b від 30.03.2020, в частині продажу прав вимоги за Іпотечним договором, посвідченим 25.12.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М, за реєстровим номером 949; стягнуто солідарно з ПАТ "УПБ", ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" на користь ТОВ "Гансо Компані" судовий збір за подання позовної заяви в сумі 6306,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що продавши на торгах право вимоги за Іпотечним договором від 25.12.2007, реєстровий № 949, відповідачі порушили право позивача вільно володіти та розпоряджатися своїм майном, оскільки продаж неіснуючого у ПАТ «УПБ» права призвів до позбавлення ТОВ "Гансо Компані" права власності на майновий комплекс, розташований по вул. Будіндустрії, 6 в м. Києві, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1552597580000.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернулись до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 у справі №910/17954/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування апеляційних скарг відповідач-2 та третя особа вказували на незаконність та необ`єктивність оскаржуваного рішення через неналежне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків суду встановленим обставинам та неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, скаржник ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" в апеляційній скарзі наголошувало на нез`ясуванні судом тієї обставини, що рішенням у справі №910/1475/17 підтверджується наявність у ПАТ "УПБ" права вимоги за кредитним договором №888 від 03.12.2007 та за іпотечним договором від 25.12.2007 №949; таке право наявне у ПАТ «УПБ» і за кредитним договором №967 від 25.12.2007, що підтверджується тим же судовим рішенням у справі №910/1475/17, оскільки відмова у задоволенні вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину не була пов`язана з безпідставним заявленням цієї вимоги банком, а з тим, що наслідки недійсності правочину мають бути застосовані лише до сторін даного правочину; при цьому судом у рішенні по справі №910/1475/17 не було зроблено жодного висновку про припинення зобов`язань за кредитним договором №967 від 25.12.2007, як про це зазначено в оскаржуваному судовому рішенні; також судом не було враховано тих обставин, що рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2017 у справі №910/722/17, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, встановлено нікчемність договору застави майнових прав №30042015/97/Z від 30.04.2015, відтак договори відступлення права вимоги від 20.01.2017 №ЦЕС/200117/1 та №ЦЕС200117/2, за якими ПАТ "Апекс-Банк" нібито передав право вимоги за кредитним договором №967 від 25.12.2007 третім особам у справі №910/1475/17, не породжують для контрагентів за цими договорами жодних зобов`язань, адже за такими договорами передавалось право неіснуючої грошової вимоги; судом не було надано належної оцінки тій обставині, що державна реєстрація припинення іпотеки відбулася всупереч положень ч.5 ст.43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», з огляду на те, що закон допускає можливість припинення обтяження лише за заявою обтяжувача або ж на підставі судового рішення, а крім того, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцезнаходженням нерухомого майна, втім іпотека була припинена 15.05.2018 державним реєстратором Комунального підприємства «Центр реєстрації» Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області, установчі документи якого в подальшому рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14.03.2019 у справі №1240/2886/18 були визнані недійсними; місцевим господарським судом не було враховано правову позицію, висловлену Верховним Судом у постановах від 28.10.2020 у справі №910/10963/19 та від 07.05.2019 у справі №926/3371/17, відповідно до якої вилучення обтяжень про іпотеку та заборону на відчуження не тягне припинення договору іпотеки; висновки суду стосовно того, що при підготовці до продажу активів ПАТ "УПБ" не було дотримано п.7 розділу ІІІ Положення №388 щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються при проведенні аукціону є неправильними, оскільки відповідачами була дотримані вимоги та процедура такого продажу; оскільки майнові права є «правом очікування», а не товаром у буквальному розумінні ч.1 ст. 656 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), таким чином наведена норма не підлягає застосуванню до договорів відступлення прав вимоги неплатоспроможного банку; суд дійшов помилкового висновку про наявність у позивача права на оскарження електронних торгів та договорів відступлення права вимоги, який не є стороною у наведених правочинах, таким чином відсутність порушеного права і інтересу є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, у своїй апеляційній скарзі зазначив аналогічні з відповідачем-2 доводи, крім того вказав, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам процесуального законодавства, а тому вирішення спору є безперспективним, оскільки не забезпечує ефективного поновлення прав.

19.03.2021 позивач надав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційні скарги, в якому просив оскаржуване судове рішення залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення. Заперечуючи проти тверджень скаржників стосовно того, що права вимоги за кредитним договором №967 від 25.12.2007 було відчужено на підставі нікчемного правочину, а саме договору застави майнових прав №30042015/97/Z, позивач зазначив, що висновки про нікчемність правочинів мають бути зроблені судом у разі звернення позивача до суду щодо застосування належного способу захисту; така ж правова позиція щодо необхідності звернення до суду з відповідним позовом про застосування наслідків нікчемного правочину була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі 826/1476/15; на момент продажу майнових прав за іпотечним договором у ПАТ «УПБ» були відсутні права іпотекодержателя, оскільки останнє не зареєструвало за собою запису про іпотеку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, проте включило права за іпотечним договором до лоту, продавши їх на оспорюваному аукціоні; твердження скаржника про залучення невідомими особами для виведення майнового комплексу з-під іпотеки фіктивного державного реєстратора є надуманими, оскільки на час внесення державним реєстратором запису про припинення іпотеки, реєстратор мав всі законні підстави на такі дії; з приводу порушення процедури проведення аукціону, позивач зазначив, що до складу лоту були включені права вимоги ПАТ «УПБ» за кредитним договором №967 від 25.12.2007 та майнові права за іпотечним договором від 25.12.2007, що не належали банку; обраний позивачем спосіб захисту порушених прав та інтересів шляхом визнання недійсними торгів та договорів №81, №81/1, є належним, оскільки призведе до поновлення його прав.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 у справі №910/17954/20 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 у справі №910/17954/20 задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 у справі №910/17954/20 скасовано; у справі прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гансо Компані" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по 9 459,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги; доручено Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

