Рішення

від 02.05.2022 по справі 924/1306/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" травня 2022 р. Справа № 924/1306/21

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши в залі судових засідань № 305 справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко", м. Хмельницький

до Хмельницької міської ради, м. Хмельницький

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 , м. Хмельницький; ОСОБА_2 , с. Лісові Гринівці Хмельницької області; ОСОБА_3 , с. Лісові Гринівці Хмельницької області; ОСОБА_4 , м. Хмельницький

про визнання незаконним та скасування рішення,

представники сторін:

позивача: Бейлик М.Б. - представник згідно ордеру;

відповідача: Демчук Л.Г. - представник згідно виписки з ЄДР;

третіх осіб: не з`явилися.

У судовому засіданні 03.05.2022р. відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою суду від 04.01.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 21.02.2022р. залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , продовжено строк підготовчого провадження у справі № 924/1306/21 на 30 днів.

Ухвалою суду від 05.04.2022р. закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко" звернулося із позовом до суду про визнання незаконним та скасування рішення двадцять другої сесії Хмельницької міської ради № 69 від 04.07.2018 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою юридичній особі".

В обґрунтування позову зазначає, зокрема, що п. 1 вказаного рішення вирішено припинити право постійного користування Хмельницькій фірмі "Прана" (правонаступник - приватна фірма "А і Є", а в подальшому - ТОВ "Еверест-Алко") земельною ділянкою площею 1,06 га по АДРЕСА_1 у м. Хмельницькому. Відтак, позивач вважає, що дане рішення міської ради є незаконним, оскільки він є правонаступником Хмельницької фірми "Прана", відповідно і права постійного користування земельною ділянкою. Крім того, зазначено, що докази добровільної відмови позивача від права постійного користування земельною ділянкою площею 1,06 га, посвідченого Державним актом на право постійного користування землею від 25.09.1995 року, на час прийняття спірного рішення відсутні, як і докази щодо примусового припинення права користування позивача земельною ділянкою - відповідного рішення уповноваженого органу та рішення суду в порядку ст.ст. 143-149 ЗК України. Таким чином, як відмічає позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко" належно користується наданою земельною ділянкою вже більше 20 років. До цього часу не виникало будь-яких питань щодо правомірності такого користування даною земельною ділянкою. Більше того з боку відповідача не було жодних повідомлень чи попереджень про включення до порядку денного питання розгляду позбавлення права позивача на постійне користування земельною ділянкою. Будь-яких оприлюднень на офіційному веб-порталі відповідача не було.

Представником позивача надано суду відповідь на відзив від 10.02.2022р., у якій зазначено, що згідно із п.п. 1.1., 1.3. статуту ТОВ "А і Є" останнє створене шляхом реорганізації (поділу) фірми "Прана" і є правонаступником її майнових та інших немайнових прав і обов`язків. Відповідно до п. 1.9. статуту ПФ "А і Є" фірма є правонаступником щодо майнових прав і обов`язків ТОВ "А і Є". Згідно п. 1.1. статуту ТОВ "Еверест-Алко" товариство створене в результаті реорганізації шляхом приєднання до даного товариства юридичних осіб: приватної фірми "А і Є" та ТОВ "Хмельницькекобуд". ТОВ "Еверест-Алко" є правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків приватної фірми "АіЄ" та ТОВ "Хмельницькекобуд". Отже, позивач є правонаступником ТОВ фірми "Прана". Також позивач зазначає, що наявність на земельній ділянці інших власників нерухомого майна не є підставою для припинення ПФ "А і Є", правонаступником якого є ТОВ "Еверест-Алко", права користування тією частиною земельної ділянки, що залишилася в користуванні.