Постановою Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №910/17954/20 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гансо Компані" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 у даній справі задоволено частково, вказану постанову суду апеляційної інстанції скасовано та направлено справу №910/17954/20 на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Повертаючи справу на повторний апеляційний розгляд, суд касаційної інстанції наголосив на помилковості висновків суду апеляційної інстанції стосовно того, що акт приймання-передачі нерухомого майна б/н, від 16.05.2018, укладений між ТОВ "Гансо Компані" та ОСОБА_1 , інформація про який міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності не може свідчити про набуття права власності позивачем на спірне майно, відповідно, висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами набуття самого права власності на це майно є передчасним з огляду на те, що судом апеляційної інстанції не досліджувався зазначений акт приймання-передачі майна, а учасники справи, які заперечували проти позову, не посилалися на цю обставину в обґрунтування своїх заперечень. Крім того, судом апеляційної інстанції було залишено без жодної правової оцінки висновки місцевого господарського суду, які слугували підставою для задоволення позову у цій справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2021 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 у справі №910/17954/20 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Пономаренка Є.Ю., суддів Андрієнка В.В., Кропивної Л.В., розгляд справи призначено на 15.11.2021.

12.11.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від апелянта ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" надійшли додаткові пояснення по апеляційній скарзі.

15.11.2021 в судовому засіданні Північним апеляційним господарським судом у справі №910/17954/20 оголошено перерву до 13.12.2021.

07.12.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли письмові пояснення на апеляційні скарги, до яких в якості додатків долучено копії протоколу №1 загальних зборів учасників ТОВ "Гансо Компані" від 15.05.2018 та акту приймання-передачі майна від 16.05.2018.

13.12.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли письмові пояснення щодо окремого питання, яке виникло під час розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 у розгляді справи судом апеляційної інстанції оголошено перерву до 16.12.2021.

15.12.2021 від ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/12525/20, а 16.12.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду - клопотання про витребування доказів, клопотання про залучення ОСОБА_1 в якості третьої особи, клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 16.12.2021 на іншу дату, а також заяви про відвід судді Андрієнка В.В., Пономаренка Є.Ю. у даній справі при розгляді скарг на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі №910/17954/20 клопотання ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про залучення третьої особи та про витребування доказів залишено без розгляду, а у задоволенні клопотань про відкладення судового розгляду та зупинення провадження у даній справі - відмовлено.

Водночас, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі №910/17954/20 заяву ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про відвід судді Андрієнка В.В. від розгляду даної справи визнано необгрунтованою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 20.12.2021.

17.12.2021 від ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про відвід судді Пономаренка Є.Ю. у справі №910/17954/20 при розгляді скарг на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2021 у справі №910/17954/20 заяви ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про відвід судді Пономаренка Є.Ю. від розгляду справи №910/17954/20 визнано необгрунтованими.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 у справі №910/17954/20 заяву про самовідвід судді Північного апеляційного господарського суду Пономаренка Є.Ю. від розгляду апеляційних скарг ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 у справі №910/17954/20 ухвалено задовольнити, а матеріали даної справи передати для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 ГПК України.

20.12.2021 від ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про відвід судді Кропивної Л.В. від розгляду справи №910/17954/20.

На підставі розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/785/21 від 21.12.2021 у зв`язку із задоволенням заяви судді Пономаренка Є.Ю. про самовідвід від розгляду справи №910/17954/20, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/7075/21.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2021 та Протоколу передачі судової справи визначеному головуючому судді (судді-доповідачеві) апеляційні скарги у справі №910/7075/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Разіної Т.І., Агрикової О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 апеляційні скарги ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 у справі №910/17954/20 прийнято до провадження у вищевказаному складі суду та призначено до розгляду на 31.01.2022.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/462/22 від 31.01.2022 у зв`язку перебуванням судді Разіної Т.І., яка входить до складу колегії суддів на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/17954/20.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді апеляційні скарги у справі №910/17954/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Чорногуза М.Г., Агрикової О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 апеляційні скарги ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 у справі №910/17954/20 прийнято до провадження вищевказаним складом суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 у розгляді справи №910/17954/20 оголошено перерву до 16.02.2022.

16.02.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від апелянта ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у даній справі з підстави, передбаченої п.7 ч.1 ст.228 ГПК України, до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/12525/20, правовідносини у якій є подібними зі справою №910/17954/20.

Відповідач-1 та відповідач-3 явку своїх уповноважених представників у судове засідання, призначене на 16.02.2022 не забезпечили, про день, місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності вищевказаних учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визначалась, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційних скарг без їх участі.

У судовому засіданні представник апелянта ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" заявлене ним клопотання про зупинення провадження у справі підтримав. Також це клопотання було підтримано представником іншого апелянта у справі - Фондом.

Клопотання обґрунтоване тим, що у справі №910/12525/20 Великою Палатою Верховного Суду має бути вирішено питання виключної правової проблеми щодо наявності у заінтересованої особи, яка не є стороною правочину з реалізації майна, права на його оспорювання.

Представник позивача проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі заперечив, вказуючи на його необґрунтованість.

Вислухавши пояснення учасників справи з приводу заявленого клопотання, колегія суддів, порадившись, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, враховуючи наступне.

Пунктом 7 частини 1 ст. 228 ГПК України суду надано право зупинити провадження у справі у разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Так, ухвалою від 03.11.2021 у справі №910/12525/20 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено прийняти до розгляду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейф Інвест» до Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача1: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю «Держзакупівлі.Онлайн», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 -Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ассісто» про визнання недійсними відкритих торгів, протоколу електронного аукціону та договору купівлі-продажу.

Вищевказана ухвала вмотивована тим, що питання можливості оспорювання правочинів з реалізації майна позичальником (боржником) як заінтересованою особою, яка не є стороною договору про відступлення права вимоги, має характер виключної правової проблеми, яка повинна бути вирішена задля забезпечення сталої судової практики.

Відмовляючи скаржникові у задоволенні клопотання про зупинення провадження, судова колегія враховує ту обставину, що позивач у справі №910/17954/20 не є позичальником за кредитним договором, право вимоги за яким відступлено попереднім кредитором новому за оспорюваним правочином; водночас позивач, звертаючись до суду з даним позовом, позиціонує себе як добросовісний набувач майна, яке на момент придбання було вільним від обтяжень іпотекою, а не боржник, сторона за зобов`язанням.

У судовому представник скаржника ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» підтримав вимоги, поданої товариством апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, постановивши нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Також представником скаржника було підтримано вимоги апеляційної скарги, поданої третьою особою у справі.

Представник третьої особи у судовому засіданні підтримав вимоги поданої Фондом апеляційної скарги на рішення суду, просив її задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати з підстав, наведених у скарзі. Водночас представник третьої особи визнав та підтримав вимоги апеляційної скарги, поданої відповідачем-2.

Представник позивача вимоги апеляційних скарг не визнав, доводи, на яких вони ґрунтуються, вважає безпідставними, а судове рішення законним, у зв`язку з чим просив залишити оскаржуване рішення без змін, а скарги відповідача-2 та третьої особи - без задоволення.

16.02.2022 у судовому засіданні колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у справі №910/17954/20 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно з ч. 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційних скарг, відповідно, часткового скасування оскаржуваного рішення, з прийняттям в цій частині нового рішення - про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.12.2007 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" (в тексті договору - банк), як позикодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "ІТ ІНВЕСТ" (в тексті договору - позичальник) укладено Договір про надання кредиту №888 на суму 34 050 000,00 грн терміном до 22.11.2010, з додатковими договорами до нього.

25.12.2007 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" (в тексті договору - банк), як позикодавцем та Відкритим акціонерним товариством "Експериментально-механічний завод" (в тексті договору - позичальник) укладено Договір про надання кредиту №967 на суму 40 400 000,00 грн терміном до 22.11.2010, з додатковими договорами до нього.

25.12.2007 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" (в тексті договору - іпотекодержатель) та Відкритим акціонерним товариством "Експериментально-механічний завод" (в тексті договору - іпотекодавець) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М. та зареєстровано в реєстрі за №949.

Згідно п.2 договору іпотеки, за цим договором іпотекою забезпечується:

- виконання зобов`язань Іпотекодавця відповідно до Договору про надання кредиту №967 від 25.12.2007 (далі - Кредитний договір №967), згідно з яким Іпотекодержателем надано Іпотекодавцю кредит на поповнення обігових коштів в розмірі 40 400 00,00 грн терміном до 22.11.2010 зі сплатою 18,5% річних;

- виконання Позичальником зобов`язань відповідно до Договору про відкриття кредитної лінії №888 від 03.12.2007 (далі - Кредитний договір №888), згідно з яким Іпотекодержателем надано позичальнику кредит на поповнення обігових коштів в розмірі 34 050 000,00 грн терміном до 22.11.2010 зі сплатою 18,5 % річних.

Згідно з п.п. 6, 6.1 договору іпотеки, в забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаними кредитними договорами, іпотекодавець надав в іпотеку наступне нерухоме майно: Майновий комплекс, загальною площею 28 223,1 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вул.Будіндустрії, буд.№6, до складу якого входять: адміністративно-побутовий корпус (літера А), загальною площею 1 643,70 кв.м.; цех баштових кранів (літера Б), загальною площею 3 833,70 кв.м.; механіко-складальний цех , заготовчий цех, цех ремонту екскаваторів, адміністративно-господарські приміщення (літера В), загальною площею 11 361,00 кв.м.; виробничий корпус (літера Г), загальною площею 9 805,80 кв.м.; киснева станція, приміщення балонів кисневої рампи, навіс кисневої станції (літера Д), загальною площею 81,40 кв.м., будинок РОУ (літера Е), загальною площею 125,50 кв.м., очисні споруди, споруди для зливних і виробничих каналізацій (літера З), загальною площею 26,70 кв.м., блок-пост заводської готовності (літера И), загальною площею 3,10 кв.м., заготовче відділення, столярний цех склад матеріалів (літера К), загальною площею 1227,20 кв.м., склад шихти, блок кімната (літера Л), загальною площею 115,00 кв.м.

Відповідно до п. 7 договору предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності згідно свідоцтва про право власності серія САА №102328, виданого 15.04.2004 Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), виданого на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 09.04.2004 за №389-в, зареєстрованого в Київському МБТІ та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 22.04.2004 і записаного в реєстровій книзі №19з-218за реєстровим №1003з.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 у справі №910/14751/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 та постановою Верховного Суду від 27.06.2018, позов ПАТ «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК» задоволено частково; застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину - Договору застави майнових прав №30042015/97/Z шляхом визнання наявності у ПАТ «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК» права майнової вимоги до ТОВ «ІТ ІНВЕСТ» за Договором про надання кредиту від 03.12.2007 №888, з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього, за Договором поруки від 25.12.2007 №888-1 з додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього та Іпотечним договором, посвідченим 25.12.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М. за реєстровим №949, з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього.

Водночас, вказаним рішенням відмовлено ПАТ «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК» у задоволенні позовних вимог про визнання наявності у позивача права майнової вимоги до Публічного акціонерного товариства "Експериментально-механічний завод" за договором про надання кредиту №967 від 25.12.2007 з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього, та іпотечним договором, посвідченим 25.12.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М, за реєстровим номером 949, з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього, враховуючи, що відповідачем право вимоги за Кредитним договором №967 було відступлено рівними частинами Товариству з обмеженою відповідальністю "Київська будівельна компанія "АЛЬЯНС" та Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОМБУДСЕРВІС-2012", до яких позовні вимоги щодо застосування наслідків недійсності нікчемності правочину банком в межах даної справи не заявлялись.