Хмельницькою міською радою надано суду відзив на позов від 26.01.2022р., у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень вказує, зокрема, що приватна фірма "А і Є" є правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю "А і Є", а не товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "А і Є". Тому твердження позивача про правонаступництво не підтверджене належними і допустимими доказами. Також позивачем не надано статуту Хмельницької фірми "Прана" і ніяким чином не доведено, що дане підприємство є правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Прана". Крім того, відповідачем звернуто увагу, що в п. 1.3. статуту товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "А і Є" зазначено, що товариство є правонаступником майнових та інших немайнових прав і обов`язків товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Прана" в частині згідно розподільчого балансу. Проте вказаного розподільчого балансу позивачем не додано до позову. Також позивачем не додано статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко" для підтвердження правонаступництва за Хмельницькою фірмою "Прана". Крім того, відповідач звертає увагу суду на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 22.11.2018р. у справі № 924/928/18, якою залишено без розгляду позов приватної фірми "А і Є" до Хмельницької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення ради № 69 від 04.07.2018р. У позові приватної фірми "А і Є" зазначено, що приватна фірма "А і Є" є засновником товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко", що підтверджується статутом позивача. Пари цьому, про правонаступництво ТОВ-фірма "Прана" у вказаному статуті не згадується.

Як відмічає відповідач у відзиві, на земельній ділянці по АДРЕСА_1 в м. Хмельницькому згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на момент прийняття оскаржуваного рішення знаходилися нежитлові приміщення. Однак, власниками об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці по АДРЕСА_1 є треті особи ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ТОВ "Хмельницькекобуд". Документів, які підтверджують, що позивач є власником об`єктів нерухомого майна на зазначеній земельній ділянці, позивачем не надано. В даному випадку, як слідує із інформації Державного реєстру речових прав відбулось відчуження речового права, а тому настають наслідки передбачені ст.ст. 120, 141 ЗК України та ст. 377 ЦК України.

У додаткових запереченнях до відзиву від 18.02.2022р. відповідачем акцентовано увагу на тому, що ТОВ - фірма "А і Є" є правонаступником майнових та інших немайнових прав і обов`язків товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Прана" в частині згідно розподільчого балансу, якого позивачем до матеріалів справи не додано. Крім того, у статуті позивача (в редакції 2020 року) відсутні будь-які відомості з приводу того, що позивач є правонаступником ТОВ - фірма "Прана". Відсутні такі відомості і в старій редакції статуту позивача.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, причин неявки не повідомили, пояснень по суті справи не подали.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали доводи викладені в заявах по суті справи.

Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.

Згідно рішення № 118-С від 14.05.1992р. виконавчий комітет Хмельницької міської ради народних депутатів, розглянувши заяву орендного підприємства "Промтовари" про внесення змін та доповнень до статуту, вирішив змінити назву підприємства на "Комерційно-виробниче орендне підприємство "Прана".

26.08.1993р. між Хмельницькою міською Радою народних депутатів та Хмельницьким комерційно-виробничим орендним підприємством "Прана" укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1.1. якого об`єктом купівлі-продажу є державне майно, здане в оренду організації орендарів Хмельницького комерційно-виробничого орендного підприємства "Прана" відповідно до договору оренди і перебуває в комунальній власності Хмельницької міської Ради народних депутатів.

Протоколом загальних зборів членів організації орендарів комерційно-виробничого орендного підприємства "Прана" від 06.09.1993р. вирішено, зокрема, створити колективне підприємство із членів організації; затвердити статут колективного підприємства.

Відповідно до п. 1.4. статуту фірми "Прана" (колективного підприємства), затвердженого протоколом від 06.09.1993р. загальних зборів організації орендарів Хмельницького комерційно-виробничого орендного підприємства "Прана", підприємство є правонаступником щодо прав і обов`язків (майнових та по трудових відносинах) Хмельницького комерційно-виробничого підприємства "Прана".

Розпорядження Хмельницької міської Ради народних депутатів № 1151 від 12.05.1994р. відведено в користування Хмельницькому комерційно-виробничому орендному підприємству "Прана" промбазу по АДРЕСА_1/1 земельну ділянку площею 1,31 га.

Хмельницькою міською радою 25.09.1995р. видано Хмельницькій фірмі "Прана" Держаний акт № 001635 на право постійного користування землею площею 1,31 га для будівництва виробничої бази.

Протоколом № 15 від 14.05.1996р. загальних зборів членів-співвласників фірми "Прана" вирішено, зокрема, провести перереєстрацію колективного підприємства в товариство з обмеженою відповідальністю - фірму "Прана"; затверджено статут товариства з обмеженою відповідальністю.