30.03.2020 відбулись електронні торги з продажу пулу активів Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк", на яких переможцем стало Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ІнвестохіллсВеста», що підтверджується протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-03-l 9-000019- b, та придбало лот №GL16N717120, до якого входило право вимоги за:

- Договором про надання кредиту №967 від 25.12.2007,

- Договором про надання кредиту №888 від 03.12.2007,

- Іпотечним договором, посвідченим 25.12.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М. за реєстровим номером 949.

27.04.2020, за результатами вказаних торгів, між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІнвестохіллсВеста" (новий кредитор) укладено договір № 81 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 27.04.2020, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 618, за яким, зокрема, Банк відступив Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІнвестохіллсВеста" права вимоги за договорами про надання кредиту №967 від 25.12.2007, №888 від 03.12.2007 зі змінами та доповненнями.

Крім цього, 27.04.2020 між вказаними сторонами було укладено Договір №81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 27.04.2020, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 619, за яким, зокрема, Банк передав у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" майнові права за Іпотечним договором від 25.12.2007, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М. та зареєстрованим в реєстрі за №949.

Разом з тим, як вбачається з наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі б/н від 16.05.2018, підписаного Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "Гансо Компані" та ОСОБА_1 , останній як учасник та директор вищевказаного товариства передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Гансо Компані» прийняло в якості вкладу до статутного капіталу майно - майновий комплекс, загальною площею 28 223,10 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ вул. Будіндустрії, 6, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься відповідна інформація з даними про реєстрацію за позивачем 17.05.2018 права власності на цей об`єкт та реєстраційного номеру об`єкта нерухомого майна - 1552597580000.

Водночас, з інформаційного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що стосовно об`єкту нерухомого майна - майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, іпотека припинена 15.05.2018, про що державним реєстратором Мурзенко А.В. Комунального підприємства «Центр реєстрації» Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області, внесено відповідні відомості до реєстру, індексний номер рішення 41094521; того ж дня - 15.05.2018 відносно вказаного нерухомого об`єкту вищезгаданим державним реєстратором зареєстровано відомості про припинення обтяження, індексний номер рішення 41094162.

З урахуванням викладеного, позивач вказує на відсутність у ПАТ "УПБ" права вимоги за Договорами про надання кредиту №967 від 25.12.2007, №888 від 03.12.2007 та права вимоги за Іпотечним договором від 25.12.2007, оскільки ТОВ «Гансо Компані» з 17.05.2018 є власником нерухомого майна - майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. №6, яке ПАТ "УПБ" неправомірно включило до пулу власного активу, реалізованого ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" на відкритих торгах (аукціоні) 30.03.2020, права вимоги за кредитними та іпотечними договорами внаслідок чого між ПАТ "УПБ" і ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" були укладені договори №№ 81 та 81/1, чим порушуються його законні права та інтереси як власника спірного майнового комплексу, зважаючи на ту обставину, що на момент набуття ним права власності на вказаний об`єкт останній був вільний від будь-яких обтяжень, що підтверджується інформаційними довідками з відповідного реєстру.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів частково не погоджується з рішенням суду першої інстанції, а доводи скаржників вважає частково обґрунтованими, у зв`язку з чим вважає, що оскаржуване судове рішення підлягає частковому скасуванню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для захисту права суду необхідно встановити факт його порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому правом оспорювати правочин Цивільний кодекс України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи" (статті 215, 216 Цивільного кодексу України).

Отже, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав, тобто особа має обґрунтувати юридичну зацікавленість щодо наявності/відсутності цивільних прав.

Виходячи зі змісту приписів статей 15, 16, 215 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист, в тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та може виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав в інших осіб.

Правова позиція щодо застосування названих норм матеріального права, викладена у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 року у справі № 6-605цс16.

Відтак, договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

При цьому, суди повинні враховувати, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Близька за змістом правова позиція щодо обґрунтування порушеного права викладена у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №9901/14/20 (пункт 19), від 15.04.2020 у справі №9901/580/19 (пункт 21), від 11.03.2020 у справі №9901/590/19 (пункт 16) та у постановах Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №820/3018/17 (абзац 27), від 13.05.2020 у справі №826/12446/18 (пункт 38).

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку намагається визнати правочин недійсним (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 та постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16).

Свобода договору передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, і свобода підприємницької діяльності, яка полягає у самостійному здійсненні без обмежень будь-якої підприємницької діяльність, не забороненої законом, є ключовими засадами цивільного права та господарського права, закріпленими у статтях 3, 627 Цивільного кодексу України, статтях 6, 43 Господарського кодексу України. Визнання договору недійсним за позовом третьої особи, не сторони договору, є суттєвим втручанням держави у зазначені принципи і порушений інтерес особи має бути таким, що вимагає такого втручання і таке втручання має бути єдиним можливим способом виправлення правової ситуації (такий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20).

Великою Палатою Верховного Суду зверталася увага на те, що крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (постанови від 10.04.2019 у справі № 587/2135/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 587/2326/16-ц, від 19.02.2020 у справі № 387/515/18, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц).

У даному випадку, як зазначає позивач, оскаржувані договори порушують його права, як власника майна, за рахунок якого бажає задовольнити свої вимоги новий кредитор - ТОВ "Фінансова компанія "ІнвестохіллсВеста".

Під час направлення Верховним Судом справи №910/17954/20 на новий розгляд постановою від 28.09.2021, касаційною інстанцією було вказано на помилковість висновків суду апеляційної інстанції, про те, що акт приймання-передачі нерухомого майна б/н, від 16.05.2018, укладений між ТОВ "Гансо Компані" та ОСОБА_1 , інформація про який міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності не може свідчити про набуття права власності позивачем на спірне майно.

Так, у постанові від 11.09.2018 у справі №918/1377/16 Верховний Суд зазначив: «Згідно з частинами 1-4 статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1). Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч.2). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (ч.3). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.4)».

Отже, саме двосторонній акт у даних правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків, а тому у даних правовідносинах саме оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України), є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України і статті 20 Господарського кодексу України".

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом також у постанові від 12.06.2019 у справі №927/352/18.

Згідно з ч.1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

У відповідності до ч.1 статті 3 вищевказаного Закону, загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Частиною 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, здійснюється на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності;

13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Судова колегія, дослідіжуючи акт приймання-передачі б/н від 16.05.2018, підписаний Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "Гансо Компані" та ОСОБА_1 , встановила, що останнім як учасником та директором вищевказаного товариства було передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Гансо Компані» прийнято в якості вкладу до статутного капіталу майно - майновий комплекс, загальною площею 28 223,10 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ вул. Будіндустрії, 6, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься відповідна інформація з даними про реєстрацію за позивачем 17.05.2018 права власності на цей об`єкт та реєстраційного номеру об`єкта нерухомого майна - 1552597580000, номер запису про право власності 26197796.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що за приписами частини 5 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

З урахуванням того, що запис про державну реєстрацію за позивачем права власності не скасований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, наведене є свідченням про набуття останнім права власності на нерухоме майно.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наявність у позивача права власності на нерухоме майно не є предметом спору в межах даної справи, втім, у матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачами у судовому порядку такого права ані шляхом скасування запису про право власності, ані шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав або ж визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні докази на підтвердження даних обставин.

Таким чином, колегія суддів вважає доводи заявників апеляційних скарг щодо відсутності у позивача права власності на вказане майно такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, адже останній, заявляючи про порушення свого права зі сторони відповідачів, зазначає, що на момент набуття ним права власності, майновий комплекс був вільним від обтяжень іпотекою, у зв`язку з чим позиціонує себе як добросовісний володілець нерухомого майна.

Варто зауважити, що у постанові від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 Велика Палата Верховного Суду висловила позицію, що добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Аналогічні висновки також сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18.

При цьому, відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі № 48/340).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність суб`єктивного матеріального права та охоронюваного інтересу позивача, на захист яких останнім пред`явлено даний позов, у зв`язку з чим доводи скаржників в цій частині відхиляє як безпідставні.

Вирішуючи спір у даній справі та з`ясовуючи питання щодо наявності у ПАТ "Український професійний банк" права вимоги до ТОВ ПІІ «ІТ Інвест» за договором про надання кредиту №888 від 03.12.2007 та до ВАТ «Експериментально-механічний завод» за договором про надання кредиту №967 від 25.12.2007 та за Іпотечним договором, посвідченим 25.12.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюком С.М. за реєстровим №949, з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до них на час проведення аукціону, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду (частина 7 статті 75 ГПК України).

Суд зауважує, що преюдиційність - це властивість фактів. Оцінка судами в інших справах законності чи незаконності певних дій особи в жодному разі не є преюдиційним фактом, і навіть не є правовою позицією. У постановах від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16 та від 17.02.2021 у справі № 914/1257/18 Верховний Суд зазначив, що преюдиційне значення мають лише встановлені судом обставини, тобто факти, а не правова їх оцінка. Преюдиційні факти істотно відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

За результатами розгляду справи № 910/14751/17 рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 та постановою Верховного Суду від 27.06.2018, визнано за ПАТ «УПБ» право майнової вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ ІНВЕСТ» за Договором про надання кредиту від 03.12.2007 №888, з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього, за Договором поруки від 25.12.2007 №888-1 з додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього та Іпотечним договором, посвідченим 25.12.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М. за реєстровим №949, з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього.

Разом з тим, вимоги про застосування наслідків недійсності правочину застави майнових прав від 30.04.2015 №30042015/97/Z в частині визнання наявності у ПАТ «УПБ» права майнової вимоги до ПАТ "Експериментально-механічний завод" суд під час розгляду вказаної справи не задовольнив, вказуючи, що наслідки недійсності нікчемного правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін такого правочину, у той час, як право вимоги за договором про відкриття кредитної лінії №967 від 26.12.2007 з усіма змінами та доповненнями було відступлено рівними частинами на користь ТОВ "Київська будівельна компанія "Альянс" та ТОВ "Промбудсервіс-2012", які не є стороною договору застави майнових прав №30042015/97/2 від 30.04.2015 і до яких позовні вимоги не заявлялись.

Колегія суддів погоджується з твердженнями скаржників про те, що у вказаному рішенні судом не було здійснено висновку стосовно припинення чи неприпинення у відповідача зобов`язань за кредитним договором №967, однак, вважає за необхідне врахувати ті обставини, що доказів звернення ПАТ «УПБ» в судовому порядку до ТОВ "Київська будівельна компанія "Альянс" та ТОВ "Промбудсервіс-2012" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, або ж про витребування від особи, яка не є стороною недійсного правочину, як добросовісного набувача на підставі ч.1 ст. 388 Цивільного кодексу України, не надано, відтак відповідного судового рішення за таким спором не існує.

Отже, право вимоги за кредитним договором №967 за судовим рішенням у справі №910/14751/17 до ПАТ «УПБ» не переходило.