Рішенням загальних зборів членів колективного підприємства - фірми "Прана" № 15 від 14.05.1996р. затверджено статут товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Прана", відповідно до п. 1.1. якого товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Прана" створене шляхом реорганізації (перетворення) колективного підприємства - фірми "Прана" відповідно до установчого договору про створення та діяльність товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Прана" від 21.05.1996р.

Відповідно до п. 1.3. статуту товариство є правонаступником майнових та інших немайнових прав і обов`язків колективного підприємства - фірми "Прана".

Згідно п. 3.1. статуту товариство засноване на майні реорганізованого колективного підприємства - фірми "Прана". Майно товариства складають основні фонди і оборотні кошти, а також інші цінності, які належать йому на правах власності і вартість яких відображена в самостійному балансі товариства.

Припинення діяльності товариства здійснюється шляхом його реорганізації (поділу, злиття, приєднання) або ліквідації (п. 6.1. статуту).

Виконкомом Хмельницької міської Ради народних депутатів видано 23.05.1996р. товариству з обмеженою відповідальністю - фірмі "Прана" свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.

Рішенням загальних зборів членів товариства з обмеженою відповідальністю "А і Є" від 07.08.1996р. № 1 затверджено статут товариства з обмеженою відповідальністю "А і Є", відповідно до п. 1.1. якого товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "А і Є" створене шляхом реорганізації (поділу) товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Прана" відповідно до установчого договору про створення та діяльність товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "А і Є" від 15.08.1996р.

Відповідно до п. 1.3. статуту товариство є правонаступником майнових та інших немайнових прав і обов`язків товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Прана" в частині згідно розподільчого балансу.

Згідно п. 3.1. статуту товариство засноване на частині майна, набутого в результаті реорганізації (поділу) товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Прана" згідно розподільчого балансу. Майно товариства складають основні фонди і оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображена в самостійному балансі товариства.

Пунктами 6.1., 6.2. статуту визначено, що припинення діяльності товариства здійснюється шляхом його реорганізації (поділу, злиття, приєднання) або ліквідації. Реорганізація товариства відбувається за рішенням зборів учасників. При реорганізації товариства його права і обов`язки переходять до правонаступника.

22.08.1996р. фірма "Прана" та товариство з обмеженою відповідальністю - фірми "А і Є" на підставі рішення зборів про припинення діяльності фірми "Прана" шляхом реорганізації (поділу) від 22.07.1996р. склали договір про передачу нежилих приміщень, відповідно до п. 1 якого фірма "Прана" передає у власність фірмі "А і Є" приміщення по АДРЕСА_1, балансовою вартістю 8440292000 крб.

Згідно виписки з протоколу № 10 загальних зборів учасників ТОВ фірми "А і Є" від 1997 року проведено реорганізацію ТОВ "А і Є" в приватну фірму.

06.10.1999р. затверджено статут приватної фірми "А і Є", відповідно до п. 1.1. якого приватна фірма "А і Є" (фірма) є приватною фірмою, яка має право юридичної особи та здійснює свою діяльність на підставі цього статуту і у відповідності з законодавством України з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Відповідно до п. 1.9. статуту фірма є правонаступником щодо майнових прав і обов`язків товариства з обмеженою відповідальністю "А і Є".

Згідно п. 8.1. статуту ліквідація і реорганізація фірми (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) проводиться за рішенням власника фірми чи за рішенням суду або арбітражного суду.

Як передбачено п. 1.5. статуту приватної фірми "А і Є" (нова редакція від 30.04.2002р.), фірма є правонаступником майнових та інших немайнових прав і обов`язків товариства з обмеженою відповідальністю "А і Є".

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 30.09.2014р., залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 17.12.2014р., апеляційні скарги ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та приватної фірми "А і Є" задоволено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 05.08.2014р. скасовано та ухвалено нове рішення. У позові ОСОБА_8 до Хмельницької Другої державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання права власності на майнові права засновника приватної фірми та визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом відмовлено.

Протоколом загальних зборів учасників від 18.01.2017р. затверджено статут товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко" (нова редакція), відповідно до п. 1.5. якого учасником товариства є юридична особа - приватне підприємство приватна фірма "А і Є", ідентифікаційний код за даними ЄДРПОУ 23831650, місцезнаходження якої: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 22.

Відповідно до п. 6.3.1. статуту приватне підприємство приватна фірма "А і Є" володіє часткою, вартістю 75000,00 грн, що відповідає 100% статутного капіталу товариства.

Рішенням Хмельницької міської ради № 69 від 04.07.2018р. припинено право постійного користування Хмельницькій фірмі "Прана" (правонаступник приватна фірма "А і Є") код ЄДРПОУ 23831650 по АДРЕСА_1 земельною ділянкою площею 1,06 га. У даному рішенні зазначено, що розпорядженням міської адміністрації від 12.05.1994р. № 1151 Хмельницькому комерційно-виробничому орендному підприємству "Прана" було надано в постійне користування земельну ділянку площею 1,31 га по АДРЕСА_1 під промбазу. На підставі якого Хмельницькій фірмі "Прана" видано державний акт на право постійного користування № 001635 від 25.09.1995р. Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 26.08.2004р. № 524-А було припинено право користування Хмельницькій фірмі "Прана" на частину земельної ділянки площею 2500 кв.м по АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 23831650 значиться приватна фірма "А і Є" з 06.10.1999р.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно власниками нерухомого майна в АДРЕСА_1 є: ТОВ "Еверест-Алко", якому належать нежитлові приміщення з 05.08.2016р.; ТОВ "Хмельницькекобуд", якому належить нежитлове приміщення "В" згідно договору про поділ нерухомого майна в натурі від 07.07.2016р.; ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яким належить в рівних частках (по 1/2) приміщення складу згідно договору купівлі-продажу від 17.11.2016р.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 142758697 від 25.10.2018р. за адресою: АДРЕСА_1 знаходяться об`єкти нерухомого майна:

товариство з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко": нежитлове приміщення площею 138,7 кв.м, приватна власність, розмір частки - 1/1, підстава виникнення права власності - договір про поділ нерухомого майна, в натурі, що є спільною частковою власністю № 1039 від 13.07.2018р.; нежитлові приміщення загальною площею 897,3 кв.м, приватна власність, розмір частки - 1 (об`єкт в процесі виділу частки), підстава виникнення права власності - договір про поділ нерухомого майна, в натурі, що є спільною частковою власністю № 1039 від 13.07.2018р.;

ОСОБА_2 : нежитлове приміщення, площею 265,1 кв.м, приватна власність; приміщення складу загальною площею 412,5 кв.м, приватна власність, розмір частки Ѕ, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу № 1388 від 24.09.2018р.;

ОСОБА_3 : приміщення складу загальною площею 412,5 кв.м, приватна власність, розмір частки Ѕ, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу № 4270 від 17.11.2016р.;

ОСОБА_4 : нежитлові приміщення загальною площею 277,4 кв.м, приватна власність, розмір частки - 1, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу № 1128 від 08.08.2018р.;

товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькекобуд": нежитлове приміщення "В" загальною площею 29,9 кв.м, приватна власність, розмір частки - 1, підстава виникнення права власності - договір про поділ нерухомого майна в натурі № 995 від 07.07.2016р.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 146781920 від 26.11.2018р. товариство з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко" є власником нежитлових приміщень загально площею 205 кв.м, складовими частинами яких є: нежитлові приміщення, Б-3 площею 97,6 кв.м, нежитлові приміщення, Б-4 площею 56,1 кв.м, гараж, Г площею 51,3 кв.м.

Фізичною особою-підприємцем Юрчишиним І.П. виготовлено на замовлення товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко" технічні паспорти на склад площею 97,6 кв.м, на склад площею 56,1 кв.м., на гараж площею 51,3 кв.м, які розміщені за адресою: АДРЕСА_1 .

Протоколом загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко" № 3 від 15.05.2020р. затверджено статут товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко" (нова редакція), відповідно до п. 1.1. якого товариство з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко", надалі "Товариство створене в результаті реорганізації шляхом приєднання до даного товариства юридичних осіб: приватної фірми "А і Є" та товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькекобуд". Товариство з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко" є правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків приватної фірми "А і Є" та товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькекобуд".

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020р. у справі № 924/830/19 замінено відповідача у справі № 924/830/10 приватну фірму "А і Є" на її правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко".