Аналогічний висновок був викладений Верховним Судом у постанові від 13.10.2021 у справі №910/8680/20, в якій зазначив, що «Фонд самостійно не може застосовувати наслідки недійсності нікчемних правочинів. У разі виявлення нікчемних правочинів Фонд зобов`язаний вчинити дії щодо застосування наслідків недійсності - звернутися до суду з відповідним позовом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №826/1476/15). За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Поряд з цим, як встановлено місцевим господарським судом, в матеріалах справи відсутні рішення суду щодо застосування наслідків нікчемних правочинів, тобто не було спростовано презумпцію дійсності правочинів, віднесених Фондом до нікчемних».

Враховуючи вищенаведене, твердження скаржників про неврахування судом першої інстанції під час вирішення спору в даній справі обставин, встановлених судовими рішеннями у справах №910/722/17, №910/14751/17, №911/1613/18, не відповідає дійсності, оскільки судом першої інстанції зроблені висновки з урахуванням вказаних рішень, а тому доводи апеляційних скарг про наявність у ПАТ «УПБ» права вимоги за договором про надання кредиту №967 від 25.12.2007 не відповідають дійсним обставинам справи.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується та вважає обгрунтованими доводи апеляційних скарг про перехід права вимоги за кредитним договором №888 від 03.12.2007 до ПАТ "УПБ" за судовим рішенням у справі №910/14751/17, а тому останній вправі на власний розсуд розпоряджатись належним йому правом та здійснювати його відчуження.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову в частині відсутності у відповідача 1 прав вимоги за кредитним договором №888 та неправомірності відступлення та продажу ним майнових прав, у зв`язку з чим оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

Стосовно наявності у ПАТ «УПБ» прав вимоги за Іпотечним договором, посвідченим 25.12.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюком С.М. за реєстровим №949, з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього (далі- Іпотечний договір за №949), суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ст.4 вказаного Закону)

Приписами ч.1 статті 575 Цивільного кодексу України встановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Отже, іпотека є різновидом застави.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч.5 статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до ч.1 статті 17 вищевказаного Закону іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (ч.2 статті 17 Закону України «Про іпотеку»).

Умовами п. 2 Іпотечного договору за реєстровим №949 визначено, що за цим договором іпотекою забезпечується:

- виконання зобов`язань Іпотекодавця відповідно до Договору про надання кредиту №967 від 25.12.2007, згідно з яким Іпотекодержателем надано Іпотекодавцю кредит на поповнення обігових коштів в розмірі 40 400 000.00 грн терміном до 22.11.2010 зі сплатою 18,5% річних;

- виконання Позичальником зобов`язань відповідно до Договору про відкриття кредитної лінії №888 від 03.12.2007, згідно з яким Іпотекодержателем надано позичальнику кредит на поповнення обігових коштів в розмірі 34 050 000,00 грн терміном до 22.11.2010 зі сплатою 18,5% річних.

Сторонами Іпотечного договору від 25.12.2007 за реєстровим №949 є ПАТ "УПБ" в якості іпотекодержателя та ВАТ "Експериментально-механічний завод" в якості іпотекодавця, який також виступає майновим поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ ІНВЕСТ».

В свою чергу, ТОВ «ІТ ІНВЕСТ» стороною іпотечного договору не виступало.

Як вже зазначалось вище, рішенням у справі №910/14751/17 Публічному акціонерному товариству «Український професійний банк» відмовлено у визнанні за ним права майнової вимоги до ПАТ «Експериментально-механічний завод» за договором про надання кредиту №967 від 25.12.2007 з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього, та іпотечним договором, посвідченим 25.12.2007 за реєстровим № 949, з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього.

Враховуючи приписи ч.5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» щодо похідного характеру іпотеки від основного зобов`язання та зважаючи на відсутність судового рішення щодо визнання наявності у ПАТ «УПБ» права майнової вимоги до ПАТ "Експериментально-механічний завод" за договором про надання кредиту №967 від 25.12.2007 та Іпотечним договором, посвідченим 25.12.2007 за реєстровим №949, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у ПАТ «УПБ» права вимоги як за договором про надання кредиту №967 так і за забезпечувальним договором.

Разом з тим, відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 статті 513 цього ж Кодексу правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про іпотеку» правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Тобто відомості про відступлення прав іпотекодержателя підлягають державній реєстрації; внесення таких відомостей і є зміною речового права - права іпотеки. До проведення державної реєстрації відповідне право не виникає, а його перехід не відбувається.

У контексті вищенаведених положень законодавства державна реєстрація відступлення права вимоги, яка відбувається шляхом здійснення заміни іпотекодержателя за таким предметом іпотеки у Реєстрі речових прав, є обов`язковою, а такій реєстрації передує обов`язкова реєстрація самого права іпотеки за первісним іпотекодержателем.

Згідно з ч. 2 статті 3 Закону України "Про іпотеку" взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Водночас за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Отже, момент виникнення права вимоги за іпотечним договором чинне законодавство пов`язує з фактом державної реєстрації іпотеки в порядку, визначеному законодавством.

Тому виникнення прав у нового іпотекодержателя за договором іпотеки може відбутися лише після нотаріального посвідчення правочину про відступлення прав за іпотечним договором, а також державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Наведене відповідає висновкам викладеним у постановах Верховного Суду від 26.02.2020 у справі N 751/2322/16-ц, від 12.06.2019 у справі N 569/16312/17-ц, від 27.08.2019 у справі N 911/2392/17, від 12.10.2020 у справі N 15/148-10-4045, від 05.10.2021 у справі №915/1067/20.

З урахуванням норм діючого законодавства та сталої судової практики підтвердженням наявності у ПАТ "УПБ" прав вимоги за Іпотечним договором за реєстровим №949 мають бути записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме - записи про іпотеку та записи про обтяження.

При цьому таке право має бути зареєстровано за ПАТ "УПБ" до моменту формування лоту та його продажу на торгах.