Згідно технічного висновку про можливість поділу нерухомого майна - нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 , затвердженого експертом з технічного обстеження 02.11.2020р., нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 205,0 кв.м технічно можливо поділити в натурі на три об`єкти та кожний автономно експлуатувати як самостійний об`єкт нерухомого майна у відповідності до варіанту поділу, що додається. Товариство з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко" володіє, користується та розпоряджається на власний розсуд нежитловими приміщеннями, а саме: площею 97,6 кв.м, площею 56,1 кв.м, площею 51,3 кв.м.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 296281690 від 25.01.2022р. за адресою: АДРЕСА_1 знаходяться об`єкти нерухомого майна:

ОСОБА_1 : нежитлове приміщення загальною площею 427,2 кв.м, приватна власність, розмір частки - 1/1, підстава для державної реєстрації - договори купівлі-продажу № 1739 від 20.11.2018р., № 1788 від 04.12.2018р., № 1738 від 20.11.2018р.;

ОСОБА_2 : нежитлове приміщення, площею 265,1 кв.м, приватна власність, підстава для державної реєстрації - договір купівлі-продажу № 1388 від 24.09.2018р.; приміщення складу загальною площею 412,5 кв.м, приватна власність, розмір частки Ѕ, підстава для державної реєстрації - договір купівлі-продажу № 4272 від 17.11.2016р.;

ОСОБА_3 : приміщення складу загальною площею 412,5 кв.м, приватна власність, розмір частки Ѕ, підстава для державної реєстрації - договір купівлі-продажу № 4270 від 17.11.2016р.;

ОСОБА_4 : нежитлові приміщення загальною площею 277,4 кв.м, приватна власність, розмір частки - 1, підстава для державної реєстрації - договір купівлі-продажу № 1128 від 08.08.2018р.;

товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькекобуд": нежитлове приміщення "В" загальною площею 29,9 кв.м, приватна власність, розмір частки - 1, підстава для державної реєстрації - договір про поділ нерухомого майна в натурі № 995 від 07.07.2016р.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 298814792 від 10.02.2022р. товариство з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко" є власником нежитлових приміщень площею 97,6 кв.м, (адреса: м. Хмельницький, вул. М. Кропивницького, 6/6), нежитлових приміщень площею 56,1 кв.м (адреса: АДРЕСА_2 ), нежитлового приміщення (гараж) площею 51,3 кв.м (адреса: АДРЕСА_3 ).

Відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради листом від 17.02.2022р. повідомлено ОСОБА_9 , що в матеріалах реєстраційної справи відсутній розподільчий баланс про передання майнових та немайнових прав товариству з обмеженою відповідальністю - фірма "А і Є".

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 300574446 від 21.02.2022р. товариство з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко" є власником нежитлового приміщення площею 29,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі передавального акта № 234-236 від 15.05.2020р.

Відповідно до передавального акта від 15.05.2020р. та додатку № 1 до нього, затвердженого протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Хмельницькекобуд" від 15.05.2020р. № 4, унаслідок реорганізації шляхом приєднання товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькекобуд" правонаступником його майна, прав та обов`язків, стосовно усіх його кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами за цим передавальним актом є товариство з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко".

Крім того, в матеріалах справи наявні копії: позовної заяви приватної фірми "А і Є" від 12.10.2018р. з вимогою визнати незаконним та скасувати рішення Хмельницької міської ради від 04.07.2018р. № 69 "Про припинення права користування земельною ділянкою юридичній особі".

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

У частині 1 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина 1 статті 3 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Згідно із частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції станом на час прийняття оспорюваного рішення) органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Таким чином, орган місцевого самоврядування, її виконавчий комітет, міський голова (в межах їх компетенції) у спірних правовідносинах реалізують права власника майна, що перебуває у комунальній власності, щодо володіння, користування та розпорядження таким майном на підставі та у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Згідно із статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За змістом ч. 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Позивач у позовній заяві вказує, що рішення Хмельницької міської ради № 69 від 04.07.2018р. "Про припинення права користування земельною ділянкою юридичній особі" порушує права товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко" на користування земельною ділянкою площею 1,06 га, оскільки товариство є правонаступником Хмельницької фірми "Прана".

Дослідивши питання правонаступництва позивача та права користування спірною земельною ділянкою, судом зазначається наступне.

Відповідно до статті 37 Цивільного кодексу Української УРС (діючого на час створення товариства з обмеженою відповідальністю "А і Є) юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Частиною першою статті 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно зі статтею 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Частинами першою, другою, третьою статі 107 ЦК України встановлено, що кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Тобто, чинним законодавством визначено, що положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами повинен містити саме розподільчий баланс при застосуванні такої форми реорганізації як поділ.

Рішенням загальних зборів членів товариства з обмеженою відповідальністю "А і Є" від 07.08.1996р. № 1 затверджено статут товариства з обмеженою відповідальністю "А і Є", відповідно до п. 1.1. якого товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "А і Є" створене шляхом реорганізації (поділу) товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Прана" відповідно до установчого договору про створення та діяльність товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "А і Є" від 15.08.1996р.

Відповідно до п. 1.3. статуту товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "А і Є" товариство є правонаступником майнових та інших немайнових прав і обов`язків товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Прана" в частині згідно розподільчого балансу.

Однак, як встановлено судом та слідує із матеріалів справи, позивачем не додано належним чином завірену копію розподільчого балансу (передаточного балансу), тому твердження позивача про вищевказане правонаступництво, зокрема в частині майнового права, що стосується користування земельною ділянкою площею 1,06 га, не підтверджено належними і допустимими доказами.

Що ж стосується правонаступництва товариством з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко" прав та обов`язків в частині права користування вищезазначеною земельною ділянкою приватної фірми "А і Є" суд зазначає наступне.

З огляду на положення статті 107 ЦК України у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника. У вирішенні питань, пов`язаних з таким правонаступництвом, судам необхідно здійснювати аналіз доказів переходу відповідних прав і обов`язків (аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 31.05.2018р. зі справи № 910/1879/17).

У частині другій статті 107 ЦК України встановлено, що в разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018р. у справі № 910/23312/14).

Аналогічні дії зі складання передавального акту з огляду на зміст статті 107 ЦК України підлягають вчиненню у разі реорганізації юридичної особи шляхом злиття, перетворення.

Під час реорганізації юридичної особи шляхом приєднання передання майна, прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника здійснюється на підставі передавального акта, в якому має бути зазначено про суть та обсяг прав і обов`язків, що передаються. Разом з тим момент переходу прав і обов`язків до правонаступника визначається днем підписання передавального акта, і тому може не співпадати у часі з моментом здійснення реорганізації підприємства, тобто включенням запису про припинення юридичної особи до державного реєстру (аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 02.04.2019р. зі справи № 5026/1056/2012).

Для процесуального правонаступництва правове значення має факт настання правонаступництва у правовідносинах, щодо яких заявлено позовні вимоги стосовно такої сторони (висновок про застосування норм права, викладений в постанові Верховного Суду від 10.07.2019р. у справі № 922/2301/18).

Матеріалами справи встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко" створене в результаті реорганізації шляхом приєднання до даного товариства юридичних осіб: приватної фірми "А і Є" та товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькекобуд" (п. 1.1. статуту (а. с. 102)).

Позивачем надано до матеріалів справи передавальний акт від 15.05.2020р., за яким правонаступником майна, прав та обов`язків товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькекобуд" є позивач. Проте передавального акту іншої юридичної особи, приватної фірми "А і Є", на підтвердження переходу усіх майнових та інших немайнових прав та обов`язків (в тому числі права користування спірною земельною ділянкою) товариству з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко" позивачем до матеріалів справи не долучено.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення, невизнання або оспорення прав чи законних інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або законних інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 21.10.2015р. у справі №3-649гс15.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 18.05.2016р. у справі №6-658цс15 суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні". До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 9.12.2015р. по справі №6-849цс15, де висловив наступну правову позицію: З урахуванням частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України,частини першої статті 15 Цивільного кодексу України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Таким чином, вирішуючи спір, суд має перевірити наявність у особи, яка звертається з позовом, порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано цей позов, з`ясувати, у чому полягає порушення цих прав та інтересів. При цьому обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, становлять підставу позову, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення.