Однак, як свідчать інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, майновий комплекс, розташований за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. № 6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1552597580000) на момент формування лоту не був обтяжений іпотекою згідно Іпотечного договору від 25.12.2007 за реєстровим №949, оскільки в реєстрі були відсутні записи про наявність іпотеки та обтяжень вказаного нерухомого майна, що не заперечується відповідачами у справі.

Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність у ПАТ "УПБ" права вимоги за Іпотечним договором від 25.12.2007 за реєстровим №949, оскільки банком не було зареєстровано іпотеку у відповідності до чинного законодавства України на момент включення його до лоту, що був реалізований на відкритих торгах 30.03.2020, є правильним.

Разом з тим, доводи апелянтів про незаконне вилучення обтяжень про іпотеку та заборону на відчуження майна виходять за межі заявлених позовних вимог, та не можуть бути предметом дослідження в рамках даної справи, з урахуванням встановленого факту придбання позивачем нерухомого майна вільним від обтяжень, відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження були відсутні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на момент реєстрації за позивачем права власності.

Втім, серед підстав для скасування оскаржуваного рішення відповідач-2 посилався на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.03.2019 у справі №1240/2886/18, яким було визнано недійсними реєстраційні документи КП «Центр реєстрації» Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області, державним реєстратором якого проводився запис щодо державної реєстрації припинення іпотеки та припинення обтяження майна іпотекою, у зв`язку з чим скаржник вважає, що реєстраційні дії щодо виключення обтяження є фіктивними, вчиненими не за місцем знаходження об`єкта нерухомості.

Однак, суд апеляційної інстанції враховує, що згідно відомостей Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Комунальне підприємство «Центр реєстрації» Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області перебуває у стані припинення з 23.07.2019, тоді як на момент вчинення реєстраційних дій щодо спірного нерухомого майна жодних записів у реєстрі відносно зазначеного підприємства не було. То ж, враховуючи приписи статей 4, 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до яких ведення державних реєстрів на принципах відкритості, достовірності, об`єктивності та повноти презюмується, а також відсутність будь-якого судового рішення, що набрало законної сили щодо безпідставності набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Гансо Компані» права власності на спірне майно, наведений довід апеляційної скарги є необгрунтованим.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач в силу вимог статті 23 Закону України «Про іпотеку», набувши у власність нерухоме майно, що є предметом іпотеки, набув прав і обов`язків іпотекодавця за Договором іпотеки від 25.12.2007 в обсязі і на умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки є необґрунтованими, оскільки на момент набуття майна у власність позивачем, таке було вільним від обтяжень, при цьому доказів незаконного вилучення обтяження про іпотеку ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій не було надано.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на відкритих торгах (аукціоні), яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно до покупця - учасника аукціону, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення відкритих торгів, складання за результатами їх проведення протоколу проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на відкритих торгах (аукціоні), тобто є правочином.

Враховуючи те, що реалізація майна на аукціоні відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч. 1-3 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України (ч. 1 ст. 215 зазначеного Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справах № 904/5976/19 та № 904/6248/19.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" унормовано, що майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 656 цього ж Кодексу, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, то, відповідно, він не повинен суперечити, зокрема, приписам ст. 655, ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України.

При розгляді заяви про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банку, що ліквідується, судом повинні бути досліджені обставини порядку його організації та проведення у відповідності до вимог Розділу VIII "Ліквідація банків" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 N 388 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Виходячи зі змісту розділу VIII "Ліквідація банків" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" процедура проведення аукціону з продажу майна банку, що ліквідується, складається з чотирьох етапів її організації: попередня підготовка проведення аукціону (інвентаризація та оцінка майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку, затвердження способу, порядку, складу та умов відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси); підготовка до проведення аукціону (укладення договору з організатором аукціону, публікація оголошення, прийняття заяв на участь в аукціоні, внесення гарантійних внесків учасників аукціону); проведення аукціону та оформлення його результатів.

Порушення порядку організації будь-якого з цих етапів є підставою для визнання результатів аукціону недійсними в цілому.

Порядок організації продажу активів (майна), що включені до ліквідаційної маси банку, що ліквідується, у тому числі визначення принципів та критеріїв черговості продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, які застосовуються при формуванні як планів продажу активів (майна) на рівні банків, що ліквідуються, так і пропозицій з продажу окремих активів/пулів активів регулюється Положенням щодо організації та продажу активів (майна) банків, що ліквідується, затвердженим Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 24.03.2016 N 388 (далі - Положення).

Згідно з п. 1,2 Положення, порядок підготовки до продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, включає проведення інвентаризації активів (майна), здійснення оцінки активів (майна), формування ліквідаційної маси, розробку плану продажу активів (майна).

Результати інвентаризації, формування ліквідаційної маси та плану продажу активів (майна) затверджуються Фондом.

Згідно зазначеного пункту 7 Положення з метою підвищення ефективності продажу активи (майно) можуть бути об`єднані в пули, загальні принципи формування яких включають, але не виключно, такі ознаки:

-спільний предмет забезпечення (застава, іпотека тощо);

-пов`язані особи (у тому числі група пов`язаних контрагентів, яка визначається згідно з Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року N 368, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 26 вересня 2001 року 3aN 841/6032);

-спільна ознака (розмір активу, перебування на балансі однієї юридичної особи, галузь діяльності, фінансова група, банківський продукт, валюта видачі, період видачі, строк прострочення, перебування у заставі Національного банку України, етап претензійно-позовної роботи, мораторій на реалізацію предмета застави, ознаки шахрайства, стадія ліквідації тощо). Першочергово застосовується для активів із балансовою вартістю до 3 млн грн.

Продаж активів (майна) банку, що ліквідується, на відкритих торгах може проводитися в електронній формі, у тому числі через електронну торгову систему (п. 2 розділу VI Положення).