Судом встановлено, що згідно положень статуту позивача (в редакції від 18.01.2017 року) учасником товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко" є юридична особа - приватне підприємство приватна фірма "А і Є", ідентифікаційний код за даними ЄДРПОУ 23831650 (п. 1.5.1. статуту).

Відповідно до п. 6.1. статуту для забезпечення діяльності товариства статутний капітал товариства може утворюватись з грошових коштів, матеріальних цінностей (будинки, споруди, обладнання тощо) права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, а також будь-якими майновими та немайновими правами (в тому числі прав на інтелектуальну власність).

Статутний капітал товариства становить 75000 гривень (п. 6.2. статуту).

Згідно п. 6.3.1. статуту приватне підприємство приватна фірма "А і Є" володіє часткою вартістю 75000 гривень, що відповідає 100% статутного капіталу товариства.

Водночас, як встановлено судом, згідно п. 1.1. статуту позивача (в редакції від 15.05.2020р.) товариство з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко", надалі "Товариство створене в результаті реорганізації шляхом приєднання до даного товариства юридичних осіб: приватної фірми "А і Є" та товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькекобуд". Товариство з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко" є правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків приватної фірми "А і Є" та товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькекобуд".

Із наведених обставин слідує, що товариство з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко" станом на час прийняття рішення № 69 від 04.07.2018р., яким припинено право постійного користування Хмельницькій фірмі "Прана" (правонаступник приватна фірма "А і Є") спірною земельною ділянкою, не було правонаступником приватної фірми "А і Є" (вказане підприємство було лише учасником товариства позивача), а факт набуття правонаступництва у позивача виник згідно статуту в редакції від 15.05.2020р. шляхом приєднання до товариства позивача юридичних осіб: приватної фірми "А і Є" та товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькекобуд". При цьому, будь-яких доказів передання приватним підприємством приватна фірма "А і Є" (учасником позивача) майнових та немайнових прав, права користування землею, в тому числі спірною земельною ділянкою, які в своїй сукупності утворюють статутний капітал (п. 6.1. статуту позивача в редакції від 18.01.2017р. (а.с. 64)) матеріали справи не містять.

Отже, в даному випадку позивачем не доведено порушення його прав та законних інтересів, оскільки станом на час прийняття оспорюваного рішення міської ради, позивачу не належали майнові та немайнові права приватної фірми "А і Є", зокрема право користування земельною ділянкою площею 1,06 га.

Судом враховано надані позивачем докази, зокрема ухвалу Вищого спеціалізованого суду України від 17.12.2014р., зі змісту якої слідує, що приватна фірма "А і Є" є правонаступником майнових та інших немайнових прав і обов`язків товариства з обмежено відповідальністю "А і Є", виписка з протоколу № 10 про реорганізацію ТОВ "А і Є" шляхом його перетворення в приватну фірму, ухвалу Північного-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020р. у справі № 924/830/19 про заміну приватної фірми "А і Є" на її правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко", а також положення статутів правопопередників, з яких прослідковується послідовність набуття правонаступництва товариством позивача від Хмельницької фірми "Прана". Однак, попри це, жодних належних та допустимих доказів, зокрема розподільчого балансу, передавального акту, які б конкретизували та підтвердили, як того вимагають норми законодавства, правонаступництво товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко" майнових прав саме в частині права користування земельною ділянкою площею 1,06 га та факт набуття правонаступництва позивачем в частині вказаних вище прав станом на час прийняття оспорюваного рішення матеріали справи не містять та позивачем не доведено.

Крім того, судом враховується та обставина, що підставою для прийняття оспорюваного рішення слугувало те, що на спірній земельній ділянці згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.10.2018р. знаходилося у привітній власності майно: товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькекобуд" - нежитлове приміщення "В" загальною площею 29,9 кв.м згідно договору про поділ нерухомого майна в натурі від 07.07.2016р.; ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яким належить в рівних частках (1/2) приміщення складу загальною площею 412,5 кв.м згідно договору купівлі-продажу від 17.11.2016р.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 Земельного кодексу України (в редакції станом на час прийняття оспрюваного рішення) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Разом з тим, згідно п. "е" ст. 141 Земельного кодексу України Підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.10.2016р. у справі № 6-2225цс16.

За наявності підстав припинення, передбачених ст. 141 Земельного кодексу України, припинення користування земельною ділянкою проводиться в загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування.

Таким чином, враховуючи дані обставини та наведені норми законодавства, Хмельницькою міською радою було обґрунтовано прийнято рішення № 69 від 04.07.2018р., яким було припинено право постійного користування земельною ділянкою Хмельницькій фірмі "Прана" по АДРЕСА_1 земельною ділянкою площею 1,06 га.

Необґрунтованими є доводи позивача стосовно того, що в оскаржуваному рішенні Хмельницької міської ради вказано про те, що правонаступником Хмельницької фірми "Прана" є приватна фірма "А і Є" у зв`язку з одним і тим же кодом ЄДРПОУ, оскільки наявність єдиного коду не є підтвердженням того, що приватна фірма "А і Є" є правонаступником всіх майнових та немайнових прав і обов`язків Хмельницької фірми "Прана".

Таким чином, за результатами дослідження позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко" судом встановлено, що заявлені позивачем позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності порушеного саме його права або охоронюваного законом інтересу в межах даного позову.

Щодо заяви відповідача про застосування строку спливу позовної давності суд відзначає наступне.

Хмельницька міська рада у заяві від 26.01.2022р. просить суд відмовити у позові у зв`язку зі спливом позовної давності. Як зауважує відповідач оспорюване рішення було прийнято 04.07.2018р., а позов у даній справі датується 30.12.2021р. При цьому, відповідачем звернуто увагу на те, що ухвалою господарського суду Хмельницької області від 22.11.2018р. у справі № 924/928/18 залишено без розгляду позов приватної фірми "АіЄ" до Хмельницької міської ради про визнання незаконним рішення № 69 від 04.07.2018р. Оскільки керівником (директором) та засновником позивача - ПФ "АіЄ" у справі № 924/928/18 та засновником позивача - ТОВ "Еверест-Алко" у даній справі була одна і та ж особа - ОСОБА_5 , за всіма обставинами позивач, ТОВ "Еверест-Алко", не міг не знати про оспорюване рішення та факт його оскарження своїм єдиним на час оскарження засновником - ПФ "АіЄ".

Товариством з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко" надано суду заперечення щодо заяви про застосування строків позовної давності від 10.02.2022р., у яких зазначено, що ПФ "АіЄ" стало відомо про оспорюване рішення 23.07.2018р., що підтверджується відповіддю Хмельницької міської ради від 23.07.2018р. на адвокатський запит від 17.07.2018р. Отже, на думку позивача, трирічний строк позовної давності мав би сплинути 23.07.2021р. При цьому, позивач вказує на п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ, де вказано, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби, строки, визначені у тому числі ст.ст. 257, 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину. Таким чином, якщо позовна давність станом на 12.03.2020р. (дата введення карантину) не спливла, то її перебіг наразі зупинено до кінця карантину, який закінчується 31.03.2022р.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, яку відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов`язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" проти Росії").

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування ним матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013р.).

Таким чином, положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб`єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено з підстав їх необґрунтованості, суд не застосовує при цьому позовну давність та наслідки її спливу, оскільки позовна давність застосовується лише за наявності порушення прав особи.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд дійшов висновку про те, що судове рішення не може носити декларативний характер, а наслідком його прийняття має бути реальне відновлення порушеного права особи. За таких обставин судом констатується відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Судові витрати у зв`язку з відмовою в задоволенні позову покладаються на позивача згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у позові товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест-Алко", м. Хмельницький до Хмельницької міської ради, м. Хмельницький за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 , м. Хмельницький; ОСОБА_2 , с. Лісові Гринівці Хмельницької області; ОСОБА_3 , с. Лісові Гринівці Хмельницької області; ОСОБА_4 , м. Хмельницький про визнання незаконним та скасування рішення, відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення господарського суду Хмельницької області подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.05.2022р.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 6 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (м. Хмельницький, вул. Марка Кропивницького, 6/1);

3 - третій особі, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 );

4 - третій особі, ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 );

5 - третій особі, ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 );

6 - третій особі, ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 ).

Всім рекоменд. з повід.

Електронні адреси:

представника позивача - lawyer_beylik@ukr.net

відповідача - rada@khm.gov.ua