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини про відсутність у ПАТ "УПБ" прав вимоги за договором про надання кредиту №967 від 25.12.2007 та Іпотечним договором від 25.12.2007 за реєстровим №949, у останнього були відсутні правові підстави для поновлення на балансі банку кредитної заборгованості за вищенаведеним кредитним договором та, відповідно, включення їх та забезпечувального правочину до пулу активу банку при проведенні оспорюваного електронного аукціону.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 12.06.2019 у справі № 910/8024/18.

Отже, при підготовці до продажу активів ПАТ "УПБ" не було дотримано п.7 розділу III Положення, оскільки до лоту було включено права вимоги за договором про надання кредиту №967, за яким у ПАТ "УПБ" відсутнє право вимоги, а також до лоту включені майнові права на Іпотечний договір №949, право вимоги по якому у відповідача 1 відсутнє, оскільки останнім не було зареєстровано іпотеку у відповідності до чинного законодавства України.

Відтак вимога, про визнання недійсними відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 30.03.2020, з реалізації лоту №: GL16N717120 (ідентифікатор аукціону UA-EA-2020-03-19-000019-b) в частині продажу майнових прав/прав вимоги за Договором про надання кредиту №967 від 25.12.2007 та Іпотечним договором, посвідченим 25.12.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М. за реєстровим номером 949 підлягає задоволенню.

Таким чином, доводи апелянтів про відсутність у позивача порушеного права в цій частині є необгрунтованим.

Згідно з ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав (ч. 2 статті 656 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 вказаної статті предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Таким чином, ПАТ "УПБ", як первісний кредитор, відступило (продало) права вимоги (майнові права), які станом на дату укладення оскаржуваних договорів йому не належали, тобто відповідачем1 було здійснено відступлення (продаж) неіснуючих прав вимоги та майнових прав на користь ТОВ "Фінансова компанія "ІнвестохіллсВеста" за Договором про надання кредиту №967 від 25.12.2007 та Іпотечним договором, посвідченим 25.12.2007 за реєстровим №949.

З огляду на наведене, оспорювані Договори № 81 та №81/1 підлягають визнанню недійсними в частині відступлення та передачі ПАТ "УПБ" Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" прав вимоги та майнових прав за Кредитним і Іпотечним договором, оскільки такі укладені зі сторони первісного кредитора особою, яка не мала прав вимоги до боржника за кредитним договором та відповідно до іпотекодавця за іпотечним договором.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується та вважає правильним висновок суду щодо задоволення позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних Договорів № 81 та №81/1.

Враховуючи обґрунтування позивачем позовних вимог та виклад ним у позовній заяві фактичних обставин, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, судова колегія вважає, що суд першої інстанції належно виконав обов`язок щодо надання правової кваліфікації відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи та визначив, які правові норми підлягали застосуванню для вирішення даного спору, а тому відхиляє твердження скаржників про незазначення позивачем у позовній заяві норм права, яким не відповідають спірні правочини, оскільки така обставина не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позову.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи сторін, викладені в апеляційних скаргах та у відзивах на них, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 1-3 ч. 1 ст. 277 ГПК України, є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про часткову невідповідність висновків суду першої інстанції встановленим обставинам справи, відповідно, часткову обґрунтованість доводів апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у зв`язку з чим останні підлягають частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 у справі №910/17954/20 - частковому скасуванню, з постановленням у відповідній частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

У зв`язку з частковим задоволенням апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІнвестохіллсВеста" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ухваленням рішення про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати за перегляд справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржників у пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 у справі №910/17954/20 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 у справі №910/17954/20 скасувати частково.

3. Ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гансо Компані" задовольнити частково.

4. Визнати недійсними відкриті торги (аукціон) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулись 30.03.2020 з реалізації лоту №GL16N717120 (ідентифікатор аукціону UA-EA-2020-03-19-000019-b) в частині продажу майнових прав/прав вимоги за договором про надання кредиту №967 від 25.12.2007, Іпотечним договором, посвідченим 25.12.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М. за реєстровим номером №949.

5. Визнати недійсним з моменту укладення Договір №81 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 27.04.2020, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., зареєстрований у реєстрі за №618, укладений між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" за результатами проведених відкритих торгів (аукціону) №GL16N717120, оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-03-19-000019-b від 30.03.2020 в частині продажу майнових прав вимоги за Договором про надання кредиту №967 від 25.12.2007.

6. Визнати недійсним з моменту укладення Договір №81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 27.04.2020, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., зареєстрований у реєстрі за №619, укладений між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" за результатами проведених відкритих торгів (аукціону) №GL16N717120, оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-03-19-000019-b від 30.03.2020, в частині продажу прав вимоги за Іпотечним договором, посвідченим 25.12.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С.М, за реєстровим номером 949.

7. В решті позову відмовити.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (вул. Олексія Терьохіна, буд. 8А, офіс 111, м. Київ, 04080; ідентифікаційний код 41264766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гансо Компані" (вул. Будіндустрії, буд. 6, м. Київ, 01013; ідентифікаційний код 39827038) 1 576 (одну тисячу п`ятсот сімдесят шість) грн 50 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн 00 коп. за розгляд справи в касаційній інстанції.

9. Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ: 21708016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гансо Компані" (вул. Будіндустрії, буд. 6, м. Київ, 01013; ідентифікаційний код 39827038) 1 576 (одну тисячу п`ятсот сімдесят шість) грн 50 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн 00 коп. за розгляд справи в касаційній інстанції.

10. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

11. Матеріали справи №910/17954/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.04.2022.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз

Дата ухвалення рішення15.02.2022
Оприлюднено21.06.2022
Номер документу104163735
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/17954/20

Ухвала від 06.02.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 12.01.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 27.12.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 20.12.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 07.12.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 07.12.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 06.12.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Колос І.Б.

Ухвала від 05.12.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 17.11.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

Ухвала від 16.11.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Багай Н.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